Постанова

від 07.05.2020 по справі 397/1396/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року м. Кропивницький

справа № 397/1396/19

провадження № 22-ц/4809/673/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Кіселика С. А.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Вищеверещаківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року у складі головуючого судді Мирошниченка Д. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений Вищеверещаківською сільською радою Олександрівського району Кіровоградської області від 27.04.2017 року, зареєстрований в реєстрі № 13, у зв`язку з його нікчемністю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 після тривалої хвороби померла його мати - ОСОБА_4 . За свого життя 14.12.2015 вона склала на його ім`я заповіт, яким заповіла все своє майно.

Після її смерті позивачу стало відомо про існування нового заповіту, посвідченого Вищеверещаківською сільською радою Олександрівського району Кіровоградської області 27.04.2017, яким мати все своє майно заповіла своїм онукам, тобто його дітям від першого шлюбу - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вважає, що цим заповітом порушені його права та інтереси як єдиного спадкоємця за законом, а також те, що заповіт складений під тиском відповідачів з використанням хворобливого фізичного стану ОСОБА_4 .

Вважає, що при складанні та посвідченні заповіту не дотримана форма № 45 додатку 25 в редакції Наказу Міністерства юстиції України № 381/5 від 17.03.2015 року.

Ці та інші обставини, на думку позивача, вказують на недійсність заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 27.04.2017 року секретарем Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області та зареєстрованого в реєстрі за № 13.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаного судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Звертає увагу, що у тексті заповіту не вказано юридичної адреси Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, якою є АДРЕСА_1 , натомість зазначена адреса: вулиця Миру, 5, тобто місце складання заповіту не відповідає дійсності.

Не вказано часу (дати, години, хвилини) складання заповіту, а зазначено в перших двох рядках наступне: село Вищі Верещаки, Олександрівського району, Кіровоградської області двадцять сьомого дві тисячі сімнадцятого року ,тобто дата і час відсутні, місяць року також не вказано, що не відповідає Формі №45, у посвідчувальному написі в рядку Заповіт записаний мною, ОСОБА_5 зі слів ОСОБА_4 і власноручно підписаний нею у моїй присутності о 15.00 годині не вказана посада особи ОСОБА_5 , яка записувала заповіт.

Форма № 45 передбачає, що заповіт посвідчується саме посадовою особою, і посаду необхідно зазначати в посвідчувальному запису, а не лише прізвище і ініціали як фізичної особи.

Зазначає, що враховуючи проміжок часу на складання, прочитання та посвідчення оскаржуваного заповіту, заповідач з об`єктивних причин не мав можливості прочитати його в голос. Враховуючи недотримання посадовою особою органу місцевого самоврядування обов`язкової вимоги, передбаченої ч.2 ст.1248 ЦК України щодо посвідчення заповіту - прочитання заповідачем вголос заповіту, такий заповіт є нікчемним в силу прямого припису закону - ч. 1 ст.1257 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Вищеверещаківська сільська рада та представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Сімукова Т. С. подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.157-162).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Згідно долучених до позовної заяви виписок № 144791 , № 14407 , №1000/ 223 померла ОСОБА_4 за життя неодноразово перебувала на стаціонарному лікувані, з діагнозами: кораловидний камінь правої почки, хронічний пієлонефрит, артеріальна гіпертензія, анемія, варикозна хвороба правої н/кінцівки (а.с.13-15).

Згідно копії свідоцтва про народження позивач є сином померлої ОСОБА_4 (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме, земельну ділянку розміром 2,90 га, кадастровий номер: 3520582000:02:000:2189, (державний акт про право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 000077 від 04.03.2004 року, № 181 виданий Вищеверещаківською сільською Радою народних депутатів Олександрівського району Кіровоградської області), та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які до нього прилягають за адресою: АДРЕСА_2 (інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.12.2017 року, номер 107513334) (а.с.10-11).

Згідно довідок Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області від 20.08.2019 року за № 330 та № 331 померла ОСОБА_4 була зареєстрована в АДРЕСА_2 , з 1969 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з нею були зареєстровані, але з 2012 року не проживали онука - ОСОБА_2 , та правнучка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що ОСОБА_1 доглядав та поховав свою матір ОСОБА_4 (а.с.16-17).

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 14.12.2015 року склала заповіт, який зареєстрований у реєстрі за № 51, посвідчений секретарем Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області ОСОБА_5, яким заповідала належне їй все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.8).

В подальшому, 27.04.2017 року ОСОБА_4 склала новий заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 13, та посвідчено секретарем Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області ОСОБА_5, яким заповіла все своє майно в рівних долях ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).

Рішенням першої сесії сьомого скликання Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області від 12.11.2015 року № 4 обрано секретарем Вищеверещаківської сільської ради ОСОБА_5 - депутата виборчого округу № 1 Вищеверещаківської сільської ради (а.с.48).

Рішенням виконавчого комітету Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області від 26.11.2015 року № 34 обов`язки із вчинення нотаріальних дій на території Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області покладено на секретаря виконкому Вищеверещаківської сільської ради ОСОБА_5 (а.с.47).

Згідно довідки від 25.11.2019 року № 208, виданої Вищеверещаківською сільською радою Олександрівського району Кіровоградської області, в результаті здійснення перевірки рішень виконкомів та сесій сільської ради за період з 1996 виявлено факт того, що поштова адреса Вищеверещаківській сільській раді не присвоювалась. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії АОО в„– 121585 у 1997 зареєстровано поштову адресу: 27315, Кіровоградська область, Олексндрівський район, с. Вищі Верещаки, вул. Петровського, 33 , а також те, що фактично вся звітність на отримання кореспонденції з 2015 здійснюється за адресою: Миру, 3 так і Миру 5 (а.с.92).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи встановлено, що 21.05.1997 року проведено державну реєстрацію Вищеверещаківської сільської ради (ідентифікаційний код 04364064) за адресою: 27315 , Кіровоградська область, Олександрівський район, село Вищі Верещаки, вул. Петровського, 3 (а.с.96).

Рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області від 17.02.2016 року Про перейменування вулиць у селах Вищі Верещаки та Любомирка , вулицю Петровського перейменовано на вулицю Миру (а.с.94-95).

Згідно реєстру для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Вищеверещаківської сільської ради на 2017 рік для ОСОБА_4 27.04.2017 року вчинено нотаріальну дію під номером 13 (а.с.51), а саме посвідчено заповіт, за вчинення нотаріальної дії 13.04.2017 року сплачено 0,85 грн (а.с.50-53).

Відповідно копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , розпочатої 10.05.2019 року Олександрівською районною державною нотаріальною конторою, вбачається, що 10.05.2019 року з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с.70-91).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Згідно ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою визначеною ст.ст. 1251-1252 ЦК України.

За вимогами частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Суд не має права давати оцінку медичним документам, які потребують спеціальних знань. Ухвалюючи рішення про визнання недійсним заповіту з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України, суди повинні враховувати, що для визнання такого правочину недійсним предметом доказування є та обставина, що особа-заповідач у момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Висновок судово-психіатричної експертизи у такій категорії справ є лише одним із доказів, якому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не можуть ґрунтуватись на припущеннях позивача, без надання належних доказів.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 1257 ЦК України передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.

Частина 2 ст. 1257 ЦК України встановлює, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вимоги щодо форми та змісту заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України. Так, цією нормою Кодексу визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1251 ЦК України передбачає, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Підпунктом 5 пункту б частини першої статті 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно до статті 37 Закону України Про нотаріат у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2. розділу I цього Порядку в редакції 2011 року зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Пунктом 2.1. розділу II Порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Відповідно до положень пункту 2.3. розділу II Порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У пункті 2.9. розділу II Порядку зазначено, що вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії, визначені статтею 47 Закону України "Про нотаріат".

Згідно пункту 2.10. розділу II Порядку тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.

Згідно з пунктом 2.11. розділу II Порядку посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень пунктів 1.1.-1.6. розділу Ш Порядку посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.

Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані роз`яснити громадянам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону.

При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, крім випадків посвідчення заповіту подружжя. У разі посвідчення такого заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування зобов`язана перевірити належність заповідачам майна на праві спільної сумісної власності. Копія документа долучається до примірника заповіту.

Посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту.

Встановлено, що особу ОСОБА_4 та її дієздатність перевірено уповноваженою на те особою - секретарем сільської ради під час складання заповіту, ОСОБА_4 власноручно підписала заповіт, і ця обставина позивачем не оспорюється.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що не зазначення напочатку тексту заповіту місяця у даті його складення є технічною опискою і не впливає на його дійсність, оскільки повна дата та час зазначені нижче у посвідчувальному написі. Невідповідність поштової адреси робого місця секретаря сільської ради, зазначеної у заповіті, та адреси сільської ради, вказаної у свідоцтві про її державну реєстрацію, також не дає підстав для визнання заповіту недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував, що заповіт ОСОБА_4 складений у письмовій формі, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, підписаний особисто заповідачем, зазначено місце складання заповіту, вказано дату й місце його посвідчення. Вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, у чинній на той час редакції, та ст. 1247 ЦК України при посвідченні заповіту дотримано. Деякі технічні помилки не можуть бути підставою нікчемності заповіту, оскільки особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача та відповідність його волі розпорядження про призначення спадкоємців за заповітом. Судом не встановлено, що обставини, на які посилається позивач, вплинули на волевиявлення заповідача.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував вказані норми матеріального та процесуального права, встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки зазначені позивачем обставини не вказують на порушення норм матеріального права при складенні і посвідченні оспорюваного заповіту та дають підстав для визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. А. Кіселик