Ухвала

від 22.07.2020 по справі 397/1396/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 397/1396/19

провадження № 61-8983 ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

До Верховного Суду 12 червня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявнику, відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України, надати суду касаційну скаргу з зазначенням конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У липні 2020 року заявник направив до суду уточнену редакцію касаційної скарги, яка містить посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження судового рішення, а саме: застосування статей 215, 1247, 1257 ЦК України без урахування висновку викладеного в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування .

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені у постановах Пленуму Верховного Суду України, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики та мають рекомендаційний характер.

Наведені в уточненій касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , на яку заявник посилається як на підставу касаційного оскарження, не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України не може бути підставою касаційного оскарження судових рішень.

Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК Україниу разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Отже, враховуючи, що заявник не зазначив конкретних підстав касаційного оскарження, наявність яких є обов`язковою вимогою до змісту касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали Верховного Суду від 22 червня 2020 року заявником не виконано, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження та є підставою для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повернення її заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 185 , 392 , 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь