Постанова

від 12.05.2020 по справі 910/13576/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. Справа№ 910/13576/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Браславець Ю.Ю.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19 (суддя Кирилюк Т.Ю., м. Київ, повний текст рішення підписано 18.12.2019)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ", Києво-Святошинський р-н, Київська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ", м. Київ

про стягнення 2 211 935,74 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

30.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" (надалі - позивач/скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" (надалі - відповідач) про стягнення 2 507 930,59 грн, у тому числі 1 495 628,39 грн - заборгованості за поставлений товар, 822 677,81 грн - пені, 70 149,70 грн - 3 % річних та 119 474,69 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач належним чином та у повному обсязі не виконав зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар за укладеним між сторонами договором поставки № 13 від 11.04.2018 (надалі - Договір).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19 (суддя Кирилюк Т.Ю., м. Київ, повний текст рішення підписано 18.12.2019) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" 1 386 706,87 грн основного боргу, 2 223,74 грн пені, 76 853,11 грн трьох процентів річних, 139 713,49 грн інфляційних втрат та 24 082,46 судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст. 253-255, 258, 261, 267, 509, 526, 530, 549, 552, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 193, 232 Господарського кодексу України та мотивоване тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" не надано документів, які свідчать про погашення заборгованості перед позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 597 517,01 грн та прийняти нове судове рішення, яким і цій частині задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано те, що позивач та відповідач Договором встановили такий порядок нарахування штрафної санкції за прострочку оплати - пеня нараховується від дня виникнення прострочення і по день остаточного погашення зобов`язання за договором, а відтак оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та висновки викладенні у ньому не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" (відповідач) не скористалося своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ", що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 27.01.2020 у справі № 910/13576/19 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13576/19; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19 призначено на 18.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/13576/19, зокрема, виправлено описку в ухвалі Північного апеляційного господарського від 27.01.2020 у справі № 910/13576/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 910/13576/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19 на 17.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/13576/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19 до 14.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 у справі № 910/13576/19 повідомлено учасників даної справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19 не відбудеться 14.04.2020; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19 призначити на 12.05.2020.

Явка представників сторін

12.05.2020 в судове засідання не з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" (позивача/скаржника) та Товариства з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" (відповідача), скаржник повідомлявся завчасно та належним чином про час, місце та дату судового засідання, клопотання про відкладення розгляду справи № 910/13576/19 від учасників справи не надходило, про причини нез`явлення суд не повідомили.

Щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" (відповідача) про час, місце та дату судового засідання слід зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 188), Північним апеляційним господарським судом було направлено процесуальні документи Товариству з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" на адресою, яка вказана скаржником в апеляційній сказі, а саме: вул. Філатова, буд. 10-А, офіс 2/60, м. Київ, 01042.

Так, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020, 03.02.2020 та 25.02.2020 у справі № 910/13576/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" отримало 31.01.2020, 06.02.2020 і 27.02.2020, даний факт підтверджується поштовими повідомленнями, які наявні у матеріалах справи (а.с. 191-192, 199).

Однак в подальшому, поштові відправлення, які направлялися відповідачу повернуто відправнику із відміткою поштового зв`язку інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання п/в .

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" (код ЄДРПОУ 39920937) є вул. вул. Філатова, буд. 10-А, офіс 2/60, м. Київ, 01042. Аналогічна адреса зазначена позивачем у позовній заяві, а також скаржником в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Оскільки, відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, то процесуальні документи надіслані судом за адресою, яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Таким чином відповідні обставини дозволяють суду дійти висновку, що відповідач не вживав всіх залежних від нього заходів для отримання поштової кореспонденції від суду, тому він несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів до отримання інформації про рух скарги.

В рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що учасник судового процесу повинен добросовісно користуватися процесуальними правами, А також, ним самостійно повинні вживатися заходи до отримання інформації про рух справи усіма доступними йому засобами.

Крім того, з 01.06.2006 набрав чинності Закон України Про доступ до судових рішень , у ст. 2 якого зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом.

Суд апеляційної інстанції, звертає увагу відповідача на те, що останній не був позбавлений можливості бути ознайомленим з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 у справі № 910/13576/19, яка має публічний характер та знаходиться у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 01.04.2020 ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88502375).

З моменту офіційного оприлюднення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 у справі № 910/13576/19 та внесення відповідного запису до ЄДР інформація про прийняття її стала загальновідомою.

З урахуванням вище викладеного, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача (скаржника) про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та докази надіслання судом апеляційної інстанції процесуальних документів відповідачу на належну адресу, з огляду на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд оскарженого рішення в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 11.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" (покупець) укладено Договір поставки № 13 (а.с. 10-13, т.1).

Вищевказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язався у встановлений термін поставити у власність покупця вугільну продукцію, а останній - прийняти та оплатити вартість цього товару на умовах, викладених у даному договорі.

Ціна на товар є договірною, встановлюється за згодою сторін у національній валюті України - гривні, а також вказується в укладених сторонами специфікаціях. Ціна може змінюватися згідно змінам курсу НБУ у порядку, визначеному в специфікаціях (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору ціна товару, який підлягає поставці або поставлений на умовах укладеної сторонами специфікації, може бути змінена виключно за письмовою згодою обох сторін.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що поставка товару на адресу покупця або за його реквізитами здійснюється залізничним транспортом у відкритих напіввагонах на умовах, зазначених у специфікаціях до цього договору, яка є невід`ємною частиною даного договору.

За змістом п. 3.3. Договору відправником товару, що поставляється, та/або його одержувачем може бути підприємство, яке не є стороною за даним договором.

Датою поставки товару та переходу права власності на товар є дата, що вказана на штемпелі залізничної накладної станцією відправлення (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 4.1.-4.3. Договору умови розрахунків вказуються в специфікаціях до цього договору. Покупець розраховується з постачальником за товар у грошовій формі. Оплата здійснюється на підставі рахунків постачальника у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Умова оплати: 100 % передоплата протягом 1 дня з дати узгодження обсягу партії товару до поставки, що зазначена в рахунку постачальника якщо інше не зазначено в специфікаціях до цього договору.

Згідно з п. 4.4. Договору при транспортуванні вугілля оплата залізничного тарифу здійснюється постачальником з подальшою компенсацією його вартості покупцем на підставі наданих постачальником рахунку, залізничної накладної та акту надання послуг.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині виконання грошових та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (п. 11.1. Договору).

На виконання Договору між сторонами було підписано специфікації № 1 від 18.04.2018, № 2 від 08.05.2018, № 3 від 12.05.2018, № 4 від 13.05.2018, № 5 від 15.05.2018, № 6 від 16.05.2018, № 7 від 30.05.2018, № 8 від 01.06.2018 та № 9 від 16.06.2018, у яких було погоджено кількість, строк поставки та ціна вугілля (а.с. 14-22, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу вугільну продукцію на загальну суму 4 484 159,02 грн (у т.ч. ПДВ), що підтверджується копіями відповідних залізничних накладних (а.с. 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, т.1), а також виставлених відповідачу рахунків на оплату (а.с. 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 46, т. 1).

Проте, всупереч положенням вищенаведеного правочину товариство з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконало лише частково, сплативши позивачу 2 997 452,15 грн та заборгувавши таким чином останньому на час пред`явлення даного позову 1 486 706,87 грн.

Разом з тим, 02.10.2019 після звернення товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" до Господарського суду міста Києва та відкриття провадження у даній справі відповідачем в рахунок погашення вищенаведеної заборгованості було додатково сплачено позивачу 100 000,00 грн.

Вищезазначене часткове погашення відповідачем суми наявної у нього заборгованості було враховано позивачем при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.11.2019.

Таким чином, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" перед позивачем за поставлений згідно Договору поставки № 13 від 11.04.2018 товар становить 1 386 706,87 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням того, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки № 13 від 11.04.2018 складає 1 386 706,87 грн, яка підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про стягнення вказаної суми основного боргу.

Проте, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8 921,52 грн, нарахованого на підставі акту коригування № 1/10-18 від 23.10.2018, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Так, пунктом 4.6. Договору передбачено, якщо у покупця виникла заборгованість перед постачальником за поставлене вугілля та на дату оплати цієї заборгованості відбулися зміни курсу НБУ долара США більш ніж на 1 % у бік збільшення від курсу НБУ на дату поставки, базова ціна неоплаченого вугілля підлягає коригуванню, і оплата заборгованості здійснюється покупцем у гривнях України за курсом НБУ гривні по відношенню до долара США + 1,5 % на дату платежу. Збільшення вартості вугілля оформлюється актом коригування вартості вугілля, який підлягає поверненню постачальнику в строки та на умовах, передбачених у пункті 5.2. цього договору.

Згідно з п. 5.2. Договору покупець зобов`язаний повернути постачальнику оформлений акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну протягом 10 календарних днів з дати їх отримання. У разі ненадходження від покупця оформленого акту прийому-передачі товару/видаткової накладної постачальнику та/або заперечень по акту/накладній у встановлений для оформлення строк, акт прийому-передачі товару/видаткова накладна вважається оформленим з боку покупця, а товар - прийнятим в обсязі та за цінами, вказаними у вищезазначених документах.

Разом з тим, як вбачається зі змісту акту коригування № 1/10-18 від 23.10.2018, останній було складено позивачем у зв`язку зі зміною курсу НБУ долара США більш ніж на 1 % у бік збільшення від курсу НБУ на дату поставки відповідачу товару за видатковими накладними від 16.05.2018 № 136, від 30.05.2018 № 239, від 01.06.2018 № 240, від 16.06.2018 № 256 та від 02.07.2018 № 316. Проте, позивачем не було надано вищенаведених видаткових накладних на поставку цього товару. Крім того, акт коригування № 1/10-18 від 23.10.2018 не містить підпису уповноваженої особи товариства з обмеженою відповідальністю "УГЛЕСПРОМ" та відтиску печатки відповідача, тоді як у матеріалах справи взагалі відсутні належні докази надання такого акту покупцю та поверненню його постачальнику в строки та на умовах, передбачених у пункті 5.2 цього договору.

Також, позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.11.2019), просив стягнути з відповідача 599 740,75 грн пені, з яких:

- 35 994,34 грн пеня, нарахована у період з 30.09.2018 по 23.10.2018 на суму основного боргу в розмірі 1 586 706,87 грн;

- 272 900,96 грн пеня, нарахована у період з 23.10.2018 по 26.04.2019 на суму основного боргу в розмірі 1 495 628, 39 грн;

- 120 469,79 грн пеня, нарахована у період з 24.04.2019 по 19.07.2019 на суму основного боргу в розмірі 1 495 628, 39 грн;

- 68 266,22 грн пеня, нарахована у період з 19.07.2019 по 06.09.2019 на суму основного боргу в розмірі 1 495 628,39 грн;

- 35 157,51 грн пеня, нарахована у період з 06.09.2019 по 02.10.2019 на суму основного боргу в розмірі 1 495 628,39 грн;

- 29 021,42 грн пеня, нарахована у період з 02.10.2019 по 25.10.2019 на суму основного боргу в розмірі 1 395 628,39 грн;

- 37 930,50 грн пеня, нарахована у період з 25.10.2019 по 26.11.2019 на суму основного боргу в розмірі 1 395 628,39 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7.4. Договору поставки у випадку порушення умов оплати товару, передбачених розділом 4 цього договору, покупець на вимогу постачальника зобов`язується сплатити останньому пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення. Пеня нараховується від дня виникнення прострочення і по день остаточного погашення зобов`язання за договором.

Однак, із наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення з відповідача сум пені вбачається, що останній був виконаний з арифметичними помилками та порушенням механізму нарахування цієї штрафної санкції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що арифметично вірною сумою пені, яка підлягає нарахуванню (з урахуванням дати здійснених відповідачем часткових (повних) погашень сум заборгованості за кожною спірною поставкою), є 392 801,12 грн, з яких:

- 2 303,11 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 18.04.2018 № 14 товар у розмірі 164 830, 48 грн у період з 19.04.2018 по 03.05.2018;

- 18 523,89 грн пеня, нарахована на суму залишку основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 18.04.2018 № 14 товар у розмірі 114 830,48 грн у період з 04.05.2018 по 19.10.2018;

- 281,19 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 08.05.2018 № 50 товар у розмірі 301 866,80 грн у період з 09.05.2018 по 09.05.2018;

- 2 095,89 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 08.05.2018 № 50 товар у розмірі 150 000,00 грн у період з 10.05.2018 по 24.05.2018;

- 3 224,76 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 12.05.2018 № 59 товар у розмірі 314 716,09 грн у період з 13.05.2018 по 23.05.2018;

- 14 427, 05 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 12.05.2018 № 59 товар у розмірі 286 188,73 грн у період з 24.05.2018 по 16.07.2018;

82,65 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 12.05.2018 № 59 товар у розмірі 86 188,73 грн у період з 17.07.2018 по 17.07.2018;

567,99 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 13.05.2018 № 60 товар у розмірі 609 757,70 грн у період з 14.05.2018 по 14.05.2018;

- 97 669,43 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 13.05.2018 № 60 товар у розмірі 552 702,98 грн у період з 15.05.2018 по 14.11.2018;

- 65 686, 67 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 15.05.2018 № 62 товар у розмірі 369 538,13 грн у період з 16.05.2018 по 16.11.2018;

- 10 677,80 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 16.05.2018 № 71 товар у розмірі 603 312,23 грн у період з 17.05.2018 по 04.06.2018;

- 802,64 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 16.05.2018 № 71 товар у розмірі 86 165,56 грн у період з 05.06.2018 по 14.06.2018;

- 23 079,99 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 16.05.2018 № 72 товар у розмірі 604 318,15 грн у період з 17.05.2018 по 26.06.2018;

- 2 264,22 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 16.05.2018 № 72 товар у розмірі 48 140,55 грн у період з 27.06.2018 по 01.07.2018;

- 52 113,11 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 16.05.2018 № 72 товар у розмірі 38 140,55 грн у період з 02.07.2018 по 17.11.2018;

2 603,35 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 30.05.2018 № 143 товар у розмірі 349 346,20 грн у період з 31.05.2018 по 07.06.2018;

- 51 041,10 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 30.05.2018 № 143 товар у розмірі 300 000,00 грн у період з 08.06.2018 по 30.11.2018;

- 1 954,17 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 01.06.2018 № 160 товар у розмірі 349 642,62 грн у період з 02.06.2018 по 07.06.2018;

- 838,36 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 01.06.2018 № 160 товар у розмірі 300 000,00 грн у період з 08.06.2018 по 10.06.2018;

- 35 556, 16 грн пеня, нарахована на залишок суми основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 01.06.2018 № 160 товар у розмірі 210 000,00 грн у період з 11.06.2018 по 02.12.2018;

- 2 773,03 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 16.06.2018 № 196 товар у розмірі 297 693,00 грн у період з 17.06.2018 по 26.06.2018;

- 556,72 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за поставлений відповідно до рахунку від 02.07.2018 № 244 товар у розмірі 298 825,70 грн у період з 03.07.2018 по 04.07.2018;

- 1 838, 92 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком від 17.07.2018 № 280 у розмірі 10 155,96 грн у період з 18.07.2018 по 18.01.2019;

- 1 838,92 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком від 17.07.2018 № 281 у розмірі 10 155,96 грн у період з 18.07.2018 по 18.01.2019.

Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування судом строку позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача заявленої суми пені.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 ЦК України).

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пеня починає нараховуватися від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Разом з тим, якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Таким чином, правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Як вбачається із відбитку вхідного штампу канцелярії Господарського суду міста Києва, проставленого на першій сторінці позовної заяви ТОВ "ЛІНКОЙЛ", вбачається, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права 30.09.2019.

Отже, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності та положення законодавчих приписів, а також беручи до уваги встановлені судом дійсні періоди прострочення відповідачем виконання спірних грошових зобов`язань та належні періоди нарахування пені (за якими останнім днем можливого нарахування цієї штрафної санкції є 18.01.2019), початком строку для стягнення з відповідача пені є 30.09.2018, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 30.09.2019.

З урахуванням вищевикладеного, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 2 223,74 грн, з яких: 1 111,87 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком від 17.07.2018 № 280 у розмірі 10 155,96 грн у період з 30.09.2018 по 18.01.2019, а також 1 111,87 грн пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком від 17.07.2018 № 281 у розмірі 10 155,96 грн у період з 30.09.2018 по 18.01.2019.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 597 517,01 грн пені, суд першої інстанції правомірно відмовив у зв`язку зі спливом строку позовної давності до таких вимог.

Крім того, позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.11.2019) згідно наданого останнім розрахунку просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 76 853,11 грн, нараховані на відповідні суми основного боргу в період з 19.04.2019 по 26.11.2019, а також 139 713,49 грн інфляційних втрат, нарахованих на ці суми основного боргу в зазначений період.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищують розрахованих сум цих компенсаційних виплат у дійсні періоди прострочення відповідачем виконання його грошових зобов`язань, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають обставин є необґрунтованими.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів позивача (скаржника), окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНКОЙЛ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/13576/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/13576/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.05.2020.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко