Постанова

від 15.12.2020 по справі 453/1434/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/1434/18 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.

Провадження № 22-ц/811/1791/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровській Х.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 травня 2020 року в складі судді Микитина В.Я. в справі за позовом ОСОБА_3 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_4 , з участю третіх осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку із скасуванням їх державної реєстрації ,-

встановила:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_7 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів Славської селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_4 , з участю третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку із скасуванням їх державної реєстрації.

Вимоги обґрунтовував тим, що йому належать на праві власності дві земельні ділянки у смт. Славське Сколівського району Львівської області, зокрема площею 0,2104 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,1000 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які набуто у власність на підставі договорів дарування та купівлі-продажу у січні 2015 року.

Генеральним планом селища Славське передбачено заїзд до належних позивачеві земельних ділянок, котрими останній позбавлений можливістю користуватись в силу накладення на частину таких, частини належної відповідачці ОСОБА_4 земельної ділянки.

Вважає, що передача у власність оскаржуваним рішенням відповідачеві ОСОБА_4 земельної ділянки, у котру входить й площа частини існуючого проїзду, суперечить чинному на час виникнення спірних правовідносин земельному законодавству та існуючому генеральному плану забудови селища Славське, а також має наслідком порушення його прав як суміжного землевласника.

У свою чергу, на підставі незаконного рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області відповідачка ОСОБА_4 отримала оспорювані Державні акти на право власності на земельну ділянку, що розташована одним масивом, які також оспорює та просить визнати недійсними.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати незаконним і скасувати рішення Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 26.07.2006 № 147 Про затвердження проекту забудови та проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку ; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479208, виданий Славською селищною радою Сколівського району Львівської області та Управлінням Держкомзему у Сколівському районі Львівської області 29.03.2007 на ім`я відповідача ОСОБА_4 та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479209, виданий відповідачем Славською селищною радою Сколівського району Львівської області та Управлінням Держкомзему у Сколівському районі Львівської області 29.03.2007 на ім`я відповідача ОСОБА_4 та скасувати його державну реєстрацію.

Оскаржуваним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 07 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Славської селищної ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_4 , з участю третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про визнання незаконним і скасування рішення від 26.07.2006 року за № 147 Про затвердження проекту забудови та проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку , визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479208, виданого Славською селищною радою Сколівського району Львівської області та Управлінням Держкомзему у Сколівському районі Львівської області 29.03.2007 року на ім`я ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0165; площа земельної ділянки: 0,0955 га; місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки: ведення особистого селянського господарства) та скасування його державної реєстрації, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479209, виданого Славською селищною радою Сколівського району Львівської області та Управлінням Держкомзему у Сколівському районі Львівської області 29.03.2007 року на ім`я ОСОБА_4 (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0164; площа земельної ділянки: 0,1300 га; місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку), та скасування його державної реєстрації - відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник позивача ОСОБА_1 , вважає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно технічної документації з підготовки та видачі Державних атків на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку відповідачки ОСОБА_4 , а також кадастрових планів належних позивачеві та відповідачці земельних жділянок, позивач та відповідачка не значаться суміжними землевласниками.

При цьому, земельні ділянки позивача та відповідачки межують із землями Славської селищної ради, за рахунок яких було облаштовано дорогу загального користування, яка слугувала заїздом до земельних ділянок позивача та третіх осіб, а частина якої була приватизована ОСОБА_4 .

Факт накладення частини однієї із належних відповідачеві ОСОБА_4 земельної ділянки на дорогу загального користування підтверджується даними публічно кадастрової карти України, актом виїзду земельної комісії, викопіюванням з генерального плану забудови селища Славське Сколівського району Львівської області.

Крім цього, на замовлення сторони позивача судово-експертним розрахунковим бюроТзОВ СЕРБ виконано висновок земельно-технічної експертизи № 03/20, згідно якого розміщення належної відповідаці земельної ділянки не відповідає діючому генеральному плану забудови селища Славське Сколівського району Львівської області.

Також, допитаний як свідок ОСОБА_8 , який у 2005 році обіймав посаду землевпорядника Славської селищної ради, зазначив, що на даний час доїзду до земельних ділянок позивача не існує, такий був облаштований при розробленні кварталу забудови, а в подальшому був приватизований ОСОБА_4 , при цьому останній та депутатам було добре відомо про те, що до земельних ділянок, які передавалися у власність ОСОБА_4 , входить заїзд загального користування. Таке ж підтвердила свідок ОСОБА_9 .

Враховуючи наведене, суд правильно встановив порушене право позивача на користування належною йому земельною ділянкою, внаслідок приватизації відповідачкою частини заїзду загального користування, однак не забезпечив ефективне поновлення порушеного права.

Покликається на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії Яд № 479208, кадастровий номер 4624555700:01:009:0165 був видланий на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Славської селищної ради № 147 від 26.07.2006, однак із змісту такого не вбачається, що ним затверджувався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що на думку апелянта свідчить про порушення порядку передачі у власність відповідачки земельної ділянки та призвело до передачі у власність частини дороги загального користування.

Звертає увагу на те, що генеральним планом смт. Славське 1971 року було встановлено межі вулиць та передбачався заїзд до кожної із земельних ділянок, які віднесені до кварталу нової забудови.

Просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задовленні позовних вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення, котрим відповідачеві ОСОБА_4 передано у власність належні їй земельні ділянки, прийняте ще 26.07.2006, і таке рішення реалізоване у спосіб виготовлення та державної реєстрації 29.03.2007 оспорюваних Державних актів на земельну ділянку, тобто такі юридично значимі дії відбулися швидше затвердженння лише 24.04.2008 генерального плану забудови селища Славське.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідні вихідні дані щодо розташування земельних ділянок на АДРЕСА_1 , серед котрих й належні відповідачці земельні ділянки, повинні були бути надані Славською селищною радою Сколівського району Львівської області як замовником розроблення (коригування) цього плану та враховані при його розробленні (коригуванні), а, у подальшому - при затвердженні генерального плану, однак такі дії відповідальними посадовими особами Славської селищної ради Сколівського району Львівської області вчинені не були, при цьому вина відповідача ОСОБА_4 у цьому відсутня, що на думку суду, свідчить про те, що Славська селищна рада Сколівського району Львівської області не вправі була затверджувати генеральний план забудови селища Славське у квітні 2008 року в частині розташування АДРЕСА_1 .

Натомість, на даний час, має місце затвердження відповідачем Славською селищною радою Сколівського району Львівської області внаслідок коригування генерального плану забудови, у котрому передбачено заїзд до земельних ділянок по АДРЕСА_1 , у тому числі й до однієї із земельних ділянок позивача, по земельній ділянці відповідачки ОСОБА_4 , котра перебувала та надалі перебуває у її приватній власності, без попереднього вилучення цієї земельної ділянки або ж її частини.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).

Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Частиною 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Судом встановлено наступні юридичноно значимі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачу на праві власності належать земельна ділянка площею 0,2104 га у смт. Славське Сколівського району Львівської області із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0091) та земельна ділянка площею 0,1000 га у смт. Славське Сколівського району Львівської області із цільовим призначенням - будівництво й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0202), котрі він набув 15.01.2015 на підставі укладених та посвідчених у встановленому порядку договорів дарування та купівлі-продажу відповідно, із здійсненням їх реєстрації (т. 1 а.с. 8-10, 14-16).

Відповідачці ОСОБА_4 на праві власності належать земельна ділянка площею 0,0955 га на АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0165) та земельна ділянка площею 0,1300 га по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер земельної ділянки: 4624555700:01:009:0164), котрі вона набула у порядку безоплатної приватизації на підставі рішення відповідача Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 26.07.2006 за № 147 Про затвердження проекту забудови та проекту відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку (т. 1 а.с.55) та отримала 29.02.2007 Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 479208 та серії ЯД № 479209 (т. 1 а.с. 133, 135).

Згідно технічної документації з підготовки та видачі Державних актів на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_4 , розробленої СФ ПП Центр ринкових досліджень у жовтні 2006 року (т. 1 а.с. 45-77), а також кадастрових планів належних позивачу та відповідачці земельних ділянок (т. 1, а.с. 12, 18, 62, 63), позивач та відповідачка ОСОБА_4 суміжними землевласниками не є.

Разом з цим, кожна із вказаних вище земельних ділянок межує із землями Славської селищної ради Сколівського району Львівської області (вулиця).

Зазначені осбаставини визнаються сторонами, тому в силу ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Звертаючись з позовними вимогами, позивачка ОСОБА_3 свої доводи фактично зводить до того, що неможе використовувати передбачений технічною документацією із землеустрою та генеральним планом забудови селища Славське заїзд до належних йому земельних ділянок , оскільки частина належної відповідачці ОСОБА_4 земельної ділянки накладена на такий, вважає, що передача у власність оскаржуваним рішенням відповідачці земельної ділянки, у котру входить й площа частини існуючого проїзду, суперечить чинному на час виникнення спірних правовідносин земельному законодавству та існуючому генеральному плану забудови селища Славське та порушує його права, як суміжного землевласника.

Заперечуючи позовні вимоги з відповідних підстав, відповідачка ОСОБА_4 зазначає, що спірного заїзду, про який стверджує позивач, не існує, при цьому визнає, що такий потрібно облаштовувати, однак категорично заперечує, щоб таке облаштування відбувалося за рахунок належної їй частини земельної ділянки, без її попереднього вилучення у встановленому законом порядку.

Перевіряючи вимоги позивачки зазначені у доводах позовної заяви та апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить із такого.

Згідно із ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

При цьому, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Відповідно до ч.2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

В свою чергу, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ст.79-1 ЗК Укораїни).

Законом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

Генеральний план населеного пункту (далі - генеральний план) - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон).

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада, а замовниками генерального плану є виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що генеральний план не є тим документом у який не можуть вноситися зміни.

Так, у матеріалах справи наявні викопіювання з генерального плану забудови селища Славське Сколівського району Львівської області, згідно якого передбачений заїзд до земельних ділянок на АДРЕСА_1 , у тому числі й до належних позивачеві земельних ділянок, повз одну із земельних ділянок відповідачки ОСОБА_4 , а саме земельну ділянку площею 0,0955 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 132, 204-206).

Крім цього, на замовлення сторони позивача Судово-експертне розрахункове бюро ТзОВ СЕРБ склало висновок земельно-технічної експертизи № 03/20 від 10.03.2020, згідно з яким розміщення належної відповідачці ОСОБА_4 земельної ділянки не відповідає діючому генеральному плану забудови селища Славське Сколівського району Львівської області, так як її частина накладається на дорогу, що забезпечує заїзд до однієї із належних позивачу земельних ділянок, а саме до земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), у зв`язку з чим такий заїзд неможливий (т.2 а.с. 2-19).

Факт накладання частини однієї із належних відповідачці ОСОБА_4 земельної ділянки на дорогу загального користування підтверджується також даними публічної кадастрової карти України, актом виїзду земельної комісії Славської селищної ради Сколівського району Львівської області від 21.06.2018 (т.1 а. с. 28), а також показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Натомість, колегія суддів погоджується із критичною оцінкою зазначених доказів судом першої інстанції, оскільки місцевий суд правильно виходив з того, що діючий генеральний план забудови селища Славське був розроблений ДП ДІПМ МІСТОПРОЕКТ у 2006-2007 роках на заміну існуючого плану забудови 1971 року, що підтверджується відповідним написом на плані забудови, а також відповіддю ДП ДІПМ МІСТОПРОЕКТ на адвокатський запит від 03.02.2020 за вих. № 56/12-1 (т. 2 а.с.20).

При цьому, у такій відповіді зазначені підстави для розроблення (коригування) генерального плану селища Славське, серед яких вихідні дані щодо розташування належної відповідачці ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0955 га на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства Славською селищною радою Сколівського району Львівської області ДП ДІПМ МІСТОПРОЕКТ , надані не були.

Діючий генеральний план забудови селища Славське був погоджений у встановленому законом порядку та затверджений рішенням Славської селищної ради Сколівського району Львівської області за № 1864 Про затвердження генерального плану смт. Славське лише 24.04.2008 року (т.1 а.с. 26).

Враховуючи наведене та те, що оскаржуване позивачем рішення про передачу ОСОБА_4 у власність належних їй земельних ділянок прийняте 26.07.2006 та реалізоване шляхом виготовлення та державної реєстрації 29.03.2007 оспорюваних Державних актів на земельну ділянку, тобто фактично за рік до затвердження 24.04.2008 діючого Генерального плану забудови селища Славське, колегія суддів погоджується з тим, що вихідні дані щодо розташування земельних ділянок на АДРЕСА_1 , серед яких і спірні, повинні були бути наданими виконавчим комітетом Славської селищної радою Сколівського району Львівської області як замовником розроблення (коригування) цього плану та враховані при такому розробленні (коригуванні), а, у подальшому, при затвердженні генерального плану, при цьому вина відповідачки ОСОБА_4 у ненаданній такої інформації відсутня.

При цьому, колегія суддів погоджується і з тим, що на підтвердження позовних вимог в цій частині, суду не надано технічної документації із землеустрою щодо видачі первинному власнику ОСОБА_11 . Державних актів на право власності на земельну ділянку, з якої б вбачався заїзд до належних на даний час позивачу земельних ділянок саме повз або й через земельну ділянку, котра належить відповідачці ОСОБА_4 .

Крім цього, дійсно відповідачка ОСОБА_4 , як власник отриманих у законний спосіб земельних ділянок, не може нести відповідальність за невиконання відповідальними особами Славської селищної ради Сколівського району Львівської області свого обов`язку щодо надання належних вихідних даних для розроблення діючого генерального плану забудови селища Славське, як і на неї не може бути покладений тягар щодо виправлення такої обставини у спосіб позбавлення її права власності.

Іншими словами колегія суддів виходить з того, що не можуть обставини, які входять у предмет доказування та існували в часі значно раніше, ніж виникло право позивача, про захист якого просить останній, за відсутності відповідних підстав (судових рішень чи інших преюдиційних фактів) свідчити про його обґрунтованість чи порушення.

Більше того, наявний у справі Акт обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 від 02.06.2005, тобто орієнтовно за рік до часу передачі відповідачці ОСОБА_4 у власність земельних ділянок, свідчить про те, що на час проведення відповідного комісійного обстеження заїзду не існувало, а такий лише було рекомендовано облаштовувати, чого у подальшому зроблено не було (т.1 а.с. 29).

Таким чином, погоджуючись із фактично встановленими та неспростованими під час судового розгляду обставинами, щодо наявності згідно генплану селища та відсутності на місцевості заїзду на земельні ділянки позивача, які до певної міри свідчать про порушення прав позивача, колегія суддів не може не погодитися із висновком місцевого суду про те, що ризик будь-якої помилки державного органу влади чи місцевого самоврядування має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, тому задоволення позовних вимог шляхом визнання недійсними оскаржуваного рішення та оспорюваних Державних актів на право власності на земельну ділянку, у спірних правовідносинах є невиправданим, такий спосіб захисту прав та інтересів позивача буде непропорційним із метою його застосування та призведе до невідворотних наслідків у спосіб грубого порушення прав відповідачки ОСОБА_4

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

В цьому контексті колегія суддів погоджується з тим, що перш ніж отримувати у дар та купувати належні йому на даний час земельні ділянки у смт. Славське Сколівського району Львівської області, позивач повинен був переконатись у наявності до таких заїзду.

Інші доводи апеляційної скарги, які б давали підстави для висновку про підставність такої, колегією суддів не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зміст оскаржуваного рішення відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України, в тому числі в частині щодо мотивованої оцінки доводів сторін, наданих ними доказів, норм права, які суд застосував та мотивів їх застосування, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, а тому апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 16 грудня 2020 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк