Ухвала

від 14.05.2020 по справі 826/10884/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 травня 2020 року

Київ

справа №826/10884/18

адміністративне провадження №К/9901/8051/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року

у справі №826/10884/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційна служба України в Київській області та Державної міграційної служби України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2020 року зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України(надалі - КАС України).

Ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України, в частині необхідності зазначення підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав).

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано уточнену касаційну скаргу, в якій скаржник підставою касаційної інстанції зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Проаналізувавши матеріали уточненої касаційної скарги та ухвалені по цій справі судові рішення, суд касаційної інстанції встановив наступне.

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційна служба України в Київській області (надалі - відповідач 1) та Державної міграційної служби України (надалі - відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ відповідача 1 від 17 листопада 2017 року № 441-17 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Сомалі ОСОБА_1 (відповідно до повідомлення від 07 грудня 2017 року № 65: ОСОБА_2 ));

- зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства (відповідно до повідомлення від 07 грудня 2017 року № 65: ОСОБА_2 )).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до суду касаційної інстанції.

У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VII " Про судоустрій і статус суддів ".

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом спору у цій справі є - визнання протиправним і скасування наказу про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов`язання повторно розглянути документи для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що дана справа має виняткове значення для скаржника.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту в пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, а предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих.

Суд касаційної інстанції не приймає твердження скаржника, що суд апеляційної інстанції не застосував висновок Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постановах від 24 січня 2020 року у справі №826/13636/17, від 05 червня 2019 року у справі 826/6949/16, від 21 березня 2019 року у справі №826/14777/16, оскільки вказані висновки зроблені за інших обставин.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №826/10884/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційна служба України в Київській області та Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська,

Судді Верховного Суду