Ухвала

від 11.06.2020 по справі 420/3847/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3847/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амбер Груп Україна до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання неправомірними та скасування приписів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати неправомірними та скасувати приписи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 28.04.2020 та від 04.05.2020 №№ 04-04, 2020 про зобов`язання позивача здійснити демонтаж дерев`яного настилу та надання на узгодження Схеми дислокації.

Ухвалою від 08.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.05.2020 до суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 28.04.2020 Департаментом при обстеженні території ділянки пляжу між траверсами № 6 та № 6-а встановлено, що орендарем ТОВ Амбер Груп Україна в порушення положень п. 4.2 Договору самовільно встановлено дерев`яний настил та інші споруди. За договором орендар - ТОВ Амреб Груп Україна позбавлений можливості самостійно, без погодження, встановлювати споруди у т.ч. дерев`яні настили. При цьому, з урахуванням п. 2.1.4 Правил, у зв`язку із закінченням курортно-пляжного сезону 01.10.2019, починаючи з 02.10.2019 орендар повинен був демонтувати споруди, які було встановлено в межах курортного сезону 2019 р. При цьому орендар не звертався до орендодавця - Департаменту щодо погодження проведення робіт. Оскаржувані позивачем приписи Департаменту за своєю правовою природою є обов`язковою для виконання письмовою вимогою Орендодавця об`єкту комунальної власності територіальної громади міста Одеси, яка пред`явлена Орендарю з метою усунення останнім порушень виконання умов договору оренди. Зокрема, п.4.2 л договору оренди встановлено обов`язок орендаря виконувати приписи орендодавця щодо усунення порушень умов договору оренди, а також Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси. Оспорювані приписи та їх походження зумовлені невиконанням ТОВ Амбер Груп Україна своїх обов`язків, прийнятих за договором оренди, тобто спір між сторонами повинен вирішуватися в межах господарського судочинства, адже саме до господарського судочинства віднесено вирішення таких спорів згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.08.2017 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ Амбер Груп Україна укладено договір оренди берегозахисної споруди № 131/юр у вигляді ділянки штучного пляжу, загальною площею 5000 кв.м., що розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС в районі пляжу Чайка , на узбережжі Чорного моря в м. Одесі, строком на 2 роки 11 місяців, для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту.

Відповідно до Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 року № 2752-VІ, Департамент наділено повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста Одеси відповідно до чинного законодавства України.

Згідно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 326 від 26.07.2018, Департамент визначено орендодавцем ділянок штучних пляжів м. Одеси та правонаступником прав і обов`язків Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради за діючими договорами оренди щодо відповідних об`єктів.

Додатковим договором № 1 від 03.08.2018 змінено орендодавця з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, змінено порядок розрахунків.

Додатковим договором № 2 від 15.02.2019 встановлено базову ставку орендної плати на місяць у розмірі 24891,48 грн. без врахування податку на додану вартість та індексу інфляції, а в період з червня по серпень орендна плата розраховується виходячи з орендної ставки, помноженої на коефіцієнт - 1.3.

Додатковим договором № 3 від 26.04.2019 внесено зміни до п. 1.1. договору оренди берегозахисної споруди № 1.31/юр та викладеного його в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 6300,0 кв,м„ що розташована між траверсами № 6 та 6-а другої черги ПОС в районі пляжу Чайка , у зв`язку з чим встановлено базову ставку орендної плати на місяць у розмірі 31783,27 грн. без врахування податку на додану вартість та індексу інфляції, а в період з червня по серпень орендна плата розраховується виходячи з орендної ставки помноженої на коефіцієнт - 1.3, а також продовжено строк дії договору оренди з 26.04.2019 до 26.04.2039.

Додатковим договором № 4 від 27.11.2019 внесено зміни до п. 1.1 договору оренди берегозахисної споруди № 131/юр та викладеного його в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 8205,0 кв.м,, що розташована між траверсами № 6 та 6-а другої черги Г10С в районі пляжу Чайка , у зв`язку з чим встановлено базову ставку орендної плати па місяць у розмірі 42091,24 грн. без врахування податку на додану вартість та індексу інфляції, а в період з червня по серпень орендна плата розраховується виходячи з орендної ставки помноженої на коефіцієнт - 1.3.

Пунктом 4.2 абз. г Договору встановлено обов`язок орендаря не здійснювати на капітальних берегозахисних спорудах (траверсах, підпірних стінках, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендованій земельній ділянці штучного пляжу будівництво капітальних споруд або встановлення тимчасових споруд, реконструкцію або будь-які інші будівельні роботи без попереднього письмового погодження Орендодавця та одержання й передачі Орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації.

Пунктом 4.2 абз. б Договору зобов`язано орендаря не встановлювати огородження або інші споруди, які перешкоджають вільному доступу на пляж.

28.04.2020 Департаментом при обстеженні території ділянки пляжу між траверсами № 6 та № 6-а встановлено, що орендарем ТОВ Амбер Груп Україна в порушення п. 4.2 Договору самовільно встановлено дерев`яний настил та інші споруди.

В свою чергу, п.4.2 абз. л Договору Орендар зобов`язаний виконувати приписи Орендодавця щодо усунення порушень умов договору оренди, а також Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси.

Підставою для звернення позивача за судовим захистом із даним позовом слугувало винесення відповідачем спірних приписів від 28.04.2020 та від 04.05.2020 №№ 04-04/ 2020, 28-04/2020, якими позивача зобов`язано негайно здійснити демонтаж дерев`яного настилу, який розташований на ділянці штучного піщаного пляжу, розташованого між траверсами № 6 № 6А другої черги ПОС, в районі пляжу Чайка в м. Одесі; надати відповідачу на узгодження Схему дислокації; повідомити відповідача про виконання припису.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Як зазначено у п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12 липня 2011 року N 9-рп/2011 476 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

З огляду на матеріали справи, між сторонами виник спір з приводу винесення Департаментом (орендодавцем) приписів щодо усунення порушень умов договору оренди від 02.08.2017 № 131/юр, з якими ТОВ Амбер Груп Україна (орендар) не погоджується, посилаючись на те, що за договором оренди має право використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням - для надання відпочиваючи платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту за п. 4.1 Договору. Зокрема, позивач зазначає, що готуючись до літнього сезону та виконуючи взяти на себе договірні зобов`язання, Товариство приступило до благоустрою підпірної стіни, розміщеної вздовж ділянки штучного пляжу. Проектними рішеннями передбачаються заходи з реставрації, закладення тріщин і усунення дефекті в підпірних стінах, відновлення зливової каналізації, підготовки ґрунту і висадки зелених насаджень, пристрій тимчасового дерев`яного настилу. При цьому щодо такої розробки проекту балансоутримувач об`єкт оренди - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя ОМР заперечень не надало. Позивач вважає, що не порушував вимог пп. г п.4 Договору оренди, за яким він зобов`язаний не здійснювати на капітальних берегозахисних спорудах (траверсах, підпірних стінках, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендовані земельній ділянці штучного пляжу будівництво капітальних споруд або встановлення тимчасових споруд, реконструкцію або будь-які інші будівельні роботи, без попереднього погодження Орендодавця, та одержання й передачі Орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації. В свою чергу, Орендарем було узгоджено схему дислокації орендованої ділянки штучного пляжу від 27.11.2019 з уповноваженим органом управління, яким згідно з рішенням ВК ОМР від 26.07.2018 № 326 є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, та яке відповідає умовам договору та розпорядженню міського голови.

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний договір - це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб`єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи не майнових) матеріальних благ - об`єктів цивільного обороту.

Зважаючи на мету укладання договору оренди, у спірних правовідносинх (здійснення підприємницької діяльності) орендний договір не є адміністративним договором, натомість містить ознаки господарського договору, так як на його підставі виникли майново-господарські зобов`язання.

Предметом цього спору є приписи від 28.04.2020 та від 04.05.2020 №№ 04-04, 2020 Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Орендодавця, покликані усунути порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Амбер Груп Україна - Орендарем умов договору оренди, що свідчить про господарську природу спору, який повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Таким чином, оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають господарсько-правовий характер, і він не пов`язаний безпосередньо зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, цей спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися. Сам ж договір має на меті господарську мету, зокрема провадження орендарем діяльності з надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту.

Умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав (рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп).

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізовано належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

Відтак, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, спір між Товариством з обмеженою відповідальністю Амбер Груп Україна та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради пов`язаний з виконанням умов договору оренди та не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами, з урахуванням суб`єктного складу сторін, за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Близькі за змістом висновки викладені у рішення ВП ВС від 25.04.2018 по справі № 495/2176/17, де відзначено що оскільки спір стосується приватних інтересів сторони договору, має цивільно-правову природу, - це виключає відносини сторін у справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

При зазначених вище обставинах, Одеський окружний адміністративний суд не є встановленим законом судом щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі, роз`яснивши позивачу, що розгляд даного спору підлягає здійснюватися судом господарської юрисдикції.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амбер Груп Україна до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання неправомірними та скасування приписів закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в частині закриття провадження шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк