Рішення

від 08.05.2020 по справі 340/309/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/309/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з додатковою відповідальністю Колос про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через адвоката Новікова О.М., звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять другої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 16.01.2020 р. № 616 яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 , РПОКПП НОМЕР_1 , на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту;

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути клопотання ОСОБА_1 , РПОКПП НОМЕР_1 , про надання їй дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівсської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, бажане місце розташування яких зазначено на графічному матеріалі доданого до клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення Дмитрівської сільської ради, прийняття якого перешкоджає в реалізації позивачці свого права на отримання у власність земельної ділянки, оскільки дане рішення не містить жодних мотивів на підтвердження наявності достатніх підстав для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.22-23).

Від Дмитрівської сільської ради (надалі відповідач) надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що бажана земельна ділянка перебуває у масиві земель колишнього АТ Колос , якому видано державний акт на право колективної власності, станом на сьогодні вважає, що землями користується правонаступник АК Колос , ТДВ Колос , яке сплачує відповідні податки, а тому у сільської ради відсутні повноваження щодо розпорядження даною земельною ділянкою.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якому наголошував про те, що юридична особа, в користуванні якої знаходиться земельна ділянка не є правонаступником юридичної особи, якій таке право надано. Зазначає, що всі члени колгоспу 10048 осіб стали засновниками СВК Колос , що безумовно свідчить про правонаступництво, водночас засновниками ТДВ Колос стало лише дві особи, що на думку представника позивача, виключає можливість правонаступництва.

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - ДТВ Колос (а.с.59-60).

Від ТДВ Колос надійшла заява у якій зазначено про необхідність при прийнятті рішення у даній справі, врахувати позицію рішень судів у цивільних справах, щодо вирішення правонаступництва. До заяви додано копії правовстановлюючих документів щодо утворення та припинення юридичних осіб (а.с.73-136).

Ухвалою суду від 03 квітня 2020 року від ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області та ТДВ "Колос" витребувані додаткові докази.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), дослідивши заяву по суті справи, надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась із заявою від 27 . 12.2019 р. до сесії Дмитрівської сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 га за рахунок земель ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради, яка знаходиться в межах населеного пункту. До заяви додано копію паспорту та ідентифікаційного коду і та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (7-10).

Рішенням Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 16 січня 2020 року №616 відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, оскільки право комунальної власності Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, доданих до клопотання не зареєстровано, так як земельна ділянка відноситься до земель, що залишились в колективній власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства АТ Колос на підставі державного акту на право колективної власності на землю, який не скасовано та знаходиться у правонаступника даного підприємства, що унеможливлює розпорядження даною земельною ділянкою (надалі спірне рішення, а.с.11).

Отже, правомірність відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Представник позивачки, вказує, що підставою для відмови у надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, водночас відмова відповідача була з підстав не передбачених ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України).

Відповідач в свою чергу зазначає, що бажана земельна ділянка згідно Державного акту на право колективної власності була передана АТ Колос та перебуває у користуванні його правонаступником, що унеможливлює розпорядженням цими землями, оскільки вони не перебувають у комунальній власності.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідно до статті 118 ЗК України відповідачем прийнято рішення у місячний строк, як це встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що спору стосовно того, що бажана земельна ділянка знаходиться в масиві земель, які згідно Державного акту на право колективної власності Серія КР-3-№000022, передані АТ Колос , сторонами у справі не заявлено.

Отже, земельна ділянка, на яку претендує позивачка, перебуває у колективній власності АТ "Колос", що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю Серія КР-3-№000022 від 04.05.2000 р. При цьому на плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, позначено бажане місце розташування земельної ділянки, яка входить у такі межі (а.с.33-37).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно пункту 2 зазначеного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Із прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, законодавець виключив із форм власності на землю окремі форми, режим яких встановлювався раніше діючим Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, таких як колективна власність.

У той же час, в процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено ніяких перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, а саме - не урегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

Відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не дозволяє дійти висновку, що землі колективної власності автоматично переходять у державну власність у разі користування такими землями особами, які є правонаступниками осіб, яким було надано у власність земельні ділянку, як на тому наполягає позивач.

Водночас, відсутність регулювання та визначеності на законодавчому рівні не може бути перешкодою для реалізації права власності на підставі чинного державного акту.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Таким чином, Державний акт на право колективної власності на землю зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю та №24 є належним доказом, що підтверджує право колективної власності на земельну ділянку, в масиві якої позивач бажає отримати землю у власність, відтак спірна земельна ділянка не належить до земель державної чи комунальної власності, станом на день винесення спірного рішення.

Беручи до уваги, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності, суд вважає, що у відповідача відсутні повноваження розпоряджатись такою земельною ділянкою, в тому числі і надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за умови, що юридична особа не припинена.

Статтею 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

У той же час, підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року та статті 140 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, зазначені підстави є вичерпними.

У ході судового розгляду справи не надано доказів, на підтвердження припинення права власності на землю за Державним актом на право колективної власності на землю серія КР-3-№000022.

Суд зазначає, що зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для автоматичного припинення колективної власності на землю.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 року у справі № 816/1618/17.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що КСП АТ Колос , якому надано Державний акт на право колективної власності припинено, а тому з 01.01.2019 року усі землі вищевказаного суб`єкта господарювання вважаються комунальною власністю Дмитрівської сільської ради Знам`янського району.

Суд критично оцінює такі посилання, з огляду на наступне.

З 01.01.2019 року набрав чинності Закон України від 10.07.2018 № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , яким у Законі України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) доповнено ст. 14-1 такого змісту: у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним .

Крім того, відповідно до пункту 21 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Таким чином, вирішення питання про передачу земель колективної власності здійснюється у різному порядку в залежності від того, чи припинено підприємство як юридичну особу, чи таке колективне сільськогосподарське підприємство продовжує працювати через його реорганізацію.

Тобто, у разі якщо підприємство припинено шляхом повної ліквідації, застосовується процедура набуття права комунальної власності за пунктом 21 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України. Водночас, у іншому випадку (у разі наявності правонаступника підприємства), орган місцевого самоврядування зобов`язаний проводити процедуру набуття права комунальної власності за статтею 14-1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів проведення процедури передачі земельної ділянки у власність комунальної громади, як то визначено статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що в результаті перетворення АТ Колос в СВК Колос всі члени колгоспу 1048 осіб стали засновниками СВК Колос , що останній розцінює як безумовне правонаступництво, водночас після утворення ТДВ Колос , засновниками стали лише дві особи, що на думку представника позивача свідчить про те, що ДТВ Колос не є правонаступником СВК Колос .

Судом до участі у справі в якості третьої особи залучено ТДВ Колос , яке на вимогу суду надало копії статутів юридичних осіб та судових рішень, якими, як на думку ТДВ Колос встановлено факт правонаступництва ТДВ Колос .

Відповідно до частин 1 - 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

Підприємство може бути ліквідовано у разі визнання його банкрутом та на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Отже, законодавчо визначено, що припинення підприємства може бути як шляхом його повної ліквідації, так і шляхом реорганізації тощо.

В матеріалах справи наявні докази правонаступництва, зокрема, установчими документами - статутами АТ Колос , СВК "Колос" та ТДВ "Колос", та архівною довідкою Знам`янської РДА і судовими рішеннями у справах №2-455/07 та №398/955/16-ц стосовно підтвердження правонаступництва ТДВ "Колос", який є правонаступником СВК "Колос", який у свою чергу був правонаступником КГ "Колос", який в свою чергу був правонаступником АТ Колос і наразі право на землю, набуте АТ "Колос" на підставі державного акту, не припинено, жодна з підстав, передбачених статтею 140 ЗК України, стосовно спірних земельних ділянок не настала, зазначене, як на думку суду свідчить про перехід до ТДВ "Колос" усіх прав та обов`язків правонаступника СВК "Колос" - КТ "Колос" - АТ "Колос", у тому числі щодо права на землі колективної власності, виділені на підставі державного акту (а.с.78-135).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.83-88) ТДВ "Колос" та СВК "Колос" мають ідентифікаційний код 03758772 та дату їх створення зазначено 28.10.1992 рік, саме цією датою зареєстрований за розпорядженням районної державної адміністрації статут АТ Колос (а.с.117).

Згідно частини 6 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємства при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

При цьому, відповідно до змісту пункту 7 Перехідних положень ЗК України, гарантується чинність прав, які виникли на підставі закону, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, а саме громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, право на землю, яке виникло у суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, збереглося у правонаступника такого підприємства і після цієї дати, та відповідно, є хибними доводи позивача про те, що земельні ділянки підлягають автоматичній передачі у комунальну власність з 01.01.2019 року.

Зазначені висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 17 грудня 2019 року у справі №917/258/19 та від 23 січня 2020 року у справі №921/75/19.

Враховуючи вищеописане, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу позивачці на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з перебуванням земельної ділянки у користуванні (власності) іншої особи, діяв у межах та у спосіб визначений статтею 2 КАС України. На день розгляду заяви позивачки, відповідач не набув права комунальної власності на бажану земельну ділянку, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Оскільки позивачці відмовлено у задоволенні позову, тому підстави для присудження їй понесених судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області (вул. Перемоги, будинок 4, с. Дмитрівка, Знам`янський район, Кіровоградська область, 27424; ЄДПРОУ: 04365267) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з додатковою відповідальністю Колос (ТДВ Колос ) (вул. Фрунзе, буд.2-А, с. Дмитрівка, Знам`янський район, Кіровоградська область, 27422; код ЄДРПОУ 03758772) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук