Постанова

від 12.05.2020 по справі 384/780/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

12 травня 2020 року м. Кропивницький

справа № 384/780/18

провадження № 22-ц/4809/119/20

Кропивницький апеляційний суд колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2019 року у складі судді Галицького В.В.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (далі по тексту - ПСП ім. Ватутіна ) про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування позову вказав, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №015131, виданого 15 травня 2001 року, позивачу передана у приватну власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524382600:02:000:0289, площею 11,50 га, розташована на території Маловільшанської сільської ради.

Вказав, що у 2017 році він дізнався, що договір оренди зазначеної вище земельної ділянки, який укладений з ПСП ім. Ватутіна