Рішення

від 07.05.2020 по справі 453/1434/18

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1434/18

№ провадження 2/453/5/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 травня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б. ,

з участю представника позивача - адвоката Вуйцік О.Б. ,

відповідача ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Івануса М.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_1 , з участю третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку із скасуванням їх державної реєстрації, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 в особі належно уповноваженого представника за довіреністю -Павковича В.В. (довіреність від 04.04.2017 року, зареєстрована у реєстрі за № 444) 30.11.2018 року звернувся у суд з позовною заявою до відповідачів - Славської селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням поданої ним в особі уповноваженого представника - адвоката Вуйцік О.Б. (ордер серії ЛВ № 137837 від 04.10.2018 року) 10.05.2019 року заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати незаконним і скасувати рішення відповідача Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 26.07.2006 року № 147 Про затвердження проекту забудови та проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479208, виданий відповідачем Славською селищною радою Сколівського району Львівської області та Управлінням Держкомзему у Сколівському районі Львівської області 29.03.2007 року на ім`я відповідача ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0165, площа земельної ділянки: 0,0955 га, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: ведення особистого селянського господарства) та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479209, виданий відповідачем Славською селищною радою Сколівського району Львівської області та Управлінням Держкомзему у Сколівському районі Львівської області 29.03.2007 року на ім`я відповідача ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0164, площа земельної ділянки: 0,1300 га, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку) та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою судді від 19.12.2018 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) одного із відповідачів - ОСОБА_1 , яка не є підприємцем, вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання - 28.01.2019 року, 11.30 год..

Ухвалою суду від 28.01.2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні у справі за клопотанням уповноваженого представника позивача - адвоката Вуйцік О.Б. оголошено перерву до 12.03.2019 року, 11.00 год..

Ухвалою суду від 12.03.2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено її судовий розгляд по суті. Визначено дату судового засідання щодо розгляду справи по суті - 13.05.2020 року, 12.00 год.. Задоволено заяву уповноваженого представника позивача - адвоката Вуйцік О.Б. про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , задоволено клопотання цієї ж представника про витребування письмових доказів, зокрема витребувано від відповідача Славської селищної ради Сколівського району Львівської області у належно засвідчених копіях документи на підтвердження того, до яких земельних ділянок, власником яких є відповідач ОСОБА_1 , увійшов заїзд (дорога) загального користування, а також належним чином засвідчений витяг з генерального плану забудови смт. Славське, де позначена земельна ділянка, на котрій розміщений заїзд спільного користування.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судовий розгляд справи по суті відкладено у зв`язку із неявкою вперше учасників справи з повідомленням причин неявки уповноважених представників сторін, котрі визнані судом поважними. Визначено нову дату судового засідання щодо розгляду справу по суті - 09.07.2019 року, 10.00 год.. Отримано витребувані від відповідача Славської селищної ради Сколівського району Львівської області письмові докази.

У судовому засіданні, котре було призначено на 09.07.2019 року о 10.00 год., розпочато розгляд справи по суті, присутніми учасниками справи надано пояснення, здійснено допит свідка ОСОБА_5 , після чого постановлено без виходу до нарадчої кімнати ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 16.09.2019 року, 12.00 год., для можливості здійснення повторного виклику свідка ОСОБА_6.

Судове засідання, котре було призначено на 16.09.2019 року о 12.00 год., не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого у справі - судді Микитина В.Я. на лікарняному. Визначено нову дату судового засідання щодо продовження розгляду справи по суті - 11.11.2019 року, 10.00 год..

У судовому засіданні, котре було призначено на 11.11.2019 року о 10.00 год., продовжено розгляд справи по суті, здійснено допит свідка ОСОБА_6 , поновлено уповноваженим представникам сторін - адвокатам Вуйцік О.Б. та Іванусу М.І. строк на подання доказів у зв`язку із обґрунтуванням неможливості їх подання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від волі сторін, прийнято додаткові письмові докази та приєднано їх до матеріалів справи, а також задоволено заяву зазначених представників про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , після чого постановлено без виходу до нарадчої кімнати ухвалу про продовження перерви у судовому засіданні до 02.12.2019 року, 10.30 год., для можливості здійснення виклику свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

У судовому засіданні, котре було призначено на 02.12.2019 року о 10.30 год., продовжено розгляд справи по суті, поновлено уповноваженому представнику позивача - адвокату Вуйцік О.Б. строк на подання доказів у зв`язку із обґрунтуванням неможливості їх подання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від волі позивача, прийнято додаткові письмові докази та приєднано їх до матеріалів справи, після чого постановлено без виходу до нарадчої кімнати ухвалу про продовження перерви у судовому засіданні до 15.01.2020 року, 10.00 год., для можливості здійснення повторного виклику свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Судове засідання, котре було призначено на 15.01.2020 року о 10.00 год., не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого у справі - судді Микитина В.Я. на лікарняному. Визначено нову дату судового засідання щодо продовження розгляду справи по суті - 25.02.2020 року, 12.00 год..

Ухвалою суду від 25.02.2020 року продовжено перерву у розгляді по суті даної справи до 01.04.2020 року, 11.00 год. у зв`язку із неявкою учасників справи та задоволенням клопотання представника позивача - адвоката Вуйцік О.Б. про продовженням такої перерви в силу її зайнятості в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 01.04.2020 року продовжено перерву у розгляді по суті даної справи до 07.05.2020 року, 12.00 год. у зв`язку із неявкою учасників справи та задоволенням клопотання представника позивача - адвоката Вуйцік О.Б. про продовженням такої перерви в силу запровадження та продовження дії загальнонаціонального карантину, а також введенням режиму надзвичайної ситуації на усій території України.

У судовому засіданні, котре було призначено на 07.05.2020 року о 12.00 год., продовжено розгляд справи по суті, поновлено уповноваженому представнику позивача - адвокату Вуйцік О.Б. строк на подання доказів у зв`язку із обґрунтуванням неможливості їх подання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від волі позивача, прийнято додаткові письмові докази та приєднано їх до матеріалів справи, за клопотанням присутніх учасників справи ухвалено не здійснювати повторного виклику свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в силу відмови від відповідної заяви, після чого здійснено огляд й дослідження зібраних у справі письмових доказів та закінчено з`ясування обставин справи.

Позов обґрунтовано тим, що позивачеві у смт. Славське Сколівського району Львівської області на праві власності належать дві земельні ділянки, зокрема площею 0,2104 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,1000 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), котрі він набув у власність на підставі договорів дарування та купівлі-продажу у січні 2015 року. Генеральним планом селища Славське передбачено заїзд до належних позивачеві земельних ділянок, котрим останній позбавлений можливістю користуватись в силу накладення на частину такого частини належної відповідачеві ОСОБА_1 земельної ділянки. Позивач вважає, що передача у власність оскаржуваним рішенням відповідачеві ОСОБА_1 земельної ділянки, у котру входить й плаща частини існуючого проїзду, суперечить чинному на час виникнення спірних правовідносин земельному законодавству та існуючому генеральному плану забудови селища Славське, а також має наслідком порушення його прав як суміжного землевласника. У свою чергу, на підставі незаконного рішення відповідача Славської селищної ради Сколівського району Львівської області відповідач ОСОБА_1 отримала оспорювані Державні акти на право власності на земельну ділянку, що розташована одним масивом. За таких перелічених вище обставин, позивач, із посиланням на положення ст. ст. ст. ст. 83, 91, 95, 116, 118, 152, 155, 158 ЗК України, ст. ст. 15-16, 21, 328 ЦК України, звернувся за захистом свого порушеного права до суду із даним позовом в обраний ним спосіб захисту.

Уповноважена представник позивача - адвокат Вуйцік О.Б. у судових засіданнях щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог, а також взявши до уваги додаткові письмові докази, строк на подання котрих у зв`язку із обґрунтуванням неможливості їх подання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від волі позивача, було поновлено, а такі докази було прийнято та приєднано їх до матеріалів справи.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи завчасно та належно повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, у судові засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, письмових пояснень по суті спору у запропоновані судом строки та порядку не подали. Від зазначених третіх осіб 13.05.2019 року на адресу суду надішли клопотання вх. № 2155 та вх. № 2156 (том 1, а. с. 114, 115), у котрих кожен з них просив проводити розгляд справи без їх участі. При цьому висловили позицію на підтримання позовних вимог ОСОБА_2 та просили такий позов задовольнити.

Відповідач - Славська селищна рада Сколівського району Львівської області, будучи кожного разу завчасно та належно повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника у судові засідання не забезпечила, про причини неявки такого представника не повідомила, відзиву на позовну заяву у запропоновані судом строки та порядку не подала.

Відповідач ОСОБА_1 та її уповноважений представник - адвокат Іванус М.І. у судових засіданнях щодо розгляду справи по суті проти позову заперечили повністю з тих підстав, що станом на дату прийняття відповідачем Славською селищною радою Сколівського району Львівської області оскаржуваного рішення, котрим зазначеному відповідачеві надано у власність дві земельні ділянки - площею 0,1300 га для будівництва й обслуговування житлового будинку та площею 0,0955 га ведення особистого селянського господарства, а також виготовлення на ці земельні ділянки правовстановлюючих документів та реєстрації права власності, заїзду, про котрий стверджує позивач, не існувало, а облаштування такого було передбачене у генеральному плані забудови селища Славське після внесення до нього коригувань та затвердження таких змін, котрі відбулися вже після набуття відповідачем ОСОБА_1 у власність спірних земельних ділянок. Зазначена відповідач стверджує, що такого заїзду не існує й надалі, а його потрібно облаштовувати, однак категорично заперечує, щоб таке облаштування відбувалося за рахунок належної їй частини земельної ділянки, без її попереднього вилучення у встановленому порядку та з грубим порушенням гарантованих Конституцією України та Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципів щодо непорушності права власності. Відтак, просили у позові відмовити повністю. Відзиву на позовну заяву у запропоновані судом строки та порядку відповідачем ОСОБА_1 не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, показання свідків, давши належу оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав, інтересів та обов`язків позивача цивільного характеру у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 і 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Одними із способів захисту особою свого цивільного права є визнання незаконним рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що позивачеві на праві власності належать земельна ділянка площею 0,2104 га у смт. Славське Сколівського району Львівської області із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0091) та земельна ділянка площею 0,1000 га у смт. Славське Сколівського району Львівської області із цільовим призначенням - будівництво й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0202), котрі він набув 15.01.2015 року на підставі укладених та посвідчених у встановленому порядку договорів дарування та купівлі-продажу відповідно, із здійсненням їх реєстрації (копії містяться у справі, том 1, а. с. 8-10, 14-16).

У свою чергу, відповідачеві ОСОБА_1 на праві власності належать земельна ділянка площею 0,0955 га по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0165) та земельна ділянка площею 0,1300 га по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0164), котрі вона набула у порядку безоплатної приватизації на підставі рішення відповідача Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 26.07.2006 року за № 147 Про затвердження проекту забудови та проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку (копія міститься у справі, том 1, а. с. 55) та отримала 29.02.2007 року Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479208 та серії ЯД № 479209 (копії містяться у справі, том 1, а. с. 133, 135).

Згідно технічної документації з підготовки та видачі Державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_1 , розробленої СФ ПП Центр ринкових досліджень у жовтні 2006 року (копія міститься у справі, том 1, а. с. 45-77), а також кадастрових планів належних позивачеві та відповідачеві ОСОБА_1 земельних ділянок (копії містяться у справі, том 1, а. с. 12, 18, 62, 63), позивач та відповідач ОСОБА_1 суміжними землевласниками не значаться. При цьому, кожна із вказаних вище земельних ділянок межує із землями Славської селищної ради Сколівського району Львівської області (вулиця).

Підставою для звернення позивача із даним позовом послужила об`єктивна неможливість використання передбаченого технічною документацією із землеустрою та генеральним планом забудови селища Славське заїзду до належних йому земельних ділянок.

При цьому, для перевірки наведеної обставини позивачем не надано суду технічної документації із землеустрою щодо видачі первинному власникові Державних актів на право власності на земельну ділянку, з котрої б вбачався заїзд до належних на даний час позивачеві земельних ділянок саме повз або й через земельну ділянку, котра належить відповідачеві ОСОБА_1.

Натомість у матеріалах справи наявні викопіювання з генерального плану забудови селища Славське Сколівського району Львівської області (том 1, а. с. 132, 204-206), згідно котрого передбачений заїзд до земельних ділянок по АДРЕСА_1 , у тому числі й до належних позивачеві земельних ділянок, повз одну із земельних ділянок відповідача ОСОБА_1 , а саме земельну ділянку площею 0,0955 га для ведення особистого селянського господарства. Крім цього, на замовлення уповноваженого представника позивача у цій справі Судово-експертним розрахунковим бюро ТзОВ СЕРБ 10.03.2020 року виконано висновок земельно-технічної експертизи № 03/20 (том 2, а. с. 2-19), згідно з котрим розміщення належної відповідачеві ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки не відповідає діючому генеральному плану забудови селища Славське Сколівського району Львівської області, так як її частина накладається на дорогу, що забезпечує заїзд до однієї із належних позивачеві земельних ділянок, а саме до земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), у зв`язку з чим такий заїзд неможливий. Факт накладання частини однієї із належних відповідачеві ОСОБА_1 земельної ділянки на дорогу загального користування підтверджується також даними публічної кадастрової карти України, актом виїзду земельної комісії Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 21.06.2018 року (копія міститься у справі, а. с. 28), а також показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Надаючи оцінку вищевказаним письмовим доказам по справі та показанням свідків, суд встановив, що діючий генеральний план забудови селища Славське був розроблений ДП ДІПМ МІСТОПРОЕКТ у 2006-2007 роках на заміну існуючого плану забудови 1971 року і така обставина підтверджується відповідним написом на плані забудови, а також відповіддю ДП ДІПМ МІСТОПРОЕКТ на адвокатський запит від 03.02.2020 року за вих. № 56/12-1 (том 2, а с. 20). При цьому, у такій відповіді зазначені підстави для розроблення (коригування) генерального плану селища Славське, серед котрих вихідних даних щодо розташування належної відповідачеві ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0955 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства Славською селищною радою Сколівського району Львівської області ДП ДІПМ МІСТОПРОЕКТ надано не було. У свою чергу, діючий генеральний план забудови селища Славське був затверджений рішенням Славської селищної ради Сколівського району Львівської області за № 1864 Про затвердження генерального плану смт. Славське лише 24.04.2008 року (копія мітиться у справі, том 1, а с. 26).

Враховуючи ту встановлену судом обставину, що оскаржуване рішення, котрим відповідачеві ОСОБА_1 передано у власність належні їй земельні ділянки, було прийняте ще 26.07.2006 року, і таке рішення реалізоване у спосіб виготовлення та державної реєстрації 29.03.2007 року оспорюваних Державних актів на земельну ділянку, тобто первинно розробленому та затвердженому лише 24.04.2008 року діючому генеральному планові забудови селища Славське, то суд переконаний, що відповідні вихідні дані щодо розташування земельних ділянок по АДРЕСА_1 , серед котрих й належні нині земельні ділянки відповідачеві ОСОБА_1 , повинні були бути наданими Славською селищною радою Сколівського району Львівської області як замовником розроблення (коригування) цього плану та враховані при такому розробленні (коригуванні), а, у подальшому, - при затвердженні генерального плану. Однак, таких дій відповідальними посадовими особами Славської селищної ради Сколівського району Львівської області вчинено не було, а вини відповідача ОСОБА_1 у цьому аж ніяк немає.

Отже, відповідач ОСОБА_1 як власник отриманих у законний спосіб земельних ділянок, не може нести відповідальність за невиконання (умисне чи внаслідок помилки) відповідальними посадовими особами Славської селищної ради Сколівського району Львівської області свого обов`язку щодо надання належних вихідних даних для розроблення діючого тепер генерального плану забудови селища Славське, як і на неї не може бути покладений тягар щодо виправлення такої обставини у спосіб позбавлення її права власності. Тобто, має місце затвердження відповідачем Славською селищною радою Сколівського району Львівської області внаслідок коригування генерального плану забудови, у котрому передбачено заїзд до земельних ділянок по АДРЕСА_1 , у тому числі й до однієї із земельних ділянок позивача, по земельній ділянці відповідача ОСОБА_1 , котра перебувала та надалі перебуває у її приватній власності, без попереднього вилучення цієї земельної ділянки або ж її частини. При наведених обставинах відповідач Славська селищна рада Сколівського району Львівської області не вправі була затверджувати генеральний план забудови селища Славське у квітні 2008 року у частині розташування АДРЕСА_1 .

У свою чергу, у ст. 316 ЦК України наведено визначення права власності особи, зокрема частиною 2 цієї норми визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності, у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України складають правомочності власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 78 ЗК України (у редакції, котра діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) зміст права власності на землю складає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

В силу ч. 2, 4-5 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник (співвласники) не можуть використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. ст. 80, 116 ЗК України (у редакції, котра діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) громадяни можуть бути суб`єктами права власності на землі приватної власності, котре набувається ними із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Право на захист власності викладено й у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за змістом котрого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Фактично ця стаття Першого протоколу складається з трьох частин. Частина 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є положення про право мирно володіти своїм майном. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява № 6833/74 від 13.07.1979 року, в якому суд зазначив: Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, стаття 1 у своїй суті забезпечує право власності .Частина 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є заборона позбавлення власності інакше як у загально суспільних інтересах та на умовах, передбачених законом. В цій частині встановлюються підстави та обмеження можливого позбавлення права власності. Частина 3 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визнається право держави контролювати здійснення права власності та вводити обмеження щодо такого права відповідно до загально суспільних інтересів та сплати податків або штрафів. Відповідно до положень Конвенції, суд розглядає всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту.

Отже, право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання справедливого балансу між правами відповідача ОСОБА_1 на мирне володіння і розпорядження своїм майном у формі земельної ділянки та втручанням у здійснення нею такого права у належний спосіб, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог саме шляхом визнання недійсними оскаржуваного рішення та оспорюваних Державних актів на право власності на земельну ділянку, у даному конкретному випадку є невиправданим, такий спосіб захисту прав та інтересів позивача буде непропорційним із метою його застосування та призведе до невідворотних наслідків у спосіб грубого порушення прав відповідача ОСОБА_1 , котрі, у свою чергу, захищаються Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд наголошує, що у випадку задоволення позовних вимог у даній справі фактично буде мати місце анулювання юридичної підстави, на якій у відповідача ОСОБА_1 у законний спосіб виникло право на спірні земельні ділянки, і такі дії суду однозначно будуть становити втручання у зазначене право. У подальшому це призведе до втрати відповідачем ОСОБА_1 права на спірні земельні ділянки, чи одну з них, хоча ця відповідач не може відповідати за дії посадових осіб Славської селищної ради Сколівського району Львівської області при замовленні та затвердженні генерального плану забудови селища Славське без врахування наявного у відповідача ОСОБА_1 права власності на землю. Ризик будь-якої помилки державного органу влади чи місцевого самоврядування має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Натомість позивач, перш ніж отримувати у 2015 році у дар та купуючи відповідно належні йому на даний час земельні ділянки у смт. Славське Сколівського району Львівської області, повинен був переконатись у наявності до них заїзду. На даний час, хоча судом у межах розгляду даної справи й встановлено належними та допустимими доказами порушення прав позивача, пов`язані із вільним заїздом до тепер уже йому належної однієї із земельних ділянок, однак судом встановлено й те, що ці порушення виникли не з вини відповідача ОСОБА_1 , а є у причинному зав`язку із діями посадових осіб відповідача Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, котра допустилася грубої помилки, надаючи згоду на облаштування заїзду та запроектувавши такий заїзд при затвердженні генерального плану по земельній ділянці приватної власності, породивши таким чином спір між позивачем й іншими власниками суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 з одного боку та відповідачем ОСОБА_1 з іншого, усунувшись при цьому від участі у його вирішенні.

Відтак, пред`явлені позовні вимоги у спосіб визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, котрим відповідачеві ОСОБА_1 були надані у власність належні їй земельні ділянки, а також визнання недійсними виготовлених останньою на підставі цього рішення правовстановлюючих документів на земельні ділянки із скасуванням їх державної реєстрації, до задоволення не підлягають, оскільки такі земельні ділянки були надані відповідачеві ОСОБА_1 у законний спосіб внаслідок приватизації задовго до того як позивач став власником належних йому земельних ділянок, до котрих відсутній заїзд, як і до того, коли був розроблений, а, основне, затверджений існуючий план забудови селища Славське, котрим відповідач Славська селищна рада Сколівського району Львівської області власне передбачила облаштування відповідного заїзду. У свою чергу, належних та допустимих доказів того, що цей заїзд існував та був передбачений генеральним планом забудови селища Славське, діючим станом на дату передачі відповідачеві ОСОБА_1 земельних ділянок у власність, учасниками справи не подано, а судом не здобуто. Більше того, наявний у справі акт обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 29), оформлений 02.06.2005 року, тобто орієнтовно за рік до часу передачі відповідачеві ОСОБА_1 у власність земельних ділянок, свідчить про те, що на час проведення відповідного комісійного обстеження заїзду не існувало, а такий лише було рекомендовано облаштовувати, чого у подальшому зроблено не було.

Суд переконаний, що захист прав позивача при викладених у позові обставинах та зібраних у ході судового розгляду справи доказах можливий у спосіб, менш обтяжливий для відповідача ОСОБА_1 , наприклад у спосіб встановлення сервітуту, або ж взагалі без порушень інтересів останньої, якщо вирішенням цього існуючого земельного спору у належний спосіб займеться орган місцевого самоврядування, вживши наприклад заходів щодо облаштування іншого заїзду до земельних ділянок позивача, по комунальній землі.

Одночасно, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з відповідачів на користь позивача не підлягають до стягнення також і документально підтверджені судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_1 , з участю третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання незаконним і скасування рішення від 26.07.2006 року за № 147 Про затвердження проекту забудови та проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку , визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479208, виданого Славською селищною радою Сколівського району Львівської області та Управлінням Держкомзему у Сколівському районі Львівської області 29.03.2007 року на ім`я ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0165; площа земельної ділянки: 0,0955 га; місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки: ведення особистого селянського господарства) та скасування його державної реєстрації, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479209, виданого Славською селищною радою Сколівського району Львівської області та Управлінням Держкомзему у Сколівському районі Львівської області 29.03.2007 року на ім`я ОСОБА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0164; площа земельної ділянки: 0,1300 га; місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку), та скасування його державної реєстрації, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.

Відповідач: Славська селищна рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження юридичної особи: 82660, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Івасюка, буд. 10; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370314.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене 12 травня 2020 року.