Постанова

від 12.05.2020 по справі 2-1709/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 травня 2020 року

м. Київ

справа № 2-1709/10

провадження № 61-48183св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року у складі судді Фанди В. П. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство ОТП Банк (далі - ПАТ ОТП Банк ) звернулося до суду з указаним позовом та просило: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № СМ-001/195/2006 (далі - кредитний договір № 1) в розмірі 1 417 105, 35 грн, з яких: 1 036 282,89 грн - сума основного боргу; 69 757,46 грн - проценти за користування кредитними коштами в період з 05 серпня 2009 року по 10 листопада 2009 року; 311 065,00 грн - пеня в період з 07 липня 2008 року по 10 листопада 2009 року; та заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2007 року № СМ-SME001/238/2007 (далі - кредитний договір № 2) у розмірі 165 132,53 доларів США та 276 099,62 грн, з яких: 158 953,22 доларів США - сума основного боргу; 6 179,31 доларів США - проценти за користування кредитними коштами в період з 22 травня 2008 року по 10 листопада 2009 року; 311 065,00 грн - пеня в період з 23 червня 2008 року по 10 листопада 2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ ОТП Банк посилалося на те, що 04 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком Райффайзенбанк Україна (далі - АКБ Райффайзенбанк Україна ), правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство ОТП Банк (далі - ЗАТ ОТП Банк ), правонаступником якого в свою чергу є ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1 за умовами якого на підставі кредитної заявки від 05 квітня 2006 року позичальнику надано кредит у розмірі 1 500 000 грн з кінцевим терміном погашення 03 квітня 2013 року. Крім того, 22 серпня 2007 року між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2, згідно з яким на підставі кредитної заявки від 23 серпня 2007 року позичальнику надано кредит у розмірі 200 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 21 серпня 2014 року. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами не виконував належним чином у зв`язку з чим станом на 10 листопада 2009 року утворилася заборгованість у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області заочним рішенням від 10 березня 2010 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк борг за кредитними договорами № 1 та № 2 в сумі 1 417 105,35 грн, 165 132,53 доларів США і 276 099,62 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач довів факт наявності заборгованості за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 у розмірі визначеному в позовній заяві .

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 18 жовтня 2011 року замінив у виконавчому провадженні стягувача ПАТ ОТП Банк на товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (далі - ОТП ОТП Факторинг Україна ), відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у цій справі.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 15 листопада 2017 року видав дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 березня 2010 року.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 01 березня 2018 року залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 березня 2010 року.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 16 серпня 2018 року до участі у справі як позивача залучив правонаступника ТОВ ОТП Факторинг Україна .

Хмельницький апеляційний суд постановою від 09 листопада 2018 року заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року скасував та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором № 1 в розмірі 1 356 452,40 грн, з яких: 1 036 282,89 грн - сума основного боргу, 69 757,46 грн - проценти, 250 412,12 грн - пеня; та заборгованість за кредитом № 2 в розмірі 165 132,53 доларів США, з яких: 158 953,22 доларів США - сума основного боргу, 6 179,31 доларів США - проценти, 219 482,36 грн - пеня.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. Зокрема, суд дійшов висновку про те, що підлягають до задоволення позовні вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1: за сумою основного боргу в розмірі 1 036 282,89 грн, за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 69 757,46 грн., а всього 1 106 040,35грн, та заборгованість за кредитним договором № 2: за сумою основного боргу в розмірі 158 953,22 доларів США, за процентами за користування кредитними коштами в сумі 6179,31 доларів США. При цьому суд виходив з того, що підлягають до часткового задоволення позовні вимоги щодо стягнення пені саме в межах позовної давності, про застосування якої просив відповідач, а саме в період з 20 листопада 2008 року по 10 листопада 2009 року. Тому, суд за кредитним договором № 1 стягнув пеню в сумі 250 412, 12 грн (259 054,38 грн. - пеня в період з 09 листопада 2008 року по 09 листопада 2009 року - (17284,66 грн пені за листопад 2008 року/22 дні х 11 днів);та за кредитним договором № 2 - 219 482,36 грн. пені (28 737,10 доларів США (пеня в період з 10 листопада 2008 року по 10 листопада 2009 року) - 1 041,98 доларів США пені в період з 10 листопада 2008 року по 18 листопада 2008 року - (682,23 доларів США - пеня в період з 18 листопада 2008 року по 24 листопада 2008 року)/ 6 днів х 4 дня) х 7,9903грн (курс долара США станом на 10 листопада 2009 року). Також суд виходив з безпідставності доводівапеляційної скарги в тій частині, що з підстав направлення банком ОСОБА_1 вимог про дострокове погашення кредитів кредитні договори № № 1 та 2 припинили свою дію і у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків та пені після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, оскільки направленням вимог про дострокове повернення кредитних коштів змінено лише строки виконання зобов`язань. В той же час, 04 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ ОТП Банк було укладено додаткові договори № 1 до кредитних договорів, згідно з якими сторони обумовили викласти графіки платежів в новій редакції, провести реструктуризацію частини боргових зобов`язань, змінивши порядок та строки погашення частини суми кредиту в розмірі 5 483,33 доларів США зі строком погашення з 23 лютого 2009 року по 22 квітня 2009 року та строки погашення частини суми кредиту в розмірі 76 923,08 грн зі строком погашення з 05 січня 2009 року по 05 травня 2009 року, шляхом визначення нового порядку та строків погашення в графіках платежів та надавши позичальнику транш в розмірі 3464,91 доларів США та в розмірі 55 513,68 грн з метою погашення нарахованих процентів. Тобто, позивач в межах позовної давності звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2010 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження укладення кредитних договорів, отримання ним коштів за цими договорами та наявності будь-якої заборгованості. На стадії апеляційного перегляду було задоволено клопотання його представника про витребування оригіналів кредитних справ та доказів про правонаступництво позивача, однак банком на виконання ухвали суду надано лише незасвідчені копії таких документів, що є неналежними доказами наявності договірних зобов`язань.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 січня 2019 року справа № 2-1709/10 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.

Фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що 04 квітня 2006 року між АКБ Райффайзенбанк Україна правонаступником якого є ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого в свою чергу є ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1 за умовами якого, на підставі кредитної заявки від 05 квітня 2006 року, позичальнику надано кредит у розмірі 1 500 000 грн з кінцевим терміном погашення 03 квітня 2013 року.

Згідно з пунктом 3 частини № 1 кредитного договору № 1 сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, що складається з фіксованого відсотку та FIDR, де фіксований відсоток становить 5,5 % річних (є незмінним на весь строк дії Кредитного договору), а FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатися відповідно до стандартних тарифів банку, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку (як в Головній конторі так і в філіях) на інформативних стендах.

Пунктами 1.4.1.2-1.4.1.5 частини № 2 кредитного договору № 1 визначено, що у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR (діючу на момент укладення договору) на строк в 1 (один) календарний рік. Плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу). Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових угод до цього договору. Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору) кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов статті 1.5 цього договору.

Згідно з пунктом 1.5.1 частини № 2 кредитного договору № 1 погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням.

Пунктом 4.1.1 частини № 2 кредитного договору № 1 передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за кредитним договором № 1 згідно з кредитною заявкою позичальника від 05 квітня 2006 року шляхом перерахування кредитних коштів в сумі 1 500 000 грн з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, що був відкритий у банку.

22 серпня 2007 року між ЗАТ ОТП Банк правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2, згідно з яким, на підставі кредитної заявки від 22 серпня 2007 року, позичальнику надано кредит у розмірі 200 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 21 серпня 2014 року .

Згідно з пунктом 2 частини № 1 кредитного договору № 2 сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка та FIDR, де фіксований відсоток становить 5 % річних, а FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатися самостійно Банком, інформація щодо яких розміщується в приміщенні Банку (як в Головній конторі так і в філіях) на інформативних стендах.

Пунктами 1.4.1.2-1.4.1.5 частини № 2 кредитного договору № 2 визначено, що у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR (діючу на момент укладення договору) на строк в 1 (один) календарний рік. Плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу). Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових угод до цього договору. Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору) кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов статті 1.5 цього договору.

Згідно з пунктом 1.5.1 частини № 2 кредитного договору № 2 погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням.

Пунктом 4.1.1 частини № 2 кредитного договору № 2 передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим Договором строки, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору.

04 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ ОТП Банк було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 2, за умовами якого сторони домовилися викласти графік платежів в новій редакції, провести реструктуризацію частини боргових зобов`язань, змінивши порядок та строки погашення частини суми кредиту в розмірі 5 483,33 доларів США зі строком погашення з 23 лютого 2009 року по 22 квітня 2009 року, шляхом визначення нового порядку та строків погашення в графіку платежів та надавши позичальнику транш в розмірі 3 464,91 доларів США з метою погашення нарахованих процентів.

Цього ж дня між сторонами був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № 1, за умовами якого сторони домовилися викласти графік платежів в новій редакції та провести реструктуризацію частини боргових зобов`язань, змінивши порядок та строки погашення частини суми кредиту в розмірі 76 923, 08 грн, зі строком погашення з 05 січня 2009 року по 05 травня 2009 року шляхом визначення нового порядку та строків погашення в графіку платежів та надавши позичальнику транш в розмірі 55 513,68 грн. з метою погашення нарахованих процентів.

Апеляційним судом також встановлено, що банк виконав свої зобов`язання за кредитними договорами, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, а позичальник належним чином умови договорів не виконував, у зв`язку з чим станом на 10 листопада 2009 року виникла заборгованість за кредитним договором № 1 в розмірі 1 417 105, 35 грн, з яких: 1 036 282,89 грн - сума основного боргу; 69 757,46 грн - проценти за користування кредитними коштами в період з 05 серпня 2009 року по 10 листопада 2009 року; 311 065,00 грн - пеня в період з 07 липня 2008 року по 10 листопада 2009 року; та заборгованість за кредитним договором № 2 у розмірі 165 132,53 доларів США та 276 099,62 грн, з яких: 158 953,22 доларів США - сума основного боргу; 6 179,31 доларів США - проценти за користування кредитними коштами в період з 22 травня 2008 року по 10 листопада 2009 року; 311 065,00 грн - пеня в період з 23 червня 2008 року по 10 листопада 2009 року.

24 грудня 2010 року між ПАТ ОТП Банк та ТОВ ОТП Факторинг Україна був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н. За цим договором ПАТ ОТП Банк відступило, а ТОВ ОТП Факторинг Україна прийняло право вимоги за кредитними договорами № 1 та № 2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову апеляційний суд правильно виходив з того, що ОСОБА_1 допустив порушення взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами через що утворилася заборгованість, яку банк має право стягнути з позичальника. При цьому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що сума заборгованості є частково доведеною, оскільки частина пені розрахована поза межами строку, встановленого частиною другою статті 258 ЦК України.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, та не належить до компетенції касаційного суду.

Під час розгляд цієї справи апеляційним судом встановлено факт укладення кредитних договорів № 1 та № 2 та надання позичальнику кредитних коштів, що підтверджується кредитними заявками позичальника від 05 квітня 2006 року та від 22 серпня 2007 року щодо перерахування кредитних коштів у відповідних сумах з кредитних рахунків на поточні рахунки позичальника, що були відкриті у банку. Крім того, судом встановлено, що 04 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ ОТП Банк було укладено додаткові договори № 1 до кредитних договорів № 1 та № 2, за умовами яких сторони домовилися викласти графік платежів в новій редакції, провести реструктуризацію частини боргових зобов`язань, змінивши порядок та строки погашення частини суми . Також апеляційним судом встановлено, що позичальник частково виконував свої зобов`язання за кредитними договорами.

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено факт укладення кредитних договорів та видачу ОСОБА_1 кредитних коштів, що відповідачем спростовано не було.

Враховуючи наведе безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження укладення кредитних договорів, отримання ним коштів за цими договорами і наявності заборгованості.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко