Постанова

від 14.05.2020 по справі 120/2791/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2791/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

14 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень та податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027391305 від 16.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 422,52 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027291305 від 16.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 5069,84 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027311305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027331305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027321305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027301305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027281305 від 16.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 16826,64 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027261305 від 16.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 201919,70 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027341305 від 16.08.2019, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0027371305 від 16.08.2019 на суму 59306,13 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0027351305 від 16.08.2019, яким застосовано штраф та пеню в сумі 552,79 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0027381305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні санкції в сумі 6508,19 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0027361305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року ФОП ОСОБА_1 у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, вимоги та рішення про застосування фінансових санкцій є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на те, що земельні ділянки, які позивач здавав в суборенду не були зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому відсутній обов`язок подавати декларацію про майновий стан і доходи відповідно до п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, 177.11 ст. 177 ПК України, і як наслідок, нести відповідальність за недотримання цих положень.

Окрім цього, скаржник зазначає, що відповідач, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, які суд першої інстанції вважав доведеними.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.п. 78. 1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області №3479 від 04.07.2019 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 " та відповідно до направлень на перевірку від 04.07.2019 №2163 та №2162 у період з 11.07.2109 по 17.07.2019 Головним управлінням ДФС У Вінницькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку самозайнятої особи (ФОП) ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 26.02.2014 по 30.06.2019.

Результати перевірки оформлено актом від 24.07.2019 №2610/1305/ 2939208417 , яким зокрема встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 та п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (з наступними змінами та доповненнями), а саме заниження визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 161535,77 грн. за рахунок порушення умов перебування на спрощеній системі (надання в оренду земельних ділянок загальна площа яких перевищує 0,2 га).

Відповідальність передбачена п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями).

2) пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), а саме заниження суми податкових зобов`язань з військового збору за 2018 рік на суму 13461,31 грн. за рахунок порушення умов перебування на спрощеній системі (надання в оренду земельних ділянок загальна площа яких перевищує 0,2 га).

Відповідальність передбачена п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (з наступними змінами та доповненнями).

3) п. 177.2, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями, а саме відсутність ведення книги обліку доходів та витрат для підприємців на загальній системі оподаткування.

Відповідальність передбачена п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (з наступними змінами та доповненнями).

4) ч. 1 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами і доповненнями), а саме внесення готівки у вигляді виручки від реалізації на банківський рахунок за період 2018 рік в сумі 897420,93 грн.;

Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами і доповненнями).

5) п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010, а саме не подання звіту по єдиному соціальному внеску за 2014 та 2017 роки.

Відповідальність за вказані порушення передбачено п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

6) п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

Відповідальність за вказане порушення передбачено п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.

7) п. 51.1 ст. 51, п. п. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: за перевіряємий період платником не було відображено суми нарахованого та виплаченого доходу за 106 ознакою (надання майна в лізинг).

Відповідальність за вказані порушення передбачено ч. 2, п. 119.2. ст. 119 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

8) пп. 168.1.2 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 е ст. 176 Податкового кодексу України а саме: не перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 у загальній сумі 3148,97 грн., в тому числі по періодах: за 2016 рік - у сумі 587,81 грн., за 2017 рік - у сумі 587,81 грн., за 2018 рік - у сумі 1973,35 грн.

Відповідальність за вказані порушення передбачено п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

9) пп. 168.1.2 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 "а" ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями: не перерахування військового збору на загальну суму 360,41 грн., в тому числі: за 2016 рік - у сумі 48,99 грн., за 2017 рік - у сумі 48,99 грн., за 2018 рік - у сумі 164,45 грн.

Відповідальність за вказані порушення передбачено п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

10) п. 8.1., п. 8.4. порядку обліку платників податків, затверджених наказом міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462;

Відповідальність за порушення передбачена п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями.

11) п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок, нарахований з чистого оподатковуваного доходу, в сумі 58038,20 грн., в т.ч. за 2017 рік - 704 грн., за 2018 рік - 57334,20 грн.

Відповідальність за порушення передбачено п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

12) п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України 2464-VI від 08.07.2010 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (з наступними змінами та доповненнями), а саме заниження бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі - 1267,93 грн., у т. ч. за 2014 рік на 1267,93 грн.

Відповідальність передбачена п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України 2464-VI від 08.07.2010 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (з наступними змінами та доповненнями).

13) п. 1 ч. 2 ст. 6. ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті несвоєчасно сплаченого єдиного внесок) з самостійно визначеної суми за IV квартал 2018 року.

Відповідальність за дане порушення передбачено ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

14) п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 та п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, а саме: неналежне ведення обліку доходів і витрат та включення до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016, 2017, 2018, 2019 роки перекручених даних буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідальність за вказане порушення передбачено ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року №8073-Х.

15) За порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: порушення порядку нарахування та сплати єдиного соціального внеску за 2014, 2017, 2018 роки та неподання поданого звіту по єдиному соціальному внеску за 2014, 2017 роки буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідальність за вказані порушення передбачено ст. 165 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року №8073-Х.

За висновками перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

1) №0027391305 від 16.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 422,52 грн.;

2) №0027291305 від 16.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 5069,84 грн.;

3) №0027311305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.;

4) №0027331305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн.;

5) №0027321305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.;

6) №0027301305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн.;

7) №0027281305 від 16.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 16826,64 грн.;

8) №0027261305 від 16.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 201919,70 грн.;

9) №0027341305 від 16.08.2019, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 1 грн.;

- та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0027371305 від 16.08.2019 на суму 59306,13 грн.;

- рішень:

1) №0027351305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні санкції та пеню в сумі 552,79 грн.;

2) №0027381305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні санкції в сумі 6508,19 грн.;

3) №0027361305 від 16.08.2019, яким застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.

Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України витратами, безпосередньо пов`язаними з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем, є:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, згідно з пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 10.01.2018 уклав договір суборенди №1 з ФГ Нива , земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 22,3492 га та договір суборенди №5 від 11.01.2018 з ФГ Садівник-A , земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 18,7401 га.

Відповідно умов договору суборенди землі предметом договору є:

"1.1. Суборендодавець надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля), які перебувають в оренді суборендодавця:

ОСОБА_2 - площа 3,8548;

ОСОБА_3 - площа 3,0556;

ОСОБА_4 - площа 6,5858;

ОСОБА_5 - площа 4,2751;

ОСОБА_6 - площа 4,5779; та

ОСОБА_7 - площа 5,5536;

ОСОБА_8 - площа 3,5065;

ОСОБА_9 - площа 4,4;

ОСОБА_10 - площа 5,28.

Також, суборендодавець та орендар уклали додаткову угоду до договору суборенди землі, згідно умов додаткової угоди до договорів суборенди землі предметом договору є: "власникам земельних паїв орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі готівкою, або в натуральній формі (зерно, солома, сіно, олія та інше), або відробітковій формі (надання послуг: культивація, оранка, транспортні послуги, тощо) по діючим звичайним цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними первинними документами. Розмір орендної плати у рік становить 5000,00 грн.".

Оскільки перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларації занижено суму чистого доходу на 897420,93 грн., а тому колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено п. 177.2 п. 177.4 ст. 177, пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПК України.

За приписами пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, контролюючий орган правомірно виніс податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0027261305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 201919,70 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження позивача, що податковим органом протиправно винесені податкові повідомлення-рішення за відсутності зареєстрованих в установленому порядку договорів суборенди, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди (ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України).

Положеннями статті 8 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Крім того, ст.ст. 125, 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, відсутність державної реєстрації договору лише свідчить про безпідставність користування земельною ділянкою, а використання земельної ділянки без належної правової підстави призведе лише до позбавлення власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати.

Верховний Суд України у постанові від 01.07.2015 у справі №916/3311/14 і від 07.10.2015 у справі №916/3371/14 зазначив, що бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, кваліфікується як невжиття належних заходів, спрямованих на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів.

З матеріалів справи слідує, що ані суборендодавець ані суборендар не вчинили дій, спрямованих на своєчасну державну реєстрацію договору суборенди землі.

Водночас, колегія суддів зауважує, що податкове законодавство не пов`язує виникнення у орендаря статусу податкового агента з дотриманням учасниками орендних правовідносин вимог цивільного та земельного законодавства під час укладення та виконання договору оренди. Адже об`єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб виникає за наслідками здійснення господарської операції, а не за результатами укладення договору, та за фактом одержання платником цього податку доходу, тоді як податкове законодавство не обумовлює застосування наведених у ньому правил оподаткування доходів фізичних осіб-орендодавців дотриманням порядку укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Так, позивачем не заперечується сам факт передання земельних ділянок та використання їх ФГ "Нива" та ФГ "Садівник" згідно договорів суборенди від 10.01.2018 і від 11.01.2018, в матеріалах справи міститься пояснення позивача надане Крижопільському управлінню ГУ ДФС у Вінницькій області в якому чітко зазначено, що в 2018 році земельні ділянки передані в суборенду ФГ "Нива" в кількості 5 ділянок загальною площею 22,3492 га та ФГ "Садівник" в кількості 4 ділянок загальною площею 18,7401 га, орендна плата за паї виплачується ФГ "Нива" та ФГ "Садівник" згідно договору суборенди.

Отже, є підтвердженим як факт використання спірних земельних ділянок, так і факт отримання доходу за таке використання, а тому у позивача існував визначений нормами ПК України обов`язок щодо сплати податку з цього доходу, незалежно від відсутності державної реєстрації договорів земельних ділянок.

Стосовно правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, що підлягає сплаті до бюджету самозайнятою особою ОСОБА_1 то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Так, відповідачем встановлено заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік в сумі 161535,77 грн.

Разом з тим, нормами пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Однак, в порушення даних норм законодавства позивачем занижено суму військового збору на 134161,31 грн., оскільки, як судом встановлено, ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу на 897420,93 грн.

Відтак, сума чистого доходу в розмірі 897420,93 грн. оподатковується військовим збором за ставкою 1,5%, що становить: 897420,93 грн.*1,5%=13461,31 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 16.08.2019 за №0027281305 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Крім того, варто зазначити, що ФОП ОСОБА_1 з 13.08.2018 перебуває на спрощеній системі оподаткування, до 12.11.2018 був платником єдиного податку 2 групи та з 12.11.2018 є платником єдиного податку 3 групи.

Відповідно до п. 291.2, п. 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

За приписами п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб`єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (п. 292.14 ст. 292 ПК України).

Згідно норм пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Так, відповідно до матеріалів справи позивач 10.01.2018 заключив договір суборенди №1 з ФГ Нива земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 22,3492 га та договір суборенди №5 від 11.01.2018 з ФГ Садівник-A земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 18,7401 га, з яких встановлено, що загальна їх площа перевищує 0,2 гектара, а тому позивач не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, контролюючим органом правильно встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 , які висвітлені в Акті перевірки та, відповідно, на підставі якого прийнятті податкові повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно до п. 51.1 ст. 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно пп. "б" п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 3.2 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом 21.01.2014 № 49, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за N228/25005, наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556, а саме не подання податкового рахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), в якому не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу за 106 ознакою (надання майна в лізинг, оренду або суборенду).

Відтак податковим органом правомірно застосовано штраф у розмірі 510 грн. за не відображення суми нарахованого та виплаченого доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 106 ознакою (надання майна в лізинг, оренду або суборенду), визначеного податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2019 №0027311305. Отже, в цій частині податкове повідомлення-рішення від 06.08.2019 №0027311305 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Водночас фактичні дії позивача щодо способу використання орендованих ним земельних ділянок не впливають на виконання ним обов`язку з перерахування орендної плати як обов`язкового платежу в розмірі не меншому, встановленому підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в перевіряємому періоді орендувались земельні ділянки у фізичних осіб для використання у господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відділом Держгеокадастру у Томашпільському районі на запит Крижопільського управління ГУ ДФС у Вінницькій області від 16.07.2019 №21049/9/02-32-56-06 про надання нормативного грошової оцінки землі, надано відповідь від 16.07.2019 №0-2-0-35-166/116-19, з якої слідує, що згідно технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право приватної власності членам СТОВ Зелений клин с. Рожнятівка Рожнятівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області затвердженою розпорядженням Томашпільської РДА від 19.02.2001, вартість земельної частки (пай), по Рожнятівській сільській раді згідно розрахунку вартості земельних часток (паїв) становила 11754,57 грн. без урахування коефіцієнту інфляції; згідно технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право приватної власності членам СТОВ Яланецьке с. Яланець затвердженою розпорядженням Томашпільської РДА від 10.09.2001 №233 вартість земельної частки (пай), на території Яланецької сільської ради, згідно розрахунку вартості земельних часток (паїв) становила 9635,66 грн. без урахування коефіцієнту інфляції.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується акумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження); 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель несільськогосподарського призначення - 1,06; 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0.

Нормативно грошова оцінка землі на 2016-2018 рр. становить 11754,57*1,02*1,035*1,028*1,152*1,059*1*1*1*1*1,249*1,2=23325,58 грн.

В матеріалах справи міститься пояснення позивача (а.с. 60-61 т. 1) в якому чітко зазначено, що в 2018 році земельні ділянки передані в суборенду ФГ "Нива" в кількості 5 ділянок загальною площею 22,3492 га та ФГ "Садівник" в кількості 4 ділянок загальною площею 18,7401 га, орендна плата за паї виплачується ФГ "Нива" та ФГ "Садівник" згідно договору суборенди. Вказаними поясненнями позивач підтверджує факт несплати орендної плати за договорами оренди.

За приписами ч. "а" п. 171.2 ст. 171 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п. 176.1 "е" ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (176.2 "а" ст. 176 ПК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач не утримував податок на доходи та не виплачував орендну плату чим, в порушення наведених норм закону ФОП ОСОБА_1 не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 у загальній сумі 3148,97 грн., у тому числі по періодах: за 2016 р. - у сумі 587,81 грн.; 2017 р. - у сумі 587,81 грн.; 2018 р. - у сумі 1973,35 грн., що у свою чергу встановлено контролюючим органом та відображено в Акті перевірки.

Внаслідок цього, порушено вимоги пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 "а" ст. 171 ПК України у звя`зку з не перерахуванням військового збору на загальну суму 360,41 грн., у тому числі за: 2016 р. - у сумі 48,99 грн.; 2017 р. - у сумі 48,99 грн.; 2018 р. - у сумі 164,45 грн.

Згідно пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Пунктом 54.2 ст. 54 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Відповідно до ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Згідно п. 129.4 ст. 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Таким чином, контролюючим органом доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 16.08.2019 №0027291305 та №0027391305, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , в частині скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до п. 8.1 Порядку обліку платників податків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462 (далі - Порядок №462) платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

За приписами п. 8.4 Порядку №462 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 11) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно з п. 63.3 ст. 63 ПК України об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Відповідно до п. 117.1 ст. 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень.

Так, перевіркою податкового органу встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано повідомлення за формою 20-ОПП і в спростування цього жодних доказів не надано.

Отже, контролюючим органом правильно встановлено порушення позивачем податкового законодавства та, відповідно винесення податкового повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0027331305.

Окрім цього, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно ч. 1 статті 17 вказаного закону за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання вчинене вперше - 1 гривня.

У періоді, що перевірявся, контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював розрахункові операції в готівковій формі при, продажу товарів пов`язаних з торгівельно-посередницькою діяльністю (реалізація сільськогосподарської продукції) без використанням реєстраторів розрахункових операцій. Тобто, внесення готівки у вигляді виручки від реалізації сільськогосподарської продукції (зернових, насіння кукурудзи, насіння ячменю, насіння пшениці) на банківський рахунок за період 2018 року в сумі 897420,93 грн., чим і порушив норми ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а відтак податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0027341305 винесене правомірно та скасуванню не підлягає.

Згідно пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 177.11 ст. 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з 27.02.2014 по 31.01.2017 перебував на загальній системі оподаткування, при цьому, в порушення вказаних норм законодавства позивачем не подано податкової декларації про майновий стан і доходи (ліквідаційна) за 2017 рік.

Відтак, з огляду на викладене та доводи, зазначені щодо інших податкових повідомлень-рішень в межах цього адміністративного спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме чинним податковим законодавством на платника податку покладено обов`язок щодо своєчасності формування та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі невиконання вказаного обов`язку, платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу. Позивач не виконав свого обов`язку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи (ліквідаційна) за 2017 рік, а тому податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0027301305, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн. є правомірним.

При цьому п. 85.2 ст. 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Відповідно до ст. 121 ПК України порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами 121.1 ст. 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Податковим органом під час перевірки встановлено відсутність ведення книги обліку доходів і витрат для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування, а також включення до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016-2019 рр. перекручених даних, що призвело до винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0027321305. Отже, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0027321305.

Стосовно нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок), то апеляційний суд зазначає таке.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як слідує з матеріалів справи, позивач, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платник єдиного внеску зобов`язаний:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

За приписами ч. 12 ст. 9 цього Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , встановлено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 25 зазначеного Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Частиною 10 ст. 25 Закону, передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасність подання ФОП ОСОБА_1 звітності за 2014 рік та неподання звітності за 2017 рік, що в свою чергу є порушенням законодавства та тягне за собою відповідальність.

При цьому, позивачем занижено базу нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі - 263810 грн., у т.ч. за 2017 рік - на 3200,00 грн., за 2018 рік - на 260610,00 грн.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу на 897420,93 грн.

Суб`єктом господарювання занижено базу нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі на 3654 грн. (за ІІ квартал 2014 року).

Окрім цього, ФОП ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску, в результаті вказаних порушень на суму 1267,93 грн., у т. ч. за квітень-червень 2014 р. - на 1267,93 грн.

Разом з тим з матеріалів справи слідує, що згідно нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, 22% з 01.01.2016, занижено суми єдиного внеску на 58038,20 грн., в т.ч. за 2017 рік - 704 грн., за 2018 рік - 58038,20 грн., у зв`язку із невірним визначенням бази оподаткування, а саме: заниженням доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску).

Позивачем також несвоєчасно сплачено єдиний внесок з самостійно визначеної суми за 4 квартал 2018 року, а саме: граничний термін сплати ЄСВ - 21.01.2019, водночас фактично сплачено - 04.03.2019, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу викладені в Акті перевірки є обґрунтованими, тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, оскаржувані рішення контролюючого органу, а саме: вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач правомірно донарахував єдиний внесок та штрафні санкції і, відповідно прийняв вимогу про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій.

Отже, посадовими особами Головного управління ДФС у Вінницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій в межах приписів, встановлених чинним податковим законодавством, а тому вони є правомірними, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах чинного податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань скаржника судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 травня 2020 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.