ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2020 року Справа № 160/3423/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ :
26.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЮР звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020.
В обґрунтовування позову позивач зазначив, що у період з 22.01.2020 по 30.01.2020 було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю ДН231/1854/АВ від 30.01.2020. У передбачений законом 3-денний термін позивачем було надано свої зауваження на вищезазначений акт. 07.02.2020 директору ТОВ ВАЮР було вручено припис про усунення виявлених порушень №ДН231/1854/АВ/П.
У постанові про накладення штрафу № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 зазначено, що позивачем фактично допущено о роботи ОСОБА_4., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на посаді охоронців, в результаті чого зафіксовано факт підміни трудових договорів договорами підряду. Однак вказане не відповідає дійсності, виходячи з наступного.
Правовідносини, що стали предметом перевірки мають низку ознак договору підряду та відповідають вимогам цивільного законодавства України, а саме:
- предмет договорів, укладених між ТОВ ВАЮР та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на посаді охоронців є як сама робота, так і її результат, про що свідчать акти виконаних робіт;
-тривалість правовідносин встановлюється в залежності від обсягів роботи - в нашому випадку в кінці кожного місяця позивач визначається з виконаним обсягом та з необхідністю виконання наступного обсягу робіт;
- документальне оформлення початку та закінчення правовідносин виражено в договорі підряду та актів прийому-передачі виконаних робіт;
- на підрядника не розповсюджують вимоги діючого трудового законодавства, що прямо передбачено в договорах підряду. Проти вказаної умови не заперечує ані замовник, ані підрядник, що підтверджується відповідними підписами на договорах;
- підрядник (виконавець) несе цивільно-правову відповідальність: матеріальну (у повному розмірі заподіяної шкоди); моральну (у розмірі, установленому рішенням суду), про що є відповідна умова в договорі.
Оскільки чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори на виконання певних робіт, позивач вважає, що сторони договору (роботодавець і працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначити вид такого договору.
Також у постанові зазначається про відсутність в текстах договорів підряду визначеного об`єму замовлених робіт, але залишається поза увагою той факт, що Цивільний кодекс України не обмежує сторони у договорі підряду в цьому питанні і сторони самі визначають об`єм робіт.
Крім того, в оскаржуваній постанові безпідставно зроблено висновок про те, що безперешкодний доступ до автостоянки та забезпечення позивачем матеріалів для виконання обов`язків за договором підряду, свідчить про трудові відносини.
Позивач не погоджується з висновками відповідача про порушення ним вимог трудового законодавства, викладеними в акті перевірки, ані з законністю внесення Припису та прийняття відповідачем Постанови № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 про накладення штрафу, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 27.03.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
Ухвалою суду від 27.04.2020 у задоволенні клопотання представника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін в адміністративній справі №160/3423/20 було відмовлено та розгляд адміністративної справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
04.05.2020 представником відповідача були надані до суду письмові заперечення з наступним обгрунтуванням. Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 17.01.2020 №46-Іта направлення від 17.01.2020 №47-Н було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ТОВ ВАЮР , юридична адреса: 49126, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, бульвар Слави, 32А, з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
За результатами інспекційного відвідування був складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 30.01.2020 року № ДН231/1854/АВ (далі - Акт №ДН231/1854/АВ).
На підставі акта № ДН231/1854/АВ винесено припис № ДН231/1854/АВ/П від 07.02.2020 року та оскаржувана Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 18.03.2020 року № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57.
Інспекційним відвідуванням встановлено, що ТОВ ВАЮР фактично було допущено 4-х фізичних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги ч.1 ст.21, ч.ч.1,3 ст. 24 КЗпП України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування 4-х найманих працівників, оскільки досліджені цивільно-правові договори містять ознаки притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником.
Також у відзиві представник відповідача зазначив, що вважає необгрунтованим посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №826/8917/17 про визнання нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №295, оскільки вказане рішення взагалі не має відношення до розгляду цієї справи. Наказ про призначення інспекційного відвідування, акт інспекційного відвідування та, відповідно, Постанова про накладення штрафу складались та накладались на момент чинності та дії Порядку №295.
Протоколом судового засідання від 12.05.2020 відкладено розгляд справи за клопотанням сторін про перенесення судового засідання та у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови від 04.05.2020 року №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" до 26.05.2020.
18.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЮР звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 про стягнення штрафу, до розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 18.05.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/3423/20 задоволено та зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 про стягнення штрафу, до розгляду справи по суті.
26.05.2020 представником позивача та представником відповідача надано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження без їх участі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР є 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.
Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 17.01.2020 № 46-І, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.01.2020 № 47-Н, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні в період з 22.01.2020 по 30.01.2020 проведено інспекційне відвідування позивача ТОВ ВАЮР зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин.
Підставою для проведення перевірки позивача стала інформація, викладена в листі Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області від 28.12.2019 №27369/05-05/26, щодо страхувальників з питань виявлення фактів використання праці неоформлених працівників та порушення Закону України Про оплату праці із залученням у разі необхідності представників органів Державної податкової служби та органів Пенсійного фонду.
За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН231/1854/АВ від 30.01.2020 (далі - Акт № ДН231/1854/АВ).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України .
Позивачем складено зауваження і заперечення щодо акта перевірки та направлено Головному управлінню Держпраці в Дніпропетровській області за вхід. №2588 від 04.02.2020.
06.02.2020 №136/4.1-3 відповідачем була складена та направлена на адресу позивача відповідь на зауваження до акту, в якому відповідач зазначив про те, що заперечення позивача розглянуті, але не спростовують порушень викладених у акті та не можуть бути прийняті до уваги при винесенні припису.
07.02.2020 відповідачем винесено припис №ДН231/1854/АВ/П згідно якого позивача зобов`язано усунути порушення викладені у акті №ДН231/1854/АВ.
21.02.2020 позивач направив на адресу відповідача заперечення на припис, в яких зазначив, що предметом договорів, укладених між ТОВ ВАЮР та фізичними особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідає вимогам щодо договору підряду, передбаченого ЦК України та не містить жодної ознаки трудового договору. Позивач зауважив, що законодавець не обмежує осіб, що укладають договори підряду, виконанням певного виду робіт або надання послуг, або юридичним статусом суб`єктів господарювання та дає свободу не тільки замовнику, а й підряднику.
Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2012 №509 (далі за текстом - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі, в тому числі, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Відповідно до п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Відповідно до п. 4 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
18.03.2020 на адресу позивача було направлено постанову №ДН 231/1854/АВ/ТД-ФС/57, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЮР накладено штраф у розмірі 566760,00 грн.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, передбачена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі - Порядок №823).
Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно пп. 6 п. 5 Порядку №823 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів щодо фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.
За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (п. 16 Порядку №823).
Приписами п.17 Порядку №823 встановлено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Відповідно до п.21 Порядку №823 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У відповідності до п. 23 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Згідно з п. 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у 2019 років між товариством з обмеженою відповідальністю ВАЮР (далі за текстом - Замовник), та фізичними особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі за текстом - підрядник) було укладено договори підряду.
Всі фізичні особи, які за договорами є підрядниками, отримували протягом 2019 року винагороду за актами приймання передачі виконаних робіт.
Вказані договори є типовими, а тому суд вважає за необхідне дослідити один з них.
Так, зокрема згідно договору від 01.08.2019 укладеному між позивачем Замовник , в особі директора Кухаренко І.Ю, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ОСОБА_2 1964 р.н., паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 18.06.2002р. (РНОКПП НОМЕР_2 ), що надалі іменується Підрядник , укладено договір підряду №01/08/19.
Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник приймає на себе зобов`язання, на власний ризик та власними силами виконати, передбачену пунктом 1.2 Договору роботу, а Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що до переліку робіт, виконаних Підрядником цьому Договору (надалі іменується Роботи ), відносяться: приймати автотранспортний засіб на зберігання посвідчуючи прийом шляхом відмітки в журналі реєстрації про здачу або приймання; приймати грошові кошти за послуги автостоянки від абонентів, пробивати через РРО та видавати касовий чек; вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання автотранспортних засобів в період дії цього Договору; забезпечити відповідний санітарний стан автостоянки.
