Постанова

від 22.09.2020 по справі 140/2872/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2872/20 пров. № А/857/6948/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтарсіо» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 140/2872/20 (головуючий суддя Ксендзюк А.Я., м. Луцьк) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтарсіо» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Інтарсіо» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2 про коригування митної вартості товарів, що декларувалися згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/010175 від 18 лютого 2020 року.

Рішенням від 07 травня 2020 року Волинський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Інтарсіо» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надав належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що суд при розгляді справи не дав належної оцінки спірним правовідносинам, застосував норми Митного кодексу України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; визнав доведеними обставини за відсутності будь-яких доказів; неправильно застосував норми Митного кодексу України щодо підтвердження заявленої митної вартості.

Норми статті 368 МК України, на які послався суд в судовому рішенні ,не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зміст спору стосується питань визначення митної вартості імпортованого товару суб`єктом зовнішньо-економічних відносин - юридичною особою під час здійснення підприємницької діяльності та відповідно контролю правильності визначення митної вартості митним органом.

Стаття 368 МК України регулює питання визначення вартості товарів (для цілей оподаткування), що переміщуються через митний кордон України громадянами (фізичними особами), для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Відтак, до даних спірних правовідносин вказана норма матеріального права не підлягає застосуванню.

Висновки суду першої інстанції, який погодився з доводами відповідача, що подані декларантом основні документи не містять достатньої інформації на підтвердження заявленої митної вартості, не відповідають фактичним обставинам справи та не враховують положень ч.3 ст.53 МК України, які передбачають, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (основні), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Твердження відповідача про неповноту відомостей щодо транспортування товару не відповідають фактичним обставинам, оскільки декларант надав: товаро-транспортну накладну, договір про надання транспортних послуг з підприємцем - перевізником, заявку на перевезення вантажу з відображенням загальної вартості фрахту, довідку перевізника, у якій наведено розрахунок вартості перевезення від місця завантаження до місця в`їзду на митну територію України в сумі 2 470,00 злотих.

Затребувані відповідачем додаткові відомості про вартість навантаження та вартість експедиційних послуг з посиланням на положення Договору про надання транспортних послуг №2-2019 від 12.02.2019 не відповідають умовам, що передбачені ч.3 ст.53 МК України.

Висновок суду про неповноту поданих документів через відсутність факту оплати за товар (на час подання митної декларації і підтвердження заявленої митної вартості) зроблений без врахування положень Митного кодексу України та умов Контракту №2.01.2020 від 2 січня 2020 року, який не передбачає обов`язкової передплати за товар.

Також суд дійшов помилкового висновку, що ТзОВ ,,Інтарсіо» (покупець) та ,,Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. » (Республіка Польща) (продавець) є пов`язаними особами, позаяк позивач не є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером продавця товару.

З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Волинська митниця Держмитслужби правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 02 січня 2020 року ТзОВ ,,Інтарсіо» (покупець) та ,,Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. » (Республіка Польща) (продавець) уклали контракт №2.01.2020, за умовами якого продавець продає, а покупець купує меблеві вироби (товар) власної торгової марки ,,SIGNAL» ; ціна за товар встановлена в додатку до даного договору в польських злотих та може бути переглянута за домовленістю сторін.

Відповідно до контракту від 02.01.2020, специфікації від 14 лютого 2020 року №F/KEX/20/000041 до даного контракту ТзОВ ,,Інтарсіо» придбало у продавця партію меблів (16 товарних позицій) на загальну суму 114 202,08 злотих.

З метою митного оформлення ввезеного товару до відділу митного оформлення митного поста ,,Ковель» Волинської митниці Держмитслужби представник позивач - декларант ТзОВ ,,ВЕСТ ФРУТ ГРУП» 18 лютого 2020 року подав електронну митну декларацію №UA205050/2020/010175. Відповідно до цієї митної декларації товар ,,Меблі» були задекларовані за 16 товарними позиціями відповідно до УКТ ЗЕД.

Для підтвердження митної вартості декларант до митної декларації додав такі документи (графа 44 та доповнення №1): декларація митної вартості; контракт від 02.01.2020 року №2.01.2020; додаткова угода №1 до контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 року; специфікація виробника від 14.02.2020 року №Р/КЕХ/20/000041; рахунок-фактуру (інвойс) від 14.02.2020 року №Р/КЕХ/20/000041; договір про надання транспортних послуг від 12.02.2019 №2-2019; заявка на перевезення вантажу від 14.02.2020 року №14/02/20; довідка про транспортні витрати від 14.02.2020 року №04 та міжнародна авто-транспортна накладна (CMR) від 14.02.2020 року №б/н.

Митна вартість товару визначена за основним методом на рівні 116 672,08 злотих (еквівалент 725 968,69 грн). До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларант включив вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску ,,Ягодин» в сумі 2 470 злотих (еквівалент 15 369,09 грн).

За результатами опрацювання поданих документів 18 лютого 2020 року митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність надати висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні та/або бухгалтерські, документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження, вартість експедиційних послуг); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінювальних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

В обґрунтування цієї вимоги зазначалося, що оскільки витрати на транспортування є однією із складових митної вартості, то відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 559 ,,Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, навантаження, страхування. В Договорі №2-2019 від 12.02.2019 про надання транспортних послуг, в п. 2.1 вказано, що зобов`язання перевезення виконують перевізник та експедитор. Згідно п.3.1.2 навантаження здійснює експедитор, а в п.4.1 вказано, що навантаження здійснює вантажовідправник.

Відповідно до п.6.1 контракту №2.01.2020 від 02.01.2020 покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків. Отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до п.10.3 ст. 58 Митного кодексу України є складовими митної вартості. Згідно з п.17 3 ст. 58 Митного кодексу України, особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу. Додатково декларанта повідомлено про можливість подати інші документи за бажанням.

Заявою від 18 лютого 2020 року №18/02-1 ТзОВ ,,ВЕСТ ФРУТ ГРУП» повідомило митний орган, що не має змоги надати додаткові документи.

18 лютого 2020 року Волинська митниця Держмитслужби прийняла рішення від №UA205050/2020/000026/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00566, у зв`язку з необхідністю приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості від 18 лютого 2020 року.

18 лютого 2020 року декларант подав митну декларацію №UA205050/2020/010480, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Не погодившись з рішенням Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутній факт оплати товару та транспортно-експедиційних послуг, відсутні будь-які документи про фактичну оплату, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої статті 53, статті 58, статті 368 Митного кодексу України.

Крім того, на думку суду першої інстанції, що ТзОВ ,,Інтарсіо» (покупець) та ,,Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. » (Республіка Польща) (продавець) є пов`язаними особами.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак, і правильності визначення митної вартості. Оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митний орган правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 49 Митного кодексу (МК) України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 МК України передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 ).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2)

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний .

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України ).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України ).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина 5 статті 57 МК України ).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України ).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 статтею цього Кодексу (частина 8 статті 57 МК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (частина 1 статті 58 Кодексу).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 МК України ).

За змістом ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України ).

Відповідно до приписів ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 53 цього Кодексу (частина 2).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 ).

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 ).

Частина 1 статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів .

За змістом частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 МК України).

При цьому стаття 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 3).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 ).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 ).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: контракт від 02 січня 2020 року №2.01.2020; додаткову угоду №1 до контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020; специфікацію виробника від 14 лютого 2020 року №Р/КЕХ/20/000041; рахунок-фактуру (інвойс) від 14 лютого 2020 року №Р/КЕХ/20/000041; договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019; заявку на перевезення вантажу від 14 лютого 2020 року №14/02/20; довідку про транспортні витрати від 14 лютого 2020 року №04 та міжнародну авто-транспортна накладна (CMR) від 14 лютого 2020 року №б/н.

Імпорт товару не підлягає ліцензуванню, а тому ліцензія на імпорт товару не вимагається; страхування товару не здійснювалося, відтак, страхові документи не надавалися.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до умов багаторазового контракту від 02 січня 2020 року 32.01.2020, укладеного між ТзОВ ,,Інтарсіо» (покупець) та ,,Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. » (Республіка Польща) (продавець) строком до 31 грудня 2022 року, предметом контракту є меблеві вироби (товар) торгової марки ,,SIGNAL» ; кількість товару і строки поставки узгоджуються безпосередньо під час замовлення (в специфікаціях) (пункти 1.1, 1.2 контракту). Пунктом 1.4 контракту обумовлено, що ціна за товар встановлена в додатку до договору в польських злотих та може бути переглянута за згодою сторін; також продавець товару формує ціну для покупця на підставі прайс-листа для оптових покупців. Покупець є офіційним представником компанії продавця, має персоніфіковану знижку на товар - 30% від ціни у прайс-листі. Згода про ціну досягається підписами уповноважених представників постачальника та покупця в специфікації. Як встановлено контрактом, поставка товару здійснюється окремими партіями (пункт 2.1). Цим контрактом визначено умови поставки: товар постачається автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA чи за взаємною згодою на інших умовах, про що зазначається в специфікації та інвойсі (пункт 2.2.); товар передається запакованим (вимоги до пакування визначені у пункті 2.4 контракту).

Відтак, узгоджені ціни на товар визначені сторонами в додатку до контракту; поставка здійснюється за рахунок покупця (позивача); інші умови, ніж визначені у контракті можуть обумовлюватися в специфікації (замовленні). Прайс-лист для сторін контракту має інформаційний зміст; остаточна ціна формується на його основі та з урахуванням будь-яких інших преференцій чи умов, щодо яких досягнуто згоди сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Таким чином, із зазначеного слідує, що документами, які свідчать про ціну товару, що підлягає сплаті позивачем як покупцем, є додаткова угода №1 від 02 січня 2020 року до контракту №2.01.2020, специфікація від 14 лютого 2020 року №Р/КЕХ/20/000041; рахунок-фактуру (інвойс) від 14 лютого 2020 року №Р/КЕХ/20/000041.Такі документи надані при митному оформлені. Розбіжностей у визначенні ціни за конкретною позицією товару у цих документах ні митницею, ні під час розгляду справи не встановлено. Вартість товару становить 116672,08 злотих.

Оскільки договором не передбачена обов`язкова передплата за товар, позивач провів оплату рахунку-фактури від 14 лютого 2020 року № Р/КЕХ/20/000041 після подання декларації на підставі платіжного доручення від 18.02.2020 №JBKLK2IO31QAI, копія якої долучена до матеріалів справи.

Для розрахунку митної вартості за першим методом її визначення було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску ,,Ягодин» в сумі 2 470 злотих, що становить 15 369,095 грн.

На підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання транспортних послуг від договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019 з підприємцем перевізником Robert Wojcicki (Республіка Польща); заявку на перевезення вантажу від 14 лютого 2020 року №14/02/20; довідку про транспортні витрати від 14 лютого 2020 року №04 та міжнародну авто-транспортна накладна (CMR) від 14 лютого 2020 року №б/н.

Згідно з пунктом 2.2. договору про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019 умови перевезення визначаються в разовій заявці експедитора, яка узгоджується з перевізником і є невід`ємною частиною договору. Зі змісту вказаного договору очевидним є поєднання в одній особі ,,замовника» та ,,експедитора» . У заявці містяться відомості про вартість перевезення в сумі 3 528,00 злотих, а довідка від 14.02.2020 №04 деталізує вартість перевезення до місця в`їзду в Україну через пункту пропуску ,,Ягодин» (2470,00 злотих) та по Україні до місця розвантаження м. Ковель 1058,00 злотих.

Отже, позивач самостійно не здійснював перевезення вантажу власним транспортом та з цих причин аргументовано не міг надати витребувану митницею калькуляцію транспортних витрат у спосіб, в який визначив відповідач.

Поряд з цим, не заслуговують на увагу апеляційного суду покликання відповідача на те, що у довідці про транспортні витрати від 14.02.2020 №04 відсутні відомості щодо витрат на навантаження, оскільки пунктом 2.2 контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020 встановлено, що товар доставляється автомобільним транспортом на умовах FCA. Умови поставки FCA передбачають, що витрати по перевезенню товарів несе покупець, а витрати по навантаженню товару при передачі його на складі продавця у наданий покупцем транспортний засіб покладені на продавця.

Однак, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач 18.02.2020 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №ІІА205050/2020/000026/2, яким відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у відношенні 9 товарних позицій (товар №№ 1, 2, 3, 4, 7, 9, 12, 13, 16 згідно нумерації в МД) та митну вартість товару у відношенні вказаних 9 товарних позицій визначив (скоригував) за резервним методом згідно зі ст.64 МКУ відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби. Щодо товарів по інших 7 товарних позиціях (товар №№ 5, 6, 8, 10, 11, 14, 15 згідно нумерації в МД) заявлена декларантом митна вартість визнана митним органом і відповідно не коригувалась.

Таким чином, вимога митниці стосовно надання декларантом виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляції) може мати місце (є правомірною) лише у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість (частина четверта статті 53 МК України).

Враховуючи встановленні обставини справи колегія суддів вважає, що митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Все це дає підстави для висновку, що сумніви митниці щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже ЄАІС з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2 зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач не надав; він також не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Поряд з цим, контролюючим органом не наведено жодного пояснення вибірковості коригування митної вартості задекларованих товарів, а саме - митним органом було скориговано митну вартість лише у відношенні 9 товарних позицій з 16 задекларованих. У відношенні решти 7 товарних позицій митна вартість була визнана митним органом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями контролюючого органу, відтак рішення про коригування митної вартості товарів від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на достовірних, вичерпних доказах і нормах чинного законодавства, тому дійшла висновку щодо наявності правових підстав для визнання оскарженого рішення протиправним та його скасування.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого рішення відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, а тому дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач сплатив судовий збір за подання позову в сумі 2102,00 грн. згідно платіжного доручення № 1807 від 05.03.2020 та за подання апеляційної скарги в сумі 3153,00 грн. згідно платіжного доручення № 149 від 02.06.2020, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтарсіо» задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 140/2872/20 - скасувати та ухвалити постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби від 18 лютого 2020 року №UA205050/2020/000026/2 про коригування митної вартості товарів, що декларувалися згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/010175 від 18 лютого 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (вулиця Призалізнична,13, село Римачі, Любомльський район Волинської області, 44350, код ЄДРПОУ 43350888) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтарсіо» (вулиця Винниченка, 69, м. Луцьк Волинської області, 4302, код ЄДРПОУ 40723487) сплачений судовий збір в розмірі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 01.10.2020.