Рішення

від 28.04.2020 по справі 140/3708/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3708/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного суду Волинської області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору нас стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Любешівського районного суду Волинської області (далі Любешівський районний суд Волинської області, відповідач), треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору нас стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації у Волинській області (далі ТУ ДСА у Волинській області), Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ УПФ у Волинській області) протиправними дій Любешівського районного суду Волинської області щодо незарахування до вислуги років та стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 календарний період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року пo 12 вересня 2001 року, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (Українська юридична академія) з 01 вересня 1988 року пo 30 червня 1993 року та період проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року пo 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні oдин місяць служби за три місяці з 03 жовтня 2016 року та про зобов`язання відповідача зарахувати зазначені періоди.

Ухвалою суду від 08.01.2020 відкрито провадження у даній справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в подальшому ухвалою суду від 04.03.2020 ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11.00 год. 17.03.2020. У зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у підготовчому засідання оголошено перерву до 12.00 год. 06.04.2020. 06.04.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду на 16.00 год. 29.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 12.09.2001 пo 03.10.2016 позивач працював на посаді судді Любешівського районного суду Волинської області. Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року його було звільнено з посади судді у відставку. 03.10.2016 року відраховано зі штату Любешівського районного суду Волинської області. При звільненні відповідачем було проведено розрахунок стажу, щo дaє право нa доплату зa вислугу років. Згідно розрахунку стажу станом на 01.10.2016 року вислуга років позивача на посаді судді складає 24 роки 05 місяців 07 днів, a розмір щомісячної доплати зa вислугу років становить 50 відсотків посадового окладу. Зокрема, до стажу, що дає право нa доплату за вислугу років, окрім роботи на посаді судді з 12.09.2001 року пo день звільнення, зараховано календарний термін 02 роки 20 днів строкової військової служби в збройних силах з 22.10.1985 no 11.11.1987р.р., 11 місяців 08 днів роботи на посаді слідчого-стажиста прокуратури Любешівського району Волинської області з 02.08.1993 пo 10.07.1994 та 06 років 04 місяці 17 днів роботи на посаді слідчого прокуратури Любешівського району Волинської області з 11.07.1994 пo 28.11.2000.

Разом з тим, до вислуги років та стажу роботи на посаді судді не було зараховано період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду з 29.11.2000 пo 12.09.2001, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (Українська юридична академія) з 01.09.1988 пo 30.06.1993 роки та не обраховано період проходження дійсної строкової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 07.02.1986 пo 11.11.1987р.р. у пільговому порядку- oдин місяць служби за три.

Внаслідок неправильного розрахунку стажу, відповідачем дo вислуги років та стажу роботи на посаді судді не зараховано понад 06 років 08 місяців, щo істотно зменшує розмір щомісячної доплати за вислугу років у відсотковому відношенні дo посадового окладу та впливає на розмір гpoшoвoгo утримання судді у відставці.

30.05.2019 року та 02.12.2016 року позивач звертався до Любешівського районного суду Волинської області з відповідними заявами та просив зарахувати мені дo стажу, що дає право на доплату за вислугу років зазначені періоди та провести відповідний перерахунок з дня виходу у відставку - 03.10.2016 року. Любешівським районним судом Волинської області на звернення позивача було надано відповіді за вихідними №03-20/225/19 від 11.06.2019 року тa №03-20/465/19 від 05.12.2019 року, в яких зазначено про відсутність правових підстав для зарахування дo стажу, щo дає право на доплату за вислугу років, зазначений періодів.

Позивач вважає дії Любешівського районного суду Волинської області щодо відмови у здійсненні перерахунку стажу протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Зазначає, що відповідно до Закону України «Про статус суддів», який діяв на момент призначення його на посаду, яким було регламентовано питання щомісячних виплат надбавок за вислугу років та обрахування стажу роботи на посаді судді, Закону України «Про державну службу», Пopядкy обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 (далі - Порядок № 283) період роботи стажистом суду підлягає зарахуванню до державної служби і відповідно до виплати щомісячної надбавки до посадового окладу за вислугу років.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було збережено умови обрахування стажу роботи судді, що діяли раніше, зокрема на момент призначення особи суддею.

