Постанова

від 14.12.2020 по справі 160/3423/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3423/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника позивача - Кухаренко І.Ю., представника відповідача - Бохан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року в адміністративній справі №160/3423/20 (суддя у 1 інстанції Захарчук - Борисенко Н.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЮР" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЮР" звернулося з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЮР» , за результатами якої було прийнято постанову про накладення штрафу №ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 року, в якій зазначено, що позивач в порушення норм чинного законодавства допущено до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на посаді охоронців без укладення трудового договору. Водночас, відповідачем не враховано той факт, що чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори на виконання певних робіт, а тому підприємство укладаючи з вказаними працівниками цивільно-правові угоди не порушило приписи чинного законодавства та як наслідок відсутні підстави для застосування штрафу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН231/1854/АВ/ТД-ФС/57 від 18.03.2020 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЮР» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 8501,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, не відповідність висновків обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач допустив на роботу охоронників фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (договори підряду), а не за трудовими договорами. При цьому, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що вказані договори укладалися щомісячно протягом тривалого часу з одними і самими особами, що свідчить про тривалий характер взаємовідносин позивача з такими особами. Також предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. У договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати підрядник замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату. Отже в даному випадку відносинам між позивачем та фізичними особами - працівниками притаманні саме трудові взаємовідносини, а не цивільно-правові. Таким чином, застосування позивачем правовідносин цивільно-правових норм є недопустимим та такі дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття при тимчасовій втраті працездатності, смерті у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачу вальну відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо. З огляду на наведене спірна постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник скаржника у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 17.01.2020 року № 46-І, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.01.2020 року № 47-Н, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні в період з 22.01.2020 року по 30.01.2020 року проведено інспекційне відвідування ТОВ «ВАЮР» зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин.

Підставою для проведення перевірки позивача стала інформація, викладена в листі Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області від 28.12.2019 року №27369/05-05/26, щодо страхувальників з питань виявлення фактів використання праці неоформлених працівників та порушення Закону України «Про оплату праці» із залученням у разі необхідності представників органів Державної податкової служби та органів Пенсійного фонду.

За результатами інспекційного відвідування був складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН231/1854/АВ від 30.01.2020 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України.

На підставі вказаного акту перевірки було прийнято припис №ДН231/1854/АВ/П від 07.02.2020 року та оскаржувану у цій справі постанову №ДН 231/1854/АВ/ТД-ФС/57, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЮР» накладено штраф у розмірі 566760,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок № 295.

Відповідно до вимог Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов`язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017р. № 5716/4.1/4.2-ДП-17).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з приписів ч.1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених Приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.

З матеріалів справи слідує, що у 2019 році між позивачем (Замовник), та фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі за текстом - підрядник) було укладено договори підряду.

Всі фізичні особи, які за договорами є підрядниками, отримували протягом 2019 року винагороду за типовими актами приймання передачі виконаних робіт.

Так, відповідно до вказаних договорів підрядник приймає на себе зобов`язання, на власний ризик та власними силами виконати, передбачену пунктом 1.2 Договору роботу, а Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи. До переліку робіт, виконаних Підрядником цьому Договору (надалі іменується «Роботи» ), відносяться: приймати автотранспортний засіб на зберігання посвідчуючи прийом шляхом відмітки в журналі реєстрації про здачу або приймання; приймати грошові кошти за послуги автостоянки від абонентів, пробивати через РРО та видавати касовий чек; вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання автотранспортних засобів в період дії цього Договору; забезпечити відповідний санітарний стан автостоянки.

Також умовами договору передбачена винагорода в розмірі 2049,74 грн.

Оплата вартості виконаних робіт здійснюється за вирахуванням податків і зборів, передбачених чинним законодавством України протягом 20 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Отже, оплата за вказаними Договорами підряду здійснювалась за надання конкретних послуг, а не процес праці.

Слід також зазначити, що фізичні особи за цивільно-правовими договорами не підпорядковуються розпорядку і режиму роботи товариства.

Стосовно доводів скаржника про те, що вказані договори укладалися щомісячно протягом тривалого часу з одними і самими особами, що свідчить про тривалий характер взаємовідносин позивача з такими особами, слід зазначити наступне.

Так, дійсно вказані договори укладалися на 1 місяць та в подальшому фактично переукладалися з зазначеними працівниками.

Водночас, вказаний факт не може свідчити про наявність сталих трудових відносин, оскільки як зазначено раніше, характер та умови договорів-підрядів встановлюють саме цивільно-правові відносини (виконавці виконують роботи на свій ризик та власними силами, не підпадають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням).

Крім того, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладання або переукладання цивільно-правових угод між суб`єктами на протязі певного часу.

Також законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.10.2019 року у справі №160/8664/18.

При цьому, слід врахувати, що штатним розкладом позивача передбачено 1 охоронець, в той час як підприємство потребувало 4 осіб.

За таких обставин, підрядники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не входили до штату товариства, що підтверджується штатним розписом, не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, не мали будь-якого підпорядкування посадовим особам позивача, жодний облік їх робочого часу позивачем не здійснювався, оплата за надані послуги здійснювалася згідно з актів прийому наданих послуг.

В ході розгляду апеляційної скарги судом також встановлено, що вказані підрядники є пенсіонерами, що посвідчується пенсійними посвідченнями.

Таким чином, вказані особи вже мають стабільний дохід у вигляді отримання пенсійних виплат та в даному випадку останніх може більше влаштовувати саме укладення цивільно-правових договорів, з метою уникнення виконання трудового розпорядку та підпорядкування на підприємстві позивача, що в свою чергу спростовує доводи скаржника про порушення реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року в адміністративній справі №160/3423/20 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року в адміністративній справі №160/3423/20 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 14.12.2020 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва