Ухвала

від 18.05.2020 по справі 160/3423/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 травня 2020 р.Справа №160/3423/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/3423/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЮР звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020.

Ухвалою суду від 27.03.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 27.04.2020 у задоволенні клопотання представника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін в адміністративній справі №160/3423/20 було відмовлено та розгляд адміністративної справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

18.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЮР звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 про стягнення штрафу, до розгляду справи по суті.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що для задоволення даної заяви є всі ознаки, передбачені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначає вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивачем оскаржується постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020.

Разом тим, позивачем до заяви про забезпечення позову було надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, з виконання якої 14.05.2020 постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження ВП № 61961731 на підставі постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020.

Суд зазначає, що прийняття даної постанови зумовлює її примусове виконання та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України Про виконавче провадження . Вказане, в свою чергу, може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Оскільки правомірність прийняття відповідачем вказаної постанови про накладення штрафу підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, позивачем доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваним постановам, діям чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З врахуванням вищенаведеного суд вважає, що достатнім заходом для забезпечення позову буде зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 про стягнення штрафу, до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Частиною 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/3423/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 про стягнення штрафу, до розгляду справи по суті.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко