Постанова

від 14.05.2020 по справі 640/9364/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9364/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Катющенко В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геоцентр-Сервіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Геоцентр-Сервіс (далі - позивач, ТОВ Геоцентр-Сервіс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 26.02.2019 № 00002271402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 71200,00 грн, у тому числі: 67459,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 3741,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що документальна позапланова перевірка, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, проведена за відсутності підстав, визначених Податковим кодексом України. Крім того, позивач не погоджується з висновком відповідача про те, що господарські операції, проведені позивачем з ПП Романа-Мобіл , ТОВ Трастор , ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Апекстрейд ЛТД , мали на меті отримання неправомірної вигоди, позаяк останні відображені у бухгалтерському та податковому обліках позивача на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.02.2019 № 00002271402.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу від 25.01.2019 № 1015 посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Геоцентр-Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Романа-Мобіл за 2015 рік, ТОВ Трастор за 2015 рік, ТОВ Дакстер Трен за 2016 рік, ТОВ Апекстрейд ЛТД за 2016 рік, показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 05.02.2019 № 72/26-15-14-02-04/38293247.

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ Геоцентр-Сервіс п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 67 459, 00 грн., у тому числі: за 2015 рік у сумі 52 497, 00 грн. та за 2016 рік у сумі 14 962, 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 05.02.2019 № 72/26-15-14-02-04/38293247 26.02.2019 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002271402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 71200,00 грн, у тому числі: 67459,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 3741,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з указаним рішенням контролюючого органу, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 25.04.2019 № 19693/6/99-99-11-04-01-25 скаргу ТОВ Геоцентр-Сервіс залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.02.2019 № 00002271402 - без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо посилання позивача на незаконність проведеної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено перелік підстав, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

Поряд з цим, пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

З аналізу наведених норм вбачається, що Податковим кодексом України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок та виключно дотримання останніх може бути належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 (справа №826/12651/14), від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржив до суду наказ ГУ ДФС у м. Києві від 25.01.2019 № 1015, на підставі якого було проведено перевірку.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2019 у справі № 640/2327/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Геоцентр-Сервіс , визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 25.01.2019 № 1015.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2019 у справі № 640/2327/19 встановлено, що предмет перевірки, визначений наказом від 25.01.2019 № 1015, вже був охоплений перевіркою, здійсненою на підставі наказу від 10.08.2018 № 12209, що суперечить вимогам абзацу другого пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, як наслідок, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у ряді своїх рішень, зокрема від 17.01.2018 (провадження № К/9901/1895/18 по справі №1570/7146/12 (ЄДРСРУ № 71692623), від 16.01.2018 у справах № 2а/1570/4582/11, провадження № К/9901/924/18 (ЄДРСРУ № 71630461) та № 826/442/13-а, провадження № К/9901/898/18 (ЄДРСРУ № 71630409) висловив правову позицію, що у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що прийняття контролюючим органом на підставі висновків перевірки, наказ про проведення якої скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, спірного податкового повідомлення-рішення є підставою для скасування останнього, як такого, що прийнято поза межами та у не спосіб, визначений діючим законодавством України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль