Ухвала

від 02.04.2020 по справі 314/4504/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/567/20 Справа № 314/4504/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиз розглядукримінальних справДніпровського апеляційногосуду ускладі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу прокурорана ухвалуНовомиколаївського районногосуду Запорізькоїобласті від28листопада 2019року проповернення прокуроруобвинувального актастосовно ОСОБА_9 ,обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.186,ч.2ст.364,ст.246,ч.3ст.15ч.1ст.364,ч.3ст.15ч.1ст.197-1КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року повернуто прокурору обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 186, ч. 2 ст. 364, ст. 246, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 364, ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 197-1 КК України, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Вказана ухвала обгрунтована тим, що у обвинувальному акті, в частині обвинувачення ОСОБА_9 у здійсненні незаконної порубки дерев, не вказано на якій підставі зрубані дерева належать саме Вільнянській районній державній адміністрації Запорізької області, а не іншим особам.

Також у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_9 надав незаконні вказівки на здійснення порубки дерев в період з 21 по 30 листопада 2016 року. Разом з тим, коли саме була здійснена порубка дерев, у обвинувальному акті не зазначено, чим порушено вимоги п. 1 ч. 1 ст. 91 та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

У обвинувальному акті також зазначено, що ОСОБА_9 , надав вказівку на порубку дерев породи "клен", а було здійснено порубку дерев, породи "лей". Тому суд першої інстанції зробив висновок, що пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення є не конкретним та суперечливим, що порушує його право на захист від обвинувачення.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що, починаючи з 01 січня 2019 року, ст. 246 КК України складається із 4 частин, проте в обвинуваченні ОСОБА_9 частина статті 246 КК України не вказана.

Також суд першої інстанції зазначив, що з обвинувального акту вбачається, що на підтвердження розміру завданих обвинуваченим ОСОБА_9 самовільним зайняттям земельної ділянки матеріальних збитків, прокурор послався на акт перевірки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 20 червня 2017 року № 0-8-0.4-153/91-17, яке є потерпілим та цивільним позивачем у цьому провадженні. Експертиза для визначення розміру завданих ОСОБА_9 матеріальних збитків стороною обвинувачення не проводилась, що, на думку суду першої інстанції є істотним порушенням кримінального процесуального законодавства.

Також суд першої інстанціїі зазначив, що на час вчинення інкримінованого ОСОБА_9 діяння, та і на даний час, повноваженнями на розпорядження землями державної власності наділені Головні управління Держгеокадастру у областях, а не місцеві державні адміністрації, що підтверджується ст. 151 Земельного кодексу України та Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15. ОСОБА_9 обвинувачується у завданні самовільним зайняттям земельної ділянки державної власності матеріальних збитків державі в особі Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, а не в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Крім того суд першої інстанціїі зазначив, що місцем надання незаконних вказівок ОСОБА_9 у обвинувальному акті вказано АДРЕСА_1 . Проте, села з назвою "Михайлівна" на території Вільнянського району Запорізької області не існує.

Також суд першої інстанціїі зазначив, що, у обвинувальному акті, у формулюванні обвинувачення за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 197-1КПК України, не вказано про завдання значної шкоди її законному власнику, або володільцю, а вказано "… а також кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме незакінчений замах на самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному.".

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року та постановити нову, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Свою апеляційну скаргу, з урахуванням уточненої, прокурор обгрунтовує тим, що вказаний обвинувальний акт складений слідчим та затверджений прокурором, містить найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілих ОСОБА_10 , Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, прізвище, ім`я, по-батькові та займану посаду слідчого та прокурора, у ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 .

Також в обвинувальному акті зазначена дата його складання та затвердження, містяться підписи слідчого та прокурора та додано реєстр досудового розслідування, який повністю відповідає вимогам ст. 109 КПК України та розписки підозрюваного та його захисника про отримання копій обвинувального акту.

Також прокурор вважає, що суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні надав оцінку доказам в частині належності незаконно вирубаних дерев потерпілому та підтвердження завданих збитків, чим вийшов за межі питань, що розглядаються у підготовчих судових засіданнях.

Щодо недоліків в частині розбіжності назв пород дерев та назви села, прокурор зазначає, що у обвинувальному акті були допущені технічні помилки.

Щодо недоліків в частині обвинувачення ОСОБА_9 прокурор зазначив, що ці обставини не перешкоджають призначенню вказаного кримінального провадження до розгляду по суті.

Тому прокурор вважає, що підстав для повернення прокурору обвинувального акту немає.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, вивчивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 291КПК Українипередбачено вичерпнийперелік вимогдо обвинувальногоакту тавідомостей,які обвинувальнийакт маємістити,а такожперелік додатківдо нього, порушення вказанихвимог тавідсутність перерахованихвідомостей тадодатків іє підставами для повернення прокурору обвинувального акту для усунення недоліків. Пунктами 5, 7 частини 2 вказаної статті передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В постанові ВСУ від у справі №5-328кс16 надано роз`яснення, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Як вбачається з матеріалів, прокурором та слідчим було недотримані вимоги КПК України, оскільки вказаний обвинувальний акт в порушення п. 1 ч. 1 ст. 91 та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить відомостей щодо часу здійснення порубки дерев, а також містяться суперечливі відомості щодо породи дерев, вирубку яких було здійснено, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційної скарги.

Також з матеріалів обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що своїми діями він завдав матеріальну шкоду, проте для визначення розміру завданої шкоди не була проведена відповідна експертиза, що є порушенням п. 6 ч. 2 ст. 242, п. 7 ч 2 ст. 291 КПК України, тому колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції у цій частині та не приймає доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неконкретного формулювання обвинувачення за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 197-1 КК України, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а тому вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції повинна бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 186, ч. 2 ст. 364, ст. 246, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 364, ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 197-1 КК України залишити без задоволення.

Ухвалу Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 листопада 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 186, ч. 2 ст. 364, ст. 246, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 364, ч.3 ст. 15 ч. 1 ст. 197-1 КК України залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4