Постанова

від 23.06.2020 по справі 420/3847/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3847/20

Категорія: 600010000 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 08.05.2020 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Груп Україна" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Груп Україна" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про неправомірними та скасування приписів,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Амбер Груп Україна" звернулося до суду з позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі ДКВ ОМР) про визнання неправомірними та скасування приписів відповідача від 28 квітня 2020 року та від 04 травня 2020 року №№04-04/ 2020, 28-04/2020 про зобов`язання позивача здійснити демонтаж дерев`яного настилу та надання на узгодження Схеми дислокації.

Разом із адміністративним позовом до суду від ТОВ "Амбер Груп Україна" надійшла заява про забезпечення його позову шляхом зупинення дії приписів ДКВ ОМР 28 квітня 2020 року та від 04 травня 2020 року за реєстраційними №04-04/2020 про зобов`язання здійснити демонтаж дерев`яного настилу та надання на узгодження Схеми дислокації, наданих ТОВ "Амбер Груп Україна".

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуваними приписами відповідач зобов`язав позивача негайно здійснити демонтаж дерев`яного настилу, який розташований на ділянці штучного піщаного пляжу, розташованого між траверсами №6 та №6А другої черги ПОС, в районі пляжу "Чайка" в м. Одесі; надати відповідачу на узгодження Схему дислокації; повідомити відповідача про виконання припису.

Правовим наслідком невиконання припису у негайному порядку відповідач вказує притягнення позивача до відповідальності шляхом розірвання договору оренди берегозахисної споруди за №131/юр від 02 серпня 2017 року.

Оскільки сам по собі факт подання адміністративного позову та оскарження нормативно акту індивідуальної дії не зупиняє дію такого акту, то існують обставини, що несуть реальну загрозу та ризики правам і інтересам позивача у справі. Адже до моменту винесення рішення у справі позивач вже може втрати право тимчасового користування берегозахисною спорудою у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами №6 та №6А другої черги ПОС, в районі пляжу "Чайка" в м. Одесі, та яку він отримав за договором оренди від 02 серпня 2017 року.

У випадку застосування відповідачем заходу із розірвання договору, обраний позивачем спосіб захисту прав, свобод та інтересів стане абсолютно неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних, неспівмірних зусиль та витрат. Також демонтаж вказаної тимчасової споруди в межах виконання оскаржуваного припису становить очевидну небезпеку шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі, змушує його до зайвих витрат та негативно вплине на рівень благоустрою міського простору, що в підсумку негативно відзначиться на рівні сервісу пляжних послуг та туристичній привабливості міста в цілому.

Крім того, наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваних приписів відповідача від 28 квітня 2020 року та від 04 травня 2020 року за реєстраційними №№28-04/2020, 04-04/2020 та порушення прав, свобод і інтересів позивача таким рішенням, дією або бездіяльністю. Зокрема, це вимоги з погодження вже погодженої схеми дислокації та здійснення демонтажу дерев`яного настилу, розташування якого погоджено разом із погодженням схеми дислокації.

На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії приписів ДКВ ОМР від 28 квітня 2020 року та від 04 травня 2020 року за реєстраційними №№28-04/2020, 04-04/2020 про зобов`язання здійснити демонтаж дерев`яного настилу та надання на узгодження схеми дислокації може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів ТОВ "Амбер Груп Україна", за захистом яких воно звернулось до суду буде ускладнений та значно витратний.

Крім того, 07 травня 2020 до суду від ТОВ "Амбер Груп Україна" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить доповнити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом застосування заборони відповідачу до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти певні дії, а саме заборони:

- ДКВ ОМР виносити на розгляд виконавчого комітету ОМР будь-які питання, які за своєю суттю або змістом стосуються демонтажу дерев`яного настилу, облаштованого ТОВ "Амбер Груп Україна" на ділянці штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами №6 та №6А другої черги ПОС, в районі пляжу "Чайка" в м. Одесі;

- притягувати ТОВ "Амбер Груп Україна" до відповідальності за невиконання приписів ДКВ ОМР від 28 квітня 2020 року та від 04 травня 2020 року за реєстраційними номерами №№28-04/2020, 04-04/2020 шляхом розірвання договору оренди берегозахисної споруди від 02 серпня 2017 року №131/юр.

В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що 06 травня 2020 року відбулась невдала спроба злочинного знищення майна ТОВ "Амбер Груп Україна" - дерев`яного настилу, облаштованого згідно схеми дислокації на берегозахисній споруді у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами №6 та №6А другої черги ПОС, в районі пляжу "Чайка" в м. Одесі.

За наявною у розпорядженні ТОВ "Амбер Груп Україна" інформацією наразі відповідачем готуються проекти питань, що будуть винесені на розгляд виконавчого комітету ОМР, в тому числі і щодо примусового здійснення демонтажу дерев`яного настилу, облаштованого позивачем згідно схеми дислокації на берегозахисній споруді у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами №6 та №6А другої черги ПОС, в районі пляжу "Чайка" в м. Одесі.

З огляду на надзвичайну і непритаманну швидкість у розгляді питань щодо винесення первинного і повторного припису, розгляду листа відповідача від 29 квітня 2020 року, позивач не має підстав для сумніву у намірі вчинення вказаних дій відповідачем.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року в задоволенні заяв ТОВ "Амбер Груп Україна" про забезпечення його позову до ДКВ ОМР про неправомірними та скасування приписів відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Амбер Груп Україна" ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- правовим наслідком невиконання припису у негайному порядку відповідач вказує притягнення позивача до відповідальності шляхом розірвання договору оренди берегозахисної споруди за №131/юр від 02 серпня 2017 року. Оскільки, само по собі оскарження нормативно акту індивідуальної дії не зупиняє дію такого акту, то беззаперечним є фактичне існуванні обставин, що несуть реальну загрозу та ризики правам і інтересам позивача у справі. Адже до моменту винесення рішення у справі позивач може бути притягнутий до відповідальності, втрати право тимчасового користування берегозахисною спорудою у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, яка розташована між траверсами №6 та №6А другої черги ПОС, в районі пляжу "Чайка" в м. Одесі, та яку він отримав за договором оренди від 02 серпня 2017 року, а облаштований ним дерев`яний настил буде знищений в порядку примусового демонтажу;

- при застосуванні відповідачем заходів із примусового демонтажу та/або із розірвання договору, обраний скаржником спосіб захисту прав, свобод та інтересів стане неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних, неспівмірних зусиль та витрат. Крім того, демонтаж вказаної тимчасової споруди в межах виконання оскаржуваного припису, становить очевидну небезпеку шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі, змушує його до зайвих витрат та негативно вплине рівень благоустрою міського простору, що в підсумку негативно відзначиться на рівні сервісу пляжних послуг та туристичній привабливості міста в цілому;

- наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваних приписів відповідача від 24 квітня 2020 року та 04 травня 2020 року за реєстраційними №№28-04/2020, 04-04/2020 та порушення прав, свобод і інтересів позивача таким рішенням. Зокрема, це вимоги з погодження вже погодженої схеми дислокації та здійснення демонтажу дерев`яного настилу, розташування якого погоджено разом із погодженням схеми дислокації.

Відзиву на апеляційну скаргу ДКВ ОМР не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ "Амбер Груп Україна", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що стверджуванні позивачем ознаки протиправності спірних приписів не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог. Також суд першої інстанції дійшов висновку про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, з огляду на предмет спору. Крім того, спірні приписи не утворюють загрози демонтажу силами третіх осіб, так як не уповноважують на це жодних осіб (проте містять зобов`язання відносно самого позивача, що й зумовило товариство звернутися за судовим захистом), а тому таке забезпечення з правової точки зору не вимагається.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 150, 154, 243, 248 КАС України, які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді питання про необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, виходячи з наступного.

Так, розміщення тимчасової споруди не передбачає влаштування фундаменту, тобто при їх примусовому демонтажі може відбуватись лише перенесення останньої в будь-яке інше місце для подальшого зберігання, що не впливає на цінність відповідного майна.

Отже, навіть якщо припустити можливий демонтаж тимчасових споруд позивача, вказане не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, оскільки мова йде про пристрій, який не є капітальною спорудою та, у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути повернутим на попереднє місце розташування.

Стосовно доводів апелянта про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних приписів судова колегія зазначає, що застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках, натомість, такі доводи підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог, що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що на час звернення позивача до суду були відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд вирішив питання щодо судових витрат відповідно ст.ст. 139-143 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер Груп Україна" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 03 липня 2020 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.