Постанова

від 05.05.2020 по справі 914/991/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2020 р. Справа № 914/991/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання: Харів М.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Комбінат міського господарства б/н від 08.01.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/166/20 від 14.01.2020),

на рішення Господарського суду Львівської області від 26 листопада 2019 року (повний текст рішення складено 06.12.2019, м. Львів, суддя Гоменюк З.П.)

у справі № 914/991/19

порушеній за позовом

позивача: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС , м. Київ,

до відповідача: Комунального підприємства Комбінат міського господарства , м. Дрогобич, Львівської області,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Хащів, Турківського району, Львівської області,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Мале колективне підприємство Транс-Екіпаж , с. Залокоть, Дрогобицького району, Львівської області,

про стягнення 112364,26 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

Учасники судового процесу в судове засідання не прибули.

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС , через поштове відділення зв`язку, 14.05.2019 року подало на розгляд Господарського суду Львівської області позовну заяву до Комунального підприємства Комбінат міського господарства про стягнення 112364,26 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (том І, а.с. 8-13).

Підставою для звернення з позовною заявою до суду слугувало: настання страхового випаду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яку заподіяв водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом (автомобілем /автобусом/ BAZ (БАЗ) А079 (д.р.н. НОМЕР_1 ), який перебував у власності відповідача та вину якого доведено постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.07.2017 року. Разом з тим, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, яка набрала законної сили (справа № 442/4472/17), було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода була спричинена внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху України, внаслідок чого, було пошкоджено автомобіль, страховиком якого є позивач. Внаслідок страхового випадку позивач сплатив за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля 222364,26 грн страхового відшкодування. В подальшому позивач звернувся до страховика, в якого була застрахована цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП, та отримав від нього відшкодування в розмірі ліміту відповідальності за відповідним полісом - 100000,00 грн. Через недостатність страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з претензією та отримав, за твердженням позивача, часткове задоволення своїх вимог в сумі 10000,00 грн. У зв`язку з необхідністю відшкодування завданих збитків в повному обсязі позивач просив суд стягнути з відповідача решту 112364,26 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Відповідач заперечуючи вимоги позивача зазначив, що останній неправомірно перерахував на ім`я ФОП Хомина Роберта Ярославовича 222364,26 грн за відновлюваний ремонт пошкодженого транспортного засобу, оскільки згідно договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного власником автомобіля з позивачем, ремонт транспортного засобу могла здійснювати лише авторизована станція технічного обслуговування, а позивачем не представлено жодних доказів на підтвердження того, що ФОП Хомин Р.Я. належить до числа таких авторизованих СТО та має відповідні повноваження на проведення ремонтних робіт транспортного засобу, застрахованого у позивача, та відповідні угоди з дилером автомобілів. Окрім того, відповідач звернув увагу суду на те, що позивач не надав і доказів фактичного проведення відновлювального ремонту автомобіля вказаним суб`єктом.

Також відповідач заперечує те, що особа, винна у вчиненні ДТП, працювала на підприємстві відповідача та вказує на те, що згідно постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області винуватець вчинення ДТП працює на посаді водія у КМГ Дрогобич , а не на Комунальному підприємстві Комбінат міського господарства , яке є відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, та до участі у справі, ухвалою суду від 13.08.2019 р., залучено до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та Мале колективне підприємство "Транс-Екіпаж" (том І, а.с. 183-184).

За результатами розгляду даної справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2019 у справі № 914/991/19 позов задоволено. Стягнуто з відповідача: Комунального підприємства Комбінат міського господарства на користь позивача: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС , 112364,26 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 1921,00 грн судового збору (том ІІ, а.с. 6, 7-27).

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на момент завдання третім особам шкоди внаслідок ДТП був законним володільцем джерела підвищеної небезпеки (автобуса BAZ (БАЗ) А079) на підставі відповідного договору оренди, а тому в силу прямої вказівки ст.1187 ЦК України повинен відшкодувати шкоду, завдану таким джерелом. При цьому, дана норма закону прямо пов`язує обов`язок з відшкодування шкоди саме з володільцем джерела підвищеної небезпеки безвідносно до того, хто виступав страхувальником джерела підвищеної небезпеки. У зв`язку з тим, що МКП Транс-Екіпаж на момент заподіяння шкоди не могло бути законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, так як транспортний засіб в законний спосіб вибув з його володіння у володіння КП Комбінат міського господарства , в нього відсутній обов`язок відшкодовувати шкоду, заподіяну даним автомобілем, навіть у випадку наявності в нього статусу власника та страхувальника автомобіля. Відтак, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, а тому відповідач, як власник транспортного засобу, водій якого визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є відповідальним за відшкодування позивачу понесених ним витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, Комунальне підприємство Комбінат міського господарства звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає судом першої інстанції не було задоволено клопотання останнього про залишення позовної заяви без розгляду, так як на думку відповідача позовну заяву подано ТзОВ Юридична компанія Старк Україна , яка не мала повноваження на подачу позовної заяви від імені позивачу справі.

Окрім того, апелянт стверджує, що позивачем сума страхового відшкодування виплачена ФОП Хомин Р.Я. , який не є авторизованим СТО, таким чином позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт здійснення ним страхового відшкодування за проведення ремонтних робіт автомобіля на ім`я авторизованого СТО.

Разом з тим, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що висновок суду першої інстанції про те, що водій який винен у вчинені ДТП перебував в трудових відносинах із відповідачем є невірним та зроблений судом на припущеннях, оскільки в у постанові Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.07.2017 року у справі № 442/4472/17 винуватець у вчиненні ДТП працює на посаді водія у КМГ Дрогобич , а не на Комунальному підприємстві Комбінат міського господарства .

Також апелянт стверджує, що власником транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП є МКП Транс-Екіпаж , оскільки транспортний засіб знаходився у користуванні відповідача, а МПП Транс Екіпаж жодних первинних документів, які б підтверджували факт передачі ним відповідачу транспортного засобу, а саме договору оренди та акту прийому-передачі транспортного засобу в оренду не надало.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/991/19 розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С. Введено до складу судової колегії суддів Мирутенка О.Л. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Комбінат міського господарства та розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 25.02.2020 року.

З підстав зазначених в ухвалах суду від 25.02.2020 року та від 24.03.2020 року розгляд справи відкладався, про що учасники справи були повідомлені рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання представник апелянта/відповідача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, жодних клопотань від апелянта не подано (не надіслано), хоча апелянт був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано останнім 02.04.2020 року за трек-номером 7901010906787 (том ІІ, а.с. 92).

Представник позивача в судове засідання не прибув, на адресу суду апеляційної інстанції останнім подано клопотання вих. № СУ/4261/7-1 від 30.04.2020 р. (вх. № ЗАГС 01-04/2625/20 від 06.05.2020 р.) про розгляд справи за відсутності представника позивача. Також у клопотанні позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представник не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, жодних клопотань від третьої особи-1 не подано (не надіслано), вся поштова кореспонденція суду апеляційної інстанції з процесуальними документами, яка була скерована на адресу останнього повернута поштовим відділенням зв`язку з відміткою: За закінченням встановленого строку зберігання .

Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представник не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, жодних клопотань від третьої особи-2 не подано (не надіслано), хоча останній був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано третьою особою-2 04.04.2020 року за трек-номером 7901010906795 (том ІІ, а.с. 94).

Судова колегія, з урахуванням наведених вище обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, з наступних підстав.

Підстави визначені у частині 2 ст. 202 ГПК України, які слугують підставою для відкладення розгляду справи, у нашому випадку, відсутні.

Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Ухвалами господарського суду апеляційної інстанції від 25.02.2020 по даній справі та від 24.03.2020 участь повноважних осіб відповідача/апелянта, позивача, третьої особи 1 та 2 обов`язковою не визнавалася.

Слід зазначити, що вся поштова кореспонденція суду апеляційної інстанції скеровувалась на адресу позивача, відповідача та третіх осіб 1 та 2, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тим більше, що представник апелянта/відповідача приймав участь у судовому засіданні 25.02.2020 року. Крім того, в матеріалах даної справи є клопотання позивача про розгляд справи без участі останнього.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання позивачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що апелянт/відповідач, позивач, треті особи 1 та 2, не скористались наданими їм процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2019 у справі № 914/991/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.02.2017 року страхувальник - Товариство з обмеженою відповідальністю УККАН звернувся до Акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування з заявою на страхування, в якій просило страхову компанію укласти договір страхування транспортного засобу на визначених в заяві умовах. До заяви на страхування як її невід`ємну частину додано акт огляду транспортного засобу (том І, а. с. 53/зворот-54, 55).

На підставі поданої заяви, 07.02.2017 р. страховик - Акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування , яке в подальшому змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС (позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю УККАН (страхувальник, вигодонабувач) відповідно до Правил №003 Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту Все включено №36800а7аа, дата укладення договору 07 лютого 2017 року (том І, а.с. 46-53).

Судом встановлено, що вищезазначений договір підписано та скріплено печатками сторін за договором, не розірваний чи визнаний не дійсним, відтак є чинним.

Відповідно до розділу 4 договору, предметом вищезазначеного договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаними у розділах 5 та 6 цього договору.

Застрахованим транспортним засобом згідно розділу 5 договору є Mercedes-Benz GL 350 Blue Tec 4M, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , рік випуску 2015 , колір білий, об`єм двигуна 3000 см 3 . Власником транспортного засобу є ТзОВ УККАН , особами, допущеними до керування застрахованим транспортним засобом (далі за текстом - ТЗ): ОСОБА_3 (п/п 1 п. 8.2. договору), ОСОБА_4 (п/п 2 п. 8.2 договору); ОСОБА_5 (п/п 3 п. 8.2. договору); ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (п/п 4, 5 п. 8.2. договору) (розділи 7 та 8 договору).

Як передбачено пунктами 9.1., 9.2. та 9.3. розділу 9 договору, страховими ризиками є викрадення, збитки внаслідок ДТП та збитки внаслідок інших подій.

У розділі 10 договору сторони, які уклали зазначений договір, визначили франшизу (безумовну) за ризиком (застосовується по кожному окремому страховому випадку), яка загалом при збитках внаслідок ДТП становить 0,00% від страхової суми, встановленої на відповідний період дії договору (п.10.2. договору).

Страховою сумою є 1700000 грн, що є еквівалентом 58211,52 євро за офіційним курсом НБУ на дату, яка передує даті укладення договору (розділ 11 договору).

Відповідно до розділу 15 договору, умовами виплати страхового відшкодування є на базі СТО за вибором страховика .

Згідно з розділом 16 договору, варіантом страхового покриття є Все включено - страховик несе відповідальність згідно з умовами даного договору 24 години на добу, сім днів на тиждень.

Розділ 19 договору визначає строк дії договору.

Так, датою початку дії договору є 09.02.2017 р., а датою закінчення дії договору - 08.02.2018 р.

Розділ 24 договору містить визначення основних понять та термінів, зокрема: кошторис (розрахунок, калькуляція) збитків - документ, який складається страховиком або уповноваженою ним особою, та містить у собі розрахунок величини збитків в результаті настання страхового випадку; страховий випадок - виникнення пошкоджень ТЗ чи втрата ТЗ внаслідок однієї події, зазначеної у п. 25.2 договору; страховий акт - документ, який складається страховиком у формі, що визначена страховиком, який кваліфікує подію як страховий (нестраховий) випадок, та в якому зафіксований розмір завданих збитків і сума страхового відшкодування.

За умовами цього договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 25.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з п.34.1 та п. 34.2 договору в результаті настання страхового випадку (п.25.1. договору).

Відповідно до п. 25.2.2. договору, до страхових ризиків відносяться, зокрема і збитки внаслідок ДТП - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Як передбачено п. 26.1.3. договору, страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 29 договору.

Пунктами 26.3.9. та 26.3.10. визначено, що страховик має право у разі настання страхової події рекомендувати страхувальнику станцію технічного обслуговування (СТО) для усунення пошкоджень, завданих ТЗ, та складати розрахунок страхового відшкодування на підставі даних цієї СТО; після виплати страхового відшкодування пред`являти право вимоги відшкодування збитків до осіб, що винні в настанні страхового випадку (право регресу).

Розділ 27 договору передбачає дії страхувальника в разі настання страхового випадку (події, що має ознаки страхового випадку): протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання події сповістити про це страховика шляхом надання повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку.

Відповідно до п.28.1. договору, для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов`язаний надати страховику наступну інформацію та/або документи: повідомлення про подію; заяву на виплату страхового відшкодування за формою, встановленою страховиком. Заява на виплату страхового відшкодування підписується страхувальником під час звернення до страховика (його представника). До заяви на виплату страхового відшкодування додаються такі документи: договір; у разі настання страхової події за ризиком Збитки внаслідок ДТП : копія посвідчення водія, що керував ТЗ ; копії/фотокопії адміністративних протоколів, складених співробітниками поліції на учасників події; повідомлення про ДТП встановленого зразка ( Європротокол ), виключно у випадках, передбачених п. 28.5.1 договору; документи, що засвідчують особу одержувача страхового відшкодування або підтверджують правонаслідування особи, що звернулася за виплатою страхового відшкодування (довіреність, свідоцтво про право на спадщину тощо); копію та оригінал свідоцтва про реєстрацію ТЗ (інші правовстановлюючі документи на ТЗ за вимогою страховика); документи, які підтверджують понесені страхувальником додаткові витрати згідно з п. 34.1 і п.34.2 договору, а саме: чеки, прибутковий касовий ордер, квитанції, акт виконаних робіт (за наявності).

Згідно з п.28.2. договору, розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому об`єкта страхування (дефектної відомості, автотоварознавчої експертизи, акту огляду ТЗ); документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об`єкта страхування чи його частин; документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза, тощо).

Розділом 29 договору сторони погодили порядок визначення розміру збитку та умови виплати страхового відшкодування.

Так, страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком.

Страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку.

При пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 29.13 договору).

При пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 договору франшизи по відповідному ризику. При цьому розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених у розділі 15 договору умов: На базі СТО за вибором страховика - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО за вибором страховика. При цьому, якщо період часу з 01 січня року випуску ТЗ , вказаного в свідоцтві про реєстрацію ТЗ (тимчасовому реєстраційному талоні), до дати настання страхового випадку не перевищує 48 (сорок вісім) місяців, то відновлювальний ремонт такого ТЗ здійснюється на базі авторизованої СТО, обраної страховиком. Страховик гарантує якість ремонту на вибраній ним СТО, а саме: зобов`язується за обґрунтованими претензіями страхувальника відшкодувати витрати, пов`язані з усуненням дефектів внаслідок неякісного ремонту, здійсненого в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

При пошкодженні ТЗ страхове відшкодування сплачується страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п.29.13 договору, згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд-замова, рахунок, акт виконаних робіт, тощо), якщо інше не погоджено між страховиком та вигодонабувачем. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їхню вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, використаних під час ремонту. При цьому вибір СТО страхувальник зобов`язаний погоджувати зі страховиком (з урахуванням умов п. 29.13 договору).

До страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) мають до особи, відповідальної за завдані збитки.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2017 страховиком було зафіксовано повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заяву на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, зроблені Товариством з обмеженою відповідальністю Уккан (том І, а.с. 31-32, 33).

З повідомлення про настання події вбачається, що 23.05.2017 р. на вул. Пилипа Орлика у м. Дрогобичі Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу, застрахованого у АТ СК АХА Страхування - Mercedes-Benz GL 350 Blue Tec 4M, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 (посвідчення водія серії ІНА в„– НОМЕР_8 від 25.12.2002 р.).

Як зазначено у документі, автобус НОМЕР_1 самовільно, без водія почав рух, зачепив авто таксі ВАЗ НОМЕР_16, потім ВАЗ НОМЕР_9 , а клієнт почав вивертати кермо, але також відбулося зіткнення. Внаслідок події стались пошкодження правої сторони ТЗ: двері, стійка, повторювач поворотів, заднє ліве колесо, передні праві двері, задні праві двері.

Також в матеріалах справи наявний звіт про результат огляду місця ДТП, складений 23.05.2017 р. аварійним комісаром ОСОБА_8 (том І, а.с. 125-126/зворот).

Слід зазначити, що у даному звіті зафіксовані дані про водіїв та транспортні засоби, що були учасниками ДТП, та пошкодження, отримані транспортними засобами (виписані із звіту дослівно). Так, автомобіль Mercedes-Benz GL 350 Blue Tec 4M, державний знак НОМЕР_2 , згідно звіту, отримав пошкодження правої сторони: переднього крила, дублюючого покажчика повороту, передньої дверки та її скла, стійки, задньої дверки, дзеркала заднього виду, а також пошкодження задньої лівої шини і диску та скриті дефекти. У звіті аварійного комісара вказано, що, зі слів учасників, водій БАЗ з необережності залишив автобус, після чого той покотився по спуску донизу, зіткнувшись з автомобілем ВАЗ 21043, після чого продовжував котитись і пошкодив ще два автомобілі: Mercedes, який рухався назустріч під гору, і ВАЗ 21114, який стояв припаркований біля тротуару.

Відповідно до довідки № НОМЕР_10 про дорожньо-транспортну пригоду (далі за текстом - ДТП), складеної Дрогобицьким відділом поліції ГУНП у Львівській області, 23.05.2017 р. о 13:50 год. за місцем: АДРЕСА_1 ., м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, 3, сталася дорожньо-транспортна пригода: наїзд на транспортний засіб, що стоїть - у зустрічному русі.

Учасниками ДТП згідно з відомостями, що містяться в довідці, були: автобус BAZ А079 (номерний знак НОМЕР_1 , поліс НОМЕР_11 терміном дії до 23.07.2017 р., виданий ПрАТ СК Провідна ), що отримав пошкодження передньої центральної частини та яким керував водій ОСОБА_1 ; легковий автомобіль VAZ 21043 (номерний знак НОМЕР_13 , поліс НОМЕР_14 терміном дії до 25.04.2018 р., виданий ПрАТ СК Уніка ), що отримав пошкодження бокової лівої частини і задньої лівої частини та яким керував водій ОСОБА_9 ; легковий автомобіль ВАЗ НОМЕР_15 (номерний знак НОМЕР_16 , поліс НОМЕР_17 терміном дії до 30.03.2018 р., виданий ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп ), що отримав пошкодження передньої центральної частини та яким керував водій ОСОБА_10 ; легковий автомобіль Mercedes-Benz GL 350 CDI 4 Matic, (номерний знак НОМЕР_2 , поліс НОМЕР_18 терміном дії до 08.02.2018 р., виданий АТ СК АХА Страхування ), що отримав пошкодження бокової правої частини та яким керував водій ОСОБА_3 ; пішохід ОСОБА_11

08.06.2017 р. фізична особа-підприємець Хомин Р . Я. склав для одержувача та платника - ТзОВ УККАН рахунок-фактуру №РЯ-0000056 на суму 222364,26 грн без ПДВ на ремонт автомобіля MB GL, реєстраційний номер НОМЕР_2 (том І, а.с. 28 ).

Відповідно до наявної в матеріалах справи ремонтної калькуляції №1.003.17.0 від 19.06.2017 р., в якій деталізовано перелік і вартість ремонтних робіт та запасних частин, що підлягають заміні, всього вартість ремонту становить 234067,64 грн (загальна сума вартості робіт - 5360 грн, додаткових видатків - 508,42 грн, фарбування - 12176,44 грн, запчастин - 216022,78 грн), вирахування з вартості ремонту становить 11703,38 грн, а загальна сума після вирахування - 222364,26 грн (том І, а.с. 29-30/звоорот).

Заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 22.06.2017 р. ТзОВ УККАН просило АТ СК АХА Страхування здійснити виплату страхового відшкодування за реквізитами одержувача ФОП Хомина Р.Я. (том І, а.с. 33).

Страховим актом №АХА2214575 від 23.06.2017 р. страховик прийшов до висновку, що випадок ДТП, яка сталася 23.05.2017 р. в м. Дрогобичі Львівської області за участю застрахованого автомобіля Mercedes-Benz GL 350 Blue Tec 4M, номерний знак НОМЕР_2 , є страховим випадком, а відшкодування в сумі 222364,26 грн підлягає виплаті за наведеними в акті реквізитами ФОП Хомина Р.Я. (том І, а.с. 85).

До страхового акту додано розрахунок страхового відшкодування, з якого вбачається, що відшкодування розраховано за формулою: Свр х КП - Ф + Вд - Ввир, де Свр - це вартість відновлюваного ремонту застрахованого об`єкта, що становить 222364,26 грн та визначена на підставі рахунку ФОП Хомина Р.Я. №РЯ-0000056 від 08.06.2017 р.; Кп - коефіцієнт пропорційності, що становить 1,00 та визначений як співвідношення страхової суми (1700000 грн) до дійсної (оціночної) вартості застрахованого об`єкта (1700000 грн); Ф - франшиза безумовна, яка згідно договору складає 0,00 грн; Вд - додатково (0,00 грн); Ввир - сума попередніх страхових відшкодувань для вирахування (0,00 грн) (том І, а.с. 86).

Платіжним дорученням № 346118 від 26.06.2017 р. АТ СК АХА Страхування перерахувало на рахунок ФОП Хомина Р.Я. 222364,26 грн з призначенням платежу страхове відшкодування згідно акту №АХА2214575, ТзОВ УККАН , ІПН 32613404, рах. №РЯ-0056 від 08.06.2017 р. без ПДВ (том І, а.с. 22).

10.07.2017 р. постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/4472/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито (дана постанова набрала законної сили)(том І, а.с. 23).

Відповідно до ч. 4, ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді водія КМГ Дрогобич та 23.05.2017 р. о 14:00 год. по АДРЕСА_2 керуючи автомобілем BAZ (далі за текстом - БАЗ) А079.14 дн.з. НОМЕР_1 , залишив транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього, незаконного заволодіння, внаслідок чого транспортний засіб самовільно почав рух та допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21043 д.н.з. НОМЕР_13 , який належить ОСОБА_9 , автомобілем марки ВАЗ 21114-125-51 р.н. НОМЕР_16 , який належить ОСОБА_10 , та автомобілем марки MERCEDES-BENZ GL 350 CDI 4 Matic, р.н. НОМЕР_20 , який належить ОСОБА_3 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

17.07.2017 р. внаслідок оцінки, проведеної 23.05.2017 р. на підставі договору та заяви від СК АХА Страхування складено звіт №1512/17 про оцінку автомобіля Mercedes-Benz GL 350 CDI 4 Matic, реєстраційний номер НОМЕР_2 (том І, а.с. 34-36/зворот).

Оцінку виконано СПДФО ОСОБА_14 , який є суб`єктом оціночної діяльності (Сертифікат №1047/16, виданий Фондом державного майна України 27.12.2016 р.). Проведення оцінки доручено оцінювачу ОСОБА_15 , який має вищу технічну освіту, кваліфікацію аварійного комісара (кваліфікаційне свідоцтво НОМЕР_22 від 23.05.2014 р., видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та інститутом післядипломної освіти та бізнесу, та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (МФ №134 від 14.11.2015 р., видане Фондом Державного Майна України) та зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів (свідоцтво №129 від 26.02.2016 р., видане Фондом Державного Майна України) (том І, а.с. 122-124/зворот).

У складеному звіті оцінювач прийшов до висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz GL 350 CDI 4 Matic, реєстраційний номер НОМЕР_2 , як і вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, складає 231050,68 грн, а ринкова вартість даного автомобіля становить 1483231,68 грн.

Відповідно до інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України, долученої позивачем до позовної заяви, страховиком за полісом АК5347960 на транспортний засіб BAZ (БАЗ) А079, державний номер ТЗ НОМЕР_1 , є ПрАТ "СК "Провідна", а страхувальником - КП "Комбінат міського господарства". Станом на 23.05.2017 р. даний поліс був діючим, франшиза за полісом становить 0,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду майну - 100000грн (том І, а.с. 58).

Разом з тим, в матеріалах справи наявна заява про виплату страхового відшкодування №СУ/004261/3 від 27.11.2017 р., якою ПрАТ СК АХА Страхування звернулося до ПрАТ СК Провідна , та в якій зазначило про перехід до ПрАТ СК АХА Страхування права вимоги компенсації матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 власнику автомобіля Mercedes-Benz GL (д.р.н. НОМЕР_2 ) - ТзОВ "УККАН" внаслідок ДТП, яка мала місце 23.05.2017 р. в м. Дрогобич по вул. Пилипа Орлика, 3, та у зв`язку з цим просило ПрАТ СК Провідна сплатити 222364,26 грн боргу (том І, а.с. 57/зворот).

Як стверджує позивач в позовній заяві, ПрАТ СК Провідна сплатило позивачеві 100000,00 грн страхового відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності.

З урахуванням вищенаведеного, позивач звернувся до відповідача з претензією про регресні вимоги №СУ/004261/4-3 від 13.03.2018 р. ПрАТ СК АХА Страхування звернулося до КП Комбінат міського господарства (том І, а.с. 19/зворот).

У претензії позивач вказав на те, що ПрАТ СК Провідна відповідно до умов полісу АК5347960 01.03.2018 р. здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 100000 грн, а, відповідно, сума залишку боргу, який підлягає оплаті КП Комбінат міського господарства становить 122364,26 грн, та вимагала протягом семи днів з моменту отримання цієї претензії в добровільному порядку сплатити на рахунок ПрАТ СК АХА Страхування суму боргу в розмірі 122364,26 грн.

У відповіді на претензію №214 від 02.04.2018 р. КП Комбінат міського господарства повідомило, що транспортний засіб марки БАЗ, модель А079.14, випуск 2007 р., тип АВТОБУС-Д, реєстраційний № НОМЕР_1 , належить Малому колективному підприємству Транс-Екіпаж та використовується Комунальним підприємством Комбінат міського господарства для надання послуг з перевезення пасажирів на підставі договору оренди (найму) транспортного засобу від 10.06.2016 р., який дійсний до 10.06.2021 (том І, а.с. 21/зворот).

Оскільки відповідно до умов даного договору орендодавець (тобто МКП Транс-екіпаж ) зобов`язався укласти договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, КП Комбінат міського господарства заявило, що у ПрАТ СК АХА Страхування існує право вимоги на частину відшкодованого страхового відшкодування на суму 122364,26 грн саме до Малого колективного підприємства Транс-Екіпаж .

З позовної заяви позивача вбачається, що останній ствердив, що після одержання претензії відповідач сплатив на його користь 10000,00 грн заборгованості, на підтвердження чого подав інформаційну картку, яка не містить даних про її походження.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що оскільки відповідачем було здійснено частково оплату на суму 10000,00 грн, то до стягнення з останнього підлягає решта 112364,26 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою про стягнення коштів.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України "Про страхування").

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування").

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Як уже було зазначено вище у цій постанові, між ТзОВ УККАН та ПрАТ СК АХА Страхування було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі ч.1 ст.16 Закону України Про страхування , договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 статті 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Стаття 8 Закону України Про страхування визначає, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст.9 Закону, страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, а страховим відшкодуванням - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та ст.25 Закону України Про страхування передбачено порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування - здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містить і укладений договір добровільного страхування наземного транспорту.

Так, відповідно до п.29.1. договору, страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком.

Зі змісту договору випливає, що при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої франшизи, а розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі, в тому числі і документів, що містять розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза, тощо) шляхом складання страховиком кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО.

Страховик, встановивши, що випадок (ДТП, що сталася 23.05.2017 р.) є страховим, на підставі вищеперелічених документів та у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 222364,26 грн шляхом його перерахування на рахунок СТО, як це передбачено умовами договору.

Фактична виплата страхового відшкодування підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для визначення саме такого розміру страхового відшкодування (дорівнює розміру збитків, оскільки передбачена договором франшиза становить 0,00 грн) згідно з умовами договору стали рахунок, виставлений СТО (ФОП Хомином Р.Я. ) та калькуляція до рахунку, яка містила повний перелік робіт, їхню вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, які використовуються під час ремонту.

Окрім того, в договорі добровільного страхування сторони погодили, що при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО саме за вибором страховика.

Відтак, на виконання умов договору страховик обрав СТО, а страхувальник своєю заявою просив здійснити виплату страхового відшкодування обраному страховиком СТО.

Відповідно до наведеного твердження апелянта про те, що кошти оплачені не особисто СТО, а ФОП Хомин Р.Я. не заслуговують на увагу суду та є надумані, оскільки предметом спору є стягнення коштів за завдану шкоду.

Окрім того, не заслуговує на увагу суду і твердження апелянта в тій частині, що обране страховиком СТО не має статусу авторизованого, оскільки обставини наявності чи відсутності у обраного страховиком СТО статусу авторизованого не підлягають доказуванню при розгляді даного спору, оскільки не впливають на визначення розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті, так як даний розмір обґрунтовано відповідним рахунком, деталізованою калькуляцією, сторони договору погодились з проведенням відновлювального ремонту автомобіля саме на даному СТО, а страховик в силу положень договору гарантує якість ремонту на вибраній ним СТО.

З аналізу вищезазначених документів, які наявні в матеріалах справи вбачається, що позивач належними доказами довів підставність визначення страхового відшкодування саме в сумі 222364,26 грн, а відповідач, заперечуючи проти можливості стягнення з нього в порядку суброгації частини виплаченого відшкодування, не спростував такого розміру та не довів того, що обрання страховиком іншого СТО призвело б до меншого розміру виплаченого страхового відшкодування.

Більш того, у звіті №1512/17 про оцінку автомобіля, сертифікований оцінювач прийшов до висновку, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, складає 231050,68 грн, тобто фактично виплачене страховиком страхове відшкодування на підставі рахунка, виставленого ФОП Хомином Р.Я. , не перевищує розміру збитків (виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі), визначеного внаслідок проведення незалежної оцінки.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з тим, що розмір страхового відшкодування є обґрунтованим, визначеним та виплаченим відповідно до умов договору та не перевищує розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз`яснено постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється - у ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Окрім того, вищезазначені обставини підтверджуються постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 10.07.2017 р. у справі №442/4472/17, якою встановлено винним у вчиненні ДТП, яке сталося 23.05.2017 р., ОСОБА_1 (том І, а.с. 23).

Страховиком транспортного засобу, яким кермував ОСОБА_1 , є ПрАТ СК Провідна .

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до ст.9.4. Закону, страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно зі ст. ст. 22.1 та 22.2. Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. (ст.29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страховика винної особи, у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач звертався до страховика винної особи, внаслідок чого, як стверджує сам позивач, він отримав від страхової компанії 100000,00 грн відшкодування, тобто в порядку суброгації отримав страхове відшкодування у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (в межах ліміту відповідальності страховика винної особи).

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, - його законного володільця.

Окрім того, з відповіді відповідача на претензію, яка долучена до матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав, що транспортний засіб, яким керувала особа, винна у скоєнні ДТП, використовується відповідачем для надання послуг з перевезення пасажирів на підставі договору оренди (найму) транспортного засобу, а орендодавець автомобіля зобов`язався укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що відповідач на момент завдання третім особам шкоди внаслідок ДТП був законним володільцем джерела підвищеної небезпеки (автобуса БАЗ А079) на підставі відповідного договору оренди, а тому в силу прямої вказівки ст.1187 ЦК України повинен відшкодувати шкоду, завдану таким джерелом. При цьому, дана норма закону прямо пов`язує обов`язок з відшкодування шкоди саме з володільцем джерела підвищеної небезпеки безвідносно до того, хто виступав страхувальником джерела підвищеної небезпеки. У зв`язку з тим, що МКП Транс-Екіпаж на момент заподіяння шкоди не могло бути законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, так як транспортний засіб в законний спосіб вибув з його володіння у володіння КП Комбінат міського господарства , в нього відсутній обов`язок відшкодовувати шкоду, заподіяну даним автомобілем, навіть у випадку наявності в нього статусу власника та страхувальника автомобіля.

Крім того, в даному випадку саме відповідач, а не особа, яка керувала транспортним засобом та вчинила ДТП, повинен відшкодувати спричинену шкоду шляхом погашення позивачеві різниці між виплаченим потерпілій особі страховим відшкодуванням та лімітом відповідальності страховика, в якого було застраховано транспортний засіб БАЗ (BAZ) А079.

Згідно із ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя та четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.09.2018р. у справі №910/20622/17 та постанові від 05.12.2018 р. у справі №426/16825/16-ц.

З урахуванням наведеного вище, судова колегія вважає, що твердження апелянта, про те, що в постанові про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ДТП зазначено, що він працює на посаді водія у КМГ Дрогобич , а не на Комунальному підприємстві Комбінат міського господарства , судова колегія вважає надуманим та пере рученям фактів, оскільки перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем та заподіяння ним шкоди під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків можуть бути підтверджені в сукупності наступним.

В постанові Дрогобицького міськрайонного суду від 10.07.2017 р. зазначено, що ОСОБА_1 працює на посаді водія КМГ Дрогобич .

Суд може припустити, що хоча і найменування відповідача не відповідає найменуванню роботодавця, вказаному в постанові, фактично йдеться про одну і ту ж юридичну особу. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про те, що скороченим найменуванням Комунального підприємства Комбінат міського господарства є КП КМГ ; абревіатуру КМГ використовує у своїх документах також і сам відповідач, а помилкове зазначення в постанові назви Дрогобич , ймовірно, було зумовлене вказівкою на місцезнаходження та місце проведення діяльності відповідача - місто Дрогобич.

У відповіді на претензію відповідач визнав, що використовує транспортний засіб, водій якого спричинив ДТП, для надання послуг з перевезення пасажирів. Крім того, у ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ наявна інформація про те, що одним з видів діяльності відповідача є: Код КВЕД 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення .

У зв`язку з цим, суд переконаний, що відповідач, безумовно, повинен мати серед числа своїх працівників і водія автобуса.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема і довідки про дорожнього-транспортну пригоду, місцем скоєння ДТП є АДРЕСА_1 . В той же час місцезнаходженням відповідача згідно з відомостями реєстру є АДРЕСА_1 , тобто ДТП сталася неподалік місця, за яким зареєстрований та проводить свою господарську діяльність відповідач.

У своїй відповіді на претензію відповідач не вказував на те, що орендованим ним транспортним засобом керувала невідома йому особа чи особа, яка не перебувала з ним в трудових відносинах, або особа, яка заволоділа транспортним засобом без його відома, а лише зазначав, що відповідно до умов договору оренди страхувальником транспортного засобу мав виступити орендодавець, а не орендар.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що докази на підтвердження завдання шкоди власне працівником відповідача, є в своїй сукупності більш вірогідними, ніж дані, що наводяться на спростування такої обставини, та полягають лише в невідповідності зазначеного судом найменування справжньому найменуванню відповідача.

Протягом розгляду справи відповідач не доводив, що ОСОБА_1 неправомірно заволодів транспортним засобом та зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду на загальних підставах, як і не спростував той факт, що його працівник ОСОБА_1 є винним у ДТП і завдав майнової шкоди страхувальнику позивача, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що КП Комбінат міського господарства є особою, відповідальною за заподіяну шкоду, як роботодавець ОСОБА_1 та як власник джерела підвищеної небезпеки.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач визнав свою вину здійснивши часткову оплату в сумі 10000,00 грн на рахунок позивача, оскільки з матеріалів справи не вбачається доказів того що така сума була сплачена відповідачем на рахунок позивача, так, як позивач на підтвердження вказаного долучив лише інформаційну картку без будь-яких реквізитів документа, що дозволяють встановити його походження, не додавши при цьому жодних первинних документів.

Разом з тим, враховуючи, що лише позивач вправі визначати предмет позову на свій розсуд, а суд приймає рішення у справі не інакше, ніж в межах заявлених позивачем вимог, беручи до уваги все вищенаведене, суд вирішив, що позовні вимоги про сплату частини страхового відшкодування в розмірі, що перевищує ліміт відповідальності страховика відповідача (за вирахуванням суми 10000 грн, про сплату якої заявляє позивач) підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача які заявлені в позовній заяві є обґрунтованими, правомірними та такими, що підставно стягнені судом першої інстанції з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26 листопада 2019 року у справі № 914/991/19 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 14.05.2020 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.Л.Мирутенко

Суддя О.С.Скрипчук