Постанова

від 03.11.2020 по справі 335/1002/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.11.2020 Справа № 335/1002/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/1002/20 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/807/3130/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Онищенка Е.А.,

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького муніципального театр-лабораторії Ві про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізького муніципального театр-лабораторії Ві про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що у 2011-2012 роках він працював у Запорізькому муніципальному театрі-лабораторії Ві на посаді електроосвітлювача.

У листопаді 2019 року директор театру Ві ОСОБА_2 надала йому клопотання від 31 серпня 2012 року художнього керівника театру Ві ОСОБА_3 , яке було написано на ім`я виконуючого обов`язки директора Кайшової О.В.

ОСОБА_1 зазначав, що у вказаному клопотанні ОСОБА_3 зазначив недостовірну інформацію про те, що позивач профнепридатний і на цій підставі просив відсторонити його від роботи освітлювачем.

Проте, при працевлаштуванні в театр Ві позивач пройшов навчання з охорони праці у ДП Запорізький навчально-курсовий комбінат , що підтверджується копіями посвідчень від 28 лютого 2012 року та від 24 січня 2012 року, у яких зазначено про проходження ОСОБА_1 навчання, та можливість працювати освітлювачем і виконувати роботи з підвищеною небезпекою. Ці посвідчення видаються тільки після проходження медкомісії, яку позивач пройшов у 2012 році. Відповідно до наказу №246 Міністерства охорони здоров`я від 21.05.2007 про Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій електротехнічний персонал відноситься до категорії працівників, які зобов`язані проходити попередній медичний огляд. Крім того, якщо працівник після проходження випробувального терміну продовжив працювати на тій самій посаді, то вважається, що випробувальний термін він пройшов. Ніякими висновками комісій, експертів ніколи не підтверджувалось, що позивач є профнепридатний.

Але виконуюча обов`язки директор театру Ві ОСОБА_4 своїм наказом від 31 серпня 2012 року відсторонила позивача від виконання роботи електроосвітлювача, посилаючись на клопотання ОСОБА_3 , а наказом від 03 жовтня 2012 року зобов`язала позивача надавати допомогу двірникам.

Позивач вказував, що завдана йому моральна шкода полягає у тому, що зазначені дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 принижують його честь, гідність і ділову репутацію, наслідком чого стало те, що в театрі Ві позивач працював двірником, проте не працевлаштовувався в театр на посаду двірника, йому це було не потрібно, але до звільнення в грудні 2012, він працював лише двірником.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли не як приватні особи, а як керівники театру Ві , а тому позивач вважає, що театр Ві повинен відшкодувати завдану йому моральну шкоду, яку він оцінює у 10000 грн.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Запорізького муніципального театр-лабораторії Ві моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щозазначена у клопотанні художнього керівника Махевського М.М. від 31 серпня 2012 року інформація про профнепридатність ОСОБА_1 не є недостовірною, а також з необґрунтованості розміру та недоведеності ОСОБА_1 факту заподіяння моральної шкоди.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, посилаючись на неповне з`ясування обставин, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2020 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржується твердження ОСОБА_5 про профнепридатність ОСОБА_1 , натомість відповідачем на підтвердження цієї профнепридатності доказів не надано. Визнаючи правильність твердження ОСОБА_3 суд першої інстанції тим самим визнає, що комісія, яка надала ОСОБА_1 групу з електробезпеки, посвідчення, а тим самим і право обслуговувати діючи електроустановки - надала таке право профнепридатній особі. Крім того, при розгляді іншої справи (№ 335/11839/19) судом клопотання керівника ОСОБА_6 було визнано неналежним доказом. Зазначає, що те, що він працював двірником не є приниженням честі, гідності та ділової репутації, але на підставі недостовірних відомостей про його профнепридатність відсторонити ОСОБА_1 від виконання роботи освітлювачем, та зобов`язати без його згоди на те, щоб протягом майже двох місяців працювати лише двірником і є приниження честі, гідності та ділової репутації. Твердження суду про необґрунтованість та ненадання доказів на підтвердження розміру понесеної позивачем матеріальної шкоди, ОСОБА_1 вважає безпідставними, оскільки ухвалою про відкриття провадження, судом визнано позовну заяву такою, що не має недоліків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить визнати та вписати у рішення наступні відомості:

- що висновки судді Рибалко Н.І. суперечать висновкам судді Апаллоновой Ю.В;

- що немає підстав вважати неправильними або незаконими висновки комісії з охорони праці, якою було надано ОСОБА_1 2-у групу з електробезпеки, а тим самим право обслуговувати діючи електроустановки;

- що не існує ніяких висновків комісій, яки визнавали, що в 2012 році ОСОБА_1 був профнепридатним або не відповідав посаді електроосвітлювача в театрі Ві ;

- що твердження ОСОБА_3 про те що ОСОБА_1 - профнепридатний не грунтувалися на офіційних висновках ніяких комісій та суперечили висновкам комісії з охорони праці;

- що службові записки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не можуть бути доказом того, що ОСОБА_1 профнепридатний, бо такі записки не існують, а якщо б і існували, то вони не можуть бути налжними доказами його профнепридатності;

- що ніяких доказів, що ОСОБА_1 у 2012 році був профнепридатний, невідповідний посаді електроосвітлювача в театрі Ві відповідач суду не надав;

- що наказ №31-осн. від 31 серпня 2012 року ОСОБА_4 не ґрунтується на офіційних висновках комісій, а грунтується на клопотанні ОСОБА_3 , на його недоведених твердженнях про профнепридатність ОСОБА_1 , цей наказ суперечить висновкам комісії з охорони праці та керівництва театру Ві , який визнав, що ОСОБА_1 пройшов випробувальній термін;

- що наказ № 90 від 03 жовтня 2012 року ОСОБА_4 згідно якого ОСОБА_1 був зобов`язаний підтримувати робочий стан, безаварійну роботу пристроїв електроосвітлювання був незаконним, бо згідно з ж наказом від 31 серпня 2012 року ОСОБА_1 був відсторонений від виконання роботи електроосвітлювачем;

- що дії відповідача завдали ОСОБА_1 моральну шкоду, яка полягає в приниженні честі, гідності, ділової репутації, а саме в безпідставних твердженнях в клопотанні від 31 серпня 2012 року ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 - профнепридатний, в відстороненні його з цієї підставі ОСОБА_4 від роботи електроосвітлювачем, та зобов`язання працювати двірником протягом майже двох місяців без його на те згоди;

- якщо апеляційний суд визнає, що твердження ОСОБА_3 , його власних думок достатньо для визнання ОСОБА_1 профнепридатним, то визнати, що сам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були профнепридатними та не відповідали посадам художнього керівника та директора театру ІНФОРМАЦІЯ_1 , а перша підстава для цього висновку - особисті думки про їх профнепридатність та невідповідність цим посадам; а друга підстава - нерозуміння ОСОБА_3 значення атестаційної комісії та те, що ОСОБА_4 не визнали відповідною посаді директора театру Ві та не призначили її на посаду директора, вона була лише виконуюча обов`язки директора;

- стягнути з Запорізького муніципального театру-лабораторії Ві 10000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, колегія суддів звертає увагу, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині визнати та вписати у рішення вищенаведені відомості, не можуть бути розглянуті апеляційним судом, оскільки не заявлялись позивачем у судів першої інстанції, крім цього, вимоги апеляційної скарги в цій частині не відповідають повноваженням апеляційного суду, визначеним ст. 374 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи та пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, учасниками справи визнається той факт, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Запорізьким муніципальним театром-лабораторією Ві .

Так, з матеріалів справи, зокрема з копії посвідчення № НОМЕР_1 про право на виконання робіт з підвищеною небезпекою, вбачається, що ОСОБА_1 пройшов навчання і виявив потрібні знання спеціального навчання з питань охорони праці безпечному виконанню робіт на висоті (а.с. 29).

Також, з копії посвідчення ДП Запорізький навчально-курсового комбінату № 450 вбачається, що ОСОБА_1 допущений до роботи в електроустановках напругою до 1000В, та проходив перевірку знань з охорони праці (а.с. 29).

31 серпня 2012 року художній керівник ОСОБА_3 Запорізького муніципального театр-лабораторія Ві подав клопотання в.о. директора Запорізького муніципального театр-лабораторія Ві ОСОБА_4 , в якому ставиться питання про відсторонення ОСОБА_1 від роботи електроосвітлювача у зв`язку з його профнепридатністю та неодноразових відмов режисерів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 працювати з освітлювачем ОСОБА_1 (а.с. 32).

Наказом в.о. директора Запорізького муніципального театр-лабораторія Ві ОСОБА_4 . Про відсторонення від роботи №31-осн. від 31 серпня 2012 року ОСОБА_1 відсторонено від виконання роботи електроосвітлювача починаючи з 03 вересня 2012 року. Запропоновано продовжувати працювати столяром на 0,5 ставки за умови власного бажання (а.с. 30).

Наказом в.о. директора Запорізького муніципального театр-лабораторія Ві ОСОБА_4 Про роботу ОСОБА_1 №90 від 03 жовтня 2012 року на ОСОБА_1 , у зв`язку з відстороненням його від ведення вистав і їх репетицій, і враховуючи великий обсяг робіт по підтримці земельної ділянки навколо театру в належному стані в осінній період і, особливо, під час роботи виборчої дільниці, додатково з роботами по підтримці робочого стану, безаварійної і надійної роботи пристроїв електроосвітлення, було покладено виконання обов`язків по допомозі двірникам до 01 грудня 2012 року (а.с. 31).

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Запорізького муніципального театр-лабораторії Ві на його користь 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що інформація про профнепридатність ОСОБА_1 не відповідає дійсності, а отже дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 принижували його честь, гідність та ділову репутацію, наслідком чого стало те, що в театрі Ві позивач працював двірником.

За правилами частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст.ст. 3 , 28 Конституції України , людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно з положень статті 68 Конституції України , кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст. 297 ЦК України , кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб; підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі та ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись до суду з позовом, не заявляв вимоги до відповідача з зазначенням інформації, яка має бути визнана недостовірною та такою, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію.

Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що наказ в.о. директора Запорізького муніципального театр-лабораторія Ві Кайшевої О.В. №31-осн. від 31 серпня 2012 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, який винесено на підставі клопотання ОСОБА_3 від 31 серпня 2012 року, у якому, на думку позивача, мітиться недостовірна інформація про його профнепридатність, а також наказ №90 від 03 жовтня 2012 року Про роботу ОСОБА_1 у судовому порядку позивачем не оскаржувався.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, оскільки обраний позивачем спосіб для захисту своїх прав, в цьому випадку не передбачає самостійного застосування, а є похідною вимогою, яка може бути задоволена судом лише у випадку обрання позивачем такого способу захисту, як спростування поширеної недостовірної інформації і виключно у випадку, якщо судом за наслідками розгляду справи буде встановлено факт порушення особистого немайнового права позивача та визнано конкретну інформацію недостовірною та такою, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача. Позивачем не заявлено жодної вимоги до відповідача з вказівкою на інформацію, яка має бути визнана недостовірною та такою, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, тому суд першої дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги у заявлений позивачем спосіб не можуть бути задоволені.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що посилання у рішенні на ч. 3 ст. 277 ЦК України не впливають на правильність висновків по суті спору.

Відповідно до ст.23 ЦК України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, оскільки встановлено, що накази про відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи електроосвітлювача та покладення на нього виконання обов`язків по допомозі двірникам, позивачем не оскаржувались, а отже ОСОБА_1 не доведено протиправності діяння відповідачем.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на безпідставну відмову суду першої інстанції через необґрунтованість та ненадання доказів на підтвердження розміру понесеної позивачем моральної шкоди, оскільки судом визнано позовну заяву такою, що не має недоліків, колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 4 ч. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року за №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Отже, відкриття провадження про справі з підстав відповідності позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України не свідчить про доведеність позивачем позовних вимог та обов`язкове їх задоволення.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Р ішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2020 року по цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 10 листопада 2020 року.

Головуючий:

Судді: