Постанова

від 12.05.2020 по справі 335/1002/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.05.2020 Справа № 335/1002/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1601/20 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Є.У.№ 335/1002/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

розглянув у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького муніципального театру - лабораторії ВІ про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12 березня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Запорізького муніципального театру - лабораторії ВІ про відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що у 2011-2012 перебував у трудових відносинах з театром-лабораторією ВІ , працював електроосвітлювачем. У серпні 2012 художній керівник театру М.Махевський написав доповідну записку на ім`я в.о. директора про його професійну непридатність, після чого його відсторонили від роботи освітлювача. Посилаючись на те, що відомості, викладені в доповідній записці, принизили його честь і гідність, просив суд на підставі ст. 23 ЦК України стягнути з відповідача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року, залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано йому час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Судове рішення мотивовано тим, що позовна заява не сплачена судовим збором, у строки, надані судом, недоліки позивачем не усунуті, судовий збір не сплачено, що унеможливлює відкриття провадження у справі.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і передачу справи до суду першої інстанції для продовження розгляду ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідач у справі своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте це не заважає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5, 6, 9,10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, в тому числі про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до помилкової ухвали.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Встановлено, що у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява містить клопотання про звільнення позивача від сплати судового у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. На підтвердження майнового стану позивачем додано до позовної заяви відповідні письмові докази.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з тих підстав, що вона подана без додержання вимог, встановлених ч.4 ст. 177 ЦПК України, до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору чи підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Копію ухвали від 10.02.2020 року про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 отримав особисто 12 лютого 2020 року, що підтверджується власноруч написаною розпискою (а.с.6).

На виконання вищевказаної ухвали суду, 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій повторно просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізького муніципального театр-лабораторія Ві про відшкодування моральної шкоди залишено без руху, та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви про без руху для усунення недоліків, шляхом надання документів, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

Копію ухвали від 20.02.2020 року про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 отримав особисто 03 березня 2020 року, що підтверджується власноруч написаною розпискою (а.с.12).

10 березня 2020 року на адресу районного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі суду від 20 лютого 2020 року. У вказаній заяві позивач повторно посилається на скрутне матеріальне становище та просить його звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно до ч.2 ст. 8 ЗУ Про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Отже, доводи про відсутність можливості сплати коштів самі по собі не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник має не лише навести обставини, які свідчать про його скрутне матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

У клопотанні, яке міститься в заявах від 18.02.2020, 10.03.2020, ОСОБА_1 зазначив, що не може сплатити судовий збір у зв`язку з тим, що його місячний дохід за 2019 рік становить 1646 грн., а тому сплата 840, 80 грн. судового збору поставить його у скрутне становище. На підтвердження свого майнового стану позивач надав суду відповідні письмові докази..

Водночас, суд першої інстанції не надав обґрунтування тим обставинам, на які позивач посилався в заяві про усунення недоліків на виконання ухвал суду від 10 і 20 лютого 2020 року, не обговорив питання про можливість зменшення розміру або відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для залишення позову без руху, визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу у суду не було.

З наведеного вбачається, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. UnitedKingdom)).

Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права доступу в законі не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками: існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду (PerezdeRadaCavanilles проти Іспанії", № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Право особи на доступ до правосуддя гарантовано статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.

Реалізацію права на доступ до правосуддя повинні забезпечувати, зокрема і судові органи.

Стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 МПП Голуб проти України від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу Ґолдер проти Сполученого Королівства , рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 19 грудня 1997 року у справі Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії ).

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. рішення від 4 грудня 1995 року Беллет проти Франції ).

За таких обставин оскаржена ухвала у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється, оскільки заявника було звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а тому зазначені витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2020 року у цій справі скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий І.В. Кочеткова

Судді О.М. Кримська

Г.С. Подліянова