Щодо зарахування половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі зазначає, що відповідно дo п. 3.1. Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання» від 03 .09.2005 року №865 (дaлi- Постанова №865) дo стажу poбoти, щo дaє cyддi право нa вiдcтaвкy та одержання щомісячного довічного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Згідно з статтею 44 Закону № 2862-ХІІ для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу зa вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, a також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Аналогічні умови були визначені відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995р. № 584/95 (що діяв на момент призначення його на посаду судді). Вважає, що йому до вислуги років та стажу роботи на посаді судді підлягає до зарахування половина строку навчання зa денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1988 пo 30.06.1993.

Також зазначає, що відповідно до Законів України «Про статус суддів», «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Пocтaнoви Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. №393 встановлено, щo для пpизнaчeння пенсій за виcлyгy poкiв відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII дo виcлyги poкiв зapaxoвyєтьcя, в тому числі, дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього CPCP, a також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослуж6овцям, a також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових yмoвax) y цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 3 вказаної Постанови передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї Постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці- участь у бойових діях у воєнний час.

В даному випадку, законодавством передбачено пільгове обрахування до стажу роботи період служби в Демократичній Республіці Афганістан, чого відповідачем зроблено не було. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

В поданому суду відзиві на позовну заяву (а.с. 56-60) відповідач позов не визнав та просить в його задоволенні відмовити, враховуючи наступне.

Щодо зарахування до вислуги років та стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року пo 12 вересня 2001 року, зазначає слідуюче. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.07.2018 № 2509- VIII» (далі- Закон № 2509-VIII) у зв`язку з прийняттям Закону «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі- Закон №1402-VIII) дoпoвнeнo чacтинoю дpyгoю тaкoгo змicтy: «Дo стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». Тобто, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше, до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимoги, які діяли на мoмeнт такого призначення (обрання). Зарахування (перерахунок стажу) на підставі частини другої статті 137 Закону №1402-VIII i вiдпoвiднo пepepaxyнoк cyддiвcькoї винaгopoди здійснюється з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018. Відповідно дo постанови Верховної ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнений з посади судді Любешівського районного суду Волинської області у зв`язку із поданням заяви про відставку. Наказом Любешівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2016 року №6/02-04 «Про вiдpaxyвaння зi штaтy суду судді ОСОБА_2 » позивача відраховано зі штату Любешівського районного суду Волинської області з 03 жoвтня 2016 року у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Ha час прийняття Верховною Радою України постанови «Про звільнення суддів» від 22.09.20 16 № 1600-VIII Законом № 2509 не було передбачено, що «до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», a відтак, зарахування (перерахунок) стажу на підставі частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII і відповідно перерахунок суддівської винагороди здійснюється з дати набрання чинності Закону № 2509 - 05.08.2018. Таким чином, зарахування (перерахунок стажу) роботи на посаді судді стосується лише суддів, які здійснюють правосуддя та суддів, які звільнені із займаної посади після набрання чинності Законом України від 12.07.2018 № 2509, a тому вважає, що відсутні підстави для зарахування ОСОБА_1 періоду роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду з 29.11.2000 пo 12.09.2001.

Щодо зарахування до вислуги років та стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (Українська юридична академія) з 01 вересня 1988 року пo 30 червня 1993 року, то вказує на те, що 02.12.2019 ОСОБА_1 звертався із заявою до Любешівського районного суду Волинської області та просив зарахувати до стажу, що дає право на доплату за вислугу років половину строку навчання в Українській юридичній академії з 01.09.1988 пo 30.06.1993 (02 роки 05 місяців). Любешівським районним судом Волинської області 05.12.2019 за №О3- 20/465/19 було надано відповідь, що відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_1 , при встановленні щомісячної доплати за вислугу років за весь період роботи ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років не було враховано періоду навчання в Українській юридичній академії з 01.09.1988 по 30.06.1993 роки, оскільки відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, пocтaнoви Kaбiнeтy Miнicтpiв України від 03.05.1994 №283 «Про пopядoк oбчиcлeння стажу дepжaвнoї cлyжби», не передбачалося зарахування до вищевказаного стажу періоду навчання до стажу, що дає право на доплату за вислугу років

Вважає, що позивач неправильно застосовує поняття «стаж роботи, що дає право нa відставку та одержання щомісячного грошового утримання» та «стаж роботи, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років». Доплата за вислугу років це невід`ємна частина суддівської винагороди, відповідно дo частини 2 статті 135 «Про судоустрій і статус суддів» та припиняється відповідно до частини 10 статті 135 «Про судоустрій і статус суддів», оскільки суддя, який не здійснює правосуддя, не має права нa отримання доплат дo посадового окладу, що й було здійснено на підставі наказу Любешівського районного суду Волинської області від 23.09.2016 №4/02-04 «Про припинення виплати ОСОБА_1 доплати за вислугу років»..

Щодо зарахування до вислуги років та стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року пo 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці, з 03 жовтня 2016 року зазначає наступне.

При звільненні ОСОБА_1 у зв`язку з виходом у відставку, останньому було надано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі даних, які містилися в особовій справі та трудовій книжці. Документи, які б підтверджували період служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року пo 11 листопада 1987 року, у матеріалах особової справи позивача відсутні. Доплата за вислугу років у розмірі 50% позивачу була встановлена наказом Любешівського районного суду Волинської області від 25.04.2012 № 16/02-04, оскільки стаж роботи складав 24 роки 05 місяців 07 днів. Зазначеного наказу позивач не оскаржував та доказів скасування такого наказу матеріали справи не містять. Аналізуючи норми законодавства, на які посилається позивач в позовній заяві, слід зазначити що служба на території Демократичної Республіки Афганістан зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці - до вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям.

Оскільки ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», a не пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому підстав для зарахування до стажу роботи в пільговому обчисленні періоду проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан немає.

Третя особа ТУ ДСА у Волинській області у своєму відзиві (поясненні) на позов позивача зазначає, що облік стажу суддів та працівників апарату Любешівського районного суду Волинської області ведеться у суді.

Обчислення стажу державної служби за час розглядуваного періоду здійснювалось відповідно дo Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283), та дoдaткy дo ньoгo. Згідно з статтею 1 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Статтею 2 цього Закону визначено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату на яку покладено встановлене нормативними актами кoлo службових повноважень.

Відповідно до пункту 2 Порядку, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, a також в державних органах колишніх УPCP та інших республік; a також колишнього CPCP згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Статтею 67 Закону УPCP "Про судоустрій" від 05.06.1981 №2022-Х (в редакції Закону від 05.06.1981) було передбачено, що структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української РСР. Тобто, організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у розглядуваний період із 02.08.1993 no січень 2005 р. здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад чи обласних державних адміністрацій, в даному випадку управлінням юстиції у Волинській області.

Документом в якому вівся облік стажу судді ОСОБА_1 є особова справа судді, яку було передано до Любешівського районного суду Волинської області. Листом Державної судової адміністрації України від 29.10.2004 №13- 5811/04вих було роз`яснено, що до стажу роботи, який дає право судді на відставку, також не може бути зараховано період роботи стажистом судді.

Частиною 4 статті 43, частиною 6 статті 44 Закону України №2862-XII (в редакції, на час обрання позивача нa посаду судді безстроково) визначено, що зараховується до стажу роботи, що дaє право на відставку судді тa отримання щомісячного довічного грошового утримання, куди посада стажиста суду не віднесена.

Щодо зарахування до вислуги років та стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (Українська юридична академія) з 01.09.1988 року пo 30.06.1993 року зазначає, що відповідно до положень Закону України « Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, постанови Кабінету міністрів України від 03.05.1994 № 283, не передбачалося зарахування до вищевказаного стажу період навчання. Вказує на те, що позивач не правильно застосовує поняття «стаж роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання» та «стаж роботи, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років». Доплата за вислугу років це невід`ємна частина суддівської винагороди, відповідно до ч. 2 статті .135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та припиняється відповідно до ч. 10 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи вищевикладене, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області вважає, що даний адміністративний позов до Любешівського районного суду Волинської області нe підлягає задоволенню.

Третя особа ГУ УПФ у Волинській області вважає, щo адміністративний пoзoв ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із наступних підстав.

13.11.2013 ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" призначено пенсію пo інвалідності, із встановленням відповідного підвищення, як учаснику бойових дій. 06.10.2016 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-УІІІ від 02.06.20 16 у розмірі 80 відсотків його суддівської винагороди. Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 25.04.2017 по справі № 162/70/17 призначене ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було збільшено з 80% до 90% його суддівської винагороди. Зараховано ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці 2 роки 19 днів - проходження строкової служби в лавах Радянської Армії, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті - 2 роки 5 місяців, стаж роботи, на посаді слідчого- стажиста у прокуратурі Любешівського району - 11 місяців 8 днів, стаж роботи cлiдчoгo прокуратури Любешівського району -6 років 4 місяців 17 днів.

Законом України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, які періоди зараховуються до стажу роботи судді та дають право на доплату до посадового окладу за вислугу років.

Порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці передбачений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1. зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 "Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України". На підставі вказаної Постанови заява про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається, до органу Пенсійного фонду України, який здійснював призначення вказаної виплати. Форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається Додатком 2 зазначеного нормативно-правового акту в редакції Постанови Пенсійного фонду № 5-1 від 20.03.2017.

Варто зазначити, що при вивченні права на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої довідки має значення не лише розмір складових суддівської винагороди, у даному випадку вислуги років, але і проведення виплати суддівської винагороди з врахуванням встановленої щомісячної доплати за вислугою років.

Відповідні нарахування довічного утримання позивачу третьою особою здійснено на підставі документів наданих Любешівським районним судом, в яких не було враховано половину строку навчання та служба в ДР Афганістан. Також вважають, що відсутні підстави для зарахування до стажу роботи позивача періоду роботи на посаді стажиста суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність. Позов підтримує повністю та просить його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому відзиві на позовну заяву та просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору нас стороні відповідача подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Підтримують свої позиції, викладені у письмових поясненнях на позов позивача.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач з 22.10.1985 по 11.11.1986 проходив службу в Радянській Армії; з 01.09.1988 по 30.06.1993 навчався в Українській юридичній академії, з 29.11.2000 по 12.09.2001 - працював стажистом Любешівського районного суду.

З 12.09.2001 по 03.10.2016 ОСОБА_1 працював суддею Любешівського районного суду Волинської області.

На даний час є суддею у відставці та отримує довічне грошове утримання.

В червні та грудні 2019 року ним подано зави до відповідача про зарахування йому до стажу роботи, що дає право на доплату за вислугу років до посадового окладу роботи стажистом суду, служби в лавах Радянської армії в ДР Афганістан у пільговому обчисленні 1 місяць за 3 місяці та половини строку навчання в юридичному вузі.

Листами від 11.06.2019 №03-20/225/19-вих та від 05.12.2019 № 03-20/465/19 йому в цьому було відмовлено.

Суть спірних правовідносин в даному випадку виникла між сторонами щодо необхідності зарахування до вислуги років, що дає право на доплату за вислугу років та призначення довічного грошового утримання певних періодів роботи позивача.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 03.10.2016 становив 26 років 9 місяці 4 дні.

Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №444 від 03.10.2016, виданої Любешівським районним судом, заробітна плата позивача, яка враховуються при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складала 21750,00 грн., в тому числі: оклад- 14500,00 грн. та надбавка за вислугу років (50%) - 7250,00 грн.

Відповідно до розрахунку стажу, що дає право на доплату за вислугу років позивачу станом на 01.10.2016 вислуга на посаді судді становить 24 роки, 5 місяців 07 днів.

Щодо зарахування позивачу, вислуги років що дає право на щомісячну доплату за вислугу років до посадового окладу, що дає право на доплату за вислугу років до посадового окладу періоду роботи, а також дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді періодів роботи стажистом суду, служби в ДР Афганістан в кратному розмірі та половини строку навчання в Українській юридичні академії.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI(далі - закон № 2453).

Згідно з частинами 1,2 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом,Законом України "Про Конституційний Суд України"та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Як встановлено частиною 5 даної статті суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до положень частини першоїстатті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьоюстатті 141 Закону № 2453-VI в редакціїЗакону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону№ 2453-VI(в редакції, чинній до 28.03.2015) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цимЗаконом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI, зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІкожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-ХІІ , судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Частиною 6 статті 44 Закону № 2862-ХІІ визначено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно із статтею 2 цього Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Пунктом 3 Порядку № 283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах зазначених у п.2 цього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Згідно п.4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Наказом №171-к від 29.11.2000 позивача призначено на посаду стажиста Любешівського районного суду та встановлено оплату праці на рівні 75% посадового окладу судді.

12.09.2001 його було звільнено із посади у зв`язку із призначенням суддею Любешівсього районного суду.

Відповідні записи під номерами 11-12 внесено до трудової книжки.

Позивач на час перебування на цій посаді перебував у штаті управління юстиції Волинської області, про що також свідчить наказ про звільнення, виконувала обов`язки та був спеціалістом цього управління та отримував заробітну плату з державного бюджету.

Тому, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд вважає, що період роботи на посаді стажиста судді відповідного суду зараховується до стажу державної служби, а відтак враховуючи вимоги частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів», повинна враховуватися при визначенні доплати до посадового окладу за вислугу років.

Тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що в наказі про прийняття на посаду стажиста № 171-к допущено помилку та зазначено по батькові « ОСОБА_3 », а не « ОСОБА_4 », що не дає можливості ідентифікувати особу позивача, оскільки в трудовій книжці позивача йде посилка на даний наказ, та пізніше в наказі про звільнення анкетні дані позивач зазначено правильно, що дає підстави вважати, що саме ОСОБА_1 працював на дані посаді.

Вищевказані нормативні акти розмежовують поняття стажу роботи, що дають право на доплату за вислугу років до посадового окладу та дають право на довічне грошове утримання.

Робота державної служби до якої відноситься посада стажиста суду, давала позивачу право на доплату за вислугу років, та не включалася до робіт згідно ст.43 Закону № 2862-ХІІ та ст.135 Закону № 2453-VI, що дають право судді на відставку.

Тому, з врахуванням зазначеного, суд не погоджується із твердженням позивача про те, що вказаний період повинен бути зараховано до стажу роботи, що дає право на відставку.

Отже, в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується зарахування періоду служби в пільговому обчисленні в Демократичній Республіці Афганістан до вислуги років, що дає право на доплату до посадового окладу та право на відставку судді та отримання довічного грошового утримання, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (а.с.11) є інвалідом 2 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни ( а.с. 10).

Згідно військового квитка НОМЕР_2 позивач із 07.02.1986 по 11.11.1987 рік проходив службу у в/ч51932 та має право на пільги визначені Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №59-27 від 17.01.1983.

Із довідок по розрахунку вислуги років та стажу, що дає право на відставку судді та отримання довічного грошового утримання вбачається, що позивачу період служби в армії з 22.10.1985 по 11.11.1987 роки зараховано в календарному обчисленні 2 роки 2 дні.

Однак, суд вважає, що період служби в Демократичні Республіці Афганістан повинно було бути зараховано в кратному обчислення враховуючи наступне.

Як вже зазначалося вище, питання доплат за вислугу років до посадового окладу зарахування періодів роботи до стажу судді, що дають право ні відставку в цих спірних правовідносин врегульовано ст.ст.43,44 Закону № 2862-ХІІ та ст.ст.133,135 Закону № 2453-VI.

Абзацом 2 пункту 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 № 584/95 ( яка діяла на момент призначення позивач на посаду), -до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби,

Відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням уряду СРСР, проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.

Зокрема, Законом СРСР Про загальний військовий обов`язок від 12.07.1967 року і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 року № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.

Спільною постановою Центрального Комітету КПРС та Ради міністрів СРСР Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям від 17.01.1983 року № 59-27 було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, - незалежно від строку служби і час безперервного перебування у зв`язку із цим на лікуванні в лікувальних закладах. Оскільки на час прийняття зазначеної постанови такої форми соціального забезпечення суддів, як щомісячне довічне грошове утримання, в СРСР не існувало, то питання про зарахування періоду перебування на військовій службі до спеціального трудового стажу суддів і про пільгове (кратне) обчислення цього періоду для призначення їм щомісячного довічного грошового утримання в законодавчому порядку врегульовано не було.

Постановою Верховної Ради України Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12.09.1991 року № 1545-XII установлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

У частині першій статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 року зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 57 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 передбачено, що військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення періоду цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Згідно зі статтею 17-1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року порядок обчислення вислуги років і визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 року учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, та брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них і категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 Про організаційні заходи щодо застосування Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та в затвердженому нею Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили в період із квітня 1978 року до грудня 1989 року.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. У пункті 3 цієї постанови передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у її пункті 1, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці участь у бойових діях у воєнний час.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, установлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що закони і нормативно-правові акти України, які регулюють пільговий порядок обчислення періоду проходження військовослужбовцями за рішенням Уряду колишнього СРСР військової служби в Демократичній Республіці Афганістан для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення пенсій і соціальних виплат, не є рівноцінною заміною відповідного законодавства колишнього СРСР. Тому при вирішенні цього спору суд застосовує як закони і нормативні акти України, так і законодавство колишнього СРСР.

Вирішуючи питання про можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, суд виходить із того, що визначальною підставою в цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат. Основними актами, на підставі яких здійснюється таке регулювання, крім інших, є Закон України Про військовий обов`язок і військову службу та Указ Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів.

Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне грошове утримання, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Таку можливість передбачено, зокрема: спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям, Законом України Про пенсійне забезпечення, постановою Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб), Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту тощо.

Частиною 1 статті 2 "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх: страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно абзацу 5 пункту 3 Постанови № 283 визначено, що до стажу державної служби включається також: час військової служби у Збройних силах та інших військових формуваннях.

У рішеннях Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"(справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) та від 11.10.2005 №8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV " Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"та офіційного тлумачення положення частини третьоїстатті 11 Закону України "Про статус суддів"(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) наголошено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюється на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Конституційний Суд України вказав, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Таким чином, зменшення розміру доплати за вислугу років та, відповідно, розміру суддівської винагороди, внаслідок зміни порядку розрахунку стажу роботи судді, необхідного для виплати щомісячної доплати за вислугу років є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбаченихКонституцією Українита Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що до стажу роботи, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років до посадового окладу та на отримання щомісячного довічного грошового утримання, слід зарахувати період проходження дійсної військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 07.02.1986 року до 11.11.1987 року на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Суд зазначає, що відомості про службу ОСОБА_1 в ДР Афганістан містяться в тому числі і в його військовому квитку, та в матеріалах особової справи.

Відтак в цій частині позов підлягає до задоволення в цілому.

Що стосується позовних вимог для отримання вказаних доплат та стажу роботи половини навчання у вищому навчальному закладі то вони не підлягають до задоволення враховуючи наступне.

Як вже зазначалося вище та вбачається із долучених розрахунків стажу роботи позивача, що дає право на відставку судді та отримання довічного грошового утримання, половина строку навчання ОСОБА_1 в Українській юридичній академії - 2 роки 5 місяців було враховано, а відтак позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Правильність зарахування зазначеного періоду було підтверджено Ратнівським районним судом в рішенні від 25.04.2017.

Вимоги позивача про зарахування вказаного періоду вислуги років, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років до посадового окладу до задоволення не підлягають, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Указу Президента № 584/95 ( яка діяла на момент призначення позивач на посаду, а в подальшому пункту 3-1 постанови № 865 визначено, що половина строку навчання зараховується до стажу роботи що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, що і було зроблено відповідачем.

Однак ні вказані нормативні акти, ні Законом № 2862-ХІІ, ні Законом № 2453-VI не передбачалося зарахування половини строку навчання до вислуги років що дає право на щомісячну доплату за вислугу років до посадового окладу.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України(№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідачем при відмові позивачу в зарахуванні до стажу роботи періодів роботи стажистом суду та служби в армії у ДР Афганістан в кратному обчислення не в повній мірі було дотримано зазначені принципи.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач у даній справі не довів правомірності оскаржуваних дій у даній справі в частині відмови в зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щомісячну доплату за вислугу років до посадового окладу дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді періоди роботи стажистом суду та в пільговому обчисленні службу в ДР Афганістані.

Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Любешівського районного суду Волинської області щодо незарахування до вислуги років, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років до посадового окладу ОСОБА_1 календарний період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року по 12 вересня 2001 року, та період проходження військової служби в Демократичні Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні один місяць за три місяці та дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Любешівський районний суд Волинської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді, що дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу, календарний період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області з 29 листопада 2000 року по 12 вересня 2001 року та період проходження військової служби в Демократичні Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року у пільговому обчисленні один місяць за три місяці, а також дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, строк проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 07 лютого 1986 року по 11 листопада 1987 року на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Любешівський районний суд Волинської області (44201, Волинська область, селище міського типу Любешів, вулиця Незалежності, 82, код ЄДРПОУ 02890512).

Третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. С. Левчанівської, 1, код ЄДРПОУ 26276277).

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 26в, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 12 травня 2020 року.