Рішення

від 12.05.2020 по справі 925/962/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Справа № 925/962/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача за первісним позовом - представник не з`явився,

від першого відповідача за первісним позовом - представник не з`явився,

від другого відповідача за первісним позовом - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім

"Євротрубпласт", м. Рубіжне, Луганська область

до 1. приватного підприємства "УКР-ЄВРО БУД", м. Черкаси,

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо -

комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ", м. Черкаси

про стягнення солідарно 576 766 грн. 46 коп.

за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо -

комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ", м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім

"Євротрубпласт", м. Рубіжне, Луганська область

про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до приватного підприємства "УКР-ЄВРО БУД" та товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" про стягнення солідарно з відповідачів 439 408 грн. 78 коп. боргу, 75 207 грн. 78 коп. неустойки, 53 134 грн. 61 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 9 015 грн. 29 коп. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням договору поставки від 02 жовтня 2018 року за №601.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17 вересня 2019 року.

09 вересня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" про визнання недійсним договору поруки №601-ПР від 02 жовтня 2018 року укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" про визнання недійсним договору поруки №601-ПР від 02 жовтня 2018 року, для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2019 року відкладено підготовче засідання на 10 жовтня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року було призначено судову експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до надання суду письмового висновку про результати проведеної експертизи.

17 січня 2020 року від Черкаського відділення Київського науково -дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 14 січня 2020 року за №2294/19-23,20/20-23.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 січня 2020 року провадження у справі №925/962/19 поновлено. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання суду призначено на 10 год. 00 хв. 25 лютого 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 24 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 березня 2020 року розгляд справи по суті відкладено на 12 год. 00 хв. 14 квітня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 квітня 2020 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 12 травня 2020 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В матеріалах справи міститься заява другого відповідача за первісним позовом про розгляд справи за відсутності його представника.

Оскільки явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що первісні позовні вимоги слід задовольнити частково, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 02 жовтня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (постачальник) та приватним підприємством "УКР-ЄВРО БУД" (покупець) було укладено договір поставки за №601.

Також 02 жовтня 2018 року між позивачем за первісним позовом (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" (поручитель) було укладено договір поруки за №601-ПР.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку приватного підприємства "УКР-ЄВРО БУД" (боржник) щодо оплати товару за договором поставки від 02 жовтня 2018 року № 601.

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за договором поставки, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" заперечується факт підписання уповноваженою особою договору поруки №601-ПР від 02 жовтня 2018 року, в зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним вказаний правочин.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При цьому вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Як вже зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року в підготовчому засіданні було призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

На вирішення експерту було поставлено наступне питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на другій сторінці договору поруки №601-ПР від 02 жовтня 2018 року в п. 6 договору в розділі "Поручитель" біля ініціалів ОСОБА_1 , тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

У висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 14 січня 2020 року за №2294/19-23,20/20-23, вказано, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Поручитель" договору поруки №601-ПР від 02 жовтня 2018 року виконаний рукописно кульковою ручкою.

Підпис від імені ОСОБА_1 на другій сторінці договору поруки №601-ПР від 02 жовтня 2018 року в п. 6 договору в розділі "Поручитель" біля ініціалів ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року зі справи № 910/19179/17, а також постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року зі справи №915/1734/18.

Зі змісту норми ч.1 ст. 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 910/18812/17, від 08 липня 2019 року №910/19776/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року зі справи № 904/2178/18).

При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року зі справи № 910/8794/16).

Судом враховано, що 02 жовтня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", приватним підприємством "УКР-ЄВРО БУД", товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору поставки №601 від 02 жовтня 2018 року, а саме специфікацію №1 від 02 жовтня 2018 року (а.с.24-25).

Додаткова угода до договору поставки (специфікація №1) як і сам договір поставки, на момент прийняття судом рішення, чинні і в установленому законом порядку не визнавалися недійсними.

З даного письмового доказу вбачається, що він підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" ОСОБА_1 а підпис скріплений печаткою підприємства саме як поручителем по договору поруки від 02 жовтня 2018 року №601-ПР.

Отже, додаток до договору поставки (специфікацію №1) було укладено між сторонами також 02 жовтня 2018 року, проте вже після укладання спірного договору поруки, оскільки в специфікації міститься посилання на нього, як на уже існуючий документ.

Водночас, в даному документі вказано, що поручителі з умовами цієї специфікації ознайомлений (ознайомлені) і за виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за поставлений йому постачальником товар поручаюсь (поручаємось) в повному розмірі .

Таким чином слід дійти висновку, що у специфікації №1 товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" окремо від договору поруки повторно поручилося за виконання покупцем (приватним підприємством "УКР-ЄВРО БУД") обов`язку щодо оплати поставленого йому товару , а також уповноважена особа - директор товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" ОСОБА_1 підписавши додаток до договору поставки, фактично схвалив укладання спірного договору поруки від 02 жовтня 2018 року за №601-ПР.

Водночас судом враховано, що підпис особи на спірному договорі поруки також скріплено печаткою підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ".

З прийняттям Закону України від 15 квітня 2014 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" було внесено зміни до Господарського, Господарського процесуального, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства, законів "Про товарну біржу", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про заставу", "Про нотаріат" та деяких інших нормативно-правових актів. Зміни, зокрема стосувалися зменшення сфери використання печаток в господарській діяльності. Було скасовано обов`язкову вимогу посвідчувати печаткою правочини юридичних осіб, зокрема господарські договори та довіреності (у тому числі на представництво в суді).

Відтиск печатки на договорі не був об`єктом дослідження під час проведення експертизи.

Обставин втрати або викрадення печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ" чи протиправності використання печатки іншими особами під час розгляду справи встановлено не було, а тому саме позивач за зустрічним позовом несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах тощо.

Наявність відбитку печатки поручителя на спірному договорі також свідчить про обізнаність уповноваженої особи зі змістом цього документу.

З урахуванням наведеного, суд критично оцінює доводи позивача за зустрічним позовом, які наведені у зустрічному позові, що директор підприємства текст договору побачив вперше при отриманні ухвали суду та копії позовної заяви з додатками, оскільки як вже зазначалося вище, в специфікації №1 є посилання на спірний договір, а на самому договорі поруки наявний відбиток печатки підприємства.

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Оскільки наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, або без повноважень унеможливлює визнання такого правочину недійсним, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Що стосується первісних позовних вимог слід зазначити наступне:

Відповідно до п. 1.1. договору №601 від 02 жовтня 2018 року постачальник (позивач за первісним позовом) зобов`язався поставити, а покупець (перший відповідач за первісним позовом) - прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках - фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно замовлень покупця позивачем за первісним позовом в період з 23 жовтня 2018 року по 10 квітня 2019 року було поставлено товар на загальну суму 1 819 889 грн. 21 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних;

№ЕТП КВ 2310/021 від 23 жовтня 2018 року на суму 318 225 грн. 44 коп.;

№ЕТП КВ 2310/022 від 23 жовтня 2018 року на суму 12 761 грн. 03 коп.;

№ЕТП КВ 1211/015 від 12 листопада 2018 року на суму 524 746 грн. 98 коп.;

№ЕТП КВ 1312/018 від 13 грудня 2018 року на суму 524 746 грн. 98 коп.;

№ЕТП КВ 1004/025 від 10 квітня 2019 року на суму 397 262 грн. 20 коп.;

№ЕТП КВ 1004/026 від 10 квітня 2019 року на суму 3 483 грн. 28 коп.;

№ЕТП КВ 1004/027 від 10 квітня 2019 року на суму 29 782 грн. 90 коп.;

№ЕТП КВ 1004/028 від 10 квітня 2019 року на суму 8 880 грн. 40 коп.

Однак у визначені договором строки перший відповідач за первісним позовом не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі, сплативши лише 1 380 480 грн. 43 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 34-41).

В зв`язку з чим борг за поставлений позивачем за первісним позовом товар складає 439 408 грн. 78 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 10 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

Згідно п. 2 специфікації №1 від 02 жовтня 2018 року, що є додатком до договору №601 від 02 жовтня 2018 року розрахунок за першу партію товару здійснюється в 2 етапи:

2.1. перший етап: 300 000 грн. 00 коп. від вартості партії товару, сплачується покупцем в порядку передоплати в 3-денний термін, з дня отримання постачальника про готовність партії товару до поставки.

2.2. другий етап: повний розрахунок за партію товару сплачується покупцем протягом 10 днів з дати поставки партії товару покупцю.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Приватним підприємством "УКР-ЄВРО БУД" було здійснено лише часткову попередню оплату на суму 240 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 17 жовтня 2018 року №919.

Незважаючи на часткове виконання першим відповідачем за первісним позовом свого обов`язку щодо попередньої оплати товару, позивачем за первісним позовом було поставлено товар приватному підприємству "УКР-ЄВРО БУД".

Таким чином, з урахуванням умов п. 5.1. договору та п. 2.2. специфікації перший відповідач повинен був повністю розрахуватися за товар поставлений 23 жовтня 2018 року - 02 листопада 2018 року, за товар поставлений 12 листопада 2018 року - 22 листопада 2018 року, за товар поставлений 13 грудня 2018 року - 24 грудня 2018 року та за товар поставлений 10 квітня 2019 року - 22 квітня 2019 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами за первісним позовом всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору постачання, розрахунку з позивачем за первісним позовом за поставлений товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач за первісним позовом просив стягнути борг з відповідачів солідарно.

Оскільки договір поруки є чинним, а також договір поставки з урахуванням умов додаткової угоди - специфікації №1 містить зобов`язання щодо оплати поручителем в повному розмірі за проставлений покупцю постачальником товар, то суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом 439 408 грн. 78 коп. боргу за поставлений товар.

Пунктом 8.4. договору поставки визначено, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦК України має право стягнути з покупця проценти за користування чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 53 134 грн. 61 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а саме: 24 020 грн. 19 коп. нарахованих за період з 24 грудня 2018 року по 05 квітня 2019 року на суму боргу 340 480 грн. 43 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ1312/018 від 13 грудня 2018 року на суму 524 746 грн. 98 коп.) та 29 114 грн. 42 коп. нарахованих за період з 21 квітня 2019 року по 05 серпня 2019 року на суму боргу 397 262 грн. 20 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ1004/025 від 10 квітня 2019 року на суму 397 262 грн. 20 коп.).

Оскільки сторонами було визначено в договорі розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, а саме: 25% річних, то вимога про стягнення відсотків за користування чужими грошовим коштами в даному розмірі є правомірною.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення 9 015 грн. 29 коп. інфляційних, а саме: 8 234 грн. 67 коп. нарахованих за період з 24 грудня 2018 року по 05 квітня 2019 року на суму боргу 340 480 грн. 43 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ1312/018 від 13 грудня 2018 року на суму 524 746 грн. 98 коп.) та 780 грн. 62 коп. нарахованих за період з 21 квітня 2019 року по 05 серпня 2019 року на суму боргу 397 262 грн. 20 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ 1004/025 від 10 квітня 2019 року на суму 397 262 грн. 20 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 8.3. договору поставки передбачено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування сказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Позивачем за первісним позовом було заявлено також вимогу про стягнення з відповідачів 75 207 грн. 78 коп. пені, а саме: 34 589 грн. 08 коп. нарахованої за період з 24 грудня 2018 року по 05 квітня 2019 року на суму боргу 340 480 грн. 43 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ 1312/018 від 13 грудня 2018 року на суму 524 746 грн. 98 коп.) та 40 618 грн. 70 коп. нарахованої за період з 21 квітня 2019 року по 05 серпня 2019 року на суму боргу 397 262 грн. 20 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ 1004/025 від 10 квітня 2019 року на суму 397 262 грн. 20 коп.).

Водночас слід вказати, що при визначенні початку прострочення боргу позивачем за первісним позовом не було враховано вимоги ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України згідно норм яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також позивачем за первісним позовом не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того позивачем за первісним позовом не було враховано, що станом на 11 січня 2019 року борг за поставлений товар 13 грудня 2018 року складав 324 746 грн. 98 коп., оскільки 11 січня 2019 року згідно платіжного доручення №1212 першим відповідачем за первісним позовом було сплачено 200 000 грн. 00 коп. (а.с. 39).

Таким чином розмір пені нарахований за період з 25 грудня 2018 року (24 грудня 2018 року строк оплати товару поставленого 13 грудня 2018 року, при цьому слід зазначити, що 23 грудня 2018 року неділя) по 10 січня 2019 на суму боргу 340 480 грн. 43 коп. (борг самостійно вказано позивачем за первісним позовом) складає 5 708 грн. 88 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося, 25% річних - 3 964 грн. 50 коп.

Розмір пені нарахований за період з 11 січня 2019 року по 04 квітня 2019 року (фактично 05 квітня 2019 року було проведено банком та сплачено 324 746 грн. 98 коп., хоча саме платіжне доручення датоване 02 квітня 2019 року) на суму 324 746 грн. 98 коп. складає 26 905 грн. 06 коп., інфляційні втрати - 7 854 грн. 15 коп. та 25% річних - 18 684 грн. 07 коп.

Розмір пені нарахований за період з 23 квітня 2019 року (22 квітня 2019 року строк оплати товару поставленого 10 квітня 2019 року, при цьому слід зазначити, що 20-21 квітня 2019 року вихідні дні) по 05 серпня 2019 року на суму боргу 397 262 грн. 20 коп. складає 39 835 грн. 06 коп., розмір інфляційних - (-1 607 грн. 64 коп. дефляція), 25% річних - 28 570 грн. 23 коп.

Згідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, з урахуванням вищевказаного розрахунку з відповідачів за первісним позовом підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом 72 449 грн. 00 коп. пені, 51 218 грн. 80 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 6 246 грн. 51 коп. інфляційних втрат, а в решті заявлених вимог слід відмовити.

Від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 1 921 грн. 00 коп., а також витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 3 600 грн. 00 коп. та 6 280 грн. 00 коп. витрати на оплату проведення судової експертизи.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином за первісним позовом судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а щодо зустрічного позову, то понесені витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з приватного підприємства "УКР-ЄВРО БУД", вул. Смілянська, 135, офіс 22, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39733319 та з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ", вул. Смілянська, 131, кім. 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 24358700 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область, ідентифікаційний код 33090871 - 439 408 грн. 78 коп. боргу, 72 449 грн. 00 коп . пені, 51 218 грн. 80 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 6 246 грн. 51 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з приватного підприємства "УКР-ЄВРО БУД", вул. Смілянська, 135, офіс 22, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39733319 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область, ідентифікаційний код 33090871 - 4 269 грн. 95 коп. судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ", вул. Смілянська, 131, кім. 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 24358700 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область, ідентифікаційний код 33090871- 4 269 грн. 95 коп. судового збору.

5. В решті вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" до приватного підприємства "УКР-ЄВРО БУД" та товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПІЩЄМАШСНАБ"- в позові відмовити.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13 травня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович