Ухвала

від 06.05.2020 по справі 947/8880/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/700/20

Номер справи місцевого суду: 947/8880/20 1-кс/947/4924/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2020 р., якою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160470001432 від 06.04.2017 року відносно:

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ювілейне, Лагутинського району, Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- підозрюваного у вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом першої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді по вказаному кримінальному провадженню задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.06.2020 р., в межах строків досудового розслідування, з визначенням розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу в розмірі 2379 мінімальних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5000658 гривень.

У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_8 строком до 22.06.2020 р. процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послалась на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України підтверджується наданими до суду та долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження.

Слідчим суддею врахована тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, а також ступінь міцності його соціальних зв`язків, ймовірний розмір шкоди, спричинення якого інкримінується на теперішній час відповідними діями підозрюваного, який становить 10894065 грн., ступеню можливого покарання, яке йому загрожує у випадку подальшого доведення його вини перед судом, що може свідчити про існування ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду.

Окрім того, слідчий суддя вважав наявним ризик можливого незаконного впливу на працівників КП «Агенція державної реєстрації», де працював підозрюваний, та не виключається факт того, що особам, які в момент перебування підозрюваним ОСОБА_8 державним реєстратором вказаного КП працювали разом з ним, можуть бути відомі важливі для даного кримінального провадження обставини, в зв`язку з чим такі особи можуть бути в подальшому залучені до кримінального провадження в якості свідків.

Також, на даний час існує незначний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, а існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України на думку слідчого судді взагалі не доведений прокурором.

Відтак, на думку слідчого судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри, ймовірного розміру завданої шкоди, а також наявних ризиків, досягнути мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважала що відносно підозрюваного можливо застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2379 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційнійскарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та незаконною з огляду на таке:

- судове засідання було проведено без дослідження доказів зі сторони обвинувачення, так як після оголошення змісту клопотання прокурором, сторона захисту надала свої докази, після чого слідчий суддя видалилась до нарадчої кімнати;

- прокурором не доведено, а слідчим суддею не перевірена наявність обґрунтованості підозри, оскільки інкримінована ОСОБА_8 ст. 362 КК України передбачає саме несанкціоновані дії як елемент об`єктивної сторони злочину, тобто вчинення дій особою, яка має доступ до інформації, але не має ні дійсного, ні передбачуваного права, а виходячи із обставин провадження, передбачуване право у ОСОБА_8 було;

- ризики, заявлені слідчим відсутні, оскільки ОСОБА_8 22.07.2019 р. звільнений з посади державного реєстратора, а з 02.11.2019 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2019 №159-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» відповідно до якого всім державним реєстраторам, які перебували у трудових відносинах з акредитованими суб`єктами, анульовано доступ до реєстрів, шляхом скасування ідентифікаторів доступу;

- ризик переховування відсутній, так як досудове розслідування тримає майже 3 роки, при цьому ОСОБА_8 не вчиняв жодних дій щодо переховування, а лише тяжкість можливої міри покарання не може бути покладена в основу наявності такого ризику;

- інші ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України також не доведені матеріалами провадження та є необґрунтованими;

- слідча cуддя перевищила свої повноваження, визначивши ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, так як клопотання слідчого такий запобіжний захід не містить, а також безпідставно визначила таку заставу у розмірі, який перевищує максимальний розмір застави для даної категорії злочинів у 30 разів, не врахувала майновий стан підозрюваного, наявність на утриманні матері-пенсіонерки та не відповідає критеріям необхідності, пропорційності та здорового глузду.

Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370КПК Українивстановлює,що судоверішення повиннобути законним,обґрунтованим івмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали.

При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві. Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до неї «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарь проти Молдови», №35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , займаючи посаду державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» та будучи наділеним відповідними повноваженнями державного реєстратора 25.02.2019 р., перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 22, маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, діючи всупереч вимог ст.ст. 10, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, із порушенням вищевказаних норм законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, за відсутності вичерпних правових підстав незаконно здійснив дії пов`язані зі зміною інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, а саме, о 16:52 прийняв рішення №45686799, та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни, щодо скасування записів про право власності ТОВ «Люнакс» на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, Березинська селищна рада, 6-ий км. Автошляху «Тарутине Березине» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4733751247), а також записи про обтяження вказаної автозаправної станції іпотекою ПОВ «Серфінг Системс ЛП», та щодо договору оренди зазначеного об`єкта нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Люнакс» та ТОВ «Мустанг Плюс» та поновив записи про право власності попереднього власника цієї автозаправної станції ТОВ «Мале сільськогосподарське підприємство «АЗС Нива-1» (ЄДРПОУ 24766451), яке станом на 25.02.2019 року вже є припиненим, поновивши записи про іпотеку зазначеного об`єкта нерухомого майна за ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» (ЄДРПОУ 38123843), чим фактично позбавив ТОВ «Люнакс» права власності на вказаний об`єкт нерухомості, завдавши ТОВ «Люнакс» майнову шкоду в розмірі 230671 гривня, яка більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значною.

Окрім того 25.02.2019 р., діючи повторно, незаконно здійснив дії пов`язані зі зміною та внесенням інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, а саме, о 17:28, прийняв рішення №45687543, та вніс зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, щодо скасування записів про право власності ТОВ «Люнакс» на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 48А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4732551101), записів про обтяження вказаної автозаправної станції іпотекою ПОВ «Серфінг Системс ЛП», а також щодо договору оренди зазначеного об`єкта нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Люнакс» та ТОВ «Мустанг Плюс», та поновив записи про право власності попереднього власника цієї автозаправної станції ПП «Косвас» (ЄДРПОУ 23875617), яке станом на 25.02.2019 року вже є припиненим, поновивши записи про іпотеку зазначеного об`єкта нерухомого майна за ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» чим фактично позбавив ТОВ «Люнакс» права власності на вказаний об`єкт нерухомості, завдавши ТОВ «Люнакс» майнову шкоду в розмірі 1325697 гривень, яка більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значною.

25.02.2019 р. о 17:44, прийняв рішення №45687812, та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, щодо скасування записів про право власності ТОВ «Люнакс» на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Красна, 7А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4697451247), а також записи про обтяження вказаної автозаправної станції іпотекою ПОВ «Серфінг Системс ЛП» а також записи про оренду цієї автозаправної станції ТОВ «Мустанг Плюс» (ЄДРПОУ 40854056) та поновив записи про право власності попереднього власника цієї автозаправної станції ТОВ «Мале сільськогосподарське підприємство «АЗС Нива-1» (ЄДРПОУ 24766451), яке станом на 25.02.2019 року вже є припиненим, поновивши записи про іпотеку зазначеного об`єкта нерухомого майна за ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» (ЄДРПОУ 38123843) чим фактично позбавив ТОВ «Люнакс» права власності на вказаний об`єкт нерухомості, завдавши ТОВ «Люнакс» майнову шкоду в розмірі 252258 гривень, яка більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значною.

Після цього, 25.02.2019 р. о 18:02:40, прийняв рішення №45688020, та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, щодо скасування записів про право власності ТОВ «Люнакс» на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Гейсмана, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4317451237), а також записи про обтяження вказаної автозаправної станції іпотекою ПОВ «Серфінг Системс ЛП» а також записи про оренду цієї автозаправної станції ТОВ «Мустанг Плюс» (ЄДРПОУ 40854056) та поновив записи про право власності попереднього власника цієї автозаправної станції ТОВ «Свікон» (ЄДРПОУ 22490476), яке станом на 25.02.2019 року вже є припиненим, поновивши записи про іпотеку зазначеного об`єкта нерухомого майна за ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» (ЄДРПОУ 38123843) чим фактично позбавив ТОВ «Люнакс» права власності на вказаний об`єкт нерухомості, завдавши ТОВ «Люнакс» майнову шкоду в розмірі 786924 гривні, яка більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значною.

Того ж дня о 18:29:03, прийняв рішення №45688271, та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, щодо скасування записів про право власності ТОВ «Люнакс» на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, 36 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4306551108), а також записи про обтяження вказаної автозаправної станції іпотекою ПОВ «Серфінг Системс ЛП» а також записи про оренду цієї автозаправної станції ТОВ «Мустанг Плюс» (ЄДРПОУ 40854056) та поновив записи про право власності попереднього власника цієї автозаправної станції ТОВ «Свікон» (ЄДРПОУ 22490476), яке станом на 25.02.2019 року вже є припиненим, поновивши записи про іпотеку зазначеного об`єкта нерухомого майна за ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» (ЄДРПОУ 38123843) чим фактично позбавив ТОВ «Люнакс» права власності на вказаний об`єкт нерухомості, завдавши ТОВ «Люнакс» майнову шкоду в розмірі 2600062 гривні, яка більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значною.

В подальшому, 25.02.2019 р. о 18:41:49, прийняв рішення №45688350, та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, щодо скасування записів про право власності ТОВ «Люнакс» на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, смт. Олександрівна, вул. Перемоги, 2-С (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4178851108), а також записи про обтяження вказаної автозаправної станції іпотекою ПОВ «Серфінг Системс ЛП» а також записи про оренду цієї автозаправної станції ТОВ «Мустанг Плюс» (ЄДРПОУ 40854056) та поновив записи про право власності попереднього власника цієї автозаправної станції ТОВ «Свікон» (ЄДРПОУ 22490476), яке станом на 25.02.2019 року вже є припиненим, поновивши записи про іпотеку зазначеного об`єкта нерухомого майна за ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» (ЄДРПОУ 38123843) чим фактично позбавив ТОВ «Люнакс» права власності на вказаний об`єкт нерухомості, завдавши ТОВ «Люнакс» майнову шкоду в розмірі 530398 гривень, яка більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значною.

25.02.2019 р. о 19:15:36, прийняв рішення №45688511, та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, щодо скасування записів про право власності ТОВ «Люнакс» на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: Одеська область, Білгород - Дністровський район, с. Шабо, вул. Сонячна, 1Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3940251208), а також записи про обтяження вказаної автозаправної станції іпотекою ПОВ «Серфінг Системс ЛП» а також записи про оренду цієї автозаправної станції ТОВ «Мустанг Плюс» (ЄДРПОУ 40854056) та поновив записи про право власності попереднього власника цієї автозаправної станції ТОВ «Свікон» (ЄДРПОУ 22490476), яке станом на 25.02.2019 року вже є припиненим, поновивши записи про іпотеку зазначеного об`єкта нерухомого майна за ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» (ЄДРПОУ 38123843) чим фактично позбавив ТОВ «Люнакс» права власності на вказаний об`єкт нерухомості, завдавши ТОВ «Люнакс» майнову шкоду в розмірі 208841 гривня, яка більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значною.

Продовжуючи свої злочинні дії, 25.02.2019 р. о 19:35:16, прийняв рішення №45688596, та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості, щодо скасування записів про право власності ТОВ «Люнакс» на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород Дністровський, смт. Затока, вул. Піонерська, 7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3869451103), а також записи про обтяження вказаної автозаправної станції іпотекою ПОВ «Серфінг Системс ЛП» а також записи про оренду цієї автозаправної станції ТОВ «Мустанг Плюс» (ЄДРПОУ 40854056) та поновив записи про право власності попереднього власника цієї автозаправної станції ТОВ «Свікон» (ЄДРПОУ 22490476), яке станом на 25.02.2019 року вже є припиненим, поновивши записи про іпотеку зазначеного об`єкта нерухомого майна за ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» (ЄДРПОУ 38123843) чим фактично позбавив ТОВ «Люнакс» права власності на вказаний об`єкт нерухомості, завдавши ТОВ «Люнакс» майнову шкоду в розмірі 4959214 гривень, яка більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є значною.

За сукупністю своїх незаконних дій, ОСОБА_8 заподіяв ТОВ «Люнакс» майнової шкоди на загальну суму 10894065 гривень.

Не погоджуючисьіз доводамисторони захиступро необґрунтованістьпідозри тавважаючи їхбезпідставними,колегія суддівнаголошує натому,що обґрунтованістьпідозри ОСОБА_8 у вчиненніінкримінованого йомузлочину підтверджуєтьсядослідженими судомпершої інстанції,наданими апеляційномусуду тадолученими доклопотання матеріаламикримінального провадження,зокрема: заявами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про вчинені злочини; протоколами допитів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про вчинені злочини; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; матеріалами тимчасових доступів до реєстраційних справ об`єктів нерухомості; листами Міністерства юстиції України від 06.11.2019 із додатками; листом Міністерства юстиції України від 17.09.2019 р., 01.10.2019 р.; матеріалами тимчасових доступів до інформації, яка перебуває у володінні ДП «Національні інформаційні системи»; протоколами оглядів матеріалів тимчасового доступу з ДП «НАІС»; відповідями на запит в порядку ст. 93 КПК України з ДП «НАІС»; наказом №19 від 21.08.2018 р. про призначення ОСОБА_8 на посаду державного реєстратора; відповідями на запит в порядку ст. 93 КПК України з ТОВ «Тенет»; висновком судової оціночної будівельної експертизи; висновком комплексної судової комп`ютерно технічної експертизи та експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів; відповідями на запити в порядку ст. 93 КПК України з Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області та інші матеріали клопотання в сукупності.

На підставі зазначеного, апеляційний суд не погоджується із доводами сторони захисту та вважає, що надані органом досудового розслідування докази на даній стадії досудового розслідування більш ніж повністю доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про що вірно зазначено в ухвалі.

Колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу захисника на п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року, де Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманому були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Колегія суддів також наголошує на тому, що відповідно до статей 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, а підстав для визнання доказів недопустимими на даній стадії процесу, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

Отже, доводи захисника про те, що слідчим не надано доказів обґрунтованості підозри підзахисного у вчиненні інкримінованих йому злочинів відповідної тяжкості, апеляційний суд вважає такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження, до того ж, вони є передчасними.

Також апеляційний суд вважає, що доводи захисника ОСОБА_7 з приводу неправильної кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування є голослівним, оскільки з огляду на долучені матеріали на час розгляду як клопотання слідчого, так і апеляційної скарги додано достатньо доказів, які вказують на наявність в діях підозрюваного обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України

Окрім того, досудове розслідування по кримінальному провадженню на даний час триває, не всі слідчі дії проведені та кваліфікація дій підозрюваного може бути не остаточною, а відповідно до вимог ст. 279 КПК України, передбачено повноваження слідчого, прокурора, у випадку виникнення підстав, змінити раніше повідомлену підозру.

Посилання захисника ОСОБА_7 на не дослідження слідчою суддею доказів зі сторони обвинувачення не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, що не зобов`язує слідчого суддю до вчинення таких дій в обов`язковому порядку, у разі відсутності клопотання сторін.

Водночас, колегія суддів також не погоджується із доводами сторони захисту про недоведеність органом досудового розслідування наявності в зазначеному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на наступні обставини.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Зі змісту мотивувальної частини ухвали видно, що слідчий суддя дотримався приписів зазначених вище норм кримінального процесуального закону та врахував їх при постановленні ухвали, посилаючись на обставини злочинів, особу підозрюваного, тяжкість покарання, яке може загрожувати ОСОБА_8 у разі визнання його винним, свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що існує ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки на момент звернення з клопотанням до слідчого судді зібрано достатня кількість доказів, які в подальшому можуть стати обґрунтуванням обвинувального вироку з призначенням реального покарання та дані обставини можуть вказувати на обґрунтованість такого ризику. Окрім того, зважаючи на те, що досудове розслідування триває, потерпілою стороною можуть бути заявлені позовні вимоги до підозрюваного, що також може бути одним із важливих факторів, який може впливати на наявність такого ризику.

При цьому, апеляційний суд враховує п. 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейського Суду з прав людини, де зазначено, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки в залежності від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому, необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язку з державою, в якому він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти.

Беручи до уваги вище викладене, а також характер та обставини інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, розмір спричинених збитків, характеристику його особи, який є не одруженим, офіційно не працевлаштованим, колегія суддів вважає, що слідчий суддя вірно зазначив про наявність ризику переховування, а стороною захисту не надано будь-яких аргументованих доказів існування у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, які б могли переконати апеляційний суд у наявності настільки незначного ризику переховування, що це б могло служити виправданням утриманню під вартою.

Водночас, апеляційний суд зважає на долучені під час судового засідання суду апеляційної інстанції матеріали, відповідно до яких ОСОБА_8 05.05.2020 р. повідомлено про підозру у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення в іншому кримінальному провадженні, що також може свідчити про наявність ризику переховування.

Колегія суддів вважає, що доводи захисника ОСОБА_7 з приводу відсутності ризику переховування з огляду на тривале досудове розслідування кримінального провадження, є безпідставним, оскільки як і зазначила слідча суддя, про підозру ОСОБА_8 повідомлено лише 24.04.2020 р.

Посилання захисника ОСОБА_7 на відсутність ризику впливу ОСОБА_8 на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинення інших злочинів, знайшло своє відображення як у клопотанні слідчого, так і в ухвалі слідчого судді та є обґрунтованим, оскільки ризик таких впливів на інших співробітників КП «Агенція державної реєстрації», навіть у випадку не перебування з ними у робочих стосунках на даний, жодним чином не свідчить про відсутність ризику впливу на них щодо подій, які мали місце на момент вчинення злочинів, з метою схиляння їх до показів на його користь. Такі дії, в свою чергу, можуть містити й інший склад кримінального правопорушення.

Апеляційний судвважає обґрунтованимпосилання слідчоїсудді,а такожзахисника навідсутність існуванняризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки як вбачається із відомостей внесених до ЄРДР за №12017160470001432, досудове розслідування триває з 06.04.2017 р. та орган досудового розслідування мав більш ніж достатньо часу для відшукання доказів у кримінальному провадженні, а слідчим у клопотання не зазначено про те, які саме документи можуть бути знищені, приховані або спотворені ОСОБА_8 та зазначення про те, що такі документи не відшукані.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується.

Враховуючи вище викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчим доведена наявність існування обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України, ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а слідчою суддею з урахуванням обставин вчинених злочинів та особи підозрюваного, прийнято вірне рішення про те, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.

Посилання захисника ОСОБА_7 на перевищення слідчою суддею повноважень щодо визначення альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді застави, а також розміру такої застави, колегія суддів вважає голослівними з огляду на наступне.

Згідно ч.1ст.184КК Україниклопотання слідчого,прокурора прозастосування запобіжнихзаходів повинно містити: короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин,на підставіяких слідчий,прокурор дійшоввисновку пронаявність одногоабо кількохризиків,зазначених уйого клопотанні,і посиланняна матеріали,що підтверджуютьці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

В свою чергу, ч. 3 ст. 183 КПК України, передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Як вбачається із аналізу вищезазначених норм, КПК України не зобов`язує слідчого/прокурора вказувати у клопотанні про необхідність застосуванні відносно підозрюваного альтернативного запобіжного заходу, натомість таке зобов`язання покладається в обов`язковому порядку на слідчого суддю, що й було визначено в оскаржуваній ухвалі.

Щодо доводів сторони захисту з приводу непомірного розміру вказаної застави, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, що цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року.

У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Приймаючи рішення про визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу слідчою суддею враховані як обставини справи, так і особа підозрюваного, а також приблизна сума завданих збитків потерпілому, яка згідно з наданими матеріалами кримінального провадження на даний час складає 10894065 грн. та в подальшому, потерпілою особою може бути пред`явлено цивільний позов.

При цьому, слідча суддя, на переконання колегії суддів, обґрунтовано посилаючись на приписи абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначила підозрюваному ОСОБА_8 заставу, як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у розмірі 2379 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на думку колегії суддів, буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку останнього, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи всі викладені вище обставини в своїй сукупності, а також враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України, наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також особу підозрюваного, суд апеляційної інстанції вважає, що слідча суддя дійшла обґрунтованого висновку про можливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчої судді без змін.

Керуючись статтями 24, 177, 178, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

У задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 відмовити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2020 р., якою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362 КК України, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.06.2020 року із визначенням розміру застави залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4