Ухвала

від 08.05.2020 по справі 2-623-12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 травня 2020 року

місто Київ

справа № 2-623-12

провадження № 61-7444ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України ,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на ухвалу Луганського апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження від 23 березня 2020 року у складі колегії суддів: Яреська А. В., Дронської О. І., Карташова О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 10 травня 2012 року у справі № 2-623-12 з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (далі - ПАТ Державний експортно-імпортний банк України ) стягнуто заборгованість у сумі 296 301, 16 грн.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 11 червня 2018 року видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-623-12, поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання зазначеного виконавчого листа.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування ухвали Троїцького районного суду Луганської області від 11 червня 2018 року у справі № 2-623-12 у зв`язку із нововиявленими обставинами, ухвалення рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ Державний експортно-імпортний банк України про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання; просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 25 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 11 червня 2018 року у справі № 2-623-12.

У задоволенні заяви ПАТ Державний експортно-імпортний банк України про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання відмовлено.

Визнано виконавчий лист у справі № 2-623-12 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 23 березня 2020 року відмовлено Акціонерному товариству Державний експортно-імпортний банк України (далі - АТ Укрексімбанк ) у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 25 листопада 2019 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що зазначена апеляційна скарга подана із пропуском строку, визначеного частиною першою статті 354 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що копія оскаржуваної ухвали суду першої інстанції хоча й отримана центральним офісом банку 21 грудня 2019 року, проте отримана відділенням банку в м. Маріуполі, яке є позивачем у справі, лише 05 лютого 2020 року, суд апеляційної інстанції відхилив та визнав такі причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, оскільки такі аргументи обумовлені особливостями організації внутрішнього документообігу банку.

Отже, за відсутності інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 квітня 2020 року АТ Укрексімбанк із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Заявник просив скасувати зазначене судове рішення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що заявником в апеляційній скарзі наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а саме, отримання відділенням банку в м. Маріуполі зазначеної ухвали 05 лютого 2020 року, що, на переконання заявника є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Також, заявник просив врахувати неможливість дотримання процесуальних строків банком через значне навантаження у роботі, відрядження працівників юридичного відділу банку, відсутність необхідної кількості співробітників банку у регіоні.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Норми права, застосовані судом

Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

За правилами частини першої статті 354 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Судом встановлено, що заявник АТ Укрексімбанк , яке є правонаступником ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , отримав 20 грудня 2019 року копію ухвали Троїцького районного суду Луганської області від 25 листопада 2019 року.

Відповідно до реєстраційного штампу вхідної кореспонденції банку за № 17672-19 копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 25 листопада 2019 року отримано заявником 21 грудня 2019 року.

Також, на копії зазначеної ухвали наявний інший реєстраційний штамп банку від 05 лютого 2020 року № 185-20.

АТ Укрексімбанк 06 лютого 2020 року звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 25 листопада 2019 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції у цій справі сплив 08 січня 2020 року, доводи заявника, що такий строк пропущено з поважних причин, оскільки зазначена ухвала отримана банком 05 лютого 2020 року, суд апеляційної інстанції відхилив, визнав наведені причини такого пропуску неповажними.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ Укрексімбанк залишено без руху, заявнику запропоновано подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із наведенням інших поважних причин такого пропуску.

Зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції заявником отримано 03 березня 2020 року, проте, у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 25 листопада 2019 року, із наведенням інших причини такого пропуску банком не подано.

Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що п`ятнадцятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 25 листопада 2019 року розпочався з моменту отримання АТ Укрексімбанк (20 грудня 2019 року) копії такої ухвали, який закінчився 08 січня 2020 року.

Таким чином заявник звернувся до суду апеляційної інстанції (05 лютого 2020 року) з пропуском п`ятнадцятиденного строку з дня вручення йому копії ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Доводи заявника, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 25 листопада 2019 року пропущено з поважних причин, оскільки копію зазначеної ухвали отримано відділенням банку в м. Маріуполі філії АТ Укрексімбанк у м. Запоріжжі, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки такі доводи обумовлені особливостями організації внутрішнього документообігу банку.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними.В оцінці цих висновків Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статуту Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2000 року № 1250, банк з усіма своїми філіями, представництвами та відділеннями є єдиною системою.

Організаційна структура банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням та складається з: Головного банку; філій банку; представництв банку; відділень Головного банку та відділень філій банку.

Філії, відділення та представництва банку не є юридичними особами і діють від імені Банку на підставі положення про них (пункти 89-91).

Відповідно до Положення про філію ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в м. Запоріжжі філія є відокремленим підрозділом банку, утворена з метою здійснення банківської діяльності від імені банку, не є юридичною особою і підпорядковується Головному банку.

Із наведеного випливає, що філії, відділення у своїй діяльності діють від імені банку, складають єдину систему органів та структурних підрозділів єдиної юридичної особи.

Отже, отримання Головним банком 20 грудня 2019 року копії ухвали суду першої інстанції від 25 листопада 2019 року є отриманням копії оскаржуваного судового рішення позивачем у справі. Відомості на підтвердження отримання заявником копії оскаржуваного судового рішення вірно враховано судом апеляційної інстанції під час оцінки доводів заявника щодо підстав поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ураховуючи, що АТ Укрексімбанк ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 25 листопада 2019 року отримало 20 грудня 2019 року, а до суду апеляційної інстанції з метою оскарження такої ухвали звернулося лише 06 лютого 2020 року, наявні підстави для висновку, що апеляційна скарга подана із пропуском строку, визначеного відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України.

Також, Верховний Суд враховує, що після залишення апеляційної скарги без руху та визнання судом апеляційної інстанції наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, АТ Укрексімбанк не виконало вимогу суду, заяву із зазначенням інших поважних причини пропуску такого строку не подало, що стало підставою відмови судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ Укрексімбанк .

За наведених обставин, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що заявником не наведені поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому відсутні підстави для поновлення такого строку.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Пономарьов проти України № 3236/03).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції , рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії ).

Оцінюючи підставність доводів поданої касаційної скарги, Верховним Судом додатково враховано, що її обґрунтовано аргументами необхідності переоцінки досліджених судом апеляційної інстанцій доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції та за межі його процесуальних повноважень.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга АТ Укрексімбанк на ухвалу Луганського апеляційного суду від 23 березня 2020 року є необґрунтованою.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України на ухвалу Луганського апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження від 23 березня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Троїцького районного суду Луганської області від 11 червня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко