Рішення

від 07.05.2020 по справі 140/2872/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2872/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтарсіо звернулось з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2 про коригування митної вартості товарів, що декларувалися згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/010175 від 18 лютого 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ Інтарсіо згідно специфікації від 14 лютого 2020 року №F/KEX/20/000041 (додаток до контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020), на підставі рахунка-фактури від 14 лютого 2020 року №VAT F/KEX/20/000041 придбало у компанії Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) партію меблів за 16 товарними позиціями на загальну суму 114 202,08 злотих.

ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП - митним брокером 18 лютого 2020 року подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/010175, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТзОВ Інтарсіо в митному режимі імпорт товарів Меблі по 16 товарній позиці згідно УКТ ЗЕД загальною фактурною вартість 114 202,08 злотих.

Під час декларування митний брокер заявив загальну митну вартість товару на рівні 116 672,08 злотих, що складає 725 968,69 грн. До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску Ягодин в сумі 2 470 злотих, що складає 15 369,09 грн.

Проте, митний орган видав картку про відмову в прийнятті митної декларації №UА205050/2020/00566 на основі рішення про коригування митної вартості №UA205050/2020/000026/2 від 18 лютого 2020 року.

Із прийнятим рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте всупереч положенням статей 49, 57, 58 Митного кодексу України, без дотримання умов, передбачених частинами другою-третьою статті 53, частиною шостою статті 54, статтями 55, 64 Митного кодексу України, та без урахування усіх фактичних обставин. Зауважив, що ним були подані всі необхідні та наявні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість визначити митну вартість за основним методом, до того ж надано і інші наявні додаткові документи. Подані документи не містили розбіжностей, ознаки їх підробки відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та сплаченої ціни товару у документах наявні.

Таким чином позивач наголошує, що ним дотримані вимоги статті 53 Митного кодексу України, а відтак, просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000026/2 від 18 лютого 2020 року.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у поданому відзиві на позов від 24 березня 2020 року за №281-7.3-10-14 пред`явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що під час опрацювання документів позивача, поданих для підтвердження митної вартості товару встановлено, що документи подані для підтвердження митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 08 квітня 2020 року позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Ухвалою суду від 07 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Волинській області про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 02 січня 2020 року між ТзОВ Інтарсіо та Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) було укладено контракт №2.01.2020. За умовами контракту Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (продавець) продає, а позивач (покупець) купує меблеві вироби (товар) власної торгової марки SIGNAL ; ціна за товар встановлена в додатку до даного договору в польських злотих та може бути переглянута за домовленістю сторін. Відповідно до контракту №2.01.2020, специфікації від 14 лютого 2020 року №F/KEX/20/000041 до контракту ТзОВ Інтарсіо придбало у продавця партію меблів (16 товарних позицій) на загальну суму 114 202,08 злотих.

З метою митного оформлення ввезеного товару до відділу митного оформлення митного поста Ковель Волинської митниці Держмитслужби представником позивача - декларантом ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП , 18 лютого 2020 року було подано електронну митну декларацію №UA205050/2020/010175. Відповідно до цієї митної декларації товар Меблі було задекларовано за 16 товарними позиціями відповідно до УКТ ЗЕД.

Для підтвердження митної вартості декларант до митної декларації додав такі документи (графа 44 та доповнення №1): декларація митної вартості; контракт від 02.01.2020 року №2.01.2020; додаткова угода №1 до контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 року; специфікація виробника від 14.02.2020 року №Р/КЕХ/20/000041; рахунок-фактуру (інвойс) від 14.02.2020 року №Р/КЕХ/20/000041; договір про надання транспортних послуг від 12.02.2019 №2-2019; заявка на перевезення вантажу від 14.02.2020 року №14/02/20; довідка про транспортні витрати від 14.02.2020 року №04 та міжнародна авто-транспортна накладна (CMR) від 14.02.2020 року №б/н. Митну вартість товару визначено за основним методом на рівні 116 672,08 злотих (еквівалент 725 968,69 грн). До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом включено вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску Ягодин в сумі 2 470 злотих (еквівалент 15 369,09 грн).

За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту 18 лютого 2020 року надіслано повідомлення про необхідність надати висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні та/або бухгалтерські, документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження, вартість експедиційних послуг); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінювальних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

В обґрунтування цієї вимоги зазначалося, що оскільки витрати на транспортування є однією із складових митної вартості, то відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, навантаження, страхування. В Договорі №2-2019 від 12.02.2019 про надання транспортних послуг, в п. 2.1 вказано, що зобов`язання перевезення виконують перевізник та експедитор. Згідно п.3.1.2 навантаження здійснює експедитор, а в п.4.1 вказано, що навантаження здійснює вантажовідправник.

Відповідно до п.6.1 контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків. Отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до п.10.3 ст.58 МКУ є складовими митної вартості. Згідно до п.17 ст.58 МКУ, особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу. Додатково декларанта повідомлено про можливість подати інші документи за бажанням.

Заявою від 18 лютого 2020 року №18/02-1 ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП повідомило митний орган, що не має змоги надати додаткові документи.

Волинською митницею Держмитслужби 18 лютого 2020 року прийнято рішення від №UA205050/2020/000026/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00566. у зв`язку з необхідністю приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості від 18 лютого 2020 року.

18 лютого 2020 року декларантом подано митну декларацію №UA205050/2020/010480, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач, не погодившись з рішенням Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку співному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд керується наступними приписами чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою і шостою статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статті 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої і другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Так, частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/16271/15, від 15 травня 2018 року № 809/1260/17.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема: контракт від 02 січня 2020 року №2.01.2020; додаткова угода №1 до контракту №2.01.2020 від 02 січня 2020 року; специфікація виробника від 14 лютого 2020 року №Р/КЕХ/20/000041; рахунок-фактуру (інвойс) від 14 лютого 2020 року №Р/КЕХ/20/000041; договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019; заявка на перевезення вантажу від 14 лютого 2020 року №14/02/20; довідка про транспортні витрати від 14 лютого 2020 року №04 та міжнародна авто-транспортна накладна (CMR) від 14 лютого 2020 року №б/н.

За результатами опрацювання наданих документів щодо транспортних витрат до МД №UA205050/2020/010175 від 18 лютого 2020 року (договір №2-2019 від 12 лютого 2019 року Про надання транспортних послуг , заявка на перевезення вантажу №14/02/20 від 14 лютого 2020 року, довідка №01 від 14 лютого 2020 року Про транспортні витрати ) виявлено наступні невідповідності.

Відповідно до частини першої статті 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Суд зазначає, що Волинська митниця Держмитслужби, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема:

- висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- інші платіжні та/або бухгалтерські, документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації;

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження, вартість експедиційних послуг);

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінювальних товарів;

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію);

- інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Отже, суд вказує, що Волинська митниця Держмитслужби, направляючи електронні повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, вимога митного органу залишена без виконання та жодних документів подано не було.

Суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження, вартість експедиційних послуг), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару та транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставлених рахунків-фактур.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що згідно умов договору №2-2019 від 12 лютого 2019 року про надання транспортних послуг (далі . - Договір) ТОВ Інтарсіо - замовник, з однієї сторони, а з другої сторони Robert Wojcicki - перевізник.

Згідно пункту 1.1 Договору вказано Перевізник бере на себе зобов`язання по перевезенню вантажу (згідно із транспортною накладною), а Експедитор бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу. Також, у пункті 2.2 зазначено, що умови кожного перевезення обумовлюються в разовій заяві Експедитора, яка узгоджується з Перевізником і є невід`ємною частиною Договору.

До митного оформлення МД №UA205050/2020/010175 від 18 лютого 2020 року на товар меблі було надано заявку №14/02/20 від 14 лютого 2020 року, де вказано тільки перевізника Wojcicki Robert та замовника ТОВ Інтарсіо . Водночас, у пункті 2.2 Договору передбачено, що у заявці вказується вартість перевезення, термін та умови оплати, але у даній заявці відсутня інформація про умови та термін оплати.

У пункті 5.1 Договору зазначено, що розмір оплати за перевезення вантажів Експедитора визначається на підставі договірних ставок, які вказуються в заявках і згідно п.5.2 оплата здійснюється у гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Перевізника, проте у заявці зазначено вартість транспортних послуг - 3 528 zl (польських злотих).

У пункті 3.1.2 Договору вказано, що експедитор зобов`язаний здійснити навантаження вантажу своїми силами та засобами та згідно пункту 3.1.6 експедитор зобов`язується своєчасно оплатити надані послуги Перевізника, у той час як пунктом 4.1 передбачено, що навантаження вантажу проводиться силами і засобами вантажовідправника.

У наданій довідці №04 від 14 лютого 2020 року Про транспортні витрати зазначено інформацію тільки щодо транспортних витрат по перевезенню вантажу і про те, що страхування не проводилось. Відомості щодо витрат на навантаження даного товару відсутні.

Відсутній факт оплати товару та транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої статті 53, статті 58, статті 368 Митного кодексу України.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості митний орган посилався на пункт 17 статті 58 Митного кодексу України, опосередковано вказуючи, що ТзОВ Інтарсіо (покупець) та Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (продавець) згідно з контрактом від 02 січня 2020 року №2.01.2020 є пов`язаними особами.

Відповідно до частини шістнадцятої 16 статті 58 Митного кодексу України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частина сімнадцята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що ТзОВ Інтарсіо (покупець) та Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (продавець) є пов`язаними особами.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенню про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості транспортного засобу відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як це встановлено частиною 4 статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати оцінюваний товар відомостей про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимогу не надав.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак і правильності визначення митної вартості.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2.

З вираховуванням наведеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Я. Ксензюк