Відповідно до підпункту 2.2.3. Договору Підрядник зобов`язується забезпечувати збереження матеріальних цінностей, наданих Замовником для виконання робіт по цьому Договору.
Відповідно до підпункту 2.2.5. Договору Підрядник зобов`язується звітувати перед Замовником про виконання окремих етапів робіт та про результати виконаних робіт.
Замовник має право в буд-який час здійснювати контроль за ходом, якістю та термінами виконання робіт по Договору (п.п. 3.1.2 Договору).
Згідно підпункту 3.2.2. Договору в процесі надання послуг Замовник зобов`язується забезпечити Виконавця безперешкодним доступом на територію автостоянки, необхідними для виконання своїх обов`язків інструментів, матеріалами, обладнанням, необхідним для виконання Робіт.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що по даному Договору Замовник зобов`язується виплатити Підряднику винагороду в розмірі 2049,74 грн.
Оплата вартості виконаних робіт здійснюється за вирахуванням податків і зборів, передбачених чинним законодавством України протягом 20 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.
До Договору підряду прикладений Акт приймання передачі виконаних робіт.
Тобто, оплата за вказаними Договорами підряду здійснювалась за надання конкретних послуг, а не процес праці. Фізичні особи за цивільно-правовими договорами не підпорядковуються розпорядку і режиму роботи товариства.
Відповідно до пункту 4.1. Договору встановлено термін виконання робіт з 01.08.2019 до 01.09.2019.
При цьому, суд звертає увагу, що договори підряду укладенні між позивачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладались лише на один місяць, тому висновки відповідача про їх постійність та системність є безпідставними.
Разом з тим, умови цивільно-правових договорів, укладених між ТОВ ВАЮР та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чітко встановлюють, що виконавці виконують роботи на свій ризик та власними силами, не підпадають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно штатного розпису позивача відсутні посади на які позивач міг би приймати вищевказаних фізичних осіб на роботу як працівників на умовах трудового договору.
Отже, підрядники ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не входили до штату товариства, що підтверджується штатним розписом, не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, не мали будь-якого підпорядкування посадовим особам позивача, жодний облік їх робочого часу позивачем не здійснювався, оплата за надані послуги здійснювалася згідно актів прийому наданих послуг.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Відтак, суд приходить до висновку, що відносини між вказаними особами та позивачем відповідають ознакам цивільно-правового договору.
В силу приписів ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Судом також встановлено, що Товариство за вказаних осіб сплачувало податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір, що, в свою чергу, підтверджується актами здавання-приймання виконаних робіт.
Відтак, у цьому випадку цивільно-правові угоди, що укладені між позивачем та вищевказаними фізичними особами не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.
Між підрядниками та позивачем регулярно підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів під час інспектування, які б підтверджували що вищезазначені договори, є трудовими договорами.
Крім того, чинним законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.10.2019 року у справі №160/8664/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у правовідносинах між позивачем та фізичних осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат. Натомість відповідачем не було доведено належними та допустими доказами факту перебування у трудових відносинах вказаних фізичних осіб із позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю України є помилковими, а тому прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 Головного Управління Держпраці в Дніпропетровській області на ТОВ ВАЮР у розмірі 566760,00 грн. є необґрунтованою та такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР (ЄДРПОУ-23069804) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-39788766) судовий збір у розмірі 8501,40 грн.
Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЮР (ЄДРПОУ- 23069804) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ- 39788766) судовий збір у розмірі 8501,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.05.2020 |
Оприлюднено | 11.06.2020 |
Номер документу | 89738608 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Захарчук-Борисенко Наталія Віталіївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Захарчук-Борисенко Наталія Віталіївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Захарчук-Борисенко Наталія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні