Постанова

від 07.05.2020 по справі 643/14556/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/14556/15-ц Головуючий суддя І інстанції Горбунова Я.В.

Провадження № 22-ц/818/2908/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: подання виконавця

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Семикрас О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Альошина Василя Валерійовича на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2019 року, постановлену у складі головуючого судді Горбунової Я.М., по цивільній справі № 643/14556/15-ц, провадження №6/643/328/19, за поданням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до земельної ділянки боржника,

встановив:

23 вересня 2019 року приватний виконавець Близнюков Ю.В. виконавчого округу Харківської області Міністерства юстиції України звернувся до суду з поданням про надання дозволу для примусового проникнення до земельної ділянки: кадастровий номер 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0,067, цільове призначення: обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 та є предметом іпотеки ПАТ ПроКредит Банк , для реального виконання виконавчих листів, а саме: №643/14556/15-ц виданого 14.11.2016 р. Московським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013 р. в розмірі 3131872 грн; №.643/14556/15-ц виданого 14.11.2016 р. Московським районним судом м. Харкова про стягнення судового збору на користь ПАТ ПроКредит Банк з ОСОБА_2 в розмірі 1827 грн. та з ОСОБА_2 в розмірі 1827 грн.

На обґрунтування подання послався на те, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 57614619 (виконавчі провадження, що об`єднано - №№ 57611120, 57614394, 57918967) з примусового виконання виконавчих листів:

1.№ 643/14556/15-ц, виданого 14.11.2016 Московським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором № 207.437/FW207.488 від 25.07.2013 в розмірі 3131872,00 грн;

2.№ 643/14556/15-ц, виданого 14.11.2016 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ ПроКредит Банк судового збору по 1827 грн, з кожного;

3.№ 643/10558/15-ц, виданого 01.02.2016 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за борговою розпискою від 20.06.2013 року в еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.11.2015 в розмірі 5644614,00 грн;

Постанови про відкриття виконавчого провадження та про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження були відправлені сторонам рекомендованим листом.

Боржники залишили без реагування вимогу приватного виконавця - на порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження не надали декларацію про доходи та майно. Приватний виконавець 06.11.2018 року наклав арешт на все майно боржника, у боржників відсутні рахунки у банках та інформація про наявність пенсії, внаслідок чого грошових коштів, на які можливо звернути стягнення не виявлено. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на ім`я боржника було зареєстровано право власності на наступне майно: будинок житловий з надвірними будівлями, загальною площею 575,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки разом з прилеглою до будинку земельною ділянкою: кадастровий номер 6310137500:07:007:0007 площею 0,067 га, цільове призначення: обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 17.09.2019 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами літ. Д-2, загальною площею 226,9 та житловою площею 226,9 кв.м за згаданою адресою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності скасовано.

Виконавцем було складено акт, що боржник не надала допуск виконавцю для проведення виконавчих дій до вищевказаної земельної ділянки, що є перешкодою для примусового виконання згаданих виконавчих листів та робить неможливим їх виконання.

Враховуючи, що боржник тривалий час ухиляється від виконання судових рішень та не вживає для цього відповідних заходів, ураховуючи значний розмір боргу просив суд задовольнити його подання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2019 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до земельної ділянки боржника було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_1 - адвокат Альошин В.В. просить ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити подання.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду винесена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Вказав, що ухвала є незаконною, порушує права ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні ВІІ№57918967), перешкоджає здійсненню вказаного виконавчого провадження та виконанню рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.11.2015р. у справі 643/10558/15-ц.

Зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.11.2015р. у справі 643/10558/15-ц, яким стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі-Боржники) на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 5 644 614,00 грн. не виконується майже чотири роки. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняли дії щодо створення перешкод для виконання вказаного рішення суду. Кожна спроба провести виконавчі дії з метою виконання рішення суду блокувалися боржниками, шляхом безпідставного оскарження дій виконавця до суду. Боржники ініціювали пов`язані судові процеси (справа №643/11916/16-ц), в яких зверталися з клопотаннями про накладення арештів на їх будинок загальною площею 575,2 кв.м., з надвірними спорудами та земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . прописували до нього неповнолітніх осіб з метою недопущення примусової реалізації зазначеного будинку шляхом проведення електронних торгів (справа №643/14556/15-ц).

Вказав, що у ході здійснення виконавчого провадження було встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка на якій він розташований є єдиним майном боржників, за рахунок якого може бути задоволено вимоги стягувачів. На підтвердження вказаної обставини приватним виконавцем було долучено до подання відповідні докази (запити, витяги з реєстрів, та інші документи), що відображено в оскаржуваній ухвалі. Факт не допуску приватного виконавця на земельну ділянку Боржника зафіксований належним чином, шляхом складення відповідного акту. В оскаржуваній ухвалі суд не спростував вказаних обставин справи та проігнорував їх.

У відзиві на скаргу представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Романченко О.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, як безпідставну, а ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 25.09.2019 залишити без змін.

Вказав, що головною метою виконавця є звернення стягнення на будинок, який розташований на вищевказаній земельній ділянці.

Звертає увагу, що звернення стягнення на будинок вже проводилось і було визнано таким, що порушує житлові права неповнолітнього, що встановлено у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 643/14556/15.

Погодився, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчих дій має право за наявності вмотивованого рішення суду примусово проникати до житла чи іншого володіння фізичної особи, безперешкодно входити на земельні ділянки для реалізації своїх повноважень, з метою отримання відповідного вмотивованого рішення виконавець має право звертатись до суду з відповідним поданням. При цьому відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник, проводить в останню чергу. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Вважає, що згадані приписи закону свідчать: про можливість звернення стягнення на земельну ділянку прилеглу до будинку лише разом зі зверненням стягнення на житловий будинок; виконавець має право на доступ до земельної ділянки лише з метою відібрання дитини, майна боржника, що знаходиться у нього або для нього у інших осіб.

Зазначив, що доступ до земельної ділянки, на якій розташований будинок, матиме наслідком не отримання майна боржника, а обмеження прав іншої особи - власника ѕ будинку ОСОБА_4 . З огляду на це та відповідно до ст. 120 ЗК України частина згаданої земельної ділянки, що знаходиться під ѕ будинку належить не боржнику, а співвласнику будинку ОСОБА_4 з дня реєстрації за ним права власності на частину будинку.

Оскільки на вказаній земельній ділянці, яка разом з будинком є садибою, нічого іншого не можливо розмістити, - підстави для задоволення подання виконавця відсутні.

На підтвердження своїх доводів надав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.04.2020 № 206918007 (а.с. 75-76).

Крім того, у письмових поясненнях представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Романченко О.М. звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 у справі № 14556/15 було частково задоволено скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Близнюкова Ю.В. - визнано незаконними та протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. щодо передачі на примусову реалізацію будинку загальною площею 575,2 кв.м з надвірними спорудами, та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 643/14556/15-ц вказана ухвала Московського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 у справі № 14556/15 набрала чинності. Вважає, що після такого судового рішення будь-які подальші дії приватного виконавця Близнюкова Ю.В., спрямовані на примусову реалізацію даної земельної ділянки ( в т.ч. щодо примусового проникнення на вказану земельну ділянку) є незаконними.

Представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Романченко О.М. 07.05.2020 також подав заяву, в якій просить розглядати скаргу без участі ОСОБА_2 та її повноважного представника. Проти задоволення апеляційної скарги заперечує з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно положень ст.ст. 131, 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам оскаржене ухвала суду у повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що примусове проникнення до володіння боржника при проведенні виконавчих дій є крайнім заходом, спрямованим на своєчасне виконання судового рішення, за умови що всі можливості щодо здійснення виконавчих дій вичерпано і боржник перешкоджає проведенню виконавчих дій. Суд вказав, що надані до подання документи не містять інформації про те, які саме виконавчі дії має намір здійснити приватний виконавець та для чого йому потрібен доступ до земельної ділянки, не надано суду доказів, що всі можливості здійснення виконавчих дій вичерпано, не надано доказів того, що боржник перешкоджає здійсненню виконавчих дій.

Суд першої інстанції послався на відсутність доказів, що всі можливості щодо здійснення виконавчих дій виконавцем вичерпано і боржник дійсно перешкоджає проведенню виконавчих дій, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки всі необхідні докази приватним виконавцем були додані до подання та наявні у матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду.

Як вбачається з матеріалів справи у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №57614619 (виконавчі провадження, що об`єднано - №№ 57611120, №57614394, 57918967) з примусового виконання виконавчих листів:

1.№ 643/14556/15-ц, виданого 14.11.2016 Московським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість за кредитним договором №207.43765/FW207.488 від 25.07.2013 в розмірі 3131872,00 грн;

2.№ 643/14556/15-Ц, виданого 14.11.2016 Московським районним судом м. Харкова про стягнення судового збору на користь ПАТ ПроКредит Банк з ОСОБА_2 в розмірі 1827 грн. та за ОСОБА_3 в розмірі 1827 грн.

3.№643/10558/15-ц виданий 01.02.2016 р. Московський районний суд м. Харкова стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за борговою розпискою від 20.06.2013 року в еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.11.2015 року в розмірі 5 644 614,00 грн.

Постанови про відкриття виконавчого провадження та постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження були відправлені сторонам рекомендованим листом.

На підтвердження приватний виконавець до свого подання надав копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2018 ВП№57611120 та 13.12.2018 року ВП№57918967 та виконавчі листи, за цими провадженнями (а.с.23-42 т.2).

Матеріали справи містять акт від 13.11.2018 року приватного виконавця ЗВП № 57614619 АСВП 57611120, 57614394, відповідно до якого боржник не допустив виконавця для проведення виконавчих дій до житлового будинку та земельної ділянки за адресою:АДРЕСА_1 (а.с.199 т.1).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції помилково відхилив надані приватним виконавцем на обґрунтування свого подання докази, копії відповіді ДФС України, регіонального сервісного центру в Харківсьій області, запиту про зареєстровані за боржником транспортні засоби, відповіді з Пенсійного Фонду України, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, копію акта приватного виконавця, копії виконавчих листів, копії постанов про відкриття виконавчого провадження, копії супровідних листів про їх належне направлення боржнику, копію зави про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, з яких вбачається, що боржника ОСОБА_2 відсутнє інше майно, крім вищевказаного нерухомого майна будинку та земельної ділянки, на яке можливо звернути стягнення (а.с. 26-43).

При цьому боржник тривалий час не вчиняє жодних дій по погашенню значного за розміром боргу, присудженого до стягнення чинними рішеннями судів, чим ставить під сумнів конституційні гарантії обов`язковості рішення судів про стягнення цього боргу.

Всупереч положень ст.ст. 89, 263 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, у що приватного виконавця відсутні підстави для примусового проникнення на належну боржнику ОСОБА_2 земельну ділянку.

Суд першої інстанції також не звернув уваги, що приватний виконавець зазначив мету, з якою він просить надати дозвіл для примусового проникнення до земельної ділянки: недопущення порушень ст. 18 Закону України Про виконавче провадження та виконання виконавчих листів в межах зведеного виконавчого провадження.

Згідно ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2018 року ВП№ 57918967 та виконавчого листа вбачається, що рішення по справі №643/10558/15-ц ухвалено 01.02.2016 р., стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за борговою розпискою від 20.06.2013 року в еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.11.2015 року в розмірі 5 644 614,00 грн. Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні вже тривалий час, і тому є всі підстави для надання дозволу для примусового проникнення приватного виконавцядо земельної ділянки: кадастровий номер 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0,067, цільове призначення: обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 , для реального виконання виконавчих листів в межах зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, необхідно розглядати як невід`ємну частину судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Савіцький проти України, Кайсина та інші проти України заява № 46144/99, Іммобільяре Саффі проти Італії заява № 22774/93, Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.

Суд першої інстанції всупереч положенням ст. 89, ч. 5 ст. 263 ЦПК України вказаним доказам не надав оцінки, на які у своєму поданні посилався приватний виконавець та помилково відмовив у його задоволенні.

При цьому колегія суддів відхиляє наведені у відзиві на апеляційну скаргу та у письмових поясненнях заперечення, оскільки згадані у запереченнях та письмових поясненнях судові рішення судів першої та касаційної інстанції стосуються інших дій виконавця, перебувають поза межами розглянутого судом у провадженні № 6/643/328/19 подання приватного виконавця від 23.09.2019, за наслідками розгляду якого було постановлена оскаржена ухвала від 25.09.2019 (а.с. 46-47 т. 2).

При цьому виконавець не обмежений у передбачених загаданої нормою ст. 18 Закону України Про виконавче провадження правах щодо повторного доступу до земельної ділянки боржника з метою виконання виконавчих листів.

Правові висновки касаційного суду щодо необхідності отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на відчуження житла, що є предметом іпотеки та підлягає примусової реалізації в межах виконавчого провадження з дотримання прав неповнолітніх осіб, які мають право користування цим житлом, що наведені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 643/14556/15-ц, у даному випадку не враховуються, оскільки вони грунтуються на інших обставинах справи, які були предметом розгляду в суді касаційної інстанції і тому не є релевантними до справи, що наразі розглядається судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зважає на те, що згадана постанова касаційного суду від 18 березня 2020 року у справі № 643/14556/15-ц не обмежує виконавця діючи відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження звертатися до суду з поданням на проникнення до земельної ділянки боржника з метою домогтися виконання рішення судів в межах зведеного виконавчого провадження.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого помилився із застосуванням згаданих норм матеріального права, з передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підстав оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, із ухваленням нового судового рішення про задоволення подання.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст.376, 381-384, 388,389, п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Альошина Василя Валерійовича-задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2019 року-скасувати.

Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до земельної ділянки боржника задовольнити.

Дозволити приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Близнюкову Юрію Володимировичу проникнути до земельної ділянки: кадастровий номер 6310137500:07:007:0007, площею (га): 0,067, цільове призначення: обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 , для виконання виконавчих листів в межах зведеного виконавчого провадження № 57614619.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, які продовжуються на строк карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19 , може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 12 травня 2020 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.