Ухвала

від 18.05.2020 по справі 472/278/20

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/278/20

УХ ВА ЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2020 р. смт. Веселинове

Слідчий суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , вивчивши матеріали клопотання заступника начальника СВ Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2020 року за № 12020150180000091 про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2020 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання заступника начальника СВ Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2020 року за № 12020150180000091 про арешт майна, а саме: грошових коштів в сумі 175027,20 гривні, які належать мешканцю смт. Токарівка ОСОБА_5 , та знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , який належить банку ПАТ АБ Укргазбанк, та яким користується ТОВ Пром капіталгруп з метою забезпечення речових доказів із забороною відчужувати, розпоряджатись та використовувати зазначені грошові кошти.

Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням на підставі ст. ст. 131, 132, 170, 171 КПК України.

Клопотання обґрунтував тим, що 28.01.2020 року до ОСОБА_5 зателефонував чоловік з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , який представився ОСОБА_6 та запропонував придбати в нього дизельне паливо в кількості 8600 літрів за ціною 175440 грн. ОСОБА_5 погодився та за вказівкою ОСОБА_6 через інтернет-банкінг «Ощадбанк» перерахував на рахунок № НОМЕР_3 , який відкритий в АТ «Укрсиббанк» грошові кошти в сумі 175440 гривень.

17.03.2020 року, відомості про дане кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за № 12020150180000091, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України шахрайство.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що банківський рахунок № НОМЕР_3 належить банку АТ «Укрсиббанк» (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) та виданий ТОВ «Партнер-У», після отримання доступу до якого було опрацьовано інформацію та встановлено, що 28.01.2020 року ТОВ «Партнер-У» перерахувало грошові кошти в сумі 175027,20 гривень на банківський рахунок № НОМЕР_1 , яким користується ТОВ Пром капіталгруп та перебуває у володінні ПАТ АБ Укргазбанк.

В ході допиту свідка ОСОБА_7 було встановлено, що вона працює охоронцем у компанії Євродім плюс за адресою: м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 8А, та ТОВ Пром капіталгруп їй невідоме і воно за вказаною адресою ніколи не знаходилось.

Слідчий вважає, що грошові кошти, що знаходяться на вказаному банківському рахунку № НОМЕР_1 ,яким користуєтьсяТОВ Промкапіталгруп,набуті врезультаті вчиненнякримінального правопорушення,а томуіснує сукупністьпідстав ірозумних підозрвважати,що вониє доказому кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям ст. 98 КПК України, що вказує на необхідність вжиття заходу забезпечення кримінального провадження арешту вказаних грошових коштів, оскільки вони можуть бути приховані чи відчужені, що вказує на наявність ризиків, передбачених, абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність. Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З метою забезпечення арешту майна, у відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, представники ТОВ Пром капіталгруп та ПАТ АБ Укргазбанк не повідомлялись про розгляд даного клопотання.

Слідчий суддя перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов наступних висновків.

Статтею 170КПК Українипередбачено,що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майнадопускається зметою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98КПК України речовимидоказами єматеріальні об`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктомкримінально протиправнихдій,гроші,цінності таінші речі,набуті кримінальнопротиправним шляхомабо отриманіюридичною особоювнаслідок вчиненнякримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об`єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку (ст. ст. 160, 162 КПК України).

Крім того, слідчий суддя враховує ту обставину, що орган досудового розслідування, звертаючись з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України. Разом з тим, слідчий в клопотанні не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу (слідчий вважає, що грошові кошти саме як речові доказив кримінальномупровадженні можуть бути приховані чи відчужені).

Пунктом 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. При цьому, частиною другою цієї статті забороняється арештовувати майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Також, при вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,відповідно доч.2ст.173КПК України,суд повиненвраховувати: правовупідставу дляарешту майна; можливістьвикористання майнаяк доказуу кримінальномупровадженні (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення абосуспільно небезпечногодіяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); можливістьспеціальної конфіскаціїмайна (якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що потерпілий в кримінальному провадженні № 12020150180000091 ОСОБА_5 28.01.2020 року перерахував грошові кошти в загальному розмірі 175440 гривень на банківський рахунок № НОМЕР_3 , отримувач ТОВ «Партнер-У».

Банківський рахунок № НОМЕР_3 належить банку АТ «Укрсиббанк» (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) та відкритий на ТОВ «Партнер-У».

В подальшому, 28.01.2020 року ТОВ «Партнер-У» перерахувало грошові кошти в сумі 175027,20 гривень на банківський рахунок № НОМЕР_1 , яким користується ТОВ Пром капіталгруп та перебуває у володінні ПАТ АБ Укргазбанк.

В ході допиту свідка ОСОБА_7 було встановлено, що вона працює охоронцем у компанії Євродім плюс за адресою: м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 8А, та ТОВ Пром капіталгруп їй невідоме і воно за вказаною адресою ніколи не знаходилось.

Ніяких інших слідчих (розшукових) дій слідчим не зроблено, зокрема не встановлено і не допитано свідків та осіб, причетних до скоєння кримінального правопорушення, не встановлено їх місцезнаходження, не з'ясовано, чи були між ТОВ «Партнер-У» та ТОВ Пром капіталгруп цивільно-правові відносини, чи то ж навпаки в діях останніх містяться певні елементи фіктивності задля шахрайського заволодіння грошовими коштами громадян. Також слідчим суддею встановлено, що кримінальне провадження відносно ТОВ Промкапіталгруп органом досудового розслідування не проводиться.

Натомісить при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно частини першої ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Отже, враховуючи вищевказане, слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, оцінивши подані слідчим докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, прийшов до висновку про відмову в задоволені клопотання слідчого, оскільки останнім не доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, визначених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131,132, 170-173, 309 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні заступника начальника СВ Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2020 року за № 12020150180000091, про арешт майна відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1