Постанова

від 13.05.2020 по справі 478/317/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.05.20

22-ц/812/830/20

Єдиний унікальний номер судової справи № 478/317/18

Номер провадження № 22-ц/812/830/20 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 та його представника - адвоката Галач Тетяни Анатоліївни

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді - Іщенко Х.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма імені Шевченко (надалі - ПСП Агрофірма імені Шевченко ) про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПСП Агрофірма імені Шевченко про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 він є власником земельної ділянки площею 4,23 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823686500:01:000:0027, що розташована в межах території Червонознам`янської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

24 грудня 2010 року між ним та ПСП Агрофірма імені Шевченко укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, зареєстрований у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041049101709.

Посилаючись на те, що підприємство систематично не виконує умови договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, позивач уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути з ПСП Агрофірма імені Шевченко на його користь заборгованість по орендній платі у сумі 17 236, 39 грн. за період з 2011 року по 2017 рік включно, розірвати договір оренди зазначеної земельної ділянки та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача у відзиві зазначав, що орендна плата за 2011 - 2017 роки позивачем отримана в загальній сумі 44 782 грн. у більшому розмірі ніж передбачено договором, що підтверджується відомостями про отримання орендної плати ПСП Агрофірма імені Шевченко , а також перераховані податки в сумі 10848 грн., а тому вимоги не підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 2011 року по 31 грудня 2014 року то вони не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2020 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів щодо систематичної несплати орендної плати та істотного порушення умов договору відповідачем, що є підставою для розірвання договору. Крім того спірний договір оренди землі зареєстровано 24 грудня 2010 року, строк виконання основного зобов`язання зі сплати орендної плати сплинув 31 грудня 2013 року, позивач звернувся до суду з позовом 12 березня 2018 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, а тому відсутні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач та його представник подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до ПСП Агрофірма імені Шевченко в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про відсутність систематичної несплати орендної плати та істотне порушення умов договору не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. З наданих відповідачем документів на підтвердження орендної плати підпис позивача міститься лише у видатковому касовому ордері від 19 вересня 2011 року на отримання 1000 грн. - не в повному обсязі, орендна плата за 2017 рік сплачена у сумі 3 200 грн. з порушенням строків, а також не в повному обсязі, що свідчить про систематичне невиконання орендарем зобов`язань щодо сплати орендної плати. Судом не встановлено що за 2015-2017 роки в межах строків позовної давності позивачу сплачена орендна плата своєчасно та в повному обсязі. Крім того, застосування судом строків позовної давності стосовно майнової вимоги про стягнення орендної плати, не означає автоматичне їх застосування до вимоги немайнового характеру про розірвання договору оренди землі. Несплата орендної плати поза строками позовної давності також є свідченням про систематичну несплату орендної плати.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України ).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України Про оренду землі ).

У пункті д) частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,23 га, розташованої в межах території Червонознам`янської сільської ради Казанівського району Миколаївської області кадастровий номер 4823686500:01:000:0027 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 01 червня 2004 року (т. 1 а.с. 3).

Між ОСОБА_3 та ПСП Агрофірма імені Шевченко укладено договір оренди землі вказаної земельної ділянки, без номера та дати, зареєстрований у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК, про що Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2010 року за №041049101709 (т. 1 а.с.4-5).

Згідно пунктів 9, 11 договору оренди землі орендна плата виплачується орендарем у розмірі 3% від оцінки земельного пая до кінця календарного року.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату (п.31 договору).

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на невиконання умов договору, а саме несплату орендної плати за 2011-2017 року у розмірі 17 236, 39 грн.

Згідно довідки ПСП Агрофірма імені Шевченко розмір нарахованої орендної плати за 2011-2017 роки становить 32 141 грн. (т.1 а.с.32).

Заперечуючи проти позову та стверджуючи про те, що умови договору стосовно виплати позивачу орендної плати протягом 2011-2017 орендарем виконувались, відповідачем було надано документи бухгалтерського обліку про сплату ОСОБА_3 орендної плати по ПСП Агрофірма імені Шевченко , а саме відомості, видаткові касові ордера та накладні за 2011-2016 роки на суму 39 750 грн., а також поштовий переказ від 04 червня 2018 року про сплату орендної плати у сумі 3200 (т. 1 а.с. 33-48, т. 2 а.с.28).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №18-1155/19-17/18/19/20/21/22/23/24/25/26 від 23 січня 2019 року, підписи у документах первинного бухгалтерського обліку, а саме: накладній № 62 від 02.04.2012 р., видаткових касових ордерах від 09.04.2012 р., 11.06.2012 р., 25.07.2012 р., 01.08.2012 р., 06.12.2012 р., 19.02.2013 р., 20.05.2013 р., відомості на видачу грошей в рахунок пая за липень 2015 року виконано не самим ОСОБА_3 , а іншою особою. Встановити, ким виконано підписи від імені ОСОБА_3 у документах первинного бухгалтерського обліку - видатковому касовому ордері від 29.06.2012 р. та накладній від 29.05.2015 р. не представилось можливим (т. 1 а.с. 145-154).

Між тим, зі змісту заяви від 09 липня 2018 року наданої відповідачем, оригінал якої було оглянуто в суді апеляційної інстанції, вбачається, що ОСОБА_4 , визнала, що отримувала гроші в рахунок пая 0,5, який належить ОСОБА_3 на його прохання в ПСП Агрофірма імені Шевченко (т. 2 а.с.19).

Як пояснили під час апеляційного розгляду представники сторін, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є подружжям та проживають разом однією сім`єю.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч.2 ст. 3 СК України)

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї. То гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя Ч.2,3 ст. 61 СК України).

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ч.4 ст. 65 СК України).

Наведене свідчить про те, що протягом 2011-2016 року орендарем виплачувалася орендна плата за користування належною позивачу земельною ділянкою розміром 4,23 га, яку отримувала його дружина діючи виключно в інтересах сім`ї.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм висновок суду про відсутність доказів щодо систематичного невиконання орендарем умов договору стосовно оплати орендної плати, а відтак і порушення прав позивача, що є підставою для розірвання договору є вірним.

Посилання в апеляційній скарзі позивача та його представника на те, що заява від 09 липня 2018 року про отримання на його прохання орендної плати за належну йому земельну ділянку, дружиною була написана під тиском та погрозами з боку відповідача є безпідставними, оскільки належних доказів вказаних обставин не надано, крім того, про тиск зазначає сам позивач, а не його дружина, яка протягом розгляду справи майже два роки не спростувала написану нею власноруч заяву.

Аргументи ОСОБА_3 та його представника про те, що він не уповноважував дружину на отримання орендної плати не заслуговують на увагу з огляду на те, що протягом 2011-2017 роки він жодного разу не звертався до відповідача про сплату орендної плати, що само по собі спростовує факт необізнаності оплати та отримання орендної плати від відповідача за належну йому земельну ділянку. До того ж, вперше ОСОБА_3 звернувся до ПСП Агрофірма імені Шевченко із заявою про виплату орендної плати у січні 2018 року перед зверненням до суду (т. 1 а.с. 6).

Доводи про те, що заява написана дружиною позивача не є належним доказом, оскільки в ній не зазначено за яку саме земельну ділянку отримано орендну плати також не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими обставинами.

Як пояснив у суді апеляційної інстанції представник ПСП Агрофірма імені ОСОБА_5 ОСОБА_3 належить дві земельні ділянки, половина земельного паю, отриманого у спадок це земельна ділянка розміром 4,23 га за яку й виник спір щодо орендної плати, а також інша земельна ділянка більшого розміру близько 20 га про що також підтвердила й представник позивача.

Посилання представника позивача на неотримання особисто ОСОБА_3 орендної плати протягом семи років не може свідчити про неналежне виконання орендарем умов договору.

Колегія суддів, також погоджується з висновком суду про відмову у стягненні заборгованості по орендній платі, оскільки як встановлено судом, відповідачем за період з 2011- 2018 роки було виплачено орендної плати більш ніж як на 40 000 грн., що значно перевищує розмір нарахованої орендної плати відповідно до умов договору - 32 141 грн. та розрахунку самого позивача - 17 236,39 грн.

З огляду на вказане вище, не заслуговують на увагу твердження про несплату в повному обсязі орендної плати за 2015-2017 роки.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що за 2018-2019 роки відповідачем також не сплачена орендна плата не заслуговують на увагу, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а саме період з 2011-2017 роки.

До того ж, колегія звернула увагу на те, що суд послався на сплив строку позовної давності 31 грудня 2013 року щодо заборгованості з орендної плати.

Відповідно до роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18 грудня 2009 року, в якому зазначено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Однак, вказане вище не вплинуло на остаточний висновок суду про відмову у задоволенні позову.

Європейський як суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та його представника - адвоката Галач Тетяни Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 14 травня 2020 року.