Постанова

від 06.05.2020 по справі 906/1072/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року Справа № 906/1072/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Маціщук А.В.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

прокурора: Прищепа О.М. прокурор

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

третьої особи на стороні позивача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.02.20р. у справі № 906/1072/19 (суддя Вельмакіна Т.М., м.Житомир, повний текст складено 06.03.2020 )

за позовом Керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" ЛТД

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Хорошівської районної ради (смт. Хорошів Житомирська область)

про повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Керівник Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 4,2 га, яка розташована за межами населених пунктів на відстані 1 км від с. Гайки, Володарсько-Волинського району.

2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.02.2020 року у справі №906/1072/19 у задоволенні позову Керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" ЛТД відмовлено.

3. Рішення господарського суду мотивоване тим, що оскільки Договір на право тимчасового користування землею закінчив свою дію 23.06.2018 та не містить будь-яких зобов`язань відповідача щодо повернення земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно вважав свої зобов`язання по Договору виконаними, і не здійснював ніяких додаткових дій. Також суд першої інстанції враховує, що в користування за Договором земельна ділянка за актом приймання - передачі також не передавалася.

4. Судом першої інстанції взято до уваги зазначену в довідці Радицької сільської ради за №211/14 від 12.08.2019 інформацію про те, що ПП "Алмаз" ЛТД свою виробничо-господарську діяльність не проводить з листопада 2016 року. Доказів користування відповідачем земельною ділянкою на час звернення прокурора з даним позовом до суду матеріали справи не містять. Не містять також матеріали справи доказів існування у позивача перешкод щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Додані до заяви від 31.01.2020 документи також підтверджують, що відповідач протягом трьох років не проводить будь-яку діяльність на наданій у тимчасове користування земельній ділянці та не має розміщених на ній об`єктів нерухомості.

5. Враховуючи вищенаведене, оскільки умовами Договору на право тимчасового користування землею від 23.06.1998 не передбачено обов`язок орендаря повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу і прокурор не надав доказів користування спірною земельною ділянкою відповідачем на час звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача не порушено, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

6. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 25.02.2020 у справі №906/1072/19 скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

7. Вважає, що судом першої інстанції неправильно визначено зміст спірних правовідносин, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також не застосовано норми, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Так, при постановленні рішення судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст. 13, 14, 19, 58 Конституції України, ст.ст. 2, 86, 236 ГТЖ України, ст.5 ЦК України, ст.ст. 15, 34 Закону України Про оренду землі , ст.8 Земельного кодексу України від 18.12.1990, п.7 Указу Президента України Про оренду землі від 23.04.1997, постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.1997 №197.

8. Таким чином на думку прокурора обов`язок відповідача повернути земельну ділянку після закінчення строку дії договору від 23.06.1998, передбачений законодавством, яке діяло на момент його укладення та розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №456 від 15.08.1997. Отже, суд першої інстанції дійшов необгрунтованих висновків про відсутність необхідності складання будь-яких документів при закінченні строку дії договору від 23.06.1998 щодо передачі земельної ділянки її законному розпоряднику. Такі висновки нівелюють вищевказані вимоги законодавства та порушують право власника земельної ділянки в особі Житомирської обласної державної адміністрації отримати раніше використовувану відповідачем земельну ділянку у стані, придатному для подальшого господарського використання.

9. Прокурор зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що сторони договору від 23.06.1998 не передбачили умов повернення земельної ділянки, суперечать фактичним обставинам справи, адже умови договору на тимчасове користування землею встановлювались сторонами не на власний розсуд, а на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.1997 №197 Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) , яка не передбачала окремо умов договору про порядок повернення земельної ділянки після закінчення строку дії. За вказаних обставин, внесення Хорошівською районною радою або відповідачем додаткових умов до договору від 23.06.1998 суперечило б вимогам указаної постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 №197. Разом з тим, у договорі від 23.06.1998, зокрема, у п.1.1. є посилання, що він укладався на виконання розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №456 від 15.08.1997, яке й містить умови повернення земельної ділянки. Водночас, судом першої інстанції наведені обставини при ухваленні оскаржуваного рішення не прийняті до уваги та належним чином не досліджені. Так, обов`язок повернути земельну ділянку виник у відповідача після закінчення строку дії договору від 23.06.1998, а саме з 23.06.2018.

ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

10. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.02.20р. у справі № 906/1072/19 та розгляд апеляційної скарги призначено на 06 травня 2020 року.

11. На адресу суду 22.04.2020 року засобами електронного зв`язку від ТОВ МП Алмаз ЛТД надійшов відзив в якому відповідач зазначив, що апеляціи?ну скаргу Прокуратури Житомирськоі? області від 23.03.2020 року №05/2-1052-20 не визнає повністю і просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення.

12. Відповідач у відзиві зазначає, шо договір від 23.06.1998 року не є договором тимчасового користування на умовах оренди, а отже застосування до нього норм Указу Президента України Про оренду землі від 23.04 1997 року є неправовим та безпідставним. Поряд з цим, відповідач звернув увагу на те, що зі сторони позивача суду не надано доказів того, що договір від 23.06.1998 розірваний відповідним органом, а отже відповідач вважає його діючим.

13. На адресу суду 29.04.2020 року від Житомирської обласної державної адміністрації надійшов відзив в якому просить суд рішення Господарського суду Житомирськоі? області від 25.02.2020 у справі №906/1072/19 скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

14. На адресу суду від 05.05.2020 року засобами електронного зв`язку від Житомирської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника адміністрації за наявними в матеріалах справи документами.

15. Прокурор в судовому засіданні 06.05.2020 року підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Зазначила, що на час укладення договору від 23.06.1998 відносини оренди регламентувались Земельним кодексом Украі?ни від 18.12.1990. Ухвалюючи рішення, судом першої інстанції не враховано, що час укладення договору від 23.06.1998 діяв (до 06.10.1998) Указ Президента Украі?ни Про оренду землі №367/97 від 23.04.1997. Таким чином, на думку прокурора наведені нормативно-правові акти передбачають вжиття певних діи? для забезпечення повернення земельної ділянки орендодавцю та оцінки її стану після припинення її використання орендарем, що є неможливим без складання документа щодо передачі земельної ділянки. Висновки суду першої інстанції про те, що сторони договору від 23.06.1998 не передбачили умов повернення земельноі? ділянки, суперечать фактичним обставинам справи, адже умови договору на тимчасове користування землею встановлювались сторонами не на власний розсуд, а на виконання постанови Кабінету Міністрів Украі?ни від 17.03.1997 №197 Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) , яка не передбачала окремо умов договору про порядок повернення земельної ділянки після закінчення строку дії. Тобто, не передбачення у договорі умов повернення земельноі? ділянки, які в силу ч.1 ст. 15 Закону Украі?ни Про оренду землі не є істотними, не є підставою для неповернення земельноі? ділянки взагалі. У даному випадку підлягає поверненню земельна ділянка, яка має конкретне місце розташування і площу.

16. В судове засідання 06.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" та Хорошівська районна рада своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

17. Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

18. Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

19. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

20. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" та Хорошівської районної ради

21. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ІV. Мотивувальна частина постанови.

22. Заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні 06.05.2020, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 25.02.2020 року у справі №906/1072/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити, виходячи з наступного.

23. Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №456 від 15.08.1997 року вилучені земельні ділянки із земель колективних сільськогосподарських підприємств, держлісгоспів, інших землекористувачів за їх згодою і надані їх підприємствам, організаціям і установам у розмірах та на умовах згідно з додатком №1, зокрема: Малому підприємству Алмаз ЛТД під розробку кар`єру по видобутку габро на Адамівському місцеродовищі 4,2 га. (сіножатей 1,05 га; пасовищ 3,04 га.; під шляхами 0,11 га.) із земель колективного сільськогосподарського підприємства ім.Щорса Володарсько-Волинського району в тимчасове довгострокове користування строком на 20 років. (а.с.30-37).

24. Згідно п.6 вказаного розпорядження, земельні ділянки, що надаються в тимчасове користування, після закінчення визначеного строку повернути попереднім землекористувачам чи землевласникам у стані, придатному для господарського використання.

25. 23 червня 1998 року між Володарсько-Волинською районною радою, що в подальшому перейменована на Хорошівську районну раду (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача) та Малим підприємством "Алмаз" (Товариство з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" ЛТД, землекористувач) укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)(далі за текстом - договір (а.с. 16).

26. Згідно п. 1.1 договору, Володарсько-Волинська районна рада на підставі розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №456 від 15.06.97 року надало, а Мале підприємство Алмаз прийняло в тимчасове користування земельну ділянку (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 4,2 га. в тому числі сіножатей 1.05 га., пасовищ 3.04 га., інших угідь 0.11 га. згідно з планом землекористування, що додається.

27. Земельна ділянка надається на умовах довгострокового користування строком на 20 років для розробки кар`єру по видобутку габро на Адамівському місцеродовищі(п.1.2 договору).

28. Відповідно до п.3.1 договору Володарсько-Волинська районна рада має право припиняти право користування земельною ділянкою або її частиною, погоджувати зведення землекористувачем будівель та споруд. Рада зобов`язана здійснювати державний контроль за використанням і охороною земель; справляти плату за землю.

29. Землекористувач має право використовувати землю відповідно до умов її надання; зводити будівлі та споруди за погодженням з районною радою. Землекористувач зобов`язаний використовувати землі відповідно до цільового призначення, не допускати погіршення екологічної обстановки; своєчасно вносити плату за землю.(п.3.2 договору).

30. Договір набирає чинності з моменту його реєстрації. Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

31. Договір зареєстровано в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 23 червня 1998 р. ЖК №13-12-0001 Володарсько-Волинською районною радою Володарсько-Волинського району Житомирської області.

32. Згідно даних ДНВП "Геоінформ України", строк дії спеціального дозволу на користування надрами №374 від 02.11.1995 виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Мале підприємство "Алмаз" ЛТД щодо розробки Адамівського родовища габро, закінчився 09.11.2015 та є недійсним(а.с. 17-18).

33. Листом №3122841/2-18 від 30.05.2018 року Житомирська обласна державна адміністрація розглянувши клопотання ТОВ МП Алмаз ЛТД від 23.04.2018 №2304/18-1 щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 4,2 га. для розробки кар`єру по видобутку габро на Адамівському місцеродовищі та переробки вскришних порід на бруківку та щебінь, повідомила останнього, що для розгляду даного питання необхідно представити документи: витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; нормативну грошову оцінку земельної ділянки затверджену рішенням Коростенської районної ради; кадастровий план та схему розташування земельної ділянки; копію договору оренди від 23.06.1998; правовстановлюючі документи на нерухоме майно; документи про юридичну особу (статут, витяг з реєстру юридичних осіб); копію спеціального дозволу на користування ділянкою надр та акт про надання гірничого відводу(а.с. 82).

34. Хорошівська районна рада Житомирської області листом №01-15/112 від 09.08.2019 року повідомила, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998 з відповідачем не продовжувався і не переукладався на інший термін. Земельна ділянка для розробки кар`єру по видобутку габро на Адамівському родовищі, що розташована на відстані 1 км від с.Гайки, Хорошівського району, не поверталась Хорошівській районній раді.(а.с 24).

35. Листом №_211/14 від 12.08.2019 року Радицька сільська рада Хорошківського району Житомирської області повідомлено прокурора про те, що МП Алмаз ЛТД свою виробничо-господарську діяльність не проводить з листопада 2016 року. Ніякого не завершеного будівництва на земельній ділянці немає(а.с.19).

36. Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що строк дії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998 закінчився 24.06.2018, однак відповідач не здійснив жодних заходів щодо повернення земельної ділянки Житомирській обласній державній адміністрації, як і не надав доказів направлення документів щодо поновлення договору оренди згідно листа Житомирської обласної державної адміністрації від 30.05.2018 №3122/41/2-18(а.с. 82).

37. Таким чином, оскільки земельна ділянка площею 4,2 га., яка розташованана на відстані 1 км. від с.Гайки на території Володарсько-Волинської районної ради, яка в подальшому перейменована на Хорошівську районну раду за межами населених пунктів після спливу строку договору від 23.06.1998 відповідачем державі не повернута, відповідний акт прийому-передачі не підписаний, Керівник Коростишівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації із відповідним позовом про повернення земельної ділянки.

38. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.02.2020 року у справі №906/1072/19 у задоволенні позову Керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" ЛТД відмовлено.

39. Суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов висновку, що оскільки умовами Договору на право тимчасового користування землею від 23.06.1998 не передбачено обов`язок орендаря повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу і прокурор не надав доказів користування спірною земельною ділянкою відповідачем на час звернення до суду, то права позивача не порушено, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

40. Однак, колегією суддів встановлено, що вищезазначені висновки Господарського суду Житомирської області не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з огляду на наступне.

41. Що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, судова колегія зазначає наступне.

42. Відповідно до Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15); держава Україна є одним з учасників цивільних (ст. 2); держава Україна набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ст. 167 та 170).

43. Коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції: Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 року у справі № 915/478/18).

44. В судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

45. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

46. Згідно зі ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

47. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

48. Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

49. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії ).

50. Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

51. Згідно з ч. 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

52. Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

53. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ч. 2 або 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

54. Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

55. За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

56. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

57. Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

58. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

59. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

60. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

61. Вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України також встановлено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

62. Таким чином, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

63. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

64. Отже, прокурор, подаючи до суду позовну заяву, зобов`язаний відповідно до чинного законодавства України обґрунтувати наявність підстав для представництва, а також нездійснення належним чином захисту інтересів держави органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, як і подати суду докази повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц.

65. Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

66. Відповідно до п.2 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності.

67. Згідно ст.17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом.

68. Відповідно до ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

69. Отже, органом, який на момент подання позову в даній справі розпоряджається земельними ділянками державної власності за межами населених пунктів на території Житомирської області, є Житомирська обласна державна адміністрація.

70. Звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, Керівник Коростишівської місцевої прокуратури зазначив підставу для звернення до суду в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру - неналежне здійснення Житомирською обласною державною адміністрацією захисту інтересів держави, оскільки відповідач не мав правових підстав для користування такою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

71. При цьому, факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв`язку з цим Житомирською обласною державною адміністрацією захисту законних інтересів держави вказують надані прокурором матеріали позовної заяви.

72. Так, у доданих до позову документах наявні докази обізнаності позивача про зазначені у позовній заяві порушення, зокрема, запити та повідомлення прокуратури, відповіді Житомирської обласної державної адміністрації на запити Коростишівської місцевої прокуратури щодо причин нездійснення відповідним органом захисту інтересів держави, з яких вбачається, що адміністрацією відповідні дії не здійснюються в зв`язку з тим, що інформація від Хорошівської районної ради щодо укладення договору на право тимчасового користування землею з МП Алмаз до обласної державної адміністрації не надходила і сам договір радою не надавався, тобто наявність зазначених документів свідчить про обізнаність позивача щодо порушень при використанні вищезазначених земельних ділянок, проте, незважаючи на вищезазначені порушення вимог закону, цим органом до часу пред`явлення позову не вжито вичерпних заходів, спрямованих на їх усунення.

73. За таких обставин, зазначене свідчить про неналежне здійснення Житомирською обласною державною адміністрацією, як органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних відносинах, захисту державних інтересів, що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

74. При цьому, колегія суддів зазначає, що вищезазначеними приписами чинного законодавства передбачено право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які цій орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави. Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади є, зокрема, факт не здійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.

75. Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 року у справі №903/129/18, сам факт не звернення відповідного органу до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави в даному випадку, може свідчити про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом.

76. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку прокурором дотримано вимоги закону в частині повідомлення та з`ясування позиції позивача у справі до моменту його звернення до суду з таким позовом(а.с.25).

77. Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що пред`являючи зазначений позов до суду, прокурором дотримано вимоги ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 3- 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

78. Щодо вимоги прокурора зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" ЛТД повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 4,2 га, яка розташована за межами населених пунктів на відстані 1 км від с. Гайки, Володарсько-Волинського району, колегія суддів зазначає наступне.

79. Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статей 173-175 Господарського кодексу України.

80. Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

81. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

82. Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

83. Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

84. 23 червня 1998 року між Володарсько-Волинською районною радою Житомирської області і Малим підприємством "Алмаз" (землекористувач) укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) за умовами якого, Володарсько-Волинська районна рада на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації №456 від 15.06.97 року надала Малому підприємству Алмаз в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 4,2 га. в тому числі сіножатей 1.05 га., пасовищ 3.04 га., інших угідь 0.11 га. згідно з планом землекористування. Земельна ділянка надано на умовах довгострокового користування строком на 20 років для розробки кар`єру по видобутку габро на Адамівському місцеродовищі.

85. Колегією суддів встановлено, що форма вказаного договору відповідає формі затвердженої постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 17.03.1997 №197 Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) .

86. Згідно примітки типового договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди ) затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 17.03.1997 №197 права і обов`язки визначаються за угодою сторін відповідно до Земельного кодексу України (561-12).

87. Таким чином, правовідносини які виникли між сторонами договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998 року на момент його укладення регулювались Земельним кодексом Украі?ни в редакції Закону № 2196-XII (2196-12) від 13.03.1992 року із змінами.

88. Частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення договору) встановлено, що суб`єктами права державної власності на землю виступають обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

89. Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення договору) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

90. Згідно положень ст. 8 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення договору) у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам , установам і організаціям, громадським об`єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п`ятдесяти років. Відносини щодо оренди землі регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

91. Так, Указом Президента України від 23.04.1997 №367/97, який діяв до набрання чинності Закону Про оренду землі від 06.10.1998 року №161-XIV встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є зокрема: районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України - щодо земель, які перебувають у власності держави. Орендарями земельних ділянок є громадяни України, юридичні особи, релігійні організації, міжнародні об`єднання і організації, а також іноземні держави, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства. Пунктом 7 даного указу встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, зазначених у договорі.

92. Щодо можливості ототожнення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договору оренди, апеляційний суд враховує наступне.

93. Поняття "користування землею" було визначене ст. 7 Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року, відповідно до якої користування землею поділялося на постійне і тимчасове. В свою чергу тимчасове користування землею поділялося на тимчасове короткострокове користування землею, яке дозволялося на строк до трьох років, і тимчасове довгострокове користування землею, строк якого становив від трьох до десяти років. Крім того, статтею 8 цього ж Кодексу передбачалося надання земельних ділянок в оренду.

94. Земельний кодекс України 1992 року, яким були введені право колективної власності на землю і приватної власності громадян на землю, зберіг право тимчасового користування землею в незмінному обсязі. Стаття 7 "Користування землею" та стаття 8 "Оренда землі" Земельного кодексу України 1992 року відтворила зміст статті 7 "Користування землею" та статті 8 "Оренда землі" Земельного кодексу УРСР 1990 року.

95. Таким чином, станом на момент введення в дію Земельного кодексу України 1992 року цей Кодекс передбачав дві підстави для отримання земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування, а саме: 1) отримання земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування; 2) отримання земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди. Відповідно дані види користування землею оформлялися двома видами договорів: договором на право тимчасового довгострокового користування землею та договором на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди.

96. Конституційний Суд України в рішенні у справі про постійне користування земельними ділянками від 22.09.2005 №5-рп/2005 зазначив про те, що чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьому Кодексі не здійснено.

97. Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадян, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому, в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

98. 25 жовтня 2001 р. прийнято та введено у дію з 1 січня 2002 р. новий Земельний кодекс України, а Земельний кодекс України 1992 року втратив чинність. На відміну від останнього, новий Земельний кодекс України не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю, як право тимчасового довгострокового користування землею. Натомість новий Кодекс передбачає можливість набуття та здійснення права оренди землі.

99. Разом з тим, пунктом 7 розділу Х "Перехідні положення" чинного Земельного кодексу України 2002 року передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове довгострокове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

100. Як встановлено колегією суддів, договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) між Володарсько-Волинською районною радою Житомирської області та Малим підприємством Алмаз був укладений 23 червня 1998 року строком на 20 років, тобто на момент введення у дію нового Земельного кодексу України цей договір не втратив чинність.

101. На підставі встановлених обставин та враховуючи чинне на час укладення договору законодавство апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач після введення в дію чинного Земельного кодексу України 2002 року зберіг право тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди), яке виникло на підставі укладеного договору на право тимчасового користування землею від 23.06.1998 року.

102. Таким чином, право довгострокового тимчасового користування землею та право довгострокового тимчасового користування землею на умовах оренди являли собою різні види договорів, на підставі яких громадяни та юридичні особи отримували різні за змістом види прав на земельні ділянки.

103. Після прийняття Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 відмінності між цими видами прав на землю істотно збільшилися, а саме з прийняттям і введенням у дію цього Закону до регулювання відносин оренди землі припинилося застосування положень ст. 8 Земельного кодексу України 1992 року, оскільки ці відносини були врегульовані спеціальним законом - Законом "Про оренду землі".

104. Законом "Про оренду землі" змінений суб`єктний склад договорів оренди землі, а також суттєво змінений (розширений) перелік істотних умов договору оренди землі. Крім того, невід`ємною частиною договору оренди визнавався план (схема) земельної ділянки, без якої цей договір вважався недійсним. Замість терміну "договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди" був введений термін "договір оренди землі".

105. Оскільки спірний договір був укладений 23.06.1998 року, то на момент введення у дію чинного Земельного кодексу України він не втратив чинність, у зв`язку з цим відповідач після введення в дію чинного Земельного кодексу України зберіг право тимчасового довгострокового користування землею, яке виникло на підставі укладеного договору, проте наведене не свідчить про те, що на теперішній час на правовідносини сторін продовжує розповсюджуватись дія законодавчих актів, що були чинними на момент його укладання.

106. Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

107. Отже, за загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, закріпленим в ч. 1 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності.

108. Разом з цим, ч. 3 ст. 5 ЦК України регламентує так звані "триваючі" відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права і обов`язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких "триваючих" прав і обов`язків, що продовжують існувати, або до прав і обов`язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів.

109. Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 по справі №914/2650/17.

110. Враховуючи той факт, що договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) між МП Алмаз та Володарсько-Волинською районною радою Житомирської області був укладений 23 червня 1998 року, тобто до прийняття і введення у дію Закону "Про оренду землі", апеляційний суд дійшов висновку, що цей договір є різновидом договору оренди землі і до нього можуть застосовуватися як положення Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 із змінами та доповненнями так і чинного Земельного кодексу України.

111. Крім того, колегія суддів відзначає, що як з назви спірного договору - "Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", так і з його умов вбачається, що фактично за своєю правовою природою спірні відносини є відносинами з оренди землі, в зв`язку з чим посилання скаржника щодо безпідставності застосування положеннь Закону України Про оренду землі до спірних правовідносин є безпідставними.

112. Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

113. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

114. Відповідно до ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України на дату припинення строку дії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), тобто 24.06.2018 року, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

115. Отже, органом, який на момент подання позову в даній справі розпоряджається земельними ділянками державної власності за межами населених пунктів на території Житомирської області, є Житомирська обласна державна адміністрація.

116. Враховуючи наведене, після укладення між Володарсько-Волинською районною радою Житомирської області та МП Алмаз договору оренди землі та станом на час закінчення терміну, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної власності.

117. Як наслідок, через таку зміну законодавчих актів, змінився і орендодавець земельної ділянки за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998 яким є Житомирська обласна державна адміністрація.

118. Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

119. Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

120. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

121. Відповідно до положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

122. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

123. Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

124. За приписами частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

125. Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

126. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

127. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

128. Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент закінчення строку договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

129. Таким чином, згідно із частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

130. Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

131. Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

132. Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Даний правовий висновок викладений впостанові Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року (провадження № 6-219цс14 та № 6-10цс15) та від 18 березня 2015 року (провадження № 6-3цс15 і № 6-4цс15).

133. Такий висновок відповідає вимогам абзаців 6-8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", зі змісту яких вбачається, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, то необхідно у випадку поновлення договору оренди землі в обов`язковому порядку укласти протягом місяця додаткову угоду із уповноваженим керівником органу виконавчої влади без прийняття органом виконавчої влади рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної власності.

134. Тобто, за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди.

Даний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №709/433/17.

135. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приписи статті 33 Закону України Про оренду землі дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але це може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

136. Законодавцем у ч. 5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

137. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ МП Алмаз ЛТД звернулось з клопотанням від 23.04.2018 №2304/18-1 до Житомирської обласної державної адміністрації про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 4,2000 га для розробки кар`єру по видобутку габро на Адамівському місцеродовищі та переробки вскришних порід на бруківку та щебінь.

138. Житомирська обласна державна адміністрація листом №3122/41/2-18 від 30.05.2018 року було надано відповідь, що для розгляду даного питання товариству необхідно представити такі документи: витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку; нормативну грошову оцінку земельної ділянки затверджену рішенням Коростенської районної ради; кадастровий план та схему розташування земельної ділянки; копію договору оренди від 23.06.1998; правовстановлюючі документи на нерухоме майно; документи про юридичну особу (статут, витяг з реєстру юридичних осіб); копію спеціального дозволу на користування ділянкою надр та акт про надання гірничого відводу(а.с. 82).

139. Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання ТОВ МП Алмаз ЛТД для Житомирської обласної державної адміністрації вищевказаних документів.

140. Судова колегія зазначає, що саме по собі користання земельної ділянки (в тому числі на умовах оренди) ТОВ МП Алмаз ЛТД після закінчення встановленого строку договору без належного правового та документального оформлення такого землекористування у встановленому законодавством порядку, без доказів своєчасного оскарження незаконних дій чи бездіяльності орендодавця щодо реалізації відповідного оформлення, не є мовчазною згодою орендодавця на продовження спірного договору, а також не може перешкоджати власнику земельної ділянки (органу, який його представляє) розпоряджатись цією земельною ділянкою.

141. Частиною 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

142. Проте, матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998 в судовому порядку станом на момент звернення прокурора до господарського суду Житомирської області з даною позовною заявою.

143. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк дії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998 припинився 24.06.2018 року та поновлення вказаного договору не відбулось.

144. Статтею 34 Закону України Про оренду землі встановлені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі: у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

145. Проте, колегія суддів відзначає, що ТОВ МП Алмаз ЛТД у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу на те, що оскільки зі сторони Житомирської обласної державної адміністрації не надано доказів того, що договір від 23.06.1998 року розірваний відповідним органом, то відповідач вважає вказаний договір діючим. Відповідач також зазначає, що він виконав всі законодавчо встановлені дії, які необхідні для розгляду орендодавцем питання продовження дії даного договору, а тому наразі підстав для його розірвання немає, адже у відповідача є всі документи необхідні для отримання нового спеціального дозволу на видобування корисних копали і у разі його оформлення в майбутньому продовжити дію договору від 23.06.1998 року

146. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач тим самим підтверджує факт користання спірною земельною ділянкою без належного офрмлення правовідносин щодо оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у відповідача після закінчення строку дії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998.

147. Згідно приписів статей 316-319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути обмежений у здійсненні права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчудження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

148. Як встановлено судом, договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998. у зв`язку із закінченням строку дії якого прокурор звернувся до суду з вимогою повернути спірну земельну ділянку, припинив свою дію з 24.06.2018 року Отже, відповідно до приписів ст. 34 Закону України Про оренду землі , саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок щодо повернення спірної земельної ділянки, та відповідно, у позивача виникло відповідне право вимоги.

149. Судова колегія визнає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав не передбачення договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998 умов повернення земельної ділянки, оскільки в силу закону орендодавець має право вимагати її передачі за актом в будь-який час після припинення дії договору оренди землі.

150. У зв`язку з наведеним, та враховуючи, що спеціальним законом передбачено обов`язковість отримання правовстановлюючих документів на право користування землею, однак відповідачем у встановленому законодавством порядку не оформлено (не зареєстровано) право користування спірною земельною ділянкою, факт використання якою ним самим підтверджено, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути за актом приймання-передачі державі в особі Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку, площею 4,2 га., яка розташована за межами населених пунктів на відстані 1 км. від с.Гайки, Володарсько-Волинського району, яка надана відповідачу в користування згідно договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.06.1998.

151. Приписами ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

152. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

153. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

154. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

155. Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає.

156. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

157. Враховуючи вищевикладене, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Житомирської області від 25.02.20р. у справі № 906/1072/19 підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального права з ухвалення нового рішення про задоволення позову.

158. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд спору в судах першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.02.20р. у справі № 906/1072/19 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.02.20р. у справі № 906/1072/19 скасувати, ухвалити нове рішення:

Позов задоволити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю МП Алмаз ЛТД (11509, с.Іскорость, Коростенський район, Житомирської області, код ЄДРПОУ 13544888) повернути Житомирській обласній державній адміністрації (10014, м.Житомир, майдан С.П.Корольова, 1, код ЄДРПОУ 00022489) за актом приймання-передачі земельну ділянку, площею 4,2 га., яка розташована за межами населених пунктів на відстані 1 км. від с.Гайки, Володарсько-Волинського району.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю МП Алмаз ЛТД (11509, с.Іскорость, Коростенський район, Житомирської області, код ЄДРПОУ 13544888) на користь Прокуратури Житомирської області (10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65, р/р №35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02909950) - 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю МП Алмаз ЛТД (11509, с.Іскорость, Коростенський район, Житомирської області, код ЄДРПОУ 13544888) на користь Прокуратури Житомирської області (10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65, р/р №35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02909950) - 2881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4 . Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

5. Справу №906/1072/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "12" травня 2020 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.