Вирок

від 13.05.2020 по справі 243/13475/19

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 1-кп/243/194/2020

Номер справи 243/1381/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 17 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018050510002617 від 13.12.2018 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, пенсіонера, інваліда 3 групи, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2018 року приблизно о 16:00 годині ОСОБА_6 зайшов на подвір`я домоволодіння АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_4 , з яким у нього на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, ОСОБА_4 , знаходячись біля хвіртки паркану домоволодіння АДРЕСА_2 , у вищевказаний час, тримаючи у правій руці кухонний ніж наніс ОСОБА_6 1 удар у спинно-мозковий простір на рівні Th11-12, спричинивши останньому проникаюче колото-різане поранення у спинно-мозковий простір на рівні Th11-12 з синдромом часткового порушення провідності спинного мозку у вигляді глибокого нижнього парапарезу, що відноситься до тілесних ушкоджень тяжкого ступеня, як небезпечних для життя.

Потерпілий ОСОБА_6 належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду вказаного кримінального провадження в судові засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій обвинувачення підтримує, просив судові засідання проводити за його відсутності (а.к.п. 212).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував стосовно обставин вказаних в обвинувальному акті, повністю визнав провину у вчиненні

кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України. Позовні вимоги, заявлені Прокурором в інтересах лікувальної установи за лікування потерпілого визнає повністю та суду пояснив, що 12 грудня 2018 року він знаходився за місцем свого мешкання за адресою, АДРЕСА_3 . Приблизно біля 16:00 години до нього на подвір`я зайшов ОСОБА_6 , який почав питати його про свою співмешканку ОСОБА_7 . Він сказав, що її у нього не було і де вона він не знає і почав виганяти ОСОБА_8 з подвір`я. В процесі розмови у них на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин виник конфлікт і він взяв на кухні ніж та вийшов з будинку. Коли вони разом з ОСОБА_8 виходили через хвіртку воріт на вулицю він наніс йому один удар кухонним ножем в область спини та декілька разів вдарив долонею по обличчю ОСОБА_9 . Після цього закрив хвіртку та пішов в будинок, а ОСОБА_8 залишився на вулиці біля воріт.

В скоєному щиросердечно розкаюється, просить суворо не карати.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, про винуватість останнього у скоєнні даного кримінального правопорушення свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що потерпілого ОСОБА_8 бачила в 2018 році разом з співмешканцем ОСОБА_11 . Коли вони зайшли з городу до себе в будинок, за місцем мешкання с. Привілля Слов`янського району, то побачили на підлозі ОСОБА_8 , який сказав що йому погано. Співмешканець викликав швидку, після приїзду якої медпрацівники зробили Подушка два уколи і на ношах занесли до машини швидкої та відвезли ОСОБА_12 до лікарні..

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що в грудні 2018 року вона працюючи фельдшером приїхала з водієм на виклик швидкої медичної допомоги в с. Привілля Слов`янського району Донецької області. Після того як вони зайшли до будинку там знаходився молодий чоловік у тяжкому стані, у нього було ножове поранення спини. Він сказав, що живе в с. Привілля. По будинку були сліди крові. Вона надала пораненому медичну допомогу та відвезли його до травматологічного відділення лікарні, де лікарі для надання допомоги забрали пораненого до операційної.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_14 пояснив, що працює судовим експертом. На виконаня Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду від 17.12.2018 року ОСОБА_4 була проведена комплексна судово-психіатрична експертиза, в якій через технічну описку була помилково вказана дата проведення 05.09.2018 року.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 суд прийшов до висновку, що вказані свідки підтверджують ту обставину, що саме 12.12.2018 року, в день, коли відносно потерпілого було вчинене кримінальне правопорушення, вони бачили, як потерпілий знаходився у важкому стані після отримання ножового поранення.

Крім показань обвинуваченого, свідків провина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- із Довідки №41 від 12.12.2018 року наданою КЛПЗ «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» вбачаються, що ОСОБА_6 звернувся до лікарні 12.12.2008 року з травмою, діагноз «Різана рана нижньо-грудного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку, нижній парапарез (а.к.п. 105);

- із протоколу огляду в приміщені травматологічного відділення «Міської клінічної лікарні м. Слов`янська» речей ОСОБА_6 від 12.12.2018 року, в тому числі куртки, футболки вбачається, що на задній поверхні маються отвори у формі розрізів, і які пропитані рідиною бурого кольору (з ілюстративною таблицею) Зазначені речі були вилучені та поміщені до сейф-пакетів з підписами усіх учасників слідчої дії (т.1 а.к.п.107-109);

- із Протоколу огляду місця події від 12.12.2018 року вбачається, що об`єктом огляду є територія і домоволодіння що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В приміщені будинку, а саме в кухні на столі виявлено дерев`яну підставку з 5 ножами з пластиковими та металевими рукоятками, які вилучені. В ході огляду будь-яких слідів речовин бурого кольору виявлено не було. Зазначені речі були вилучені та поміщені до сейф-пакетів з підписами усіх учасників слідчої дії (том 1, а.к. п.113-116);

- із Протоколу проведення слідчого експерименту від 14.12.2018 року, за місцем проведення - територія домоволодіння АДРЕСА_3 , вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії підозрюваний ОСОБА_4 докладно розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: місце та механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 (т.1 а.к.п.139-141);

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 14.12.2018 року з участю підозрюваного ОСОБА_4 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та статиста.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 14.12.2018 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

- із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.12.2018 року з довідкою до протоколу, відповідно до якої ОСОБА_6 вказав, що під №2 в протоколі впізнання він за загальними рисами обличчя впізнав чоловіка, який 12.12.2018 р. спричинив йому удар ножем. Під №2 - зображений ОСОБА_15 (т.1 а.к.п. 143-145);

- із протоколу огляду від 17.12.2018 р., ОСОБА_15 в приміщенні Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області добровільно надав сім предметів схожих на ножі для подальшого проведення судових експертиз (з фото таблицею) (т.1 а.к,п. 151-154);

- із Протоколу проведення слідчого експерименту від 25.01.2019 року вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_6 докладно розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: потерпілий вказав на те, як 12.12.2018 року ОСОБА_15 («Дід») наніс йому удар ножем в спину. Вказані дії були продемонстровано на статистах (том 1, а.к.п.190--192);

У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 25.01.2019 року з участю потерпілого ОСОБА_6 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та статистів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 25.01.2019 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.

- із Висновку експерта судово-медичної експертизи № 41 від 30.01.2019 року не виключається можливості спричинення тілесних ушкоджень виявлених у гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 при обставинах на які він вказав в ході свого допиту та при проведенні слідчого експерименту за його участю. (т.1 а.к.п. 194);

- із Висновку експерта судово-медичної експертизи № 36 від 30.01.2019 року ОСОБА_16 спричинені проникаюче колото-різане поранення у спинно-мозковий простір на рівні Th11-12 з синдромом часткового порушення провідності спинного мозку у вигляді глибокого нижнього парапарезу, що відноситься до тілесних ушкоджень тяжкого ступеня, як небезпечних для життя, виключається можливість їх утворення при падінні з положення стоячи та ударі об опорну поверхню. (т.1 а.к.п. 186-188);

- із Протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 18.12.2018 року вбачається, що відібрано зразки крові у потерпілого ОСОБА_6 (том 1, а.к.п.158);

- із Протоколу отримання зразків для проведення експертизи від 20.12.2018 року вбачається, що в присутності захисника ОСОБА_5 відібрано зразки крові у підозрюваного ОСОБА_4 (том 1, а.к.п.162);

- із Висновку експерта судово-медичної експертизи № 91 від 29.01.2019 року сліди крові на клинку одного ножа ( об`єкт №3) могли походити від особи, груповій властивості крові якої характерні антигени А, В, Н ізосерологічної системи АВ0. Або можливе походження крові на клинку ножа за рахунок змішування її від декількох осіб з різними сполученнями виявлених антигенів. В такому разі, не виключається можливість походження слідів крові на клинку ножа (об`єкт №3) за рахунок змішування її від потерпілого ОСОБА_6 та від підозрюваного ОСОБА_15 , враховуючи їх групові властивості крові, при дослідженні зразка крові ОСОБА_4 встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. (т.1 а.к.п. 180-184);

- із Висновку експерта судово-медичної експертизи № 26 від 08.01.2019 року при дослідженні зразка крові ОСОБА_4 встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. (т.1 а.к.п. 196, 197);

- із Висновку експерта судово-медичної експертизи № 25 від 08.01.2019 року при дослідженні зразка крові ОСОБА_6 встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. (т.1 а.к.п. 199, 200);

Висновки вищевказаних судових експертиз цілком відповідають вимогам ст.ст.101-102 КПК України і у суду немає будь-яких передбачених законом підстав, ставити ці висновки під сумнів.

На думку суду, вказані Висновки судово - медичних експертиз № 41 від 30.01.2019 року, № 36 від 30.01.2019 року, № 91 від 29.01.2019 року, № 26 від 08.01.2019 року, № 25 від 08.01.2019 року - є об`єктивними доказами і цілком підтверджують обставини та механізм, характер та локалізацію спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 . Будь-яких, передбачених законом, доказів, які б повністю або частково спростовували вищевказане судом, сторона захисту в судове засідання не надала та на наявність таких доказів взагалі не посилається.

З огляду на виконання положень ст.ст. 85, 86, 94 КПК України та роз`яснень, що викладені в абзаці другому пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» суд приймає до уваги вказані Висновки проведених по даному кримінальному провадженні судово - медичних експертиз щодо кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, оскільки ці Висновки у своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються з показаннями обвинуваченого, свідків та іншими доказами дослідженими в судовому засіданні про те, за яких обставин потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження 12.12.2018 року, про їх кількість, характер, та локалізацію.

- із Висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 1333, вбачається, що ОСОБА_4 , виявляє органічний розлад особистості. В період часу, відповідного інкримінованого кримінального правопорушення, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, відповідного інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_4 в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час огляду ОСОБА_4 виявляє органічний розлад особистості, хронічною психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, на момент скоєння правопорушення в стані фізіологічного афекту не знаходився. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (том 1, а.п.165-172).

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість

доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані ним докази ( параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя ( статті 5,8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року; «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

Судом не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в судовому засіданні свідків так само не надано суду доказів, що їх спростовують. Репутація цих осіб не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана, мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого захистом не доведено.

В судовому засіданні обвинувачений, його захисник скористалися правом допитати цих осіб, що відповідає вимогам п.1, підп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із забезпеченням їм можливості надати аргументи на спростування їх показань, однак жодних об`єктивних даних для того, щоб ставити їх під сумнів, суд не встановив.

Показання свідків повністю узгоджуються зі змістом інших доказів, якими є протокол слідчої дії, висновок експерта, речові докази.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку показання свідків, речові докази, як докази винуватості ОСОБА_4 .

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 , вірно кваліфіковано за ст. 121 ч. 1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.2 «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом… менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини,

неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд бере до уваги таку правову позицію, зазначену в Постанові Верховного Суду України від 14 квітня 2016 року. Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м`якого покарання. Так, у Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При призначенні певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч.1 ст. 121 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який є осудним, пенсіонером та інвалідом 3 групи, посередньо характеризується за місцем мешкання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, відповідно до досудової доповіді Слов`янського МРВ з питань пробації Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, можливе перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, потерпілий не наполягає на суворій мірі покарання обвинуваченому, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 66 КК України суд враховує щире каяття у вчиненному.

Обставин, що у відповідності до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням особи винного, вищезазначених обставин справи, а також обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 1 КК України потрібно призначити

покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі санкції інкримінованої статті КК України, а перевиховання та виправлення ОСОБА_4 можливі без відбування ним покарання, оскільки зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів та вважає за доцільне призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В кримінальному провадженні Слов`янською місцевою прокуратурою заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 , який обґрунтований тим, що після скоєння зазначеного злочину, потерпілому була надана медична допомога в Комунальному клінічному лікувально-профілактичному закладу охорони здоров`я «Обласна травматологічна лікарня», який знаходиться на балансі Донецької обласної державної адміністрації, де він знаходився на лікуванні в нейротравматологічному відділенні з 13.12.2018 року по 22.12.2018 року 9 календарних днів та відповідно до довідок вартість його перебування в лікувальному закладі становить 4510,17 гривень.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи питання про задоволення даного цивільного позову суд виходить з вимог ст. 1206 ЦК України, відповідно до якої особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Частиною 3 статті 1206 ЦК України зазначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є державній комунальній власності, Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Отже,виходячи звищенаведених нормправа,суд доходитьдо висновку,що цивільнийпозов Слов`янськоїмісцевої прокуратурицілком обґрунтованийта підлягаєзадоволенню в повному обсязі, оскільки вказана матеріальна шкода спричинена внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 .

Процесуальних витрат не має. Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 129, 369-370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України не обирати.

Цивільний позов заявлений прокурором Слов`янської місцевої прокуратури в інтересах держави - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, РНОКПП відсутній, на користь Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я «Обласна травматологічна лікарня» в дохід Донецької обласної державної адміністрації МФО 834016, УДКС України в Донецькій області , код ЄДРПОУ 20366499, п/р НОМЕР_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди за лікування потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 4510 (чотири тисячі п`ятсот десять) гривень 17 копійок.

Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді від 08.01.2019 року, на майно, а саме: ніж з дерев`яною рукояткою, ніж з білою рукояткою, ніж з металевою рукояткою, жіночий светр рожевого кольору, жіночі спортивні штани темно-синього кольору.

Речові докази по справі, які відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.02.2019 року знаходяться на зберіганні у камері схову Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, а саме:

-вилучені під час огляду речі потерпілого ОСОБА_6 - куртка, футболка, кросівки, носки та штани, які на підставі Постанови слідчого від 13.12.2018 року визнаі речовими доказами, що зберігаються в в камері зберігання речових доказів Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (квитанція №711 від 13.12.2018 року) у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України, після набуття вироку законної сили- повернути власнику - потерпілому ОСОБА_6 .

Речові докази по справі:

- дерев`яна підставка, п`ять ножів, викрутка, шило та змиви з об. №№1-15, витяжка з об №3 на ниточках марлі (1конверт), зразки крові гр.-н ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (в двох паперових пакетах), які зберігаються в камері зберігання речових доказів Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за Квитанцією № 726 від 11.02.2019 року - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України після набуття вироку законної сили - знищити.

- оптичні диски з відеозаписом слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду ОСОБА_1