Рішення

від 05.05.2020 по справі 163/2563/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2563/19

Провадження № 2/163/145/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом Любомльської районної громадської організації Українського товариства мисливців та рибалок до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна екологічна інспекція у Волинській області),

в с т а н о в и в :

У позовній заяві голова Любомльської районної громадської організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі - Любомльська РГО УТМР) просить постановити рішення про стягнення з відповідача 120 000,00 гривень шкоди, завданої незаконним добуванням двох особин оленя європейського (благородного).

Вимоги обґрунтовано тим, що 26.05.2019 року близько 23 години невстановлена особа неподалік урочища "Полігон", що за селом Лисняки Любомльського району, здійснила близько 5 пострілів. 27.05.2019 року єгер Любомльського РО УТМР ОСОБА_2 при обході цієї території виявив двох мертвих тварин породи "олень благородний" з вогнепальними пораненнями. Відомості по даному факту були внесені в ЄРДР за ознаками ч.1 ст.248 КК України. Постановою слідчого від 30.09.2019 року кримінальне провадження закрите, однак з огляду на зібрані докази (висновок балістичної експертизи, лист Волинського НДЕКЦ, інформації оператора мобільного зв`язку) досудовим розслідуванням встановлено вчинення зазначеного правопорушення відповідачем ОСОБА_1 . Постановою суду від 18.11.2019 року на підставі досліджених доказів встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки передбаченого ч.2 ст.85 КУпАП правопорушення. Оскільки постановами слідчого та судді встановлено здійснення відповідачем незаконного полювання без дозвільних документів на добування мисливських тварин, що є порушенням вимог Законів України "Про мисливське господарство та полювання", "Про тваринний світ", останній зобов`язаний відшкодувати завдані цим правопорушенням збитки, однак, незважаючи на надіслану претензію, в добровільному порядку їх не відшкодував.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву. У ньому вказав на недоведеність вчинення правопорушення саме відповідачем, оскільки жодного доказу на ствердження цієї обставини позивач до позову не додав. Вважає, що в даному випадку позивач не звільнений від доказування винуватості відповідача, оскільки постанова слідчого про закриття кримінального провадження в силу ч.6 ст.82 ЦПК України не має преюдиціального значення, а постанова суду про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за закінченням строку накладення адміністративного стягнення не містить жодних висновків про вчинення відповідачем протиправних дій.

На спростування висновків слідчого у мотивувальній частині постанови вказав, що кулі, якими були уражені тварини, вилучені не були, та їх експертне дослідження не проводилось, як і не проводилась трасологічна експертиза виявлених гільз. Довідка НДЕКЦ не ґрунтується на експертному дослідженні, тому не є доказом відстрілу знайдених гільз з карабіну відповідача. Припущення протилежного також не доводить причетності відповідача до подій 26.05.2019 року, оскільки гільзи могли бути залишені під час попередніх полювань ОСОБА_1 , починаючи з 2012 року, як активного члена Любомльської РГО УТМР. Інформація ПрАТ "Київстар" не підтверджує перебування відповідача в лісовому масиві урочища "Полігон", оскільки зона дії базової станції стільникового зв`язку охоплює значну територію, в тому числі місце проживання та роботи відповідача.

У зв`язку з наведеним та через недостатність доказів для визнання відповідача заподіювачем шкоди, просив у задоволенні позову відмовити.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно із постановою слідчого СВ Любомльського ВП ГУНП у Волинській області від 30.09.2019 року на підставі повідомленням єгера Любомльської РО УТМР ОСОБА_2 від 27.05.2019 року в ЄРДР 28.05.2019 року були внесені відомості за № 12019030150000193 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.248 КК України.

За повідомленням єгера 26.05.2019 року приблизно о 23 годині невстановлена особа неподалік урочища "Полігон", що за селом Лисняки Любомльського району, здійснила близько 5 пострілів зі зброї, після чого при обході території 27.05.2019 року у вказаному місці єгер виявив двох мертвих тварин породи "олень благородний" з вогнепальними пораненнями.

Проведеним 27.05.2018 року оглядом місця події було виявлено п`ять стріляних гільз, які згідно висновку балістичної експертизи придатні для ідентифікації зброї та відстріляні з одного екземпляра зброї - самозарядного, нарізного мисливського карабіну.

Відповідно до листа Волинського НДЕКЦ від 12.07.2019 року перевіркою за обласним балістичним обліком виявлених і вилучених п`яти стріляних гільз вставлено збіг слідів з контрольними відстрілами мисливського карабіну "Тигр" № НОМЕР_1 , зареєстрованого за ОСОБА_1 .

З отриманої на підставі ухвали слідчого судді інформації ПрАТ "КиївСтар" встановлено, що на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 перебував та виходив на зв`язок в зоні дії базових станцій, що в урочищі "Полігон" біля села Лисняки Любомльського району.

На підставі наведених доказів слідчий дійшов висновку про вчинення вище вказаного правопорушення ОСОБА_1 , однак з огляду на розмір заподіяної шкоди в сумі 120 000,00 гривень, яка не є істотною, прийняв рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.248 КК України кримінального правопорушення. М матеріали щодо відповідача слідчий надіслав екологічній інспекції у Волинській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.85 КУпАП.

23.10.2019 року старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Волинської області склав протокол про адміністративне правопорушення № 001998 за ознаками ч.2 ст.85 КУпАП про те, що 26.05.2019 року о 23 годині в урочищі "Полігон" поблизу села Лисняки Любомльського району в мисливських угіддях Любомльської РО УТМР ОСОБА_1 в порушення ст.12, абз.4 ч.1 ст.14, ч.ч.2, 6 ст.17, п.1 ч.1 ст.20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", абз.4 ст.23 Закону України "Про тваринний світ" з використанням належного йому мисливського карабіну "Тигр" калібру 7,62х54, НОМЕР_1, здійснював незаконне полювання без дозвільних документів на добування мисливських тварин, в результаті чого добув дві мисливські тварини "олень благородний".

Постановою суду від 18.11.2019 року провадження в справі про адміністративне правопорушення за цим протоколом відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.85 КУпАП закрите на підставі п.7 ст.247 КУпАП за збігом передбаченого ст.38 КУпАП строку для накладення стягнення.

Вказана постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалась та за інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 29.11.2019 року.

Відповідно до складеного старшим державним інспектором з ОНПС у Волинській області розрахунку розмір заподіяної шкоди в результаті незаконного видобування двох особин оленя європейського (благородного) складає 120 000,00 гривень.

02.12.2019 року Державна екологічна інспекція у Волинській області надіслала ОСОБА_1 претензію про відшкодування вказаних збитків, яку останній отримав 06.12.2019 року.

Спірні правовідносини за своїм характером є деліктними та регламентуються такими законодавчими нормами.

Згідно із ст.42 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання несуть особи, винні, зокрема, у порушенні правил полювання та здійснення інших видів використання мисливських тварин, правил регулювання їх чисельності.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Така правова позиція у деліктних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 року в справі № 2-1474/11-ц, від 17.05.2018 року в справі № 755/22092/15-ц, від 05.09.2018 року в справі № 761/6010/15-ц.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Постанова слідчого від 30.09.2019 року про закриття кримінального провадження в силу ст.82 ЦПК України хоча й не має преюдиціального значення, однак є доказом в розумінні ст.76 ЦПК України, який підлягає оцінці в загальному, передбаченому ЦПК України, порядку.

Зазначена постанова слідчого у встановленому порядку не оскаржувалась та набрала законної сили. У ній констатовані факти і події з посиланням на зібрані у кримінальному провадженні докази.

Представник відповідача вважає можливим спростувати зроблені слідчим у мотивувальній частині постанови висновки в рамках даної цивільної справи. Його доводи у цій частині фактично зводяться до оцінки проведених у кримінальному провадженні слідчих дій, зібраних доказів, неповноти досудового розслідування, однак це не може бути предметом розгляду цивільної справи, оскільки відноситься виключно до компетенції слідчого судді.

Разом із цим, належних і допустимих доказів непричетності ОСОБА_1 до заподіяної шкоди, тим самим доведення його невинуватості, сторона відповідача не надала ні в рамках кримінального провадження, ні в цій цивільній справі.

Вказуючи в обґрунтування своєї позиції на непроведені досудовим розслідуванням певні експертизи, у тому числі трасологічну, сторона відповідача, маючи процесуальну можливість навіть в рамках цієї цивільної справи, відповідного клопотання в порядку ст.103 ЦПК України не заявляла, тим самим не спростувала встановленого слідством збігу слідів виявлених на місці події стріляних гільз із контрольними відстрілами належної відповідачу мисливської зброї, а також не довела можливого залишення останнім цих гільз на місці події під час полювань у попередні роки, починаючи з 2012 року.

Надана представником відповідача інформація щодо радіусу дії базової станції ПрАТ "Київстар", яка обслуговує село Лисняки Любомльського району, не вказує про конкретне місце перебування відповідача у момент вчинення правопорушення, а тому з огляду на вищевикладене сама по собі не є беззаперечним доказом непричетності відповідача до вчиненого правопорушення та заподіяної ним шкоди.

Інші надані представником відповідача докази (довідка про членство відповідача в Любомльській РГО УТМР, копія щорічної контрольної картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання з 01.05.2018 року по 30.04.2019 року, копія журналу реєстрації інструктажу з правил безпеки при проведенні полювання за аналогічний період) не містять жодних даних щодо предмета доказування, тому правового значення у спірних правовідносинах не мають та судом до уваги не приймаються.

У зв`язку із наведеним, даючи оцінку постанові слідчого, суд враховує, що закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.248 КК України, мало місце виключно з підстав відсутності істотної шкоди, оскільки встановлений її розмір не перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення береться до уваги лише в частині встановлення факту незаконного полювання. Оскільки цією постановою відповідач не був визнаний винним у вчиненні правопорушення, підстави для оцінки висновків постанови як доказу вчинення такого незаконного полювання відповідачем відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши в сукупності надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, суд вважає по справі доведеним, а відповідачем не спростованим той факт, що саме з його вини внаслідок незаконного полювання було завдано позивачу, як користувачу мисливського угіддя, збитків у вигляді здобуття двох особин оленя європейського (благородного).

Позивач зі своєї сторони довів належними і допустимими доказами як наявність шкоди, так і її розмір на рівні 120 000,00 гривень, що підтверджується розрахунком розміру заподіяної шкоди, складеним старшим державним інспектором з ОНПС у Волинській області у відповідності із таксою, встановленою у додатку до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.06.2017 року № 301/222.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, здійснюється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в установленому порядку таксами, а за їх відсутності - за розрахунками користувачів мисливських угідь.

Кошти за відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у галузі ведення мисливського господарства та полювання, зараховуються на рахунок користувача мисливських угідь, якому заподіяні збитки.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення реалізації права позивача на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного добування мисливських тварин, на підставах, передбачених законом, та стягнення з відповідача 120 000,00 гривень заподіяних збитків.

Тим самим заявлені вимоги по їх суті та розміру є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову у відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Любомльської районної громадської організації Українського товариства мисливців та рибалок 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування двох особин оленя європейського (благородного).

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Любомльської районної громадської організації Українського товариства мисливців та рибалок 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки … апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Найменування позивача - Любомльська районна громадська організація Українського товариства мисливців та рибалок; місце знаходження: вулиця Наталії Ужвій 23, місто Любомль Волинської області; ЄДРПОУ - 03928263.

Ім`я відповідача - ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Найменування третьої особи - Державна екологічна інспекція у Волинській області; місце знаходження: вулиця Степана Бандери 20, місто Луцьк Волинської області; ЄДРПОУ - 38009738.

Головуючий : суддя С.С.Чишій