Рішення

від 25.07.2007 по справі 30/146-07-4216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/146-07-4216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2007 р.Справа  № 30/146-07-4216

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод важкого кранобудування „Краян”

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство „Холдінгова компанія „КРАЯН”

Про  визнання  договору недійсним та стягнення

                                                                     Суддя                                                Рога Н.В.

                                                            Представники:

Від  позивача: Сеплярська О.М.- згідно довіреності №12 від 31.05.2007р.  

Від  відповідача:  Черевиченко О.В.- довіреність №1 від 04.05.2007р.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Завод важкого кранобудування „Краян”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Холдингова компанія „КРАЯН”   про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1 746 208 грн. згідно Договору оренди №05-2007 від 01.01.2007р.

В ході розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви , згідно яких просить суд визнати недійсним Договір №05-2007 від 01.01.2007р. оренди нерухомого майна - будівля збирального корпусу №1, укладеного між сторонами по справі, та про стягнення з відповідача 1 746 208 грн. за фактичне користування нерухомим майном, яке належить позивачу на праві власності.

Представник позивачів позовну заяву підтримує ,  наполягає на задоволенні позову.

Відповідач -  проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях  на позовну заяву та доповненнях до заперечень.

У розгляді справи оголошувалась перерва відповідно до ст.77 ГПК України.

Розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши  пояснення представників сторін, суд встановив:

ТОВ „Завод важкого кранобудування „Краян” є власником нежитлових будівель літ.”А”, літ.”Б”, загальною площею 51 873 ,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 4-а, що підтверджується Свідоцтвом про право власності Серія САА №433907 , виданим 19.10.2006р. виконавчим комітетом Одеської міської ради.

01 січня 2007р. між ТОВ „Завод важкого кранобудування „Краян” (Орендодавець) та ВАТ „ХК „КРАЯН” (орендар) був підписаний Договір №05-2007 оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - будівлю збирального корпусу №1, загальною площею 44320 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 4-а.  Термін дії договору –з 01.01.2007р. по 01.05.2007р.

У той же день, 01.01.2007р. сторони підписали Акт приймання-передачі об'єкту оренди.

Позивач по справі вважає, що даний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме: з порушенням ст.ст.180, 284  Господарського кодексу України,  відповідно до яких істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди  (склад і вартість майна з урахуванням індексації; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення майна та умови його повернення або викупу.

Зокрема, позивач зазначив, що в Договорі №05-2007  відсутні дані про склад та вартість об'єкту оренди з урахуванням її  індексації, визначення орендної плати з урахуванням її індексації, не визначено порядок використання амортизаційних відрахувань.

Крім того, позивач зазначив , що ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2006р. по справі №5\297-06-7817 порушено провадження у справі про банкрутство у відношенні ВАТ „ХК „КРАЯН”, у зв'язку з чим з цього моменту ВАТ „ХК „КРАЯН” підпадає під юрисдикцію Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до ст.1 якого спірна угода підпадає під категорію  „значних угод”. –угод  щодо розпорядження майном боржника , балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди. Відповідно до п.13 ст.13 та ч.5 п.8 ст.16 зазначеного Закону надання згоди на укладення значних угод  чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість  відноситься до компетенції комітету кредиторів та розпорядника майна.

Встановлена за Договором №05-2007 розмір орендної плати, на думку позивача, перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника, у зв'язку з чим він вважає, що даний Договір мав бути погоджений з комітетом кредиторів та розпорядником майна.   

За таких обставин,   позивач вважає, що Договір №05-2007 був укладений з порушенням ст.284 Господарського кодексу України та Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі ст.ст.215, 203 Цивільного кодексу України.

Позивач також зазначив, що згідно ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності право чину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право чину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного право чину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За таких обставин,  позивач вважає, що ВАТ „ХК „КРАЯН”  має відшкодувати ТОВ „Завод важкого кранобудування „Краян” збитки у сумі 1 746 208 грн. –доходи, які ТОВ реально могло б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, адже, відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа , які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  При цьому, позивач зазначив, що якщо особа , яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди , що має відшкодуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.  Користуючись майном позивача з січня 2007р. з метою здійснення своєї господарської діяльності відповідач не здійснював плати за таке користування, визначеної умовами договору, отже одержав доход у сумі 436 552 грн. (з ПДВ) щомісячно, тому розмір шкоди позивачем визначено саме з цієї суми.    

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відсутні підстави для визнання недійсним Договору №05-2007 від 01.01.2007р.  та стягнення, адже, сторонами не було досягнуто згоди  щодо деяких істотних умов договору, зокрема, щодо складу майна, яке передається в оренду, його вартості з урахуванням індексації, розміру орендної плати з урахуванням її індексації та порядку використання амортизаційних відрахувань. За таких обставин. відповідач вважає, що договір є неукладеним  та таким, що не породив для сторін ніяких прав та обов'язків відповідно до ст.180 Господарського кодексу України, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Крім того, відповідач вважає, що сторонами за оскаржуваним договором не було здійснено ніяких дій, які б свідчили про фактичну передачу позивачем майна в оренду відповідачу, та прийняття відповідачем зазначеного майна у користування.  У зв'язку з тим, що Договір №05-2007 є неукладеним, то і додаток до нього - Акт приймання-передачі, на думку відповідача, також вважається неукладеним, і не може бути доказом фактичної передачі майна.  ВАТ „ХК „КРАЯН” не ставила орендоване майно на свій баланс, не нараховувала на нього амортизаційні відрахування, що на думку відповідача, також є доказом того, що він не здійснював користування  об'єктом оренди.

Відповідач також вважає, що позивач взагалі не мав фактичного наміру на передачу майна в оренду, адже, не довів Орендарю правомірність включення до орендної плати  за користування земельною ділянкою, не забезпечив доступ до джерел електропостачання, водопостачання, теплової енергії, телефонного зв'язку та іншим комунальним послугам в обсягах, необхідних відповідачу для здійснення господарської діяльності, не вимагав від Орендаря страхування об'єкту оренди.

Розглянув матеріали справи, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог  за таких підстав:    

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права є визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивач є власником нежитлових будівель літ.”А”, літ.”Б”, загальною площею 51 873 ,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 4-а, що підтверджується Свідоцтвом про право власності Серія САА №433907, виданим 19.10.2006р. виконавчим комітетом Одеської міської ради,  і не заперечується відповідачем  по справі.  Зазначений об'єкт був придбаний ним з метою здійснення підприємницької діяльності, так як придбане майно уявляє собою виробничі приміщення, що не суперечить ст.320 Цивільного кодексу України.  

Згідно ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.       

Як вбачається з матеріалів справи,  01 січня 2007р. між ТОВ „Завод важкого кранобудування „Краян” (Орендодавець) та ВАТ „ХК „КРАЯН” (орендар) був підписаний Договір №05-2007 оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - будівлю збирального корпусу №1, загальною площею 44320 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 4-а. У той же день, 01.01.2007р. сторони підписали Акт приймання-передачі об'єкту оренди.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів   цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови , що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Отже, зазначеним Кодексом передбачені лише такі істотні умови для договорів найму як предмет договору, його строк та плата за користування  майном, що є предметом договору.  При цьому ст.760 цього Кодексу зазначає, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає первісний вигляд при неодноразовому використанні.  За умовами ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому, відповідно до ч.3 цієї статті договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Отже, Цивільний кодекс України  встановлює лише загальні вимоги щодо істотних умов до договорів найму, які мають бути наявні у договорі.  

        Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України, яка визначає істотні умови господарського договору,  зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами  у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом  чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких  на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.  При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Отже, за загальними правилами саме ці істотні умови мають міститися у господарських договорах.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на ч.8 ст.181 Господарського кодексу України , відповідно до якої у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору  такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно ст.284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення та викупу.

Як вбачається з тексту Договору №05-2007 оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна від 01 січня 2007р., він дійсно не містить  визначення складу та вартості об'єкту оренди з урахуванням її індексації, орендна плата визначена без урахування її індексації, не визначено порядок використання амортизаційних відрахувань.  Отже, сторони не досягли згоди щодо цих істотних умов договору, що є підставою для того, щоб визнати такий договір неукладеним.  За таких обставин, провадження у справі щодо вимоги позивача про визнання зазначеного Договору недійсним підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Що ж стосується вимоги позивача щодо стягнення плати за фактичне користування об'єктом у розмірі 1 746 208 грн. –доходи, які ТОВ реально могло б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, то у цій частині позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню,  адже, відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  При цьому,  якщо особа , яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.  Користуючись майном позивача з січня 2007р. з метою здійснення своєї господарської діяльності  безпідставно (вважаючи договір оренди неукладеним) відповідач не здійснював плати за таке користування, визначеної умовами договору, отже одержав доход у сумі 436 552 грн. (з ПДВ) щомісячно.                

Посилання відповідача на те, що сторонами за оскаржуваним договором не було здійснено ніяких дій, які б свідчили про фактичну передачу позивачем майна в оренду відповідачу, та прийняття відповідачем зазначеного майна у користування,  спростовується матеріалами справи, адже наявний Акт приймання-передачі від 01.01.2007р. не може вважатися неукладеним, адже, дія закону у даному випадку розповсюджується лише на сам Договір. Тому цей Акт є доказом фактичної передачі майна.

Посилання  ВАТ „ХК „КРАЯН” та те, що бухгалтерія ВАТ не ставила орендоване майно на свій баланс, не нараховувала на нього амортизаційні відрахування також не є доказом того, що він не здійснював користування  об'єктом оренди, адже, не можна ототожнювати факт передачі та користування майном із бухгалтерськими проводками.

Судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів  відповідно до ст..ст.44.49 ГПК України.

             Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1. ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

                                                              ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод важкого кранобудування „Краян”   –задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Холдингова компанія „КРАЯН”                    (м. Одеса, вул. Косовська, 2, код 05769299, р\р 26009228085011 в Юному ГРУ „Приватбанк”, МФО 328704)   на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод важкого кранобудування „Краян” (м. Одеса, вул. Косовська, 4-а, код 34443505, р\р26008105020101 в ТОВ КБ „Експобанк” м. Київ, МФО 322294) плату за фактичне користування майном у розмірі 1 746 208 грн.,  витрати по сплаті державного мита у сумі 17 462 грн.  та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

3. У частині визнання недійсним Договору №05-2007 від 01.01.2007р.  провадження у справі припинити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

   Накази видати після набрання рішенням законної сили.

                        Рішення підписане 30 липня 2007р.

                Суддя