Постанова

від 23.07.2020 по справі 922/3930/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2020 р. Справа № 922/3930/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.

секретар судового засідання Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Архангельська Ю.С., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЖТ №001056 від 23.04.2019 р.; довіреність №24-12-2019-1 від 24.12.19

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз , м. Харків (вх. № 1554 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 (повний текст рішення складено 08.05.2020, суддя Т.О. Пономаренко) у справі № 922/3930/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз , м. Харків

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз про стягнення заборгованості за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 у розмірі 6 135 451,44 грн., з яких: 4 024 597,20 грн. - основний борг, 605 607, 58 грн. - пеня, 1 153 892,52 грн. - інфляційні втрати, 351 354,14 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі № 922/3930/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту заборгованість за договором №04/15 купівлі - продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 у розмірі 4 024 597 (чотири мільйони двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн. 20 коп. основного боргу, 1 153 892 (один мільйон сто п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто дві) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 351 354 (триста п`ятдесят одна тисяча триста п`ятдесят чотири) грн. 14 коп. 3 % річних, судовий збір у розмірі 82 947 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот сорок сім) грн. 67коп.

В іншій частині - в позові відмовлено.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення 4 024 597, 20 грн. основного боргу, 1 153 892, 52 грн. інфляційних втрат, 351 354,14 грн. 3% річних скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Апеляційна скарга відповідача мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права в зв`язку з тим, що суд не прийняв до уваги клопотання представника ТОВ Харківрегіонгаз про відкладення розгляду справи з 29.04.2020 на іншу дату, пославшись на те, що заява представника ТОВ Харківрегіонгаз про визнання поважними причини неявки представника відповідача в судове засідання, продовження строку проведення судового розгляду по суті та відкладення судового засідання надійшла після судового засідання. Відповідач посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" в Україні оголошено карантин до 22.06.2020; строки розгляду справи були продовжені до закінчення карантину; перше засідання було призначено на 29.04.2020. Таким чином відповідач вважає, що у суду першої інстанції були законні підстави, обґрунтовані обставини для відкладення судового засідання 29.04.2020, однак судом в порушення п. 2 ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 212 ГПК України було розглянуто справу по суті та винесено оскаржуване рішення.

Що до суті вирішення даного господарського спору, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на доводи ТОВ Харківрегіонгаз про те, що строк оплати за договором № 04/15 від 05.01.2015 не настав, оскільки вказаним правочином обумовлена попередня оплата товару, відповідно строк сплати регулюється ч. 1 ст. 693 ЦК України. Відповідач вважає безпідставним стягнення інфляційних втрат та 3% річних з моменту отримання товару, враховуючи, що строки виконання зобов`язань відповідача зі сплати за поставлений товар між сторонами не узгоджено, умовами договору передбачалась передплата, що зобов`язувало позивача виконати вимоги ст.ст. 530, 693 ЦК України, але позивачем не направлено вимогу про сплату за поставлений товар перед зверненням до суду з даним позовом.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 у справі № 922/3930/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Чернота Л.Ф., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено до розгляду на 14.07.2020.

16.07.2020 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 законним та обґрунтованим.

Судове засідання 14.07.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Білецької А.М., яка є доповідачем у справі № 922/3930/19, на лікарняному.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 повідомлено сторони про призначення справи № 922/3930/19 до розгляду на 23.07.2020 о 10:30 год.

20.07.2020 від ТОВ Харківрегіонгаз надійшло клопотання (вх. 6795), в якому відповідач просив визнати поважною причину неявки представника позивача в судове засідання та відкласти розгляд апеляційної скарги. Дане клопотання мотивоване тим, що представник ТОВ Харківрегіонгаз - Н.М.Беркута не має змоги бути присутньою в судовому засіданні 23.07.2020 через її зайнятість в іншому судовому процесі в Харківському окружному адміністративному суді.

Крім того, 23.07.2020 від ТОВ Харківрегіонгаз надійшло клопотання (вх. 6905) про відкладення розгляду справи на іншу дату, надавши сторонам строк два місяці з метою вирішити спір мирним шляхом, посилаючись при цьому на те, що карантинні заходи, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 , впливають на строки укладання між сторонами у справі мирової угоди.

Також, 23.07.2020 від ТОВ Харківрегіонгаз надійшло клопотання (вх. 6910) про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів в Україні до 31.07.2020 з метою убережити себе від зараження на COVID-19 та інших працівників та відвідувачів суду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо відкладення розгляду справи з підстав, викладених в клопотаннях відповідачем.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням скаржника значиться місто Харків, тобто населений пункт, у якому знаходиться Східний апеляційний господарський суд.

Представник ТОВ Харківрегіонгаз посилається на неможливість бути присутньою в судовому засіданні 23.07.2020 через її зайнятість в іншому судовому процесі в Харківському окружному адміністративному суді.

Колегія суддів звертає увагу, що в ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи було створено умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

У постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 Верховний Суд зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 26.06.2020 та від 16.07.2020 обов`язковою не визнавалась, про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи в резолютивній частині ухвал суду.

При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин, враховуючи те, що місцезнаходженням відповідача є місто Харків, транспортний зв`язок у якому на час проведення засідання відновлено, технічну можливість за бажанням сторін здійснювати проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку, участь сторін обов`язковою не визнавалась, позиція відповідача достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, а позивач заперечує щодо відкладення розгляду справи, а також враховуючи приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 05 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено договір № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі - Договір) (а.с.13-18,т.1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі - товар , відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду № 97 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 97) (а.с.19,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 925 000,00 грн., крім того ПДВ - 185 000,00грн. Всього товару на суму з ПДВ: 1 110 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди № 97 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Як зазначає позивач, згідно Акту приймання-передачі №0000001 від 11.12.2016, позивачем 11 грудня 2016 року було передано ТОВ Харківрегіонгаз скраплений газ у кількості 59,840 тонн на загальну суму 1 107 040,00 грн., у т.ч. ПДВ 184 506,67 грн. (25,т.1). Відповідачем оплачено дану партію товару лише частково, на суму 1 070 408,80 грн. Зобов`язання щодо сплати 36 631,20 грн. за отриману 11.12.2016 партію товару ТОВ Харківрегіонгаз не виконані.

12 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду № 98 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 98) (а.с.26,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 900 000,00 грн., крім того ПДВ 180 000,00 грн. Всього товару на суму з ПДВ: 1 080 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди № 98 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Згідно Акту приймання-передачі № 0000001 від 18 грудня 2016 року, позивачем було передано відповідачу скраплений газ у кількості 60,520 тонн на загальну суму 1 089 360,00 грн., у т.ч. ПДВ 181 560,00 грн. (а.с.31,т.1). Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати даної партії товару не виконані.

16 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду №99 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 99) (а.с.32,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 596 666,67 грн., крім того ПДВ у розмірі 119 333,33 грн. Всього товару на суму з ПДВ: 716 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди №99 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Згідно Акту приймання-передачі №0000001 від 09.01.2017 позивачем було передано відповідачу скраплений газ у кількості 39,820 тонн на загальну суму 712 778,00 грн., у т.ч. ПДВ 118 796,33 грн. (а.с.36,т.1). Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати даної партії товару не виконані.

10 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду №100 до договору № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 100) (а.с.37,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 910 000,00 грн., крім того ПДВ - 182 000,00 грн. Всього товару на суму з ПДВ: 1 092 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди №100 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Згідно Акту приймання-передачі №0000001 від 13 лютого 2017 року позивачем було передано відповідачу скраплений газ у кількості 59,640 тонн на загальну суму 1 085 448,00 грн., у т.ч. ПДВ 180 908,00 грн. (а.с.42,т.1). Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати даної партії товару не виконані.

16 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено додаткову угоду №101 до договору №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 (надалі - Додаткова угода № 101) (а.с.43,т.1), якою визначено загальну вартість товару, який передається постачальником у власність покупцю у розмірі 1 925 000,00 грн., крім того ПДВ у розмірі 185 000,00грн. Всього товару на суму з ПДВ: 1 110 000,00 грн.

Пунктом 5 Додаткової угоди №101 визначено умови оплати поставленого товару, а саме: 100% попередньої оплати.

Згідно Акту приймання-передачі №0000001 від18 лютого 2017 року позивачем, на виконання своїх зобов`язань за Додатковою угодою №101 від 16.02.2017, було передано відповідачу скраплений газ у кількості 59,480 тонн на загальну суму 1 100 380,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 183 396,67 грн. (а.с.48,т.1). Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання щодо оплати даної партії товару не виконані.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з січня 2017 по листопад 2017, підписаного та засвідченого печатками сторін, а також оборотно-сальдової відомості по рахунку за листопад 2016 року - жовтень 2019 року, загальна сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз перед Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 становить 4 024 597,20 грн. (а.с.49-50,т.1).

29 березня 2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист-претензію за вих.№29-03-2019-Е-2, у якому пред`явлено вимогу про виконання зобов`язання з оплати отриманого скрапленого газу та погашення існуючої заборгованості (а.с.51,т.1).

Як зазначає позивач, відповіді на дану претензію останній не отримав.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 у розмірі 6 135 451,44 грн., з яких: 4 024 597,20 грн. - основний борг, 605 607, 58 грн. - пеня, 1 153 892,52 грн. - інфляційні втрати, 351 354,14 грн. - 3 % річних.

Приймаючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач свої зобов`язання за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 виконав належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі нафтопродуктів закріпленими підписами та печатками сторін, проте відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявності перед позивачем заборгованості у розмірі 4 024 597,20 грн., в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4 024 597,20 грн. основного боргу, 1 153 892,52 грн. інфляційних втрат, 351 354,14 грн. - 3 % річних.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 605 607,58 грн. за спливом позовної давності, про яку було заявлено відповідачем.

Відповідач під час судового розгляду справи, в тому числі в апеляційній скарзі, не заперечує наявності заборгованості за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 в розмірі 4 024 597,20 грн., але посилається на те, що строк оплати за договором № 04/15 від 05.01.2015 не настав, оскільки вказаним правочином обумовлена попередня оплата товару, відповідно вважає, що строк сплати регулюється ч. 1 ст. 693 ЦК України. Відповідач вважає безпідставним стягнення інфляційних втрат та 3% річних з моменту отримання товару, враховуючи, що строки виконання зобов`язань відповідача зі сплати за поставлений товар між сторонами не узгоджено, умовами договору передбачалась передплата, що зобов`язувало позивача виконати вимоги ст.ст. 530, 693 ЦК України, але позивачем не направлено вимогу про сплату за поставлений товар перед зверненням до суду з даним позовом.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого скрапленого газу за договором купівлі-продажу нафтопродуктів.

Як свідчать матеріали справи, 05 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (покупець) було укладено договір № 04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі - товар , відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Об`єм, асортимент (найменування, марка товару), ціна, базис поставки, терміни і умови транспортування визначаються відповідною додатковою угодою до цього договору, надалі додаткова угода . Така додаткова угода узгоджується сторонами та після її підписання є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).

Покупець зобов`язується своєчасно і в повному обсязі проводити оплату за поставлений постачальником товар та відшкодування витрат, пов`язаних з транспортуванням товару (п.2.2.1. договору).

Кількість товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем в рамках кожної додаткової угоди, фіксується актами приймання-передачі товару. В разі, якщо кількість товару, передана за додатковою угодою є меншою або більшою, ніж встановлена в додатковій угоді, то кількість товару визначається на підставі актів приймання-передачі. Поставка меншої або більшої кількості товару не вважається порушенням умов договору з боку постачальника (п.3.1. договору).

Акт приймання-передачі товару складається постачальником на об`єм та/або партію товару та підписується обома сторонами (п.3.1.1. договору).

Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю та якістю, а право власності на товар таким, що перейшло від постачальника до покупця з дати підписання акту приймання-передачі товару, якщо інше не передбачене в додатковій угоді до договору. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в акті прийому-передачі товару (п.3.3. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою.

Ціна товару є договірною, зазначається з урахуванням ПДВ і узгоджується в додаткових угодах до цього договору, залежно від умов поставки (п.6.5. договору).

У разі необхідності, сторони по закінченню кожного календарного місяця проводять звірку розрахунків за відвантажений товар. Акт звірки розрахунків складається постачальником або покупцем до 10 числа місяця наступного за звітним та підписується обома сторонами (п.6.7. договору).

Покупець протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі, перераховує постачальникові суму, якої бракує в разі недостатності для покриття вартості відвантаженого об`єму (п.6.8. договору).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до 31 грудня 2015 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Договір вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п.12.1. договору).

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за додатковими угодами №97 від 07.12.2016, №98 від 12.12.2016, №99 від 16.12.2016, № 100 від 10.02.2017 та №101 від 16.02.2017 до договору №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 виконав належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі нафтопродуктів закріпленими підписами та печатками сторін.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що згідно Акту приймання-передачі №0000001 від 11.12.2016, на виконання своїх зобов`язань за додатковою угодою № 97 від 07.12.2016 до договору, позивачем 11 грудня 2016 року було передано ТОВ Харківрегіонгаз скраплений газ у кількості 59,840 тонн на загальну суму 1 107 040,00 грн., у т.ч. ПДВ 184 506,67 грн. (25,т.1). Вищезазначене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 017842, № 017844 та № 017845, а також видатковими накладними № 670 від 11.12.2016 та № 671 від 11.12.2016 (а.с.20-24,т.1).

Відповідач товар отримав, що підтверджується його підписом та печаткою на вказаних документах, але дану партію товару сплатив частково на суму 1 070 408,80 грн. (згідно платіжних доручень від 07.03.2017 та від 13.03.2017). Зобов`язання щодо сплати 36 631,20 грн. за отриману 11.12.2016 партію товару ТОВ Харківрегіонгаз не виконані.

Згідно акту приймання-передачі № 0000001 від 18 грудня 2016 року, на виконання своїх зобов`язань за додатковою угодою № 98 від 12.12.2016, позивачем було передано відповідачу скраплений газ у кількості 60,520 тонн на загальну суму 1 089 360,00 грн., у т.ч. ПДВ 181 560,00 грн. (а.с.31,т.1). Вищезазначене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 017919, № 017920, № 017922 та видатковою накладною №679 від 18.12.2016 (а.с.27-30,т.1). Відповідач товар отримав, що підтверджується його підписом та печаткою на вказаних документах, але оплату даної партії товару не здійснив.

Згідно акту приймання-передачі №0000001 від 09.01.2017 позивачем, на виконання своїх зобов`язань за додатковою угодою № 99 від 16.12.2016, було передано відповідачу скраплений газ у кількості 39,820 тонн на загальну суму 712 778,00 грн., у т.ч. ПДВ 118 796,33 грн. (а.с.36,т.1). Наведене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №018114, №018115 та видатковою накладною №5 від 09.01.2017 (а.с.33-35,т.1). Відповідач товар отримав, що підтверджується його підписом та печаткою на вказаних документах, але оплату даної партії товару не здійснив.

Згідно акту приймання-передачі №0000001 від 13 лютого 2017 року позивачем, на виконання своїх зобов`язань за додатковою угодою №100 від 10.02.2017, було передано відповідачу скраплений газ у кількості 59,640 тонн на загальну суму 1 085 448,00 грн., у т.ч. ПДВ 180 908,00 грн. (а.с.42,т.1). Вищезазначене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №018566, №018567, №018569 та видатковою накладною №42 від 13.02.2017 (а.с.38-41,т.1). Відповідач товар отримав, що підтверджується його підписом та печаткою на вказаних документах, але оплату даної партії товару не здійснив.

Згідно акту приймання-передачі №0000001 від18 лютого 2017 року позивачем, на виконання своїх зобов`язань за додатковою угодою №101 від 16.02.2017, було передано відповідачу скраплений газ у кількості 59,480 тонн на загальну суму 1 100 380,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 183 396,67 грн. (а.с.48,т.1). Вищенаведене також підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №018671, №018672, №018673 та видатковою накладною №86 від 18.02.2017 (а.с.44-47,т.1). Відповідач товар отримав, що підтверджується його підписом та печаткою на вказаних документах, але оплату даної партії товару не здійснив.

За таких обставин, у відповідача утворилась заборгованість за отриманий товар в розмірі 4 024 597,20 грн.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач зазначає, що момент оплати відповідачем товару настав після його прийняття та підписання актів приймання-передачі.

В свою чергу відповідач не заперечує наявності заборгованості за договором №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 в розмірі 4 024 597,20 грн., але посилається на невизначеність сторонами у договорі строку оплати.

Так, пунктом 5 додаткових угодах № 97 від 07.12.2016, №98 від 12.12.2016, №99 від 16.12.2016, № 100 від 10.02.2017 та №101 від 16.02.2017до договору №04/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 визначено, що товар оплачується відповідачем на умовах попередньої 100% оплати.

Проте, сторони відступили від умов договору, тобто позивач поставив відповідачу товар без попередньої оплати. Відповідач товар отримав, що підтверджується підписаними видатковими накладними та актами приймання-передачі товару. Отже, за умовами договору право власності на товар таким чином перейшло від постачальника до покупця з дати підписання актів приймання-передачі товару. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в акті прийому-передачі товару (п.3.3. договору).

Покупець зобов`язується своєчасно і в повному обсязі проводити оплату за поставлений постачальником товар та відшкодування витрат, пов`язаних з транспортуванням товару (п.2.2.1. договору).

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 ЦК України. Така правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Оскільки товар був отриманий відповідачем за видатковими накладними № 670, № 671 від 11.12.2016; № 679 від 18.12.2016; № 5 від 09.01.2017; № 42 від 13.02.2017; № 86 від 18.02.2017 та відповідними актами приймання-передачі товару, тому строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України).

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач, відповідно до умов договору та оформлених і підписаних, в тому числі зі сторони відповідача на видаткових накладних та актів приймання-передачі товару, в яких є посилання на договір №04/15 від 05.01.2015 та відповідні додаткові угоди, а також зазначено суму переданого позивачем і отриманого відповідачем товару, був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отриманий ним товар. Обставин щодо неможливості здійснення оплати за отриманий товар судом не встановлено.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена поставка товару без отримання суми передоплати, тобто вчинені дії на зміну строків оплати за договором.

За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.04.2019 у справі № 904/2164/18.

З викладеного випливає, хоча в договорі й зазначено, що що товар оплачується відповідачем на умовах попередньої 100% оплати, однак за змістом статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується з дня отримання товару.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов`язок зі сплати отриманого товару виник у відповідача після підписання видаткових накладних та актів приймання-передачі товару.

Оскільки, за результатами дослідження обставин справи та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів у сукупності, судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, а тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 4 024 597, 20 грн, яка підтверджена матеріалами справи та жодним чином не спростована відповідачем, обґрунтовано визнана судом першої інстанції доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 153 892,52 грн. інфляційних втрат, 351354,14 грн. 3% річних, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, позивачем у справі вчинені дії на зміну строків оплати за договором (товар поставлено без попередньої оплати), тому оплата за товар має здійснюватись відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України негайно після отримання товару, прострочка оплати настає з наступного дня.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.04.2019 у справі № 904/2164/18.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача в даному випадку права вимагати сплату інфляційних втрат та 3% річних в зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару.

Разом з цим, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку що позивачем безпідставно нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 9 901,41 грн. та 3% річних в розмірі 4 023,00 грн., тому рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі № 922/3930/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту інфляційних втрат та 3 % річних слід змінити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту 1 143 991,11 інфляційних втрат, 347 331,14 грн. 3 % річних.

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв`язку з тим, що суд не прийняв до уваги клопотання представника ТОВ Харківрегіонгаз про відкладення розгляду справи з 29.04.2020 на іншу дату, пославшись на те, що заява представника ТОВ Харківрегіонгаз про визнання поважними причини неявки представника відповідача в судове засідання, продовження строку проведення судового розгляду по суті та відкладення судового засідання надійшла після судового засідання колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвлою Господарського суду Харківської області від 02 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3930/19 за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 26 грудня 2019 року.

Протокольними ухвалами від 26 грудня 2019 року та 15 січня 2020 року підготовче засідання відкладено на 15 січня 2020 року та 13 лютого 2020 року відповідно. Разом з тим, протокольною ухвалою від 15 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 26 лютого 2020 року відкладено підготовче засідання на 01 квітня 2020 року.

Представник відповідача був присутній в судових засіданнях 26.12.2019, 15.01.2020, 26.02.2020.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.04.2020 о 10:00. Роз`яснено учасникам справи про наслідки неявки в судове засідання учасників справи відповідно до статті 202 ГПК України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції були створені належні умови щодо повного та об`єктивного розгляду справи, а учасники справи, в тому числі відповідач, мав достатньо часу для реалізації ним процесуальних прав передбачених ГПК України, в тому числі надання необхідних доказів, пояснень по суті спору, враховуючи тривалий розгляд справи, майже 5 місяців.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвала Господарського суду Харківської області від 01.04.2020 про призначення справи до розгляду на 29.04.2020 була отримана ТОВ Харківрегіонгаз 06.04.2020 (а.с.147), а отже останній мав також достатньо часу скористатися своїми процесуальними правами та заздалегідь направити до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, відповідач в клопотання про відкладення розгляду справи від 29.04.2020 посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" в Україні оголошено карантин, в зв`язку з чим, з метою захисту свого здоров`я, а також з метою убезпечити відвідувачів судових установ від розповсюдження хвороби, вважав за необхідне утримуватися від участі та від особистого відвідування суду для подачі заяв та клопотань.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25.03.2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24.04.2020 на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22.04.2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11.05.2020 усій території України.

На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ТОВ Харківрегіонгаз не було позбавлене права прийняти участь в судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, тому посилання скаржника на те, що судом не відкладено розгляд справи за наявності обґрунтованого клопотання, є безпідставними.

Отже, доводи відповідача про порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі № 922/3930/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі № 922/3930/19 змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту інфляційних втрат та 3 % річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз (61109, м.Харків, вул.Безлюдівська,1; код ЄДРПОУ: 36224035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція інвестиційного менеджменту (04071, м.Київ, вул.Спаська, 5; код ЄДРПОУ:33192027) 1 143 991,11 інфляційних втрат, 347 331,14 грн. 3 % річних.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківрегіонгаз 9 901,41 грн. інфляційних втрат, 4 023,00 грн. 3 % річних в позові відмовити.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі № 922/3930/19 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.07.2020.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Л.Ф. Чернота