Постанова

від 12.05.2020 по справі 810/3048/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3048/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року, суддя Панченко Н.Д., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області №64-к від 14.05.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області;

- зобов`язати виконавчий комітет Березанської міської ради Київської області прийняти розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради з переведенням на посаду начальника Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради та стягнути компенсацію в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту винесення судового рішення по справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Беразанської міської ради Київської області №64-к від 14.05.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області. Стягнуто з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 194393,70 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, є депутатом Березанської міської ради Київської області VII скликання, що підтверджується посвідченням № 1.

Відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_2 , позивачка з 02.08.1999 року зарахована в Управління соціального захисту населення Березанської міської Ради народних депутатів на посаду державного службовця на конкурсній основі спеціалістом першої категорії по виплаті відділу соціальних гарантій та компенсацій.

Наказом від 01 березня 2012 року № 22, ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради як така, що перебувала в кадровому резерві на заміщення даної посади та на конкурсній основі.

15 травня 2018 року ОСОБА_1 відповідно до розпорядження виконавчого комітету Березанської міської ради від 14.05.2018 року № 64-к було звільнено з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради у зв`язку з ліквідацією Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради.

Як вбачається із трудової книжки позивачки, рішенням Березанської міської ради від 19.02.2013 року № 274-25-VІ Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради перейменоване в Управління соціального захисту населення Березанської міської ради, а рішенням Березанської міської ради від 26.01.2016 року № 57-06-VІІ перейменоване в Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради.

Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області № 25-к від 14 березня 2018 року, ОСОБА_1 була попереджена про вивільнення з 15 травня 2018 року та позивачці було запропоновано зайняти вакантну посаду начальника відділу державних соціальних інспекторів Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

Від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовилась з тих підстав, що не має необхідної освіти для виконання таких завдань. Дана обставина не спростована відповідачем.

Згідно з рішенням сесії Березанської міської ради сьомого скликання від 20.02.2018 року № 457-46-VII "Про впорядкування структури виконавчих органів" було припинено діяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069) шляхом ліквідації та створено ліквідаційну комісію з затвердженням персонального складу ліквідаційної комісії.

Відповідно до пунктів 11-13 вищезазначеного рішення, утворено Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради, затверджено положення про Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради, його структуру та штатний розпис.

Як вбачається із витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 23 липня 2018 року Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069) було припинено та створено Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 42016510).

Вважаючи розпорядження в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади незаконним, а звільнення її здійснено з грубим порушенням вимог законодавства, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно із статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно правової позиції Верховного Суду України висловленої в постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У відповідності до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов`язок по працевлаштуванню, якщо працівнику не була надана на тому або на іншому підприємстві (установі, організації) інша робота, або запропонована робота, від якої він відмовився з поважних причин. Судам необхідно надавати оцінку і тому, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

За загальним правилом, таке переведення повинно забезпечуватися на іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов`язки).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників".

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення сесії Березанської міської ради сьомого скликання від 20.02.2018 року № 457-46-VII "Про впорядкування структури виконавчих органів" було припинено шляхом ліквідації діяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069) та утворено Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

Разом з тим, як вбачається із змісту наявних у матеріалах справи положень, основні завдання та функції ліквідованого та новоствореного управлінь не змінились.

Відповідно до штатного розпису ліквідованого Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради станом на 01.03.2017 року штатна чисельність працівників становить 31 одиницю (а.с. 94).

Відповідно до штатного розпису новоствореного Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради штатна чисельність працівників становить 36 одиниць (а.с. 101).

Посада начальника Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради також була збережена.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, скорочення чисельності штату працівників не відбулося, тобто, у даному випадку фактично мала місце не ліквідація юридичної особи публічного права по причині відмови держави від виконання завдань та функцій ліквідованого структурного підрозділу, а зміна структури державного органу шляхом перетворення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради в Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) Кодексу законів про працю України. Разом з тим, згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Разом з тим, згідно з частиною першої статті 43 Кодексу законів про працю України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У відповідності до частини другої статті 43 Кодексу законів про працю України, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Частиною восьмою статті 43 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Статтею 21 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначено, що до повноважень профспілок, їх об`єднань віднесено, зокрема, обов`язок захищати право громадян на працю.

Статтею 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" регламентовано порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, та встановлено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до змісту постанови президії Київського обкому профспілки від 03.05.2018 року № П-13-1 про розгляд листа голови Березанської міської ради Київської області Тимченка В.Г. від 16.04.2018 року № 9-17-708 щодо погодження на звільнення, профспілкою було відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 , оскільки посада, яку обіймала позивачка не виключено зі штатного розпису новоутвореного Управління.

Також, органом профспілки у даному рішенні зазначено, що ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією самої юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи.

Крім цього профспілковий орган, з урахуванням представлених документів, дійшов висновку, що фактично має місце реорганізація управління, а не його ліквідація, а відтак, звільнення можливе лише у випадку скорочення чисельності штату, якого не відбулось.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не дотримано порядку звільнення позивачки, яка є членом первинної профспілкової організації та не отримано попередньої згоди профспілкової організації на її звільнення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 Кодексу законів про працю України.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно того, що всі призначені працівники виявились з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, порівняно з позивачкою, мають більший стаж роботи, у позивачки відсутня спеціальна освіта, інші працевлаштовані особи на відміну від позивачки підвищували свою кваліфікацію тощо.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази відмови позивачки від запропонованих посад, які відповідали її освіті, кваліфікації та стажу роботи.

Таких доказів і не надано відповідачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, при вирішенні питання про наявність переважного права на залишення на роботі відповідачем не було дотримано відповідного балансу, а звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням установленого законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що розпорядження Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області №64-к від 14.05.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави бо незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

У випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно.

Відповідно до частини першої статті 104 та статті 609 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Отже, саме в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) юридичної особи виникає правонаступництво - перехід майна, прав та обов`язків до юридичних осіб, що утворились внаслідок реорганізації.

Припинення юридичної особи шляхом ліквідації є підставою для припинення її зобов`язань і не передбачає правонаступництва.

Водночас, питання припинення юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, слід розглядати не лише в контексті припинення її майнових зобов`язань, позаяк така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, в будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про "функціональне" правонаступництво юридичної особи публічного права.

Таким чином, при ліквідації юридична особа публічного права припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19 січня 2016 року у справі № 810/1783/13-а.

Як убачається із матеріалів справи, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області було ліквідовано.

Разом з тим, функції Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради покладено на Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради.

Враховуючи, що ОСОБА_1 було протиправно звільнено з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради, колегія суддів вважає, що позивачка підлягає поновленню у тому органі, з якого вона була протиправно звільнена, а саме на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради.

Відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з пунктами 2, 8, 10 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Разом з тим, колегією суддів від Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області витребувано довідку про розрахунок середньої заробітної плати позивачки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Згідно довідки, виданої Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області від 31 25 березня 2020 року № 5 розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2018 року- квітень 2018 року становить 445,64 грн (дохід за березень 2018 року - 4768,13 грн, кількість фактично відпрацьованих днів - 11; дохід за квітень 2018 року - 13576,00, лікарняні - 11 659,60 грн, кількість фактично відпрацьованих днів - 4; (4768,13+13576-11659,60)/15 відпрацьовані робочі дні).

Кількість робочих днів вимушеного прогулу з 15 травня 2018 року по дату прийняття рішення судом першої інстанції складає 414 днів.

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 184 494,96 грн (445,64 х 414).

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції було помилко здійснено розрахунок середньої заробітної плати позивачки на підставі особового рахунку по заробітній платі ОСОБА_1 ІПННОМЕР_1 , виданого Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради від 31 травня 2019 року № 113\08-69 без витребування довідки про заробітну плату.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку, що резолютивну частину рішення суду першої інстанцій слід змінити в частині стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення наступним чинном: Стягнути з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 184494,96 грн (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири гривні дев`яносто шість копійок). В решті рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року змінити в частині стягнення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення наступним чинном:

Стягнути з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 184494,96 грн (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири гривні дев`яносто шість копійок).

У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 12 травня 2020 року.