Рішення

від 08.05.2020 по справі 640/4757/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2020 року м. Київ № 640/4757/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Брама НТБ доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2019 №1192615572, №1202615572 та №1212615572, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Брама НТБ звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення:

форми Р №1192615572 від 28.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 53400,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 13350,00 грн. з розрахунком;

форми Р №1202615572 від 28.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 51154,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 12789,00 грн. з розрахунком;

форми В4 №1212615572 від 28.11.2019 року, яким зменшено від`ємне значення ПДВ на суму 2835,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 №1192615572, №1202615572 та №1212615572 є протиправними, оскільки ТОВ Брама НТБ було надано до контролюючого органу повний пакет первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, фактично і в повному обсязі поставлено товари та надані послуги/виконані роботи, що вказані в первинних документах, це також підтверджується зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. Висновки відповідача стосовно фіктивності проведених господарських операцій з контрагентами та необґрунтованості заявленого податкового кредиту з податку на додану вартість ґрунтуються на припущеннях та невстановлених документально обставинах. Окрім того, позивач зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Також, на думку позивача, посилання контролюючого органу на протокол допиту у кримінальному провадженні не може підтверджувати висновки про фіктивність господарсько-фінансових операції позивача та його контрагентів. Крім того, станом на час подання позову взагалі не відомо чи є відповідні вироки суду доведення чи спростування вини або невинуватості відповідних осіб. Таким чином, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/4757/20 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Від представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач) 31.03.2020 року, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає, що для задоволення позову відсутні підстави, оскільки, під час проведення перевірки виявлено факти придбання товарів, робіт, послуг, що оформлювалось лише документально з контрагентами ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. , ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА ,ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП , ПП ГРІН-А КОМПАНІ на адресу ТОВ Брама НТБ . Відповідач просить суд критично поставитись до первинних документів, які надані позивачем в якості доказової бази, щодо здійснення господарської діяльності з контрагентами та не брати їх до уваги при вирішенні справи, оскільки вони мають ознаки фальшування та згідно Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі, а у задоволенні позовних вимог ТОВ Брама НТБ відмовити повністю.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання здійснити розгляд справи за участю представників відповідача та про виклик свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_4. та ОСОБА_5

Розглянувши клопотання про розгляд справи за участю представників відповідача, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.

Так, частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, суд наділений правом на власний розсуд визначати вид позовного провадження, за яким буде розглядатися справа з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на зазначене, характер спірних правовідносин в даній адміністративній справі не вимагає розгляду цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачем через канцелярію суду 02.04.2020 надано відповідь на відзив, в якому останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що при наявності усіх первинних документів, фактичній поставці послуг товарів та реєстрації податкових накладних іншого варіанту поведінки ніж декларування відповідних показників у складі витрат та податкового кредиту з ПДВ позивач не мав. Отже, позивачем виконано усі вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а висновки акта перевірки є протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 22.04.2020 в задоволенні клопотань представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про розгляд справи за участю представників відповідача та про виклик свідків - відмовлено.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у місті Києві згідно наказу від 28.10.2019 року №2424 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Брама НТБ (код ЄДРПОУ 3837214) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код ЄДРПОУ 40329806) за листопад 2016 року, з ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА (код ЄДРПОУ 40863228) за березень 2017 року з ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП (код ЄДРПОУ 41163865) за вересень, грудень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість за 2016-2017 роки, показників фінансової звітності з відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства та з ПП ГРІН-А КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40226735) за 2016 рік показників фінансової звітності з відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №53/26-15-05-07-02-10/38375214 від 14.11.2019 року (далі - Акт).

Відповідно до висновків Акта перевіркою було встановлено порушення позивачем:

1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 53400 грн., в тому числі: за 2016 рік - 8043 грн., за 2017 рік - 45357 грн.;

2) пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено невід`ємне значення податку на додану вартість за вересень 2017 року на 2835 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 154 грн., в тому числі за листопад 2016 року - 4096 грн., за березень 2017 року - 2516 грн., за вересень 2017 року - 14042 грн., за грудень 2017 року - 30500 грн.

На підставі Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми Р №1192615572 від 28.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 53400,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 13350,00 грн. за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України;

форми Р №1202615572 від 28.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 51154,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 12789,00 грн за порушення пункту 198.2 пункту, 198.3 пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України;

форми В4 №1212615572 від 28.11.2019 року, яким зменшено від`ємне значення ПДВ на суму 2835,00 грн. за порушення пункту 198.2 пункту, 198.3. пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України

Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 №1192615572, №1202615572 та №1212615572 від 06.12.2019 вих. № 1.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 03.03.2020 №4270/6/99-00-08-05-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Брама НТБ звернулось до суду з даним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) (п.п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Матеріали справи свідчать, що в перевіряємому періоді відповідачем поставлено під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА , ПП ГРІН-А КОМПАНІ , ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. , ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП , внаслідок чого суд зобов`язаний дослідити реальність господарських операцій позивача з кожним контрагентом окремо.

Так, Матеріали справи свідчать, що між ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА (постачальник) та товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" (покупець) було укладено договір поставки від 13.03.2017 №1303-17, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються в видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору. Дана операція підтверджується оборотньо-сальодовими відомостями по рахункам: 631, 361, 201.

Так, придбаний у ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА товар було використано при обробці жорстких та м`яких декорацій на користь ДП "Національний академічний театр російської драми та комедії" що підтверджується договорами на виконання робіт по вогнезахисній обробці від 13.03.2017 №24, від 29.03.2017 та актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000075 від 13.03.2017, №ОУ-0000135 від 29.03.2017 відповідно. На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано суду копію видаткової накладної №РН0000033 від 13.03.2017 на суму 15096 грн. з ПДВ 2516,001, копію податкової накладної №33 від 30.03.2017 року, копії актів списання від 29.03.2017 №СпТ-000022 та №СпТ-000016.

Між ПП ГРІН-А КОМПАНІ (постачальник) та товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" (покупець) було укладено договір на постачання акамуляторів (додаток 1 до договору) від 29.04.202016 №2904-16. Дана господарська операція оформлена наступними документами: видатковою накладною від 29.04.2016 №РН-0000001, рахунком-фактурою від 29.04.2016 №СФ-0000001, податковою накладною від 29.04.2016 №1.

Крім того, для отримання консультаційний послуг з питань комерційної діяльності між позивачем та ПП ГРІН-А КОМПАНІ було укладено договір від 01.04.2016 №0104-16КД про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності. На підтвердження виконання умов договору, з приводу руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копію акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 на суму 23 333, 33 грн (сума без ПДВ), рахунок-фактуру від 01.04.2016 №СФ-0000013 на суму 28 000, 00 з ПДВ та платіжні доручення від 17.05.2016 №197 на суму 18 000, 00 грн та від 17.05.2016 №198 на суму 10 000, 00 з призначенням платежу - оплата послуг відповідно до Договору від 01.04.2016 №0104-16КД.

Господарська операція між товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" та ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. по наданню електровимірювальних робіт підтверджується наступними документами: договором підряду №19 від 01.11.2016, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000069 на суму 5414 грн з ПДВ 902, 33 грн, додатком №1 до Акту від 29.11.2016 №ОУ-0000069, який підтверджує проведення електровимірювальних робіт відповідно до умов договору на таких об`єктах: вул. Електротехнічна, 2А (вартість 4139,00 грн з ПДВ) та вул. Куренівська, 16В (вартість 1275 грн з ПДВ), рахунком-фактурою від 29.11.2016 №СФ-0000069 на суму 5 514 з ПДВ, податковою накладною від 29.11.2016 №69, актом здачі-прийняття послуг від 30.11.2016 на суму 4818 грн. з ПДВ 803.00.

Також, між товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" та ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. укладено договір від 01.11.2016 №18 з приводу проведення проектних робіт, що підтверджується актом здачі-прийняття №ОУ-0000079 НА СУМУ 4 818 грн з ПДВ, рахунком-фактурою від 30.11.2016 на суму 4818 грн з ПДВ, податковою накладною від 30.11.2016 №79, платіжним дорученням від 26.12.2016 №534 на суму 5414,00 грн (призначення платежу - оплата робіт по рахунку №69 від 29.11.2016), платіжним дорученням від 13.12.2016 №513 на суму 14 345,00 грн (призначення платежу - оплата робіт по рахунку №46 від 22.11.2016), платіжним дорученням від 26.12.2016 №535 на суму 4 818,00 грн (призначення платежу - оплата робіт по рахунку №79 від 30.11.2016).

Між товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" (замовник) та ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП (підрядник) було укладено Договір підряду щодо проведення електровимірювалих робіт, а саме - договір від 12.09.2017 №1209-17ЕВР. Вказана господарська операція оформлена наступними документами: актом від 29.09.2017 року №ОУ-0000050 на суму 28545.00 з ПДВ 4757.5, рахунком фактурою від 29.09.2017 №СФ-0000050, податковою накладною №51 від 29.09.2017.

Реальність господарських операцій між товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" та ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП також піжтверджується договором від 01.09.2017 №0109-17ПН, виконання якого, в свою чергу, супроводжується наступними документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000051, рахунком фактурою від 29.09.2017 №СФ-0000051 на суму 64 218 з ПДВ та податковою накладною від 29.09.2017 №51.

Вищевказані обставини та первинні документи в своїй сукупності переконливо свідчать, що відносини позивача з ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА , ПП ГРІН-А КОМПАНІ , ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. , ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП , мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків.

Суд встановив, що матеріали справи містять первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з контрагентами в період, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахункам, а контролюючий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 30.08.2019 (справа №804/17176/14).

В Акті також зазначається про наявність пояснень від керівника та головного бухгалтера ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА ОСОБА_2 , відібраних 27.07.2017 року старшим оперуповноваженим ВОВЕЗ ОУ Старосільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області Чешачовим О.М., відповідно до яких він ніколи не займався підприємницькою діяльністю, не реєстрував, не був засновником та посадовою особою ніяких підприємств; наявність пояснень від керівника ПП ГРІН-А КОМПАНІ ОСОБА_5, відібраних 29.06.2016 відібраних старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві лейтенантом податкової міліції Костенком О.М., який пояснив, що зареєстрував ПП ГРІН-А КОМПАНІ за грошову винагороду, при цьому зазначив, що фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснював, нікого на це не уповноважував. Бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур, платіжних доручень не підписував і нікому цього не доручав.

Крім того, в Акті зазначено та перевіркою встановлено, що у рамках кримінальному провадження №32016100010000028, згідно показів засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. ОСОБА_3 (протокол допиту від 24.11.2016), діяльності приватного підприємства він не здійснював, первинних документів не підписував, звітності не подавав, товарів, робіт послуг не надавав та не отримував, печаток не виготовляв, де знаходиться фінансово-господарська документація не знає, директора не призначав та не звільняв; під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32018220000000118 від 18.05.2018 року, в якості свідка допитано ОСОБА_4 , який був засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП (протокол допиту від 23.12.2017), який пояснив, що йому нічого не відомо про те, що він є директором, зазначив про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, довіреностей та інших документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував.

Щодо вищевказаних пояснень, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

При цьому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 822/551/18.

Суд звертає увагу, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №К/9901/2558718.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд зауважує те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Аналогічні висновки зазначені також Верховним Судом у Постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14, які, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховуються судом при розгляді справ в подібних правовідносинах щодо застосування норм права.

Суд також акцентує увагу, що згідно зі статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов`язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2019 №1192615572, №1202615572 та №1212615572.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Брама НТБ задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення: форма Р №1192615572 від 28.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 53400,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 13350,00 грн. з розрахунком; форми Р №1202615572 від 28.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 51154,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 12789,00 грн. з розрахунком; форми В4 №1212615572 від 28.11.2019 року, яким зменшено від`ємне значення ПДВ на суму 2835,00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Брама НТБ (код ЄДРПОУ 38375214, місцезнаходження: 04060, м. Київ. вул. Ольжича, буд. 18/22, офіс) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 01011, м. Київ, Шолуденка, 33/19).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.