Рішення

від 12.05.2020 по справі 629/815/20

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/815/20

Номер провадження 2/629/555/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка на день смерті мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5,3113 гектарів, що розташована на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем після смерті матері є саме позивач. За життя ОСОБА_3 був складений заповіт на ім`я сина позивача ОСОБА_4 , яким вона заповідала все своє майно, де б воно таке не було та з чого б воно не складалося і, взагалі, все те, що буде їй належати на день смерті та на що вона за законом буде мати право, в тому числі на грошові кошти, що знаходяться на вкладах або рахунках у банківських (фінансових) установах, який посвідчено 18 грудня 2014 року секретарем Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області і зареєстрований в реєстрі за № 75. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. В шлюбі ОСОБА_4 не перебував, дітей не мав. Спадкоємцем першої черги після смерті сина є саме позивач. Як зазначила позивач у своєму позові, фактично спадок після смерті матері вона прийняла, так як піклувалася про неї, мешкала разом в житловому будинку з нею та на протязі останніх 10 років, купувала продукти харчування, ліки, готувала їжу, прала її речі. Крім цього, поховала її за свої кошти та кошти своєю доньки, розпоряджалася її особистими речами. Від прийняття спадщини вона не відмовлялася, заяв про це не писала. Вважала, що зможе отримати спадкові документи на земельну ділянку та житловий будинок в зручний для себе час, але коли виникла така потреба, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено нотаріусом із-за пропуску строку для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадку. Вказала, що нею ненавмисно було пропущений строк звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки фактично спадок вона прийняла, а також те, що вона має пенсійний вік, поганий стан здоров`я та труднощі матеріального характеру. В зв`язку з чим просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання позивач не з`явилася, але надала суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, проте надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, заперечень не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з підстав, передбачених ст. 206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Оскільки матеріали містять всі необхідні для вирішення справи відомості, а тому суд вважає можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2015 року, виданого виконавчим комітетом Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5,3113 гектарів, кадастровий номер 6323986000:01:000:0025, розташовану на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області (землі реформованого КСП ім. Леніна), яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вищезазначена земельна ділянка на праві власності належала спадкодавцю на підставі Державного акту серії НОМЕР_2 , виданого Садівською сільською радою Лозівського району Харківської області 09 грудня 2002 року на підставі рішення комітету Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області № 22 від 22.01.2002, який зареєстрованого 09 грудня 2002 року у Книзі записів державних актів за № 70.

Крім цього, після смерті ОСОБА_3 відрилася спадщина на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 18.12.2014 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області Ярош Л.І. та зареєстрований в реєстрі за № 75. Відповідно до вищевказаного заповіту належне їй майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося заповіла своєму онуку ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , як спадкоємець за заповітом, не скористався своїм правом та не звернувся до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 40 років помер, що підтверджується копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15 вересня 2017 року, виданого виконавчим комітетом Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємців першої черги, крім позивача, не має ні по закону ні по заповіту.

15.01.2020 року представник позивача звернулася від імені ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно, але нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, що підтверджується постановою державного нотаріуса Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, в.о. державного нотаріуса Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошниченко О.М. від 15.01.2020 року за № 25/07-31.

ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, бажає реалізувати своє право на отримання спадщини, проте позбавлена такої можливості, оскільки нею пропущений строк звернення до суду з заявою про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом, у передбачений ст.1270 ЦК України строк з моменту відкриття спадщини після смерті матері не вчинила необхідних дій, що можуть свідчити про її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування під час розгляду справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після смерті спадкодавця, у встановлений законом строк не звернулася, оскільки має ряд захворювань, є особою пенсійного віку та мала труднощі матеріального характеру.

За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

У відповідності до вимог ст.ст. 76,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 681/203/17-ц, зазначив, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд мас враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій .

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем ОСОБА_1 надано суду безперечні докази у відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, які б свідчили про поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини у період часу з 21 жовтня 2015 року по 21 квітня 2016 року, суд приходить до висновку, що її позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 207, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1222, 1223, 1268-1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженці с. Шатівка, Лозівського району, Харківської області, додатковий строк - три місяці для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний строк обчислювати з дня, наступного після того, як рішення набере законну силу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки на подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційне оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Шатівка, Лозівського району, Харківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт ( НОМЕР_4 -картка) НОМЕР_5 , орган, що видав 6346, дата видачі 17.01.2018 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Бритай, Лозівського району, Харківської області, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 18.02.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 .

Суддя Н.А. Смірнова