Постанова

від 07.05.2020 по справі 922/1441/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2020 р. Справа № 922/1441/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від прокуратури: від відповідача-1: від відповідача-2: Чернота Л. Ф. Гребенюк Н.В., Радіонова О.О. Телеснюк І.В. Ногіна О.М. - службове посвідчення №054876 від15.01.20 не з`явились не з`явились розглянувши апеляційну скаргу (вх.№ 394Х/3) та апеляційну скаргу ( вх.№421Х/3) Харківської міської ради, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 року (повне рішення складено 28.12.2019 року) у справі за позовом до відповідача-1: та відповідача-2: про №922/1441/19 (суддя - В. В. Рильова) Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2, м. Харків прокурор, який бере участь у справі: Прокуратура Харківської області, м. Харків Харківської міської ради, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс", м. Харків визнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 звернувся 16.05.2019 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою №07-21-1511-19 від 13.05.2019 року до Харківської міської ради (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс (відповідач-2), в якій просить суд визнати незаконним та скасувати пункт 13 додатку 1 до рішення 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування від 28.11.2018 року №1298/18, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс надано в оренду земельну ділянку 6310137500:02:043:0065, площею 0,8663 га за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, 26 .

Позов обгрунтовано тим, що спірним рішенням 1-го відповідача в порушення вимог ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України 2-му відповідачеві поза конкурентної процедури проведення земельних торгів надано в оренду земельну ділянку площею, яка значно перевищує площу забудови, що належить 2-му відповідачеві на праві власності та з метою, що не пов`язана з обслуговуванням зазначеної нерухомості-для будівництва нового об`єкта.

Зазначене рішення на думку прокурора порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста Харкова, оскільки внаслідок надання в оренду земельної ділянки комунальної власності без проведення земельних торгів територіальна громада зазнала збитків у вигляді упущеної вигоди-доходу, який був би отриманий місцевим бюджетом від продажу права оренди на земельних торгах,оскільки за наслідками земельних торгів відповідне право здобуває учасник, який запропонував найвищу ціну.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 року у справі №922/1441/19 позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 13 додатку 1 до рішення 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування від 28.11.2018 року №1298/18, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс надано в оренду земельну ділянку 6310137500:02:043:0065, площею 0,8663 га за адресою: м . Харків, пр -т Ювілейний, 26.

Стягнуто з Харківської міської ради, м. Харків на користь Прокуратури Харківської області, м. Харків судовий збір у розмірі 960,50 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс , м. Харків на користь Прокуратури Харківської області, м. Харків судовий збір у розмірі 960,50 грн.

Рішення обгрунтовано, зокрема тим, що прокурором доведено наявність підстав для визнання незаконним та скасування пункту 13 додатку 1 до рішення 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування" від 28.11.2018 № 1298/18, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" надано в оренду земельну ділянку 6310137500:02:043:0065, площею 0,8663 га за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 26, а саме надання в оренду земельної ділянки комунальної власності без проведення земельних торігв всупереч вимог статей 124, 134,135 Земельного кодексу України.

При цьому суд зазначив, що чинним земельним законодавством передбачений порядок відчуження прав на земельні ділянки комунальної власності виключно на конкурентних засадах, за виключенням випадків щодо земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві приватної власності нерухоме майно. У такому випадку, зважаючи на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, які встановлюють перехід за результатами відчуження до нового власника будівлі або споруди права користування виключно тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, за приписами частини другої статті 134 Земельного кодексу України, власник нерухомості має право на отримання поза конкурентними засадами(без проведення земельних торгів) тільки земельну ділянку(її частину), на якій безпосередньо розташоване таке майно (будівля, споруда).

Можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду. Проте, ТОВ "Перехрестя Плюс" взагалі не зверталося до міської ради з проханням надати йому земельну ділянку для розташування та обслуговування домоволодінь, розташованих за адресами АДРЕСА_1, а лише зазначило, що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі літ. "М-1", літ. "Н-1" та літ. "Р-1" та просило надати в оренду земельну ділянку саме для будівництва торгового центру, що не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до частини другої статті 134 Земельного кодексу України.

Положення частини другої статті 134 Земельного кодексу України не визначають виключення щодо проведення торгів, під будівництво житлових будинків, торгових центрів, гіпермаркетів тощо.

Натомість оспорюваним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 та надано ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду до 28.11.2020 земельну ділянку площею 0,8663 га, яка значно перевищує площу придбаних Товариством нежитлових будівель (площа забудови будівлі літ. "М-1" (пожежне депо) складає 70,8 кв.м., літ. "Н-1" (склад) - 224 кв.м., літ. "Р-1" (овочесховище) - 205,8 кв.м.) та право оренди якої ТОВ "Перехрестя Плюс" відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не було набуто одночасно з придбанням нерухомого майна, до прийняття оспорюваного рішення Харківської міської ради. З урахуванням наведеного, ТОВ "Перехрестя Плюс" мало отримати право оренди на земельну ділянку 6310137500:02:043:0065, площею 0,8663 га за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 26 (саме з метою - будівництво торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом) в іншому порядку - проведення земельних торгів відповідно до ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Харківська міська рада 23.01.2020 року звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 23.01.2020 року, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове ріщення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги Харківська міська рада посилається, зокрема на те, що господарський суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги прокурора, який не має процесуальної дієздатності, через наявність органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким є Державна служба України з питань геодезії,картографії, та кадастру та недоведення прокурором в порушення ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру невиконання,неможливості виконання чи неналежного виконання цим органом владних управлінських функцій у спірних правовідносинах щодо захисту інтересів територіальної громади міста Харкова.

Також Харківська міська рада зазначає, що господарський суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України, які встановлюють виключення із загального правила щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на земельних торгах для випадків розташування на земельних ділянках нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності юридичних осіб, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення,спірна земельна ділянка вже була сформована як об`єкт цивільних прав відповідно до вимог ч. 1 статті 79 Земельного кодексу України(мала кадастровий номер, визначені площу та межі, і відомості про неї внесені до Публічної кадастрової книги) )і на ній знаходились 2 об`єкта нерухомого майна, які належать на праві власності 2-му відповідачу.

При цьому скаржник зазначає, що наведені положення ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України не містять обмежень щодо розміру таких земельних ділянок площею забудови та не визначають,яким саме чином повинен визначатись розмір та межі цих земельних ділянок.

Звертає увагу суду на невідповідність чинному законодавству твердження позивача, яке знайшло своє відображення у оскаржуваному судовому рішенні про те, що площа земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна та може бути дещо більше такої плащі у разі необхідності у площі для обслуговування таких об`єктів із обгрунтуванням у відповідній технічній документації із землеустрою, з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема державних будівельних та санітарних норм і правил.

Крім цього скаржник наголошує, що доводи суду щодо знищення розташованих на спірній земельній ділянці належних 2-му відповідачеві об`єктів нерухомого майна не відповідає дійсності

Товариство з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс 28.01.2020 року також подало на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу з апеляційною скаргою №2801 від 28.01.2020 року, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи, порушення норм процесуального права неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин редакцію норм ст. 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, яка діяла станом на 01.01.2010, а тому не була чинною на час виникнення спірних правовідносин (набуття ТОВ Перехрестя Плюс права власності на нежитлові будівлі на спірній земельній ділянці у 2011 р.).

Також скаржник зазначив, що суд першої інстанції, пославшись на те, що площа наданої оспорюваним рішенням 1-го відповідача в оренду 2-му відповідачеві земельної ділянки більше ніж в 15,8 разів площі розташованих на ній будівель, які належать 2-му відповідачеві в оскаржуваному судовому рішенні:

- не навів жодної норми, яка б визначала допустимі граничні величини щодо того, наскільки ( або у скільки разів чи на скільки відсотків)площа земельної ділянки, що надається в оренду . може перевищувати площу забудови;

- безпідставно послався на ст. 377 Цивільного кодексу України, яка не містить норм , що земельна ділянка може бути надана виключно для розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна;

- не навів жодної норми, якою б передбачалося окреме визначення в рішенні органу місцевого самоврядування яка саме частина зазначеної земельної ділянки(площа,установлені межі, як це передбачено ч. 1 статті 79 Земельного кодексу України)призначалася та була відведена саме для розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна.Стаття 79 Земельного кодексу України таких вимог не містить.

Крім цього, скаржник зазначає про неправильне застосування місцевим господарським судом ч. 2 статті 124 і ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України, які встановлюють виключення із загального правила щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності(прав на них) на конкурентних засадах для випадків, коли на них розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, а саме, неврахування судом того, що достатньою умовою для незастосування конкурентної процедури є розташування на сформованій як неподільний об`єкт цивільних прав земельній ділянці, яка надається в оренду, зазначених об`єктів.При цьому, ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України не містить жодних обмежень щодо мети, з якою може бути надана земельна ділянка поза конкурентною процедурою та не встановлює будь-яких правил стосовно того, що розмір такої ділянки повинен обмежуватися виключно площею забудови, а також не визначає, яким чином повинен (і чи повинен взагалі) розраховуватись розмір та межі такої ділянки, їх співвідношення з площею забудови. Спірна земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного рішення сформована із присвоєнням їй кадастрового номера та на ній були розміщені об`єкти нерухомого майна, що належать 2-му відповідачеві.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.2020 року визначено колегію суддів: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді-члена колегії Зубченко І. В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/1441/19, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Радіонова О. О., Гребенюк Н. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 об`єднати в одне провадження апеляційну скаргу відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс , м. Харків (вх.№421Х/3) та апеляційну скаргу відповідача-1 - Харківської міської ради, м. Харків (вх.№394Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 року (повне рішення складено 28.12.2019 року) у справі №922/1441/19 та призначено їх розгляд на 08 квітня 2020 р. о 15:20 год.

02.04.2020 року на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від Прокуратури Харківської області надійшло клопотання б/н, б/д, в якому останній просить, враховуючи межі карантину, визначені у Постанові КМУ №211 від 11.03.2020 року відкласти розгляд даної справи №922/1441/19. Про визначену дату наступного судового засідання просить повідомити прокуратуру Харківської області та сторони по справі.

03.04.2020 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс надійшло клопотання б/н від 31.03.2020 року, в якому останній просить, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу СОVID-19 , враховуючи поважність причин, розгляд справи №922/1441/19, призначений на 08.04.2020 року об 15 год. 20 хв. відкласти на інший день та час.

08.04.2020 року на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшло клопотання б/н від 08.04.2020 року, в якому останній просить з метою запобігання виникненню та поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу , розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 №93-р Про заходи шодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом СОVID-19-nСоV , відкласти судове засідання призначене на 08.04.2020 о 15:20 год. на іншу дату.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 року, керуючись ст.ст. 216, 232, 234, 235, 270, 281 Господарського процесуального кодексу України, задоволено клопотання від Прокуратури, відповідача-1 та відповідача-2 про відкладення розгляду справи. Розгляд апеляційних скарг Харківської міської ради, м. Харків та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2019 року (повне рішення складено 28.12.2019 року) у справі №922/1441/19 відкладено на 07 травня 2020 року о 10:00 год.

07.05.2020 року на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшло клопотання б/н від 07.05.2020 року, в якому останній просить, з метою запобігання виникненню та поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу , розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 №93-р Про заходи шодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом СОVID-19-nСоV , відкласти судове засідання призначене на 07.05.2020 о 10:00 год. на іншу дату.

У судовому засіданні 07.05.2020 р. проти задоволення апеляційних скарг заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін. Стосовно клопотання про відкладення відповідача-1 не заперечує.

Представники 1-го та 2-го відповідачів в судове засідання 07.05.2020 року не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи здійснюється судом без участі учасників справи з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", листа Голови Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 щодо запровадження особливого режиму роботи на період карантинних заходів. При цьому, явка представників сторін у судове засідання, призначене на 07.05.2020, обов`язковою не визнавалась, позиція відповідача-1 достатньо повно викладена в апеляційній скарзі. До того ж вказане клопотання, надіслано електронною поштою, не засвідчено електронним цифровим підписом.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року №9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають у тому числі можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", рекомендації ради Суддів України щодо карантинних заходів, метою яких є збереження здоров`я працівників та мінімізація негативного впливу на здійснення трудових обов`язків, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, крім того розгляд апеляційної скарги вже було відкладено ухвалою від 08.04.2020 року, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідача-1, 2 за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24).

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).

Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Отже, під час здійснення судочинства суд у своїй діяльності повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначив, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018221080000412 від 26.12.2018 з попередньою кваліфікацією за частиною другою статті 364 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактом можливого вчинення посадовими особами Харківської міської ради та її структурних підрозділів злочину, передбаченому частиною другою статті 364 КК України, який полягає у тому, що посадовими особами Харківської міської ради незаконно, всупереч вимог чинного законодавства, поза земельними торгами надають фізичним та юридичним особам земельні ділянки у приватну власність або права оренди на земельні ділянки з земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова. При цьому, якщо би права на земельні ділянки (право власності, оренди) надавались за результатами земельних торгів, то до міського бюджету було би забезпечено надходження більшого обсягу грошових коштів, оскільки ціна, за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують права на земельні ділянки, була б початковою на відповідних торгах та могла б суттєво збільшитись. Таким чином, громаді міста Харкова наноситься матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди.

В рамках вказаного кримінального провадження у Харківській міській раді, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та інших органів проведені тимчасові доступи з вилученням документів, на підставі яких було прийнято рішення під час 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 28.11.2018 щодо надання прав на ряд земельних ділянок. Серед іншого прийнято оскаржуване рішення, а саме: пункт 13 додатку 1 до рішення 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" від 28.11.2018 № 1298/18.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" звернулось до Харківської міської ради листом вих. №11/02-1 від 11.02.2015, в якому повідомило, що Товариство має намір здійснити будівництво торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом в районі перехрестя просп. П`ятдесятиріччя СРСР та просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ в Московському районі м. Харкова шляхом об`єднання земельних ділянок. На земельній ділянці по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,8663 га розташовані нежитлові будівлі літ. М-1, Н-1, Р-1, які належать на праві власності ТОВ "Перехрестя Плюс". У зв`язку з наведеним Товариство просило дозволити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,8663 га з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом.

Відповідно до пункту 3.6. додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 №1848/15, Товариству з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, в тому числі ділянки № 2 площею орієнтовно 0,8700 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

Відповідно до Акту обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для будівництва об`єкта (архівний № 2588), затвердженого головним архітектором міста Чечельницьким С.Г. 24 лютого 2015 року, спірна земельна ділянка - Ділянка №2 раніше не відводилась, на ній розташовані нежитлові будівлі літ. "М-1", літ. "Н-1" та літ. "Р-1", які належать ТОВ "Перехрестя Плюс". Орієнтовна площа земельної ділянки 0,8700 га.

При цьому, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до кадастрового плану земельної ділянки та креслень меж контурів в розрізі землекористувачів у північно-східній частині вказаної земельної ділянки дійсно розташовані 3 нежитлові будівлі, а саме літ. "М-1", літ. "Н-1" та літ. "Р-1". При цьому згідно відомостей вирахування площ угідь в розрізі землекористувачів (експлікація земельних угідь), будівля літ. "М-1" займає площу 76 кв.м., що складає 0,88% загальної площі; літ. "Н-1" - 229 кв.м. (2,64%); літ. "Р-1" - 241 кв.м. (2,78%); тверде покриття - 8117 кв.м. (93,7%).

В землевпорядній документації наявні копії договорів купівлі-продажу, які підтверджують, що ТОВ "Перехрестя Плюс"на підставі цих договорів набуло у власність зазначені будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 а саме:

1. Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.06.2011, укладений з ОСОБА_1,відповідно до якого ТОВ "Перехрестя Плюс" стало власником нежитлового приміщення № 2 в літ. "Р-1", загальною площею 78,9 кв.м.; нежитлового приміщення № 1 в літ. "М-1", загальною площею 25,2 кв.м.; нежитлового приміщення № 3 в літ. "Н-1", загальною площею 33,9 кв.м.;

2. Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.04.2011, укладений із ЗАТ "Автотранспортне підприємство - 16357" (код 30656069), відповідно до якого ТОВ "Перехрестя Плюс" стало власником нежитлового приміщення № 1 в літ. "Р-1", загальною площею 93 кв.м.; нежитлового приміщення № 2 в літ. "М-1", загальною площею 33,5 кв.м.; нежитлових приміщень № 1 та № 2 в літ. "Н-1", загальною площею 177,9 кв.м.

У зазначених договорах купівлі-продажу будь-які відомості щодо земельних ділянок, на яких розташовані відповідні нежитлові будівлі, не вказані.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії технічних паспортів на вказані будівлі. При цьому відповідно до технічних паспортів площа забудови будівлі літ. "М-1" (пожежне депо) складає 70,8 кв.м., літ. "Н-1" (склад) - 224 кв.м., літ. "Р-1" (овочесховище) - 205,8 кв.м.

Прокурор також зауважує, що у землевпорядній документації відсутні будь-які документи, які підтверджують перебування у власності та/або на балансі ТОВ "Перехрестя Плюс" асфальтного покриття площею 8117 кв.м., яке знаходиться на земельній ділянці. Разом з тим, загальна площа земельної ділянки під будівлями Товариства складає 546 кв.м., що становить лише 6,3% від загальної площі земельної ділянки, при цьому вони знаходяться фактично в одній частині земельної ділянки, а інша частина є повністю вільною та складає більше 90% загальної площі.

За результатом розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26 та Рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 №1848/15 Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області склало висновок №185/15 від 16.07.2015 щодо погодження проекту та можливість відведення ТОВ "Перехрестя Плюс" земельну ділянку площею 0,8663 га. для будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом із земель територіальної громади (остаточне віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень) на умовах, визначених чинним законодавством.

В подальшому Харківською міською радою прийнято оскаржуване Рішення від 28.11.2018 № 1298/18 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування", відповідно до пункту 13 додатку 1 до якого вирішено:

13. ТОВ "Перехрестя Плюс":

13.1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26.

13.2. Надати ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду до 28.11.2020 земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:02:043:0065) площею 0,8663 га із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26.

13.3. Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "М-1", літ. "Н-1", літ. "Р-1" по АДРЕСА_1, які належать ТОВ "Перехрестя Плюс".

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що вказане рішення Харківської міської ради про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0065 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:043:0065 повинно було бути продано з земельних торгів.

Однак, такі торги не проводились та право оренди було надано ТОВ "Перехрестя Плюс" для будівництва торгового центру Харківською міською радою лише на підставі звернення, в якому Товариство просило надати в оренду земельну ділянку саме для будівництва торгового центру. Однак, щодо такої мети не передбачено можливість отримання земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду. При цьому площа такої земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна, а також може бути дещо більше такої площі, у разі необхідності обслуговування цих об`єктів, при цьому така площа повинна бути обґрунтованою у відповідній технічній документації із землеустрою з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема Державних будівельних норм та Державних санітарних норм і правил. Також прокурор наголошує, що якщо б Товариство навіть звернулося з проханням надати земельну ділянку для розміщення та обслуговування будівель, про які воно зазначило у своєму листі, воно не мало би право отримати земельну ділянку такої великої площі.

Таким чином, на думку прокурора наявні підстави для визнання незаконним та скасування пункту 13 додатку 1 до рішення 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування" від 28.11.2018 № 1298/18, яким ТОВ "Перехрестя Плюс" надано в оренду земельну ділянку 6310137500:02:043:0065, площею 0,8663 га за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 26 .

Заперечуючи проти позову Харківська міська рада та ТОВ "Перехрестя Плюс" посилаються на те, що станом на час розгляду проекту відведення земельної ділянки та прийняття рішення Харківської міської ради відповідно до акта обстеження земельної ділянки №1575/18 від 27.11.2018 на земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі літ. "Р1", "М-1" (майстерня) та літ. "Н-1" (склад) та тимчасові споруди. Разом з тим, положення частини другої статті 134 ЗК України, які встановлюють виключення з загального правила та передбачають, що земельні ділянки комунальної власності або права на них, у разі розташування на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності юридичних осіб не підлягають продажу на конкурентних засадах, не містять застереження стосовно того, що розмір таких земельних ділянок повинен обмежуватись виключно площею забудови, а також не визначають яким саме чином повинен визначатись розмір та межі цих земельних ділянок.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка на якій знаходяться належні Відповідачу-2 будівлі, а також, споруди визначена кадастровим номером 6310137500:02:043:0065 та відповідними межами, отже таку земельну ділянку можна вважати земельною ділянкою з розташованими на ній об`єктами нерухомого майна у розумінні частини другої статті 134 ЗК України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, в межах доводів та вимог апеляційної скарги,колегія суддів дійшла висновку,що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного .

Згідно із пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18 (п. 31), в Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Зокрема таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це спільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до частин 1, 4 статті 122 вказаного вище кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, згідно з абзацом 4 статті 152 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Д ержгеокадастр).

Відповідно до Положення діяльність Держгеокадастру спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо- геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наведене вище свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями розпорядника земель комунальної власності з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а також похідними від них позовними вимогами.

Аналогічну правову позицію щодо підстав звернення прокурора до суду самостійно в інтересах держави та відсутності для цього повноважень в органів Держгеокадастру сформував Верховний Суд у справах № 910/7813/18 від 05.02.2019 та № 926/1577/18 від 20.08.2019.

Також у постанові від 07.11.2018 року по справі № 916/749/17 Верховний Суд вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Обґрунтованість вищевказаної конструкції представництва інтересів держави прокурором в якості позивача без уповноваженого органу також була неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема й Великою Палатою Верховного Суду в тотожних спорах (постанови від 26.06.2019 у справі за № 587/430/16-ц, від 21.03.2019 у справі за №922/2751/16, від 11.12.2018 у справі за № 922/651/17, від 07.11.2018 у справі № 916/749/17, від 05.12.2018 у справі за № 922/2495/17, від 05.09.2018 у справі за № 922/3165/17, від 04.09.2018 у справі за № 922/2614/17).

У відповідності із імперативними вимогами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищенаведене, суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але й обов`язок звернутися до суду для захисту інтересів держави.

Таким чином, органи прокуратури України, на даний час, є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням органом місцевого самоврядування земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Прокурор на виконання зазначених вимог законодавства обгрунтував необхідність представництва інтересів держави, пославшись на те, що оспорюване рішення 1-го відповідача на думку прокурора порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста Харкова, оскільки внаслідок надання в оренду земельної ділянки комунальної власності без проведення земельних торгів територіальна громада зазнала збитків у вигляді упущеної вигоди-доходу, який був би отриманий місцевим бюджетом від продажу права оренди на земельних торгах,оскільки за наслідками земельних торгів відповідне право здобуває учасник, який запропонував найвищу ціну.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що представництво інтересів держави Харківською місцевою прокуратурою № 2 у цій справі є цілком обґрунтованим та правомірним, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено серед способів захисту прав на земельні ділянки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час придбання 2-м відповідачем нерухомості на спірній земельній ділянці), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони

розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України, передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України(в редакції, яка діяла на час прийняття оспорюваного рішення 1-го відповідача) міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України в наведеній редакції, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України в наведеній редакції, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що особа, яка придбала нерухоме майно, відповідно до ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України має право на придбання на позаконкурентних засадах(без проведення земельних торгів) прав саме на земельну ділянку(її частину), право на яку мав попередній власник нерухомості і яке перейшло до цього нового власника нерухомості в силу статей 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України в редакціях, які діяли на час придбання нерухомого майна.

Відповідна правова позиція щодо системного тлумачення норми ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України в комплексі з положеннями статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України в редакціях , що діяли на час придбання нерухомого майна, викладена в постановах Верховного суду України, зокрема:від 14.02.2018 у справі № 592/6097/15-ц; від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г;від 14.03.2019 у справі №915/182/17;від 06.11.2019 у справі № 910/23595/17.

Крім цього частина 2 статті 134 Земельного кодексу України прямо пов`зує надання земельної ділянки саме на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій ділянці певної будівлі чи споруди.

(Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 14.03.2019 у справі № 915/182/17).

Відповідно до ч. 4 статі 236 Господарського процесуального кодесу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

З наведених підстав колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать законодавству та практиці його застосування Верховним судом доводи скаржників, що ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України встановлює право на отримання власником нерухомості прав на земельну ділянку, на якій вона розташована поза конкурентним способом( без проведення земельних торгів) безвідносно до обсягу прав на таку ділянки (її частину), які перейшли до такого власника в силу положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України від попереднього власника нерухомості,зокрема не містить обмежень щодо розміру таких земельних ділянок та мети її надання.

Отже, ТОВ "Перехрестя Плюс", придбавши у власність на підставі Договорів купівлі-продажу від 20.04.2011 р. та від 03.06.2011 р., відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України набуло право на отримання у користування земельної ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

На позаконкурентних засадах ТОВ Перехрестя Плюс мав право отримати таку ділянку в користування саме з метою, пов`язаною із розташуванням відповідних належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна.

У договорах купівлі-продажу від 20.04.2011 р.(т. 1 а.с. 95,96) від 03.06.2011 р.(т. 1 а.с. 93,94), на підставі яких другий відповідач придбав у власність об`єкти нерухомого майна, які на час прийняття оспорюваного рішення знаходилися на спірній земельній ділянці не зазначено відомостей щодо земельної ділянки (земельних ділянок), на яку мали право попередні власники зазначеної нерухомості (зорема, кадастрового номеру, площі) та в матеріалах відсутні докази щодо зазначених відомостей.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що як на момент придбання 2-м відповідачем в 11 році спірних об`єктів нерухомого майна, так і на момент прийняття оспорюаного рішення 1-го відповідача, спірна земельна ділянка кадастровий номер 6310137500:02:0430065 не була сформована.

Її формування, в тому числі визначення її площі здійснювалось в порядку відведення земельної ділянки за заявою першого відповідача саме для будівництва нового об`єкта нерухомого майна -торговельного центру, а не для мети, що пов`язана з розміщеними на ній об`єктами нерухомого майна, які належать 2-му відповідачу.

З акту обгрунтування меж та розмірів земельної ділянки для будівництва об`єкта- торгового центру (т.1 а.с. 83-92) вбачається, що належні 2-му відповідачеві спірні об`єкти нерухомого майна були розташовані на 3-х земельних ділянках, в той час як спірна земельна ділянка загальною площею 0,8663 га формувалася за рахунок 8 земельних ділянок, включаючи як зазначені 3 ділянки, так і 5 ділянок, на яких зазначене нерухоме майно не знаходилося, а знаходилися об`єкти інших осіб ніж 2-й відповідач та попередні власники спірних об`єктів.

З наведеного вбачається, що на час придбання 2-м відповідачем об`єктів нерухомого майна за наведеними договорами купівлі-продажу, до нього в будь-якому разі в порядку статей 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України не могло перейти право на всю площу спірної земельної ділянки, від попередніх власників площею 0, 8663 га.

Зважаючи на це, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що оспорюваним рішенням Харківської міської ради в порушення вимог тч. 2 статті 124, ч. 2 статті 134,статті 135 Земельного кодексу України надано ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду до 28.11.2020 земельну ділянку площею 0,8663 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26, яка значно перевищує площу придбаних Товариством нежитлових будівель (площа забудови будівлі літ. "М-1" (пожежне депо) складає 70,8 кв.м., літ. "Н-1" (склад) - 224 кв.м., літ. "Р-1" (овочесховище) - 205,8 кв.м.) та право оренди якої ТОВ "Перехрестя Плюс"відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України не було набуто одночасно з придбанням нерухомого майна.

З урахуванням наведеного, ТОВ "Перехрестя Плюс" мало отримати право оренди на земельну ділянку 6310137500:02:043:0065, площею 0,8663 га за адресою: м. Харків, просп . Ювілейний, 26 (саме з метою - будівництво торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом) в іншому порядку - проведення земельних торгів відповідно до ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, ТОВ "Перехрестя Плюс" взагалі не зверталося до міської ради з проханням надати йому земельну ділянку для цілей, пов`язаних з розташуванням належного йому на праві власності нерухомого майна за адресами АДРЕСА_1, зокрема для його обслуговування а лише зазначило, що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі літ. "М-1", літ. "Н-1" та літ. "Р-1" та просило надати в оренду земельну ділянку саме для будівництва торгового центру, що не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів, відповідно до частини другої статті 134 Земельного кодексу України.

Проте, як зазначено вище, положення частини другої статті 134 Земельного кодексу України не визначають виключення щодо проведення торгів, під будівництво житлових будинків, торгових центрів, гіпермаркетів тощо.

В силу наведених положень ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 та ч. ч. 1, 2 ст. 135 Земельного кодексу в редакції, чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення 1-го відповідача, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під будівництво нових будівель та споруд підлягали виключно продажу на земельних торгах.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійщла до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального права і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського кодексу України.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 236, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 року у справі №922/1441/19 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 року у справі №922/1441/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 року у справі №922/1441/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 07.05.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 12.05.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.О. Радіонова