Рішення

від 06.05.2020 по справі 198/929/19

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/929/19

Провадження № 2/0198/36/20

06.05.20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Скирда В.І., представника відповідача адвоката Ануфрієвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр`ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки , в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що є власником земельної ділянки площею 6, 9805 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1225982500:01:002:0950, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.05.2017 року № 252 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2

02.09.2014 року між ОСОБА_2 та відповідачем по справі ТОВ Лан Юр`ївського району було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років, у відповідності до п.29 якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку або її частину до другої особи не є підставою для зміни договору, а відтак після смерті ОСОБА_2 до позивача перейшли всі права та обов`язки орендодавця за вказаним договором.

Пунктом 7 Договору оренди земельної ділянки було визначено, що орендар , кожні п`ять років, дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів. З огляду на дане позивач стверджує, що розірвання договору є не правом, а обов`язком відповідача за умови своєчасно попередження останнього позивачем про свій намір розірвати такий.

На виконання положень п. 7 Договору оренди землі позивач заздалегідь, а саме 07.06.2019 року та повторно 08.07.2019 року відповідною заявою, з доданою до неї угодою про розірвання договору, повідомив відповідача про своє бажання розірвати укладений договір оренди землі.

Однак, відповідач відмовив позивачу у розірванні укладеного між ним та ОСОБА_2 договору оренди землі, посилаючись на те, що за умовами договору розірвання такого в односторонньому порядку не допускається, однак запропонував укласти з позивачем новий договір оренди землі.

Відтак, оскільки позивач позбавлений можливості в добровільному порядку, після сплину п`яти років, за своїм бажанням розірвати укладений договір оренди землі, останній вимушений звертатися до суду за захистом своїх прав.

Посилаючись на ст. ст. 15, 16, 526, 651, 1216, 1225 ЦК України, ст. ст. 11, 13, 15, 30, 34, 35 Закону України Про оренду землі позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6, 9805 га, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0950, укладений 02.09.2014 року між ОСОБА_2 та відповідачем по справі ТОВ Лан , стягнувши з відповідача по справі на його користь понесені судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач та представник останнього адвокат Скирда В.І. (ас.34) заявлені позовні вимоги повністю підтримали.

Представник відповідача по справі ТОВ Лан - адвокат Ануфрієва А.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі (ас.103,104).

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 19.11.2019 року постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ас.27-29);

- 06.12.2019 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та її розгляд за правилами загального позовного провадження (ас.36,37);

- 02.01.2020 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання (ас.44);

- 23.01.2020 року постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження, відкладення підготовчого засідання (ас.83,84);

- 28.02.2020 року постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви (ас.95,96);

- 03.03.2020 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас.111,112);

- 05.03.2020 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас.123);

- 02.04.2020 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання (ас.135,136).

Заслухавши пояснення позивача та представника останнього адвоката Скирда В.І., представника відповідача адвоката Ануфрієвої А.С., дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

- так, в судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_1 050429, виданого 12.05.2017 року державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 252 , позивач по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на майно у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 9805 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області , з кадастровим номером 1225982500:01:002:0950 (ас.8), при цьому відомості про позивача як власника вказаної земельної ділянки внесені нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 35141523 від 12.05.2017 року (ас.9).

З копії договору оренди земельної ділянки, що долучений до матеріалів справи (ас.10) вбачається, що такий 02.09.2014 року був укладений між колишнім померлим 29.03.2016 року власником земельної ділянки ОСОБА_2 ( орендодавець) та відповідачем по справі ТОВ Лан (орендар), при цьому відповідно до укладеного договору ОСОБА_2 передав відповідачу в оренду строком на 15 років належну йому земельну ділянку площею 6,9805 га, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0950 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копія якого долучена до матеріалів справи (ас.11), вбачається , що право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_2 за його життя , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі вищевказаного договору оренди землі, за орендарем ТОВ Лан Юр`ївського району згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 16772722 від 27.10.2014 року.

Згідно п.32 Договору останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 вищевказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ Про оренду землі , в редакції чинній на час укладення між сторонами договору оренди ( 02.09.2014 року), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно ч.5 ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на дані положення законодавства, враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 02.09.2014 року підписаний як колишнім власником земельної ділянки ОСОБА_2 так і директором ТОВ Лан ОСОБА_3 , при цьому право оренди належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем по справі на підставі вказаного договору, в судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони уклали договір оренди та останній набув чинності.

Жодна із сторін в ході розгляду судом справи не оспорювала укладення вказаного договору та його чинність.

Відповідно до п. п. 29, 30 Договору оренди земельної ділянки перехід права власності на орендовану земельну ділянку або її частину до другої особи не є підставою для зміни договору, при цьому право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря переходить до спадкоємців (ас.10).

З огляду на дане та положення ст. 1216 ЦК України ( спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців)) до позивача, як до спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_2 , перейшли всі права та обов`язки орендодавця за вказаним договором.

В судовому засіданні представник позивача в обгрунтування підстав розірвання договору оренди земельної ділянки посилався на те, що відповідач порушив умови укладеного договору, оскільки на вимогу позивача не надав згоди на розірвання такого після сплину п`яти років після його укладення , обов`язок надання якої (згоди на розірвання договору) передбачений п.7 Договору, при цьому за положеннями п. 27 Договору оренди землі такий (договір) може бути розірваним за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором.

Представник відповідача в судовому засідання стверджував, що жодних умов договору ТОВ Лан , як орендар земельної ділянки, не порушував, при цьому договір укладено саме на 15 років , а п.7 Договору оренди землі не передбачає обов`язок відповідача надавати згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, при цьому відповідно до п.28 Договору розірвання такого в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається. Також , пояснив, що положення абз. 2 п.7 Договору стосуються не розірвання договору через кожні п`ять років , а можливості перегляду умов такого кожні п`ять років.

Аналізуючи п.7 Договору оренди землі суд приходить до наступного:

- так з п. 7 договору оренди землі вбачається, що останній складається з двох абзаців наступного змісту:

- Договір укладено на 15 років.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично (ас.10).

З огляду на дане в судовому засіданні встановлено, що сторони по справі по різному розуміють та тлумачать, кожен на свою користь, речення третє абзацу другого п.7 договору оренди землі, а відтак між останніми при укладенні договору не досягнуто згоди відносно положень абз. 2 п.7 Договору оренди землі.

Суд не може не зауважити, що положення абзацу другого п.7 договору оренди землі може стосуватися в цілому і застосування такого до випадків поновлення договору оренди на новий строк, оскільки саме в цьому контексті викладений його загальний зміст.

Разом з тим, суд зазначає, що самостійно тлумачити положення п.7 договору оренди землі не в змозі, при цьому , жодною із сторін не надано відомостей про звернення до суду з відповідним позовом про тлумачення змісту правочину, в тому числі і позивачем, якому, після отримання від відповідача фактично відмови на його заяву щодо розірвання договору з підстав передбачених п.7 договору (ас.19), достеменно було відомо, що він та відповідач по різному розуміють та тлумачать п.7 оспорюваного Договору.

На переконання суду абз.2 п.7 Договору оренди, з огляду на його загальний контекст та зміст в якому йдеться про дії сторін після закінчення строку дії договору, очевидно та безумовно не свідчить про обов`язок відповідача надавати згоду на розірвання укладеного договору кожні п`ять років за бажанням позивача до сплину 15 років на які він укладений.

Окрім того, права та обов`язки сторін за укладеним договором визначені в п. п. 19, 20, 21 , 22 Договору.

Так, за умовами п. 22 Договору орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, ефективно використовувати землю відповідно до її призначення, своєчасно сплачувати орендну плату, у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору надати копію договору відповідному органу державної податкової служби, нести ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини, при цьому обов`язку щодо надання згоди на розірвання договору через кожні п`ять років за бажанням чи потребою позивача до закінчення загального строку на який його укладено (15 років) , вказані розділи договору? якими визначені обов`язки сторін, не передбачають.

Не передбачають такої підстави як обов`язкової для розірвання договору ( за бажанням чи потребою позивача через кожні п`ять років) і пункти 26, 27, 28 оспорюваного Договору за положеннями яких договір припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено; придбання орендодавцем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря; за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з підстав, визначених законом, при цьому розірвання договору в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається.

З огляду на дане в судовому засіданні стороною позивача не доведено можливість, за умовами абз.2 п.7 договору, обов`язкового розірвання договору землі через кожні п`ять років до сплину 15 років на які його укладено, за бажанням чи потребою позивача та безумовний обов`язок відповідача надавати на це згоду.

З огляду на дане, враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди відносно розуміння положень абз. 2 п.7 договору оренди, суд вважає доцільним застосувати норми чинного законодавства, що регулюють відносини в сфері оренди землі, а зокрема Закону України Про оренду землі , ЦК України, ЗК України.

Так, законодавством України передбачено досить багато різноманітних підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки. Серед них можна виокремити дві групи - підстави, за наявності яких розірвання договору здійснюється у судовому порядку та підстави, які передбачають позасудовий порядок розірвання договору.

Розірвання договору у судовому порядку можливе в разі - істотного порушення договору другою стороною (ч.2 ст.651 ЦКУ).

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 32 ЗУ Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Позивач вважав порушенням умов договору не надання відповідачем згоди на розірвання договору відповідно до положень п.7 Договору, що є підставою для розірвання такого, оскільки істотно порушує права позивача стосовно можливості самостійно обробітку ним земельної ділянки.

Однак, за викладених вище обставин суд не вважає ненадання згоди відповідачем на розірвання договору через кожні п`ять років за бажанням чи потребою позивача істотним порушення умов такого, що тягне дострокове розірвання договору, оскільки як вже зазначалося абзац 2 п.7 Договору, з огляду на структуру п.7 Договору, його зміст та загальний контекст, може стосуватися випадків, коли між сторонами після сплину 15 років поновлено договір на новий строк, однак, до теперішнього часу жодна із сторін по справі не ставила питання про тлумачення даних положень договору, а окрім того дане не свідчить про порушення прав позивача , як сторони договору в частині виконання його умов відвідачем, оскільки останній, як пояснив позивач в судовому засіданні, орендну плату сплачує своєчасно та в повному обсязі, при цьому єдиною підставою для розірвання договору є бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку.

Зважаючи , що жодних інших окремих підстав, як в сукупності так і окремо, необхідних та достатніх для розірвання договору оренди землі передбачених законом стороною позивача в судовому засіданні не наведено, при цьому єдиною підставою, якою користується позивач є спірне третє речення абзацу другого п.7 договору оренди, який, в свою чергу може бути трактовано по різному та до випадків, в тому числі, коли між сторонами вже поновлено договір оренди строк дії якого закінчується через 15 років, суд не вбачає правових підстав для розірвання договору.

Також, суд зауважує, що бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку , не є окремою підставою, визначною законом для дострокового розірвання договору оренди землі.

Суд вважає необхідним зауважити також, що відносини між орендодавцем та орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки і їх правове регулювання здійснюється відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі . Отже, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди, мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

Суд зауважує, що свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини у випадках коли така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

З огляду на дане, недоведеності в судовому засіданні стороною позивача можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років за бажанням чи потребою позивача , відповідності такої можливості суті відносин між сторонами, двозначного тлумачення сторонами речення третього абзацу другого п.7 договору та не вирішення між сторонами питання щодо тлумачення змісту правочину в цій частині, відсутність інших вагомих та суттєвих підстав для розірвання договору, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки, позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстав для відшкодування судових витрат по справі позивачеві не вбачається.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відповідно до п.3 розділу ХII Прикінцеві положення ЦПК України строки, визначені ст. 354 ЦПК України продовжуються на час дії карантину встановленого КМУ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач : ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області, місцезнаходження - 51323, вул. Центральна (раніше Леніна), буд. 9, с. Новов`язівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 30155244.

Повне судове рішення буде складено 15 травня 2020 року.

Суддя С. О. Маренич