Ухвала

від 08.05.2020 по справі 420/3847/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3847/20

УХВАЛА

08 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Амбер Груп Україна про забезпечення його позову до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про неправомірними та скасування приписів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними та скасувати приписи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 28.04.2020 та від 04.05.2020 №№ 04-04/ 2020, 28-04/2020 про зобов'язання позивача здійснити демонтаж дерев'яного настилу та надання на узгодження Схеми дислокації.

Ухвалою від 08.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Разом із адміністративним позовом до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Амбер Груп Україна надійшла заява про забезпечення його позову шляхом зупинення дії приписів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 28.04.2020 та 04.05.2020 за реєстраційними № 04-04/2020 про зобов'язання здійснити демонтаж дерев'яного настилу та надання на узгодження Схеми дислокації, наданих ТОВ Амбер Груп Україна .

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуваними приписами Відповідач зобов'язав Позивача негайно здійснити демонтаж дерев'яного настилу, який розташований на ділянці штучного піщаного пляжу, розташованого між траверсами № 6 а № 6А другої черги ПОС, в районі пляжу Чайка в м. Одесі; надати Відповідачу на узгодження Схему дислокації; повідомити Відповідача про виконання припису.

Правовим наслідком невиконання припису у негайному порядку Відповідач вказує притягнення Позивача до відповідальності шляхом розірвання договору оренди берегозахисної споруди за № 131/юр від 02.08.2017.

Оскільки сам по собі факт подання адміністративного позову та оскарження нормативно акту індивідуальної дії не зупиняє дію такого акту, то існують обставини, що несуть реальну загрозу та ризики правам і інтересам Позивача у справі. Адже до моменту винесення рішення у справі Позивач вже може втрати право тимчасового користування берегозахисною спорудою у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами № 6 та № 6 А другої черги ПОС, в районі пляжу Чайка в м. Одесі, та яку він отримав за договором оренди від 02.08.2017.

У випадку застосування Відповідачем заходу із розірвання договору, обраний позивачем спосіб захисту прав, свобод та інтересів стане абсолютно неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних, неспівмірних зусиль та витрат. Також демонтаж вказаної тимчасової споруди в межах виконання оскаржуваного припису становить очевидну небезпеку шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення по справі, змушує його до зайвих витрат та негативно вплине на рівень благоустрою міського простору, що в підсумку негативно відзначиться на рівні сервісу пляжних послуг та туристичній привабливості міста в цілому.

Крім того, наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваних приписів Відповідача від 24.04.2020 та 04.05.2020 за реєстраційними №№ 28-04/2020, 04-04/2020 та порушення прав, свобод і інтересів Позивача таким рішенням, дією або бездіяльністю. Зокрема, це вимоги з погодження вже погодженої схеми дислокації та здійснення демонтажу дерев'яного настилу, розташування якого погоджено разом із погодженням схеми дислокації.

На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії приписів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 28.04.2020 та 04.05.2020 за реєстраційними № 04-04/2020 про зобов'язання здійснити демонтаж дерев'яного настилу та надання на узгодження схеми дислокації може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів ТОВ Амбер Груп Україна , за захистом яких воно звернулось до суду буде ускладнений та значно витратний.

Крім того, 07.05.2020 до суду від ТОВ Амбер Груп Україна надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить доповнити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом застосування заборони відповідачу до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти певні дії, а саме заборони Департаменту комунальної власності Одеської міської ради виносити на розгляд Виконавчого комітету Одеської міської ради будь-які питання, які за своєю суттю або змістом стосуються демонтажу дерев'яного настилу, облаштованого ТОВ Амбер Груп Україна на ділянці штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами № 6 та № 6А другої черги ПОС, в районі пляжу Чайка в м. Одесі; притягувати ТОВ Амбер Груп Україна до відповідальності за невиконання приписів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 28.04.2020 та 04.05.2020 за реєстраційними номерами 04-04/2020 шляхом розірвання договору оренди берегозахисної споруди від 02.08.2017 року № 131 / юр.

В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що 06.05.2020 відбулась невдала спроба злочинного знищення майна ТОВ Амбер Груп Україна - дерев'яного настилу, облаштованого згідно схеми дислокації на берегозахисній споруді у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами № 6 та № 6А другої черги ПОС, в районі пляжу Чайка в м. Одесі.

За наявною у розпорядженні ТОВ Амбер Груп Україна інформацією наразі Відповідачем готуються проекти питань, що будуть винесені на розгляд Виконавчого комітету Одеської міської ради, в тому числі і щодо примусового здійснення демонтажу дерев'яного настилу, облаштованого Позивачем згідно схеми дислокації на берегозахисній споруді у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами № 6 та № 6А другої черги ПОС, в районі пляжу Чайка в м. Одесі.

З огляду на надзвичайну і непритаманну швидкість у розгляді питань щодо винесення первинного і повторного припису, розгляду листа Відповідача від 29.04.2020 року, Позивач не має підстав для сумніву у намірі вчинення вказаних дій Відповідачем.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).

Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача (заявника) та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач (заявник), співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача заначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Сама ж лише незгода позивача (заявника) із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Відтак, суд зазначає, що стверджувані позивачем ознаки протиправності спірних приписів не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем (заявником) і відповідачем. Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача (заявника) до відповідача, стосовно якої позивач (заявник) просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач (заявник) обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

В той же час, подана до суду 07.05.2020 позивачем заява спрямована на заборону відповідачу до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти певні дії, а саме заборони Департаменту комунальної власності Одеської міської ради виносити на розгляд Виконавчого комітету Одеської міської ради будь-які питання, які за своєю суттю або змістом стосуються демонтажу дерев'яного настилу, облаштованого ТОВ Амбер Груп Україна на ділянці штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами № 6 та № 6А другої черги ПОС, в районі пляжу Чайка в м. Одесі; притягувати ТОВ Амбер Груп Україна до відповідальності за невиконання приписів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 28.04.2020 та 04.05.2020 за реєстраційними номерами 04- 04/2020 шляхом розірвання договору оренди берегозахисної споруди від 02.08.2017 року № 131/юр.

При цьому відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Таким чином, оскільки заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає вищезазначеним критеріям та принципам інституту забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому суд звертає увагу позивача, що забезпечення позову, яке має на меті запобігання завдання суттєвої та невиправданої матеріальної шкоди, яке позивач описує у перспективі демонтажу дерев'яного настилу, відповідатиме завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову в тому випадку, коли предметом спору є відповідне рішення суб'єкта владних повноважень. Однак з огляду на матеріали адміністративного позову, заявлені позивачем заходи забезпечення позову щодо оскарження двох приписів, фактично спрямовані на убезпечення в майбутньому виникнення таких спірних правовідносин, що не відповідає завданню забезпечення позову, яке полягає у збереженні статусу до вирішення вже наявного спору із конкретно визначеним предметом. Самі ж по собі спірні приписи наразі не утворюють загрози демонтажу силами третіх осіб, так як не уповноважують на це жодних осіб (проте містять зобов'язання відносного самого позивача, що й зумовило Товариство звернутися за судовим захистом), а тому таке забезпечення з правової точки зору не вимагається. Наведені ж в обґрунтування заяв про забезпечення позову обставини щодо спроби самочинного знесення дерев'яного настилу невстановленими особами перебувають у іншій площині правового регулювання, зокрема правоохоронної діяльності, а тому забезпечення цього позову, про яке позивач клопоче, невзмозі уберегти позивача від протиправних дій третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 150, 153 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю Амбер Груп Україна про забезпечення його позову до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про неправомірними та скасування приписів відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк