Постанова

від 06.10.2020 по справі 925/962/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа№ 925/962/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 06.10.2020,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 (повний текст складено 13.05.2020)

у справі №925/962/19 (суддя Васянович А.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт

до 1. Приватного підприємства Укр-Євро Буд , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб

про стягнення солідарно 576 766,46 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт

про визнання недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт (далі, позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Приватного підприємства Укр-Євро Буд (далі, відповідач-1 за первісним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Піщємашснаб (далі, відповідач-2 за первісним позовом) про стягнення солідарно з відповідачів 439 408,78 грн боргу, 75 207,78 грн неустойки, 53 134,61 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 9 015,29 грн інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору поставки №601 від 02.10.2018.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 за первісним позовом, як боржником, та відповідачем-2 за первісним позовом, як поручителем відповідача-1 згідно Договору поруки №601-ПР від 02.10.2018, взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем згідно умов Договору поставки №601 від 02.10.2018 товару.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт про визнання недійсним Договору поруки №601-ПР від 02.10.2018, укладеного між сторонами.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що директор підприємства не підписував Договір поруки №601-ПР від 02.10.2018, а наявний на ньому підпис не належить ОСОБА_1 , а тому такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт про визнання недійсним Договору поруки №601-ПР від 02.10.2018 для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у справі №925/962/19 первісний позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення солідарно з Приватного підприємства Укр-Євро Буд та з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт , 439 408,78 грн боргу, 72 449,00 грн пені, 51 218,80 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 6 246,51 грн інфляційних втрат.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства Укр-Євро Буд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт 4 269,95 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт 4 269,95 грн судового збору.

У решті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт до Приватного підприємства Укр-Євро Буд та Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб - відмовлено .

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову мотивоване тим, що відповідач-2 за первісним позовом здійснив наступне схвалення Договору поруки №601-ПР від 02.10.2018, який був вчинений від його імені особою без повноважень, що у відповідності до статті 241 Цивільного кодексу України унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Так, судом встановлено, що 02.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт , Приватним підприємством Укр-Євро Буд , Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до Договору поставки №601 від 02.10.2018, а саме специфікацію №1 від 02.10.2018. Із вказаної додаткової угоди вбачається, що вона підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб Гершевським О.А., а підпис скріплений печаткою підприємства саме як поручителем по Договору поруки від 02.10.2018 №601-ПР, при цьому, дана обставина відповідачем-2 за первісним позовом під час розгляду справи в суді першої інстанції не оспорювалась. Тобто, додаток до договору поставки було укладено між сторонами також 02 жовтня 2018 року, проте вже після укладання спірного договору поруки, що свідчить про наступне схвалення спірного договору відповідачем-2 за первісним позовом. Крім того, суд встановив наявність відбитку печатки поручителя на спірному договорі, зазначивши, що це також свідчить про обізнаність уповноваженої особи зі змістом цього документу.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги у даній справі, суд встановив, що позивачем за первісним позовом доведено, а відповідачем-1 за первісним позовом не спростовано наявності основної заборгованості за Договором поставки №601 від 02.10.2018 (заборгованості з оплати поставленого позивачем за первісним позовом товару) у розмірі 439 408,78 грн. Водночас, оскільки судом було встановлено, що при визначенні початку прострочення боргу позивачем за первісним позовом не було враховано вимоги статті 253 та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, а також не було враховано, що станом на 11.01.2019 борг за поставлений товар 13 грудня 2018 року складав 324 746,98 грн, оскільки 11.01.2019 згідно платіжного доручення №1212 відповідачем-1 за первісним позовом було сплачено 200 000,00 грн, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є заявлений до стягнення розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 51 218,80 грн, пеня у сумі 72 449,00 грн, інфляційні втрати в сумі 6 246,51 грн. Суд із урахуванням того, що договір поруки є чинним, а договір поставки з урахуванням умов додаткової угоди - специфікації №1 містить зобов`язання щодо оплати поручителем в повному розмірі за проставлений покупцю постачальником товар, із посиланням на положення частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України, статті 554 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів за первісним позовом вищезазначених сум боргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 24.06.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у справі №925/962/19 та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити та визнати недійсним Договір поруки №601-ПР від 02.10.2018, первісний позов задовольнити частково в частині вимог до Приватного підприємства Укр-Євро Буд , в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб - відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-2 за первісним позовом зводяться до наступного:

- в оскаржуваному рішенні суд в обґрунтування неможливості визнання недійсним договору внаслідок його схвалення боржником послався на низку рішень Верховного Суду (постанови від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 13.11.2018 у справі №910/19179/17, від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 08.07.2019 у справі №910/19776/17, від 23.01.2020 у справі №915/1734/18). Однак, на переконання скаржника, правові висновки у перелічених справах не можуть бути застосовані у справі №925/962/19, оскільки у даній справі не йдеться про перевищення повноважень представника відповідача-2 за первісним позовом, не йдеться про виконання договору відповідачем-2 за первісним позовом, не встановлена особа, яка підписала спірний договір та відсутні докази щодо прийняття умов договору поруки зі сторони відповідача-2 за первісним позовом. Суд першої інстанції, використовуючи правові висновки, зобов`язаний був перевірити ідентичність обставин, тотожність правовідносин та подібність застосування законодавства через призму обставин та доказів сторін, як у зазначених висновках, так і справі №925/962/19.

- застосування судом умов статті 241 Цивільного кодексу України за наявності факту відсутності встановлення особи, яка підписувала спірний договір, як представник, є незаконним. Висновок про дійсність договору через призму його подальшого схвалення можливий тільки у випадку встановлення особи підписанта та належності цієї особи до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб ;

- задовольняючи позов, суд першої інстанції припустив, а не отримав докази того, що додаток до договору (специфікація) було підписано після Договору поруки. Дата на обох документах 02.10.2018, що унеможливлює достовірний висновок факту черговості появи документів;

- суд першої інстанції не перевірив обставини підписання специфікації, не отримав пояснення іншого відповідача, як особи, яка підписувала специфікацію, як основний боржник, не отримав покази іншого свідка - третьої особи, яка є іншим поручителем за специфікацією. Суд припустив, що специфікація була підписана директором ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб , не отримавши жодного доказу в підтвердження такого висновку. Суд не ставив питання щодо дійсності підпису директора відповідача-2 за первісним позовом в додатку до договору поставки, припустивши, що підпис належить саме директорові.

До апеляційної скарги додано також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої скаржник просив поставити наступне питання: Чи виконано особисто директором ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб або іншою особою підпис на другій сторінці додатку №1 (специфікація) до договору поруки №601-ПР від 02.10.2018 року, який укладено між ТОВ Торгівельний дім Євротрубпласт та ТОВ ВКФ Піщємашснаб в розділі Поручитель біля ініціалів О.А. Гершевський ? .

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

03.08.2020 представник позивача за первісним позовом подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 за первісним позовом без задоволення.

У відзиві позивач за первісним позовом наголосив на наступному:

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що додаток до договору поставки (специфікація №1) було укладено між сторонами 02 жовтня 2018 року, проте вже після укладання спірного договору поруки, оскільки в специфікації міститься посилання на нього як на уже існуючий документ та оскільки вищевказана специфікація підписана директором товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб , а підпис скріплений печаткою підприємства саме як поручителем по Договору поруки від 02 жовтня 2018 року №601-ПР;

- ні відповідач-1, ні відповідачем-2 під час розгляду справи у суді першої інстанції не оспорював факт підписання специфікації №1 директором Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб . Судом першої інстанції правильно було надано оцінку тому факту, що і на договорі поруки і на специфікації № 1 міститься відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб ;

- клопотання про призначення експертизи з переліком питань, запропонованих експерту, заявлялось саме ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб , при цьому, жодних клопотань щодо експертизи підпису представника ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб на Специфікації №1 від відповідача-2 за первісним позовом не надходило.

Щодо клопотання про проведення додаткової судової експертизи, яке заявлене разом із апеляційною скаргою, позивач за первісним позовом заперечив проти його задоволення, оскільки це суперечить вимогам статті 269 Господарського процесуального кодексу України і скаржник жодним чином не обґрунтував причин неможливості проведення експертизи на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Представник відповідача-1 за первісним позовом відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у справі №925/962/19, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Піщємашснаб на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у справі №925/962/19 на 08.09.2020, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заяв, клопотань. Водночас, враховуючи, що з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб звернулося до суду 24.06.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті), тобто під час строку дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020, №239 від 25.03.2020, №241 від 29.03.2020, №242 від 20.03.2020, №255 від 02.04.2020, №262 від 08.04.2020, №284 від 15.04.2020, №291 від 22.04.2020, №313 від 29.04.2020, №332 від 04.05.2020, №343 від 04.05.2020, №377 від 14.05.2020, №392 від 20.05.2020), клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не судом розглядалось, оскільки апеляційна скарга вважається такою, що подана в строк.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2891/20 від 07.09.2020 у зв`язку із перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 справу №925/962/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у справі №925/962/19 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М., розгляд справи №925/962/19 вирішено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 08.09.2020.

У судове засідання, призначене на 08.09.2020, з`явилися представники позивача та відповідача-2 за первісним позовом. Представник відповідача-1 за первісним позовом у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи неявку у судове засідання представника Приватного підприємства Укр-Євро Буд , ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у справі №925/962/19 відкладено на 06.10.2020.

Суд у судовому засіданні 06.10.2020 перейшов до розгляду клопотання відповідача-2 за первісним позовом про призначення у справі додаткової судової почеркознавчої експертизи, яке було заявлене разом із апеляційною скаргою.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, заслухавши пояснення представника відповідача-2 за первісним позовом, ухвалила відмовити у його задоволенні з підстав, що будуть викладені в мотивувальній частині постанови.

У судовому засіданні 06.10.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 06.10.2020, з`явився представник відповідача-2 за первісним позовом.

Представники позивача та відповідача-1 за первісним позовом у судове засідання, призначене на 06.10.2020, не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Представник відповідача-2 за первісним позовом у судовому засіданні 06.10.2020 просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у справі №925/962/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, а первісний позов задовольнити частково лише в частині вимог до Приватного підприємства Укр-Євро Буд , в частині вимог до відповідача-2 за первісним позовом - відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

02.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт (постачальник) та Приватним підприємством УКР-ЄВРО БУД (покупець) було укладено Договір поставки за №601 (далі, Договір поставки).

Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки постачальник (позивач за первісним позовом) зобов`язався поставити, а покупець (відповідач-1 за первісним позовом) прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках - фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно замовлень покупця позивачем за первісним позовом в період з 23 жовтня 2018 року по 10 квітня 2019 року було поставлено відповідачу-1 за первісним позовом товар на загальну суму 1 819 889,21 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних:

№ЕТП КВ 2310/021 від 23 жовтня 2018 року на суму 318 225,44 грн;

№ЕТП КВ 2310/022 від 23 жовтня 2018 року на суму 12 761,03 грн;

№ЕТП КВ 1211/015 від 12 листопада 2018 року на суму 524 746,98 грн;

№ЕТП КВ 1312/018 від 13 грудня 2018 року на суму 524 746,98 грн;

№ЕТП КВ 1004/025 від 10 квітня 2019 року на суму 397 262,30 грн;

№ЕТП КВ 1004/026 від 10 квітня 2019 року на суму 3 483,28 грн;

№ЕТП КВ 1004/027 від 10 квітня 2019 року на суму 29 782,90 грн;

№ЕТП КВ 1004/028 від 10 квітня 2019 року на суму 8 880,40 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 10 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

02.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт та Приватним підприємством УКР-ЄВРО БУД було укладено додаткову угоду до договору поставки №601 від 02 жовтня 2018 року, а саме специфікацію №1 від 02.10.2018.

Згідно пункту 2 Специфікації №1 від 02.10.2018, що є додатком до Договору поставки №601 від 02.10.2018, розрахунок за першу партію товару здійснюється в 2 етапи:

2.1. перший етап: 300 000,00 грн від вартості партії товару, сплачується покупцем в порядку передоплати в 3-денний термін, з дня отримання повідомлення постачальника про готовність партії товару до поставки.

2.2. другий етап: повний розрахунок за партію товару сплачується покупцем протягом 10 днів з дати поставки партії товару покупцю.

Приватним підприємством УКР-ЄВРО БУД було здійснено лише часткову попередню оплату на суму 240 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 17 жовтня 2018 року №919.

Незважаючи на часткове виконання відповідачем-1 за первісним позовом свого обов`язку щодо попередньої оплати товару, позивачем за первісним позовом було поставлено товар Приватному підприємству УКР-ЄВРО БУД .

Таким чином, з урахуванням умов пункту 5.1. Договору поставки та пункту 2.2. Специфікації відповідач-1 за первісним позовом повинен був повністю розрахуватися за товар, поставлений 23 жовтня 2018 року - 02 листопада 2018 року, за товар, поставлений 12 листопада 2018 року - 22 листопада 2018 року, за товар, поставлений 13 грудня 2018 року - 24 грудня 2018 року та за товар, поставлений 10 квітня 2019 року - 22 квітня 2019 року.

Водночас, у визначені Договором поставки строки відповідач-1 за первісним позовом не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі, сплативши лише 1 380 480,43 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень (том 1, а.с. 34-41), а тому основна заборгованість ПП УКР-ЄВРО БУД за Договором поставки становить 439 408,78 грн.

Враховуючи прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, позивач за первісним позовом нарахував до стягнення 75 207,78 грн пені на підставі пункту 8.3. Договору поставки, 53 134,61 грн процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі пункту 8.4. Договору поставки та 9 015,29 грн інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив наступне.

Згідно частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (частина 5 статті 694 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.4. Договору поставки визначено, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник згідно частини 3 статті 692 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України має право стягнути з покупця проценти за користування чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 53 134,61 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, а саме: 24 020,19 грн, нарахованих за період з 24 грудня 2018 року по 05 квітня 2019 року на суму боргу 340 480,43 грн (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ1312/018 від 13 грудня 2018 року на суму 524 746,98 грн) та 29 114,42 грн, нарахованих за період з 21 квітня 2019 року по 05 серпня 2019 року на суму боргу 397 262,20 грн (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ1004/025 від 10 квітня 2019 року на суму 397 262,20 грн).

Оскільки сторонами було визначено в договорі розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, а саме: 25% річних, то вимога про стягнення відсотків за користування чужими грошовим коштами в даному розмірі є правомірною.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення 9 015,29 грн інфляційних, а саме: 8 234,67 грн, нарахованих за період з 24 грудня 2018 року по 05 квітня 2019 року на суму боргу 340 480,43 грн (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ1312/018 від 13 грудня 2018 року на суму 524 746,98 грн) та 780,62 грн, нарахованих за період з 21 квітня 2019 року по 05 серпня 2019 року на суму боргу 397 262,20 грн (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ 1004/025 від 10 квітня 2019 року на суму 397 262,20 грн).

Відповідно до частини 1 статті 546 та статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.3. Договору поставки передбачено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Позивачем за первісним позовом було заявлено також вимогу про стягнення з відповідачів 75 207,78 грн пені, а саме: 34 589,08 грн, нарахованої за період з 24 грудня 2018 року по 05 квітня 2019 року на суму боргу 340 480,43 грн (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ 1312/018 від 13 грудня 2018 року на суму 524 746,98 грн) та 40 618,70 грн, нарахованої за період з 21 квітня 2019 року по 05 серпня 2019 року на суму боргу 397 262,20 грн (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №ЕТП КВ 1004/025 від 10 квітня 2019 року на суму 397 262,20 грн).

При визначенні початку прострочення боргу позивачем за первісним позовом не було враховано вимоги статті 253 та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, згідно норм яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також позивачем за первісним позовом не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, позивачем за первісним позовом не було враховано, що станом на 11 січня 2019 року борг за поставлений товар 13 грудня 2018 року складав 324 746,98 грн, оскільки 11 січня 2019 року згідно платіжного доручення №1212 першим відповідачем за первісним позовом було сплачено 200 000,00 грн (том 1, а.с. 39).

Таким чином, розмір пені, нарахований за період з 25 грудня 2018 року (24 грудня 2018 року строк оплати товару поставленого 13 грудня 2018 року, при цьому слід зазначити, що 23 грудня 2018 року неділя) по 10 січня 2019 на суму боргу 340 480,43 грн (борг самостійно вказано позивачем за первісним позовом), складає 5 708,88 грн, інфляційне збільшення боргу не відбулося, 25% річних - 3 964,50 грн.

Розмір пені, нарахований за період з 11 січня 2019 року по 04 квітня 2019 року (фактично 05 квітня 2019 року було проведено банком та сплачено 324 746,98 грн, хоча саме платіжне доручення датоване 02 квітня 2019 року) на суму 324 746,98 грн складає 26 905,06 грн, інфляційні втрати - 7 854,15 грн та 25% річних - 18 684,07 грн.

Розмір пені, нарахований за період з 23 квітня 2019 року (22 квітня 2019 року строк оплати товару поставленого 10 квітня 2019 року, при цьому слід зазначити, що 20-21 квітня 2019 року вихідні дні) по 05 серпня 2019 року на суму боргу 397 262,20 грн складає 39 835,06 грн, розмір інфляційних - (-1 607,64 грн дефляція), 25% річних - 28 570,23 грн.

Таким чином, обґрунтованими за висновками суду першої інстанції є позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 за первісним позовом (боржника за договором поставки) наступних сум: 72 449,00 грн пені, 51 218,80 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 6 246,51 грн інфляційних втрат.

Водночас, як зазначав позивач, звертаючись до суду із первісним позовом про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, 02.10.2018 між позивачем за первісним позовом (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб (поручитель) було укладено Договір поруки №601-ПР (далі, Договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку Приватного підприємства УКР-ЄВРО БУД (боржник) щодо оплати товару за Договором поставки від 02 жовтня 2018 року №601.

Пунктом 3.1. Договору поруки встановлено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за договором поставки, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсягу, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором.

Згідно пункту 4.1. Договору поруки він набуває чинності з моменту його підписання і втрачає чинність через п`ять років з моменту його укладення, але в будь-якому разі не раніше закінчення строку дії основного договору.

25.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб з вимогою №816/2019 про сплату грошових коштів по Договору поруки №601-ПН від 02.10.2018 у строк до 01.07.2019.

Відтак, оскільки у відповідності до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а станом на 08.08.2019 зобов`язання щодо сплати боргу, пені, процентів річних та інфляційних втрат, ні ПП Укр-Євро Буд , ні ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб , не виконані, позивач і звернувся до суду із первісним позовом у даній справі про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Відповідач-1 за первісним позовом заперечень проти заявлених до нього позовних вимог суду першої інстанції не надав.

У свою чергу, відповідач-2 за первісним позовом подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору поруки №601-ПР від 02.10.2018, укладеного між сторонами, мотивувавши свої зустрічні позовні вимоги тим, що директор підприємства Гершевський О.А. не підписував Договір поруки №601-ПР від 02.10.2018, а наявний на ньому підпис йому не належить, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України і відсутні підстави для стягнення з ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб , як солідарного боржника, заборгованості за Договором поставки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у даній справі оскаржується в частині задоволення первісних позовних вимог до відповідача-2 за первісним позовом та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, а відтак, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення первісних позовних вимог до відповідача-1 за первісним позовом Північним апеляційним господарським судом не переглядається.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача за первісним позовом на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Цивільного кодексу України).

Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування заявленого зустрічного позову ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб посилається на те, що директор підприємства ОСОБА_1 не підписував Договір поруки №601-ПР від 02.10.2018, а наявний на ньому підпис йому не належить. Отже, на переконання скаржника, договір поруки підписаний невідомою особою і підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому, приписи вказаної статті кореспондуються з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

За змістом статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб (код ЄДРПОУ 24358700) керівником підприємства є ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що підписантом зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб у Договорі поруки значиться його керівник - Гершевський О.А. Наявний у Договорі поруки підпис скріплений печаткою відповідача-2 за первісним позовом.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб 09.09.2019 було заявлене клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підпису директора підприємства на Договорі поруки.

Із метою встановлення факту підписання (непідписання) уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб оспорюваного Договору поруки, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 було призначено судову почеркознавчу експертизу. На вирішення експерту було поставлено наступне питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на другій сторінці договору поруки №601-ПР від 02 жовтня 2018 року в п. 6 договору в розділі Поручитель біля ініціалів О.А. Гершевський, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? .

За результатами проведеної у справі комісійної судової почеркознавчої експертизи експертами Черкаського відділення КНДІСЕ МЮУ надано висновок №2294/19-23,20/20-23 від 14.01.2020, згідно якого підпис від імені ОСОБА_1 в графі Поручитель договору поруки №601-ПР від 02 жовтня 2018 року виконаний рукописно кульковою ручкою.

Підпис від імені Гершевського О.А. на другій сторінці договору поруки №601-ПР від 02 жовтня 2018 року в п. 6 договору в розділі Поручитель біля ініціалів О.А. Гершевський виконаний не Гершевським О.А.

Отже, доводи позивача за зустрічним позовом про те, що підпис від імені директора підприємства Гершевського О.А. у Договорі поруки було виконано іншою особо знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

У свою чергу, вказана обставина не є підставою для визнання недійсним спірного Договору поруки, враховуючи наступне.

Вирішуючи спір у даній справі, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 241 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.

Зі змісту норми частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/18812/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №904/2178/18).

При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/8794/16).

Отже, фактично норми статті 241 Цивільного кодексу України передбачають, що навіть у разі підписання договору особою без повноважень (невстановленою особою), він може бути визнаний судом дійсним у разі встановлення обставин його наступного схвалення уповноваженою особою підприємства.

Досліджуючи в даній справі питання щодо наявності чи відсутності подальшого схвалення спірного правочину відповідачем-2 за первісним позовом, колегією суддів встановлено наступне.

02.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт та Приватним підприємством УКР-ЄВРО БУД було укладено додаткову угоду до Договору поставки №601 від 02 жовтня 2018 року, а саме специфікацію №1 від 02.10.2018 (том 1, а.с. 24-25).

У вказаній додатковій угоді на останній сторінці зазначено, що з умовами Специфікації ознайомлений (ознайомлені). За виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за поставлений йому постачальником товар поручаюсь (поручаємось) в повному розмірі та містяться підписи поручителя по договору поруки від 02.10.2018 №601-ПР-1 Гершевського К.А. та поручителя по договору поруки від 02.10.2018 №601-ПР Гершевського О.А. Підпис ОСОБА_1 на додатковій угоді скріплений печаткою ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб .

Вказана додаткова угода до Договору поставки (специфікація №1), як і сам Договір поставки, на момент прийняття судом рішення та даної постанови, чинні та в установленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Отже, додаткова угода (специфікація №1) до Договору поставки №601 від 02.10.2018 підписана ОСОБА_1 , який є керівником ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб , саме як поручителем по Договору поруки від 02.10.2018 №601-ПР, про що чітко у ній зазначено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що додаткова угода (специфікація №1) до Договору поставки хоча і була укладена в ту ж дату, що і договір поруки (02.10.2018), однак вже після укладання спірного договору, оскільки в специфікації №1 міститься посилання на нього як на вже існуючий документ.

З урахуванням зазначеного, посилання скаржника на те, що неможливо встановити черговість появи вищевказаних документів, колегією суддів відхиляються.

Таким чином, слід дійти висновку, що у специфікації №1 відповідач-2 за первісним позовом окремо від Договору поруки повторно поручився за виконання покупцем (Приватним підприємством УКР-ЄВРО БУД ) обов`язку щодо оплати поставленого йому товару , а також уповноважена особа - директор товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщемашснаб Гершевський О.А., підписавши додаток до договору поставки, фактично схвалив укладання спірного Договору поруки №601-ПР від 02.10.2018.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному.

Підпис невстановленої особи на Договорі поруки навпроти ПІБ ОСОБА_1 також скріплено печаткою підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб .

Відповідно до частин 1 та 4 статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Згідно пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року №1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Зазначене свідчить про те, що відповідач-2 за первісним позовом несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, інших первинних бухгалтерських документах.

Однак, скаржник не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що його

печатка, відбиток якої було проставлено на підписах у Договорі поруки та додатковій угоді до Договору поставки, була загублена відповідачем-2 за первісним позовом, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

При цьому, відтиск печатки на договорі поруки не був об`єктом дослідження під час проведення судової експертизи, оскільки питання щодо неналежності проставленого відтиску печатки на договорах відповідачу-2 за первісним позовом останнім під час розгляду справи судом першої інстанції не ставилось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відтиск печатки поручителя на спірному договорі та додатковій угоді є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, в укладенні договору поруки і додаткового вказує на обізнаність особи зі змістом цього документа.

Таким чином, надаючи оцінку спірним правовідносинам, враховуючи вищевикладене та оцінюючи доводи відповідача-2 за первісним позовом, суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним спірного Договору поруки та задоволення зустрічного позову, оскільки наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені особою без повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, не отримав пояснення іншого відповідача за первісним позовом, як особи, яка підписувала специфікацію як основний боржник, не отримав покази іншого свідка - третьої особи, яка є іншим поручителем за специфікацією, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи і кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, а суд, у свою чергу, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а по-друге, під час розгляду справи судом першої інстанції ні відповідач-1, ні відповідач-2 за первісним позовом не оспорювали факт підписання специфікації №1 директором Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб .

Стосовно клопотання скаржника про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи, яке долучене до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту заявленого клопотання, скаржник просить поставити на вирішення експерта наступне питання: Чи виконано особисто директором ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб або іншою особою підпис на другій сторінці додатку №1 (специфікація) до договору поруки №601-ПР від 02.10.2018 року, який укладено між ТОВ Торгівельний дім Євротрубпласт та ТОВ ВКФ Піщємашснаб в розділі Поручитель біля ініціалів О.А. Гершевський? . Скаржник наголошує, що з`ясування вказаної обставини є необхідним для прийняття законного рішення.

Колегія суддів відмовила у задоволенні вказаного клопотання скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб не посилалося як на одну із підстав зустрічного позову на обставини щодо неналежності підпису на додатковій угоді до Договору поруки №601-ПР від 02.10.2018 керівнику скаржника - ОСОБА_1 , не заявлялося клопотання про призначення експертизи підпису, наявного на додатковій угоді. Водночас, скаржник у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України жодним чином не обґрунтував причин неможливості заявлення відповідного клопотання під час розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що задоволення клопотання про призначення у справі судової експертизи підпису на додатковій угоді на стадії апеляційного провадження за вищевстановлених обставин справи фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України), у даному випадку, несвоєчасного (у встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки) заявлення відповідного клопотання.

Доводи скаржника із приводу безпідставності посилання суду першої інстанції на практику Верховного Суду, а саме, постанови від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 13.11.2018 у справі №910/19179/17, від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 08.07.2019 у справі №910/19776/17, від 23.01.2020 у справі №915/1734/18, оскільки рішення судом касаційної інстанції у вказаних справах прийняті у правовідносинах, які не є схожими до тих, що склалися між сторонами в даній справі, оцінюються судом критично, враховуючи наступне.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права , викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції у межах даної справи враховані висновки Верховного Суду щодо загального тлумачення, застосування положень статті 241 Цивільного кодексу України, що, на переконання колегії суддів, не суперечить положенням частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, обґрунтовано відмовивши у задоволенні зустрічного позову.

За змістом статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У відповідності до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Звертаючись до суду з позовом, позивач за первісним позовом просив стягнути борг з відповідачів солідарно.

Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується відповідачем-2 за зустрічним позовом, обґрунтованими є первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт на загальну суму 569 323,09 грн, з яких: 439 408,78 грн основного боргу за Договором поставки, 72 449,00 грн пені, 51 218,80 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 6 246,51 грн інфляційних втрат.

Оскільки Договір поруки є чинним, а Договір поставки з урахуванням умов додаткової угоди (специфікації №1) також містить зобов`язання щодо оплати поручителем в повному розмірі за проставлений покупцю постачальником товар, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів за первісним позовом зазначеної суми боргу є обґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції в даній справі.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення первісного позову щодо солідарного стягнення суми боргу з відповідача-2 за первісним позовом та про відмову в задоволенні зустрічного позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позивачем за первісним позовом до нього позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма Піщємашснаб на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у справі №925/962/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 у справі №925/962/19 залишити без змін.

Матеріали справи №925/962/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко