Постанова

від 06.05.2020 по справі 541/1431/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 травня 2020року

м. Київ

справа № 541/1431/17-ц

провадження № 61-40674св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Перша миргородська державна нотаріальна контора, Зубівська сільська рада Миргородського району,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 року у складі судді Городівського О. А. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Перша миргородська державна нотаріальна контора, Зубівська сільська рада Миргородського району (далі - Зубівська сільська рада), про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі, визнання незаконним і скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,21 га ріллі, що знаходиться у с. Руда Миргородського району, укладеного між продавцем ОСОБА_3 і покупцем ОСОБА_2 , недотримався вимог Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок внаслідок непроставлення у державному акті відмітки про відчуження частини земельної ділянки, нездійснення покупцем реєстрації договору в сільській раді і не отримання державного акта до 2004 року. Заперечує підпис у договорі продавця ОСОБА_3 . Крім того, зазначена в акті підстава набуття права власності - рішення Зубівської сільської ради від 28 травня 1993 року про передачу у приватну власність, не приймалася.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,21 га ріллі, що знаходиться у с. Руда Миргородського району, укладеного між продавцем ОСОБА_3 і покупцем ОСОБА_2 , посвідченого 17 грудня 1999 року Першою миргородською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2681.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що незважаючи на встановлення порушень вимог закону під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки 17 грудня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме нотаріусом не виконано пункт 2.6 Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 06 червня 1996 року, № 48/14/5, у частині вчинення відмітки на державному акті на право власності продавця на земельну ділянку, так як продавалась частина земельної ділянки, відсутні підстави для визнання договору недійсним, так як сторонами додержано форму укладення договору, зміст угоди передбачає погодження всіх істотних умов договору між сторонами та подальше їх дотримання.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутність у державному акті на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 відмітки державного нотаріуса про продаж останньою частини земельної ділянки, не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї частини земельної ділянки, оскільки сторони погодили істотні умови договору та виконали їх. Помилкове зазначення в ньому рішення Зубівської сільської ради як підстави видачі - не спростовує законності набуття ним права власності на спірну земельну ділянку згідно з оспорюваним договором купівлі-продажу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову та поновити строк позовної давності для звернення до суду із позовом, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди встановили порушення нотаріусом вимог законодавства при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки, проте безпідставно не задовольнили позовні вимоги. Внаслідок відсутності відмітки на державному акті порушене його право власності на належні йому значні кошти, оскільки при укладенні договору між ним та ОСОБА_3 , він вважав, що площа ділянки має розмір 0,70 га і у випадку наявності відмітки на державному акті, він не укладав би цю угоду, не виготовляв би технічну документацію і не змушений був би захищати зараз своє порушене право в суді.

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду ОСОБА_4 від 20 липня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

10 жовтня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя , вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

ОСОБА_3 на праві власності згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії I-ПЛ №001903, виданого Зубівською сільською радою 03 липня 1997 року, належала земельна ділянка площею 0,70 га, розташована на території с. Руда Зубівської сільської ради, з якої 0,15 га - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 0,55 га - для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 грудня 1999 року, посвідченого Першою миргородською державною нотаріальною конторою за реєстраційним № 1-2681, ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0,21 га ріллі, що знаходиться в с. Руда Миргородського району Полтавської області.

13 грудня 2004 року Миргородським районним Відділом земельних ресурсів на ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 077815.

Рішенням десятої сесії двадцять першого скликання Зубівської сільської ради народних депутатів від 28 травня 1993 року передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,52 га, з яких 0,25 - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 0,27 га - для особистого підсобного господарства. На підставі вказаного рішення, ОСОБА_2 13 грудня 2004 року видані державні акти про право власності на земельні ділянки серій ПЛ № 077818, № 077814, № 077813.

29 грудня 2015 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смагою Л. М. за реєстраційними №№ 1012, 1013, житловий будинок із надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323282202:02:001:0049, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих на АДРЕСА_1 ; за реєстраційним № 1014 - земельну ділянку площею 0,5483 га, кадастровий номер 5323282202:02:001:0048, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої у с. Руда Миргородського району.

За повідомленням Зубівської сільської ради від 11 травня 2017 року у земельнокадастровій книзі за ОСОБА_3 рахувалася земельна ділянка загальною площею 0,70 га з 1999 року, у зв`язку з продажем земельної ділянки площею 0,21 га ріллі, ця земельна ділянка зменшилась та становить 0,49 га з 2002 року при зверненні в сільську раду.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, оскільки відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЗК України, у редакції 1991 року, придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку.

Пунктом 2.6 Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему, від 06 червня 1996 № 48/14/5, передбачено, що у випадку, коли продається частина земельної ділянки, нотаріус робить відповідні відмітки на державному акті на право власності продавця на земельну ділянку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 грудня 1999 року, нотаріально посвідчений, ОСОБА_2 придбав земельну ділянку 0,21 га ріллі, яка знаходиться в с. Руда Миргородського район Полтавської області, та належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на землю, виданого 03 липня 1997 року Зубівською сільською радою, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання цього договору недійсним, оскільки він відповідає вимогам закону, зокрема щодо форми та обов`язкового нотаріального посвідчення.

При цьому судами враховано, що недотримання нотаріусом вимоги Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок щодо відповідної відмітки на державному акті ОСОБА_3 про продаж частини земельної ділянки, не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки недійсною є угода и лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Оскільки оспорюваний договір за формою і змістом відповідає вимогам щодо таких правочинів, його укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено державним нотаріусом, який встановив особи, перевірив їх дієздатність, цей договір виконано і реалізовано шляхом реєстрації ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, а позивач не є стороною цього правочину і підстав його недійсності не довів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик