Постанова

від 30.04.2020 по справі 826/21505/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №826/21505/15

адміністративне провадження №К/9901/41416/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2016 (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Мацедонська В.Е., Петрик І.Й.) у справі №826/21505/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Стор" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Стор (далі - ТОВ Торговий дім Стор , позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - ДПІ, відповідач), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.04.2015 №0000972202 та №0000992202.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові повідомлення рішення прийняті безпідставно, оскільки ґрунтуються на хибних висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у справі №826/21505/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/21505/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 30.04.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів.

Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу податкову інформацію щодо діяльності контрагентів. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 16.03.2015 по 20.03.2015 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Торговий дім Стор (код за ЄДРПОУ 38735121) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків ТОВ Демстрой (код за ЄДРПОУ 36998796) та ТОВ Мікроком (код за ЄДРПОУ 38735121) за період листопад 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.03.2015 №2065/10/26-52-22-02/38795121. В ході перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 169639грн. за листопад 2014 року;

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 статті 44, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 152673грн.

Відповідач дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з огляду на невідповідності у первинних документах та з урахуванням податкової інформації щодо діяльності контрагентів.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.04.2015:

№0000972202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 169636грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 84818грн;

№0000992202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 152673грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38168,25грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, ТОВ Торговий дім Стор звернулося з адміністративним позовом до суду про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Також судами зауважено, що податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, що предметом перевірки були господарські правовідносини позивача з контрагентами: ТОВ Демстрой та ТОВ Мікроком у листопаді 2014 року.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ Демстрой (Постачальник) оформлено усний договір поставки (рахунок-фактура).

Товар було отримано на підставі рахунків-фактур.

За змістом акту перевірки у позивача наявні податкові накладні від 04.11.2014 року на загальну суму 125350,80 грн., та 20891,80грн. податку на додану вартість.

В акті перевірки також зазначено про наявність у позивача видаткової накладної від 04.11.2014 року №110 на загальну суму 125350,80грн. відповідно.

На підтвердження виконання вказаного усного договору позивачем до матеріалів судової справи надані належним чином засвідчені копії: податкової накладної від 04.11.2014 на суму 125350,80грн., видаткової накладної від 04.11.2014 №110 на загальну суму 125350,80грн.

В процесі перевірки відповідачем було встановлено, що контрагентом позивача зареєстровано податкові накладні в адресу позивача, які містять коди УКТ ЗЕД: 8537109990,8531202090, 9032108900, 8414308190. 1290000, 8481309900, 8481900000, 7020008000. 9026202000, 7326909890 з наступною номенклатурою імпортного товару: від 04.11.2014 № 5 (контролер EC3-X32. датчик температурний АКС 12. Корпус R 15,Комплект для контролера А К-Сі 550, кабель датчику тиску РТ415,модуль 'А 178,фільтруючий елемент FIA та інші).

Подальшою перевіркою встановлено, що контрагентом-постачальником в адресу ТОВ Демстрой вищезазначеного імпортованого товару є ТОВ Волгобалт Агро (код ЄДРПОУ 39331843), господарська діяльність якого має ознаки фіктивності.

В той же час, як встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ Торговий дім Стор здійснювало господарські операції на підставі укладених з ТОВ Мікроком тотожного усного договору. Товар було отримано на підставі рахунків-фактур.

За змістом акта перевірки податковим органом було встановлено наявність у позивача податкових накладних від 17.11.2014 №90 на загальну суму 454178,40грн. та 75696,40грн. податку на додану вартість; від 25.11.2014 №107 на загальну суму 438286,80грн., та 73047,80грн. податку на додану вартість.

В акті перевірки також зазначено про наявність у позивача видаткових накладних від 17.11.2014 № 331 на загальну суму 454178,40 гривень та від 25.11.2014 року № 344 на загальну суму 438286,80 гривень відповідно.

Вказані податкові і видаткові накладні наявні у матеріалах справи.

В процесі перевірки відповідачем було встановлено, що контрагентом позивача зареєстровано податкові накладні в адресу позивача, які містять коди УКТ ЗЕД: 8481807900, 7412100000, 848190000, 8504595590, 8536490090, 8421290000, 8421200000, 7411101100, 9032200000, з наступною номенклатурою імпортного товару:

від 17.11.2014 № 90 (котушка ASC 230/50-60 повітроохолоджувач DFBE 022 С контролер EC3 -X32, датчик температурний АКС 12, Корпус EVR 15, реле тиску KP-15, Комплект для контролера АК-СС 550 та інші);

від 25.11.2014 №107 (вставка 48-F, Корпус EVR 15. котушка ASC 230/50- 60, підігрівач масла в картері, регулятор тиску NRD та інші).

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ Мікроком не є імпортером. Контрагентом-постачальником вищезазначеного імпортованого товару є ТОВ ВОЯН , код за ЄДРПОУ 39331749), господарська діяльність якого має ознаки фіктивності.

Посилаючись на зазначену обставину відповідач дійшов висновків про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій.

У процесі розгляду спору на підставі матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Торговий дім Стор зареєстровано 28.05.2013 в Головному управлінні юстиції у місті Києві, свідоцтво про державну реєстрацію №10661020000009620. Взято на податковий облік в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДВС у м.Києві 29.05.2013 за № 26521387857. Згідно з реєстраційними даними основними видами діяльності ТОВ Торговий дім Стор визначено: 46.90 неспеціалізовану оптову торгівлю.

Судами вказано, що ТОВ Демстрой і ТОВ Мікроком поставляли позивачу товар по ринковій ціні, що була належним чином узгоджена сторонами. Товар був повністю сплачений підприємством. Окрім того, операції зафіксовані у належним чином оформлених первинних документах, що не заперечується податковим органом.

Системний аналіз правочинів, укладених між підприємством та ТОВ Мікроком і ТОВ Демстрой свідчить про те, що його предметом є поставка холодильного обладнання та комплектуючих, з чого вбачається, що товари отримані позивачем від ТОВ Мікроком і ТОВ Демстрой безпосередньо пов`язані із здійсненням підприємством основних видів господарської діяльності.

В рамках своєї діяльності підприємство здійснило подальший продаж Товару наступним контрагентам: TOB ТВК Болеро-Сервіс , ТОВ БМК АПК-Інжинірінг , ТОВ ВКФ НХТ-Плюс , ТОВ Домус Фрігус , ТОВ ТБ Амстор , ТОВ АСТРА , ТОВ - І оргтехніка , ПП ЕНХОЛ , на TOB ВСК ФРОСТЛЕНД - КФ TOB ВСК Фростленд .

Як вказано судами, копії видаткових накладних, довіреностей на отримання цінностей та податкових накладних наявні у матеріалах справи.

Судами попередніх інстанцій зауважено, що 23.02.2015 податковим органом була проведена також документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Демстрой (код ЄДРПОУ 36998796) за серпень 2014 року, прийнято податкове повідомлення-рішення. Не погодившись із прийнятим рішенням Товариство звернулося із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до суду.

За наслідками розгляду справи № 826/16502/15, постановою від 25.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016, позов задоволено. Судом встановлено, що операції між Товариством та ТОВ Демстрой (код ЄДРПОУ 36998796) мали реальний господарський зміст та були здійсненні з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України. Рішення суду набрало законної сили.

У справі, що розглядається, відповідачем не було спростовано фактичної передачі продукції, зокрема, не наведено посилань на відсутність приміщення у позивача, відсутність продукції, тощо. Акт перевірки містить пряме підтвердження як продажу, так і придбання продукції безпосереднім контрагентом позивача, відносно якого проводилася перевірка. Не наведено відповідачем і обставин, які б свідчили про відсутність у продавця товару

Судами зазначено, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем положень чинного законодавства, які ґрунтуються виключно на судженнях про неправомірність формування податкового кредиту Демстрой та ТОВ Мікроком до діяльності вказаного товариства, не носять правової основи, та як наслідок не носять доказового характеру.

Як зауважено судами, відповідачем не вказано, що станом на момент виникнення спірних господарських правовідносин існував вирок суду щодо ТОВ Торговий дім Стор , який набрав законної сили та встановлював вину позивача у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення, не зазначено відповідачем про наявність кримінального провадження щодо порушення стонами правочинів податкової дисципліни.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій з придбання робіт, які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та призвели до фактичного руху його активів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів.

Судами констатовано, що фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів-контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду