Рішення

від 29.04.2020 по справі 240/2991/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/2991/20

категорія 110000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представників позивача - Стахова А.О., Горлова Є.С.,

представника відповідача - Сіроїк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області "Про розгляд колективного звернення жителів села Улашанівка щодо несанкціонованого сміттєзвалища по АДРЕСА_1 від 30.01.2020.

В обґрунтування позову зазначає, що спірним рішенням за результатами розгляду звернення жителів села Улашанівка вирішено звернутися до відповідних державних органів для перевірки фактів викладених у зверненні щодо розміщення відходів на земельній ділянці, що належить їй на праві приватної власності. Вважає таке рішення протиправним, незаконним, оскільки прийняте з грубим порушенням норм чинного законодавства та є порушенням права приватної власності.

Ухвалою від 11.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 07.04.2020.

27.03.2020 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначено, що орган місцевого самоврядування, яким є Соколівська сільська рада, зобов`язана здійснювати контроль за дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства та захистити право громадян на безпечне для їх життя та здоров`я навколишнє природне середовище. Відповідач вважає, що мав всі повноваження та законні підстави, отримавши від жителів села Улашанівка звернення з проханням відреагувати на факт розміщення складу відходів, які завезені з іншої області, на земельній ділянці, яка знаходиться на території Соколівської ОТГ, вжити заходів для з`ясування обставин цього розміщення та усунення можливих порушень. Розміщення та зберігання відходів (сміття) на земельній ділянці, яка знаходиться на території Соколівської ОТГ та не призначена для цих цілей негативно впливає на стан навколишнього природного середовище, порушує всі екологічні норми та стандарти, може призвести до забруднення повітря та водойм, а отже і впливає на екологічні права громадян, які проживають на території Соколівської ОТГ, до складу якої входить село Улашанівка. Крім того, звернень щодо розміщення сміттєзвалища на земельній ділянці, належній позивачці було декілька - колективне звернення від 23.01.2020 та заява-вимога від 27.01.2020. Крім того, позивачем в даній справі є ФОП, проте останнім не зазначено та не надано на підтвердження доказів того, які її права як учасника адміністративних правовідносин і яким чином порушені рішенням №366 від 31.01.2020.

07.04.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що своїм рішенням відповідач фактично допускає втручання у господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , оскільки просить ініціювати органи державного нагляду позапланової перевірки/заходи державного нагляду. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, допускає порушення прав позивача, як суб"єкта господарювання. Крім того, у зверненні жителів села вказана інша адреса, ніж у спірному рішенні.

В судовому засіданні 07.04.2020 оголошено перерву до 28.04.2020.

27.04.2020 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що позивач лише стверджує, що факти, викладені в рішенні є недостовірними, проте не надає на підтвердження цього будь-яких доказів.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,4555 га., кадастровий номер 1825480200:02:004:0005 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.03.09, зареєстрованого в реєстрі за № 740 та державного акту на право власності серії ЯД № 154859. Дана земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

23.01.2020 голові Соколівської ОТГ Пулинського району Житомирської області надійшло колективне звернення жителів села Улашанівка Пулинського району Житомирської області, в якому вони вимагали негайного розгляду питання щодо протизаконного сміттєзвалища за адресою: вул .Житомирська,5 та вжити заходів, направлених на ліквідацію несанкціонованого і неконтрольованого сміттєзвалища в найкоротші терміни, зважаючи на високий ступінь небезпеки, завданої навколишньому середовищу та населенню села шляхом забруднення повітря та ґрунтових вод. (а.с.16)

Вказане звернення було розглянуте на двадцять восьмій сесії 7-го скликання Соколівською сільською радою Пулинського району Житомирської області, яка прийняла рішення від 30.01.2020 №366, наступного змісту:

"Розглянувши колективне звернення жителів села Улашанівка щодо протизаконного сміттєзвалища за адресою: АДРЕСА_2 , керуючись ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.15 Закону України "Про звернення громадян" сільська рада вирішила:

1. Звернутись з клопотанням до ГУ Національної поліції в Житомирській області щодо встановлення факту розміщення (складування) відходів на земельній ділянці ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та надати сільській раді результати перевірки.

2. Звернутись з клопотанням до управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації щодо проведення перевірки факту екологічного впливу на навколишнє природне середовище забруднення повітря, ґрунту та ґрунтових вод ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 та повідомити про результати перевірки.

3. Звернутись з клопотанням до головного управління Держгеокадастру в Житомирській області по питанню проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_1 щодо цільового використання, земельної ділянки для обслуговування будівель та закладів торгівлі по АДРЕСА_2 . Про результати перевірки повідомити.

4. Звернутись з клопотанням до Новоград-Волинської місцевої прокуратури щодо захисту інтересів Соколівської сільської ради по питанню встановлення факту забруднення навколишнього середовища в с. Улашанівка ФОП ОСОБА_1 .

5. Звернутись з клопотанням до Пулинського районного сектора управління ДСНС України в Житомирській області щодо вияснення чи була на земельній ділянці по АДРЕСА_2 водойма.

6. Звернутись з клопотанням до міського голови м. Львів, голови Львівської ОДА та голови Львівської обласної ради щодо вирішення питання недопущення вивезення сміття з території Львівської області за її межі, зокрема на територію Соколівської об`єднаної територіальної громади Пулинського району Житомирської області.

7. У випадку підтвердження факту розміщення побутових відходів на земельній ділянці, яка перебуває у власності ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , вимагати від власника земельної ділянки вивезення їх з належної їй території та провести рекультивацію даної земельної ділянки."

Вважаючи таке рішення протиправним, оскільки воно стосується її приватної власності та господарської діяльності, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до норм Конституції України, визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР ).

Згідно з преамбулою Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону № 280/97-ВР правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

В силу приписів ст. 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, та приведено перелік питань, які мають розглядатись виключно на пленарних засіданнях ради.

З аналізу вказаних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюють управління і самостійно вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Як встановлено судом, сільська рада на двадцять восьмій сесії сьомого скликання прийняла рішення від 30.01.2020 №366, яким вирішила:

1. Звернутись з клопотанням до ГУ Національної поліції в Житомирській області щодо встановлення факту розміщення (складування) відходів на земельній ділянці ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та надати сільській раді результати перевірки;

2. Звернутись з клопотанням до управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації щодо проведення перевірки факту екологічного впливу на навколишнє природне середовище забруднення повітря, ґрунту та грунтових вод ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 та повідомити про результати перевірки;

3. Звернутись з клопотанням до головного управління Держгеокадастру в Житомирській області по питанню проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_1 щодо цільового використання, земельної ділянки для обслуговування будівель та закладів торгівлі по АДРЕСА_2 . Про результати перевірки повідомити;

4. Звернутись з клопотанням до Новоград-Волинської місцевої прокуратури щодо захисту інтересів Соколівської сільської ради по питанню встановлення факту забруднення навколишнього середовища в с. Улашанівка ФОП ОСОБА_1 :

5. Звернутись з клопотанням до Пулинського районного сектора управління ДСНС України в Житомирській області щодо вияснення чи була на земельній ділянці по АДРЕСА_2 пожежна водойма;

6. Звернутись з клопотанням до міського голови м. Львів, голови Львівської ОДА та голови Львівської обласної ради щодо вирішення питання недопущення вивезення сміття з території Львівської області за її межі, зокрема на територію Соколівської об`єднаної територіальної громади Пулинського району Житомирської області;

7. У випадку підтвердження факту розміщення побутових відходів на земельній ділянці, яка перебуває у власності ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , вимагати від власника земельної ділянки вивезення їх з належної їй території та провести рекультивацію даної земельної ділянки.

При цьому, таке рішення прийнято за результатами розгляду колективного звернення жителів села Улашанівка щодо протизаконного сміттєзвалища за адресою: АДРЕСА_2 .

Оцінюючи наявність повноважень у відповідача та підстав для прийняття спірного рішення, суд зазначає таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23.01.2020 голові Соколівської ОТГ Пулинського району Житомирської області надійшло колективне звернення жителів села Улашанівка Пулинського району Житомирської області, в якому вони вимагали негайного розгляду питання щодо протизаконного сміттєзвалища за адресою: АДРЕСА_4 та вжити заходів, направлених на ліквідацію несанкціонованого і неконтрольованого сміттєзвалища в найкоротші терміни, зважаючи на високий ступінь небезпеки, завданої навколишньому середовищу та населенню села шляхом забруднення повітря та ґрунтових вод. (а.с.16)

При розгляді зазначеного звернення відповідач керувався ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.15 Закону України "Про звернення громадян".

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-вр (далі - Закон №393/96-вр) встановлено право громадян України на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону №393/96-вр, заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно з ст. 5 Закону №393/96-вр визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Частиною 3 ст. 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до ст.15 вказаного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно з ст. 19 Закону №393/96-вр органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

В контексті наведеного суд відмічає, що звернення громадян має відповідати встановленій формі, мати всі необхідні реквізити, за результатами розгляду якого обов"язково надається відповідь заявнику з посиланням на норми чинного законодавства.

Крім того, виходячи з положень ст. 15 Закону №393/96-вр, у даному випадку, саме на відповідача покладено обов"язок перевіряти обґрунтованість викладених у зверненні фактів.

Разом з тим, досліджуючи колективне звернення на відповідність встановленій Законом формі, суд встановив, що таке подано від жителів села Улашанівка Пулинського району Житомирської області та містить підписи, дату, прізвища з ініціалами громадян та не містить повного ім"я та по батькові, осіб, якій його підписали, а також відсутні адреси їх місця проживання.

Таким чином, зі змісту звернення неможливо встановити осіб, що підписали колективне звернення та підтвердити чи дійсно вони є жителями села Улашанівка, що свідчить про те, що воно не відповідає встановленій формі, оскільки у ньому відсутні необхідні реквізити. Зазначені недоліки відповідачем до уваги не взято та не доведено, що повноваження зазначених осіб на подачу звернення перевірялися.

Додатково суд відмічає, що результати розгляду звернення відповідач повинен повідомити заявникам у письмовому вигляді.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази чи надавалася відповідачем , кому та яким чином відповідь про результатами розгляду колективного звернення. Більш того, суд ставить під сумнів даний факт з огляду на відсутність жодної адреси з переліку заявників у зверненні, що є одним з порушень вимог Закону України "Про звернення громадян".

Крім того, у зверненні громадяни вимагали негайного розгляду питання щодо протизаконного сміттєзвалища за адресою: АДРЕСА_4 .

Разом з тим, ні населений пункт, в якому знаходиться зазначена вулиця, ні кому належить земельна ділянка за зазначено адресою, у зверненні не вказано.

Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, на засіданні сільська рада вирішила перевірити факт екологічного впливу на навколишнє природне середовище забруднення повітря, ґрунту та ґрунтових вод ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, є незрозумілим та не доведено відповідачем, з яких мотивів виходила сільська рада приймаючи рішення про те, що звернення та викладені у ньому факти стосуються саме земельної ділянки, яка належить ФОП ОСОБА_1 , оскільки адреса, зазначена у колективному зверненні відмінна від адреси, зазначеній у спірному рішенні.

З вказаного слідує, що рішення прийняте стосовно іншої адреси, ніж про яку йшлося у зверненні.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь які докази про те, що сільська рада перевіряла викладені у зверненні жителів с.Улашанівка факти стосовно сміттєзвалища ні за адресою: АДРЕСА_4 , як вказано у зверненні, ні за адресою по АДРЕСА_4 , щодо якої прийнято рішення.

Крім того, зі спірного рішення слідує, що при його прийнятті відповідач керувався ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою передбачено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, приведено перелік питань, які мають розглядатись виключно на пленарних засіданнях ради, а відтак закріплено повноваження сільських рад.

В той же час як вбачається зі спірного рішення, відповідач, керуючись ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішив звернутися з клопотаннями до різних органів державної влади для встановлення факту розміщення (складування) відходів на земельній ділянці ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та проведення у зв"язку з цим відповідних перевірок.

Разом з тим, з даного приводу суд відмічає, що жоден з пунктів ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не наділяє повноваженнями орган місцевого самоврядування приймати в такій формі рішення та звертатись з відповідними клопотаннями до контролюючих органів щодо здійснення такого виду перевірок.

Із зазначеного слідує, що відповідач позбавлений повноважень приймати у такій формі рішення, оскільки це не належить до його компетенції. Прийнявши у зазначений спосіб спірне рішення, сільська рада вийшла за межі наданих законом повноважень, оскільки встановивши, що перевірка фактів викладених у зверненні не належить до її компетенції, таке звернення мало бути направлене для розгляду за належністю у відповідності до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", що відповідачем зроблено не було.

Разом з тим, відповідач стверджуючи про наявність у сільської ради повноважень приймати такі рішення посилається на ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Суд критично оцінює такі доводи, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 1, 7, 7-1,12 п."б" ст.33 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства; здійснення контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

В контексті наведеного суд відмічає, що зазначений перелік належить до повноважень саме виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

В той же час, виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (ст.1 Закону).

З огляду на викладене, такі доводи відповідача суд до уваги не приймає, як безпідставні.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача посилаючись на описку при зазначенні вулиці у зверненні від 23.01.2020 звертав увагу на те, що аналогічного роду заява від 27.01.2020 стосовно ФОП ОСОБА_1 вже відповідачем розглядалася, що не створювало у відповідача сумнівів, що порушене у зверненні питання стосується іншої адреси, однак суд критично оцінює такі доводи.

Так, у матеріалах справи міститься заява-вимога жителів села Улашанівка від 27.01.2020, зареєстрована відповідачем 30.01.2020 №Ф-23, в якій громадяни вимагали, в т.ч., закрити сміттєзвалище, АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 ; повідомити ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про закриття сміттєзвалища; встановлення факту забруднення навколишнього середовища, у зв"язу із захороненням підприємцями ОСОБА_1 понад 3500 тон сміттєвих відходів на території навколо кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_8.

Зазначене свідчить про те, що зміст колективного звернення від 23.01.2020 та зміст заяви-вимоги від 27.01.2020 не є тотожними, а викладена у них інформація стосується різних адрес. Більш того, за результатами розгляду зазначеної заяви-вимоги прийняте рішення на 29 сесії сільської ради 06.02.2020.

Таким чином, посилання представника відповідача на таку заяву суд до уваги не приймає, оскільки її зміст не відповідає змісту колективного звернення від 23.01.2020 та вона не була предметом розгляду при прийнятті спірного рішення, оскільки за результатами її розгляду сільською радою прийняте інше рішення.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що приймаючи спірне рішення, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та порушив вимоги як Закону України "Про звернення громадян", так і Закону України "Про місцеве самоврядування в України". Викладені представником відповідача доводи в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та є спростованими наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами.

Щодо наявності порушеного права позивача оскаржуваним рішенням, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує ч. 1 ст. 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, у даній адміністративній справі, насамперед, підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача (внаслідок прийняття оскаржуваного рішення).

У справі про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини Конституційний Суд України проаналізував особливості застосування ст. 55 Конституції України в контексті адміністративного судочинства (рішення КС України №19-рп/2011 від 14.12.2011 року). Конституційний Суд виходив із того, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини), і офіційно розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (п. 1 рішення КС України №19-рп/2011 від 14.12.2011).

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України після встановлення права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (тобто існування порушеного права або можливості його порушення в майбутньому), яке має позивач, перевіряється законність оскаржуваного рішення.

Для цілей даної адміністративної справи суд також вважає за необхідне звернути увагу на визначення понять "право" та "інтерес".

В контексті завдання адміністративного судочинства мова йде про захист суб`єктивних прав фізичних чи юридичних осіб.

Під суб`єктивним правом суд розуміє міру юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної фізичної чи юридичної особи. Право це можливість щодо задоволення відповідних потреб фізичної чи юридичної особи.

В публічно-правових відносинах фізичними та юридичними особами можуть реалізовувати різні за своїм характером права, однак, у випадку їх порушення (невизнання чи оспорення), такі права можуть отримати захист адміністративного суду лише в тому разі, коли їх було порушено в конкретних спірних публічно-правових відносинах і саме суб`єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

В даному випадку спірне рішення стосується земельної ділянки по АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності позивачу, а тому стосується його прав та інтересів.

Порушення полягає у тому, що спірним рішенням ініційовано проведення перевірок контролюючими органами належної позивачу земельної ділянки, та фактично може свідчити про втручання у господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 ..

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на підставі оскаржуваного рішення 28.02.2020 о 10:00 на адресу місця здійснення підприємницької діяльності позивача здійснювалась перевірка на належній ОСОБА_1 земельній ділянці в АДРЕСА_2 , з питання, яке підняте у оскаржуваному рішенні сільської ради. Перевірка здійснювалась контролюючими особами Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області на підставі звернення Соколівськоі сільської ради від 03.02.20 № 86.

Отже, наслідком винесення спірного рішення є порушення інтересів позивача, як законного власника земельної ділянки у світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, тому таке право підлягає судовому захисту.

При цьому суд вважає безпідставним посилання відповідача, що позивачем в даній справі є ФОП, в той час як земельна ділянка з кадастровим номером 1825480200:02:004:0005 належить на праві приватної власності фізичній особі, а не ФОП.

Так, ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Чинними законодавством України не передбачена державна реєстрація речових прав на майно, зокрема, на земельні ділянки, за фізичною особою-підприємцем.

В той же час, ч.1 ст. 52 ЦК України передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Також відповідно до державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯД № 154859, цільове призначення ділянки - для роздрібної торгівлі і комерційних послуг, а як слідує з пояснень представників позивача ця земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_1 в межах її господарської діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що в спірному рішенні чітко зазначено, що питанням розгляду сесії була земельна ділянка саме ФОП ОСОБА_1 .

Отже, наявність спірного рішення негативно впливає на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи та інтереси позивача, що свідчить про наявність належного предмету захисту, адже позивачем визначено права, свободи та інтереси, які мають бути захищені у судовому порядку, в чому і полягає завдання адміністративного судочинства, та фактично вказує на обґрунтованість заявленого позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, при розгляді даного позову, в межах заявлених позовних вимог, суд вбачає наявність порушення вимог ч.2 ст. 2 КАС України, які безумовно тягнуть за собою скасування та визнання незаконним оскаржуваного рішення відповідача.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Понесені судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (вул.Центральна,6, с.Соколів, Житомирська область, 12021, код ЄДРПОУ 04347143) "Про розгляд колективного звернення жителів села Улашанівка щодо несанкціонованого сміттєзвалища по АДРЕСА_4 366 від 30.01.2020 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (вул.Центральна,6, с.Соколів, Житомирська область, 12021, код ЄДРПОУ 04347143) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 07 травня 2020 року