Ухвала

від 01.09.2020 по справі 922/1441/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1441/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

прокуратури - Скрипки М. В.,

відповідачів - Лисенка С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" і Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 (судді: Чернота Л. Ф. - головуючий, Гребенюк Н. В., Радіонова О. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 (суддя Рильова В. В.) у справі

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2

до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс",

за участю прокурора Харківської області,

про визнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (далі - ТОВ "Перехрестя Плюс") про визнання незаконним і скасування пункту 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування" від 28.11.2018 № 1298/18 (далі - рішення від 28.11.2018), яким ТОВ "Перехрестя Плюс" надано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 6310137500:02:043:0065, площею 0,8663 га за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 26.

Позов обґрунтовано незаконністю оспорюваного у частині рішення міської ради, оскільки передача в оренду спірної земельної ділянки відбулась із порушенням вимог законодавства (статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України) без проведення земельних торгів.

Харківська міська рада у відзиві на позов проти його задоволення заперечила, просила у позові відмовити, наголошуючи на необґрунтованості прокурором наявності встановлених законом підстав представництва держави в суді у цій справі; відсутності правових підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного пункту рішення міської ради та правомірності передачі товариству в оренду спірної земельної ділянки не на конкурентних засадах. Водночас міська рада звертала увагу, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови ради у затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні заперечення проти позову були наведені і ТОВ "Перехрестя Плюс" у відзиві на позовну заяву.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020, позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано пункт 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018. Здійснено розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд, аргументуючи судове рішення, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність оспорюваного пункту рішення органу місцевого самоврядування, оскільки передача в оренду спірної земельної ділянки відбулась із порушенням вимог земельного законодавства, а саме вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів.

ТОВ "Перехрестя Плюс", не погоджуючись із рішенням і постановою у справі, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

ТОВ "Перехрестя Плюс" у касаційній скарзі зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди під час ухвалення оскаржених судових рішень не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/23595/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц; вважає, що прокурор не довів підстав для звернення з цим позовом до суду в інтересах держави та наявний орган, уповноважений здійснювати контроль за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі, і звертатися до суду з відповідним позовом, яким, на думку скаржника, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр). Товариство також посилається на неправильне застосування судами положень статей 120, 124, 134 Земельного кодексу України; наголошує на законності та правомірності передачі йому в оренду спірної земельної ділянки не на конкурентних засадах за оспорюваним у частині рішенням ради; акцентує, що на час прийняття радою рішення від 28.11.2018 спірна земельна ділянка вже була сформована як об`єкт цивільних прав і на ній були розташовані належні ТОВ "Перехрестя Плюс" на праві власності об`єкти нерухомості.

Водночас не погоджуючись із рішенням і постановою у справі, до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою звернулася Харківська міська рада, яка у поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Харківська міська рада, в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на положення частини 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, вважає необґрунтованою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без її участі, що позбавило міську раду реалізувати свої процесуальні права. На думку скаржника, прокурор безпідставно не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким, як вважає рада, є Держгеокадастр. Харківська міська рада посилається на постанови Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 17.10.2018 у справі № 676/1668/16-ц, від 26.09.2019 у справі № 469/1127/16-ц, від 24.10.2019 у справі № 810/3165/18, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 912/2385/18, окрему думку судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В. І. у справі № 607/1557/17 щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

Також скаржник зазначає, що на час прийняття рішення від 28.11.2018 спірна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав; чинне законодавство не містить норм, які би прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, а також не ставить в залежність площу земельної ділянки від площі нерухомого майна, розташованого на ній, чи площу відведеної земельної ділянки у залежність від площі споруд, що на ній знаходиться. Крім того, скаржник зазначає, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови ради у затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів і посилається при цьому на постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 681/1039/15-ц, від 18.04.2018 у справі № 346/4408/15-ц; від 27.03.2019 у справі № 703/183/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 473/1952/16-ц.

Від прокуратури відзивів на касаційні скарги не надійшло.

Від ТОВ "Перехрестя плюс" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представників товариства.

Як уже зазначалося, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 про визнання незаконним і скасування пункту 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018.

У цій справі суди попередніх інстанцій, надавши оцінку змісту позовної заяви, наведеній аргументації про незаконність дій міської ради під час прийняття спірного рішення, зважаючи на зазначений предмет спору, характер спірних правовідносин, наявні у матеріалах справи докази, дійшли висновку про доведеність і обґрунтованість прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді, та, відповідно, розгляд його позовних вимог по суті. Вирішуючи цей спір по суті, суди також визнали доведеними прокурором ті обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, та підстави, з якими чинне законодавство пов`язує визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним.

Під час розгляду справи господарські суди попередніх інстанцій установили та свідчать матеріали справи, що ТОВ "Перехрестя Плюс" згідно з договорами купівлі-продажу від 20.04.2011 і від 03.06.2011 набуло у власність будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 30 (нині - просп. Ювілейний), а саме нежитлові приміщення № 1 в літ. Р-1 загальною площею 93 м 2 , № 2 в літ. Р-1 загальною площею 78,9 м 2 ; нежитлові приміщення № 1 в літ. М-1 загальною площею 25,2 м 2 , № 2 в літ. М-1, загальною площею 33,5 м 2 ; нежитлові приміщення № 1, № 2 в літ. Н-1 загальною площею 177,9 м 2 і № 3 в літ. Н-1 загальною площею 33,9 м 2 . У зазначених договорах купівлі-продажу будь-які відомості щодо земельних ділянок, на яких розташовані відповідні нежитлові будівлі, не зазначені.

Згідно з технічними паспортами на ці будівлі площа забудови будівлі літ. М-1 (пожежне депо) складає 70,8 м 2 , літ. Н-1 (склад) - 224 м 2 , літ. Р-1 (овочесховище) - 205,8 м 2 .

Суди також установили, що ТОВ "Перехрестя Плюс" у листі від 11.02.2015 № 11/02-1 повідомило Харківську міську раду про намір здійснити будівництво торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом в районі перехрестя просп. П`ятдесятиріччя СРСР та просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ в Московському районі м. Харкова шляхом об`єднання земельних ділянок; послалося, що на земельній ділянці по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 30 орієнтовною площею 0,8663 га розташовані нежитлові будівлі літ. М-1, Н-1, Р-1, які належать на праві власності ТОВ "Перехрестя Плюс". У зв`язку з цим товариство просило дозволити розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 30 орієнтовною площею 0,8663 га з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом.

За змістом пункту 3.6 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів" від 25.02.2015 № 1848/15 ТОВ "Перехрестя Плюс" надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, в тому числі ділянки № 2 площею орієнтовно 0,8700 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 26.

У подальшому Харківською міською радою прийнято рішення від 28.11.2018 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування", відповідно до пункту 13 додатку 1 до якого вирішено затвердити ТОВ "Перехрестя Плюс" проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26; надано ТОВ "Перехрестя Плюс" в оренду до 28.11.2020 земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:02:043:0065) площею 0,8663 га із земель територіальної громади міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26. Також зазначено, що будівництво об`єкта виконується з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. М-1, літ. Н-1, літ. Р-1 по просп. Ювілейному, 26, які належать ТОВ "Перехрестя Плюс".

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, господарські суди виходили із того, що право особи на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній, передбачено положеннями статті 120 Земельного кодексу України і статті 377 Цивільного кодексу України. Так, за змістом статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній як на час укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, так і на час прийняття оскарженого у частині рішення органу місцевого самоврядування) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2).

Аналогічні положення закріплено у статті 377 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції).

Згідно з положеннями частини 1 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті; відповідно до частини 2 зазначеної статті не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Отже, зазначеними нормами законодавства передбачено, що у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано такі об`єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як зазначили суди, ТОВ "Перехрестя Плюс", набувши право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Харків, просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 30, набуло право користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землекористувача (землевласника), а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування таких об`єктів.

Під час розгляду справи суди установили, що у договорах купівлі-продажу, за якими товариство придбало нежитлові будівлі, не зазначено відомостей щодо земельної ділянки (земельних ділянок), на яку мали право попередні власники такої нерухомості (зокрема, кадастрового номеру, площі), не містять таких відомостей і матеріали справи. Водночас, як з`ясував апеляційний господарський суд, на час придбання ТОВ "Перехрестя Плюс" відповідних об`єктів нерухомого майна та на час прийняття оспорюваного у частині рішення спірна земельна ділянка не була сформована; її формування, у тому числі, визначення площі, здійснювалося у порядку відведення земельної ділянки саме для будівництва нового об`єкта нерухомого майна -торговельного центру, а не для мети, що пов`язана із розміщеними на ній об`єктами нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ "Перехрестя Плюс"; з акта обґрунтування меж і розмірів земельної ділянки для будівництва об`єкта (торгового центру) вбачається, що належні товариству спірні об`єкти нерухомого майна були розташовані на трьох земельних ділянках, у той час як спірна земельна ділянка загальною площею 0,8663 га формувалася за рахунок 8 земельних ділянок, включаючи як зазначені три земельні ділянки, так і п`ять земельних ділянок, на яких таке нерухоме майно не розташовувалося, а знаходилися об`єкти, належні іншим особам, тому за висновком суду на час придбання спірної нерухомості до цього товариства не могло перейти право на всю площу спірної земельної ділянки (0,8663 га) від попередніх власників нерухомості.

Суди попередніх інстанцій також установили, що згідно з рішенням ради від 28.11.2018 товариству надано в оренду поза конкурсом земельну ділянку площею 0,8663 га, що у рази перевищує площу належного йому на праві власності нерухомого майна (площа під будівлями, які належать на праві власності ТОВ "Перехрестя Плюс" складає 0,0546 га); назване рішення не містить чіткого зазначення, яка саме частина такої земельної ділянки (площа, установлені межі) призначалася та була необхідна саме для розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна - будівель літ. М-1, Н-1, Р-1, належних товариству.

Суди наголосили, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування з проханням надати їй земельну ділянку в оренду. У цьому випадку, як установили попередні судові інстанції, ТОВ "Перехрестя Плюс" не зверталося до міської ради з проханням надати йому земельну ділянку для розміщення та обслуговування будівель, розташованих за адресою просп. Ювілейний, 30, а у листі до ради воно лише зазначало, що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі літ. М-1, Н-1, Р-1 та просило надати в оренду земельну ділянку саме для будівництва торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом, що не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України.

За встановлених обставин справи, господарські суди дійшли висновку, що передача в оренду спірної земельної ділянки відбулась із порушенням вимог земельного законодавства, а саме вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, тому наявні правові підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного пункту рішення органу місцевого самоврядування.

Як уже зазначалося, відповідачі не погодилися з ухваленими у справі судовими рішеннями та оскаржили їх до суду касаційної інстанції.

За змістом частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

ТОВ "Перехрестя Плюс" аргументує подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди під час ухвалення оскаржених судових рішень не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/23595/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Водночас згідно з ухвалою Верховного Суду від 09.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд не урахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у окремих постановах Верховного Суду щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та погодження меж земельної ділянки. Також скаржник у касаційній скарзі посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності представників ради за наявності клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Перехрестя Плюс".

Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/23595/17, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що згідно із зазначеною постановою Верховного Суду було скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі № 910/23595/17, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, тобто допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не могли бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Втім, скасування судових рішень у справі та передача справи на новий розгляд до суду не означає остаточного вирішення спору і формування остаточних правових висновків суду у відповідній справі, адже за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені під час попереднього судового розгляду, що вплине і на правові висновки суду в такій справі.

Водночас колегія суддів не може взяти до уваги посилання товариства на неврахування, на його думку, судом апеляційної інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки таке спростовується змістом оскарженої постанови суду апеляційної інстанції; висновки суду апеляційної інстанції, наведені у оскарженій постанові, не суперечать правовій позиції стосовно представництва прокурором інтересів держави у суді, викладеній у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду. З цих же підстав не беруться до уваги і аналогічні твердження, наведені у касаційній скарзі Харківської міської ради.

Стосовно наведених у касаційній скарзі аргументів ТОВ "Перехрестя Плюс", а також і Харківської міської ради про відсутність у прокурора права на самостійне звернення із позовом у цій справі, оскільки у цьому випадку, на думку скаржників, органом, який уповноважений від імені держави здійснювати контроль за дотриманням земельного законодавства, у тому числі, під час прийняття рішень про надання земельної ділянки у користування або власність, є Держгеокадастр, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1 Положення).

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (підпункт 1 пункту 3 Положення).

За змістом пункту 4 цього Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Як наголосив суд апеляційної інстанції, спірна земельна ділянка належить до земель територіальної громади м. Харкова (землі житлової та громадської забудови) з цільовим призначенням для будівництва торгового центру з гіпермаркетом і підземним паркінгом, тобто така земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому випадку не наділений повноваженнями розпорядника земель комунальної власності з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Аналогічну правову позицію щодо підстав звернення прокурора до суду самостійно в інтересах держави та відсутності для цього повноважень у Держгеокадастру неодноразово викладав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 20.08.2019 у справі № 926/1577/18, від 23.04.2019 у справі № 910/5217/18 (пункти 8.14-8.16 цієї постанови).

Суд апеляційної інстанції також урахував, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Щодо касаційної скарги Харківської міської ради.

Стосовно відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання Харківської міської ради про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, відмовляючи у задоволенні клопотання Харківської міської ради про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що розгляд апеляційних скарг вже відкладався, зокрема і за клопотанням Харківської міської ради, явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася, розгляд апеляційних скарг без участі учасників справи мав на меті мінімізацію ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19; позиція Харківської міської ради достатньо повно викладена в апеляційній скарзі; відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, та те, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася, заявником у клопотанні не зазначалися конкретні причини, які безпосередньо перешкоджали взяти участь у судовому засідання, натомість як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи не можна вважати такою, що здійснена без дотримання вимог процесуального законодавства, у зв`язку з чим відхиляються доводи касаційної скарги міської ради про зворотне.

Наведені у касаційній скарзі Харківської міської ради посилання на постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 681/1039/15-ц, від 18.04.2018 у справі № 346/4408/15-ц; від 27.03.2019 у справі № 703/183/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 473/1952/16-ц також колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, позаяк правовідносини у таких справах не є подібними.

Так, предметом позову у справі № 473/1952/16-ц є вимоги ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, Приватного підприємства "Земля", ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування державного акта на право приватної власності на землю. Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником жилого будинку АДРЕСА_1 та мав намір приватизувати земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0,0785 га за указаною адресою. ОСОБА_2 , яка мешкає в житловому будинку АДРЕСА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 713675, виданого 30.12.2009, є власником земельної ділянки, площею 0,15 га, яка межує з його земельною ділянкою. Позивач зазначав, що під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, відповідач самовільно змінила межі своєї земельної ділянки та перемістила огорожу між їх земельними ділянками, збільшивши площу своєї земельної ділянки та відповідно зменшивши площу його земельної ділянки, а також привласнила огорожу, змінила її конструкцію та встановила споруди, які займають частину його ділянки у зв`язку з чим, він не має можливості проходу на вулицю. Крім того, при оформленні спірного державного акта на право власності на земельну ділянку межі земельної ділянки із ним, як суміжним землекористувачем, не погоджувалися; у акті про встановлення меж земельної ділянки на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки підроблено його підпис.

Верховний Суд, залишаючи без змін рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14.09.2017, яким було скасовано рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.07.2016 в частині задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і розподілу судових витрат та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, із залишенням у решті рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами своїх вимог, порушення його прав шляхом приватизації відповідачем суміжної земельної ділянки, а також неможливості реалізувати право на приватизацію своєї земельної ділянки у розмірі і межах, якими він користувався до отримання відповідачем державного акта, оскільки межі земельних ділянок сторін не змінювалися.

Водночас у справі № 681/1039/15-ц, на яку позивач посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22.04.2016 та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16.08.2016, погодився із висновками судів про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсними та скасування рішення Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області від 27.05.2013 № 4-5 у частині затвердження для ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та передачу у власність земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована в АДРЕСА_2 за цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; рішення державного реєстратора реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції Шпака А. В. про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку від 05.07.2013 № 3695604; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.07.2013 № 5762367, виданого державним реєстратором для ОСОБА_3 на цю ж земельну ділянку; державної реєстрації зазначеної земельної ділянки, проведену 17.05.2013 державним кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у Полонському районі Хмельницької області. Суди зазначили, що Понінківська селищна рада Хмельницької області, приймаючи рішення від 27.05.2013 № 4-5 щодо затвердження ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, та передачу її у власність за площею 0,15 га, не звернула уваги на те, що така технічна документація складена із порушеннями вимог Інструкції, а саме: у відсутності позивача, як суміжного землекористувача, без урахування об`єктивних даних про дійсний розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка підлягала приватизації, натомість як документи про розмір земельної ділянки, зокрема дані земельно-шнурової книги, свідчили, що у законному користуванні ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка площею 0,14 га, та що передача їй у власність земельної ділянки площею 0,15 га відбулась за рахунок включення до її складу частини земельної ділянки, якою користується ОСОБА_4 , що призвело до порушення прав позивача.

У справі № 703/183/15-ц, на яку також послався скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд скасував судові рішення та відмовив у позові Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Віра" до ОСОБА_5 , Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_6 , про визнання недійсним рішення Смілянської міської ради та скасування державного акта. Підставою цього позову були обставини надання ОСОБА_5 акта погодження меж земельної ділянки від 25.09.2006 з підробленими підписами співвласників суміжних землекористувачів. Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що ненадання суміжними землекористувачами своєї згоди на погодження меж земельної ділянки ОСОБА_5 не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу їй у власність земельної ділянки за обставин виготовлення відповідної технічної документації, і непідписання ними (суміжними землекористувачами) акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Водночас згідно з постановою Верховного суду від 18.04.2018 в іншій цивільній справі № 346/4408/15-ц, на яку Харківська міська рада також послалася у касаційній скарзі, було скасовано рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.11.2015 та ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.04.2016 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 , Голосківської сільської ради про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем. Суд касаційної інстанції виходив із того, що, відмова ОСОБА_8 від підписання акта погодження меж земельних ділянок не порушує прав ОСОБА_7 на отримання земельних ділянок у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки позивачем, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

Натомість спір у справі № 922/1441/19, що розглядається, виник у зв`язку із неправомірною передачею Харківською міською радою ТОВ "Перехрестя Плюс" на підставі пункту 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 6310137500:02:043:0065, площею 0,8663 га за адресою: АДРЕСА_3 . Задовольняючи позов у цій справі місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що рішення органу місцевого самоврядування в оспорюваній частині прийнято із порушенням вимог земельного законодавства, а саме вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, тому це рішення у відповідній частині належить визнати незаконним і скасувати. Як зазначили суди, положення частини 2 статті 134 Земельного кодексу України (якою унормовано обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)) не містять виключень щодо проведення торгів у разі надання земельної ділянки під будівництво торгових центрів, гіпермаркетів тощо; в силу положень частини 2 статті 124, частини 1 статті 134 і частин 1, 2 статті 135 Земельного кодексу (у редакції, чинній станом на час прийняття оспорюваного рішення) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під будівництво нових будівель та споруд підлягали виключно продажу на земельних торгах.

Аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 922/1441/19, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду у цивільних справах, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки предмет, підстави позовів, суб`єктний склад учасників відносин у цій справі та у названих цивільних справах, установлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх матеріально-правове регулювання є різними, що виключає подібність правовідносин у таких справах.

Стосовно викладених у касаційній скарзі посилань Харківської міської ради на постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 17.10.2018 у справі № 676/1668/16-ц, від 26.09.2019 у справі № 469/1127/16-ц, від 24.10.2019 у справі № 810/3165/18, колегія суддів зазначає, що у цій справі, що розглядається, інші правовідносини та інші способи захисту інтересів держави.

Посилання скаржника на окрему думку судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Крата В. І. у справі № 607/1557/17 також не беруться колегією суддів до уваги, оскільки згідно з процесуальним законодавством суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

Разом із тим відхиляються і посилання Харківської міської ради на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019, оскільки висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах така ухвала не містить; цією ухвалою було прийнято та призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу № 912/2385/18, у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Постанова у справі № 912/2385/18 була ухвалена Великою Палатою Верховного Суду 26.05.2020 і висновки, суду апеляційної інстанції, наведені у оскарженій постанові у справі № 922/1441/19, не суперечать правовій позиції стосовно представництва прокурором інтересів держави у суді, викладеній у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Зважаючи на те, що наведені скаржниками підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ТОВ "Перехрестя Плюс" і Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі № 922/1441/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" і Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі № 922/1441/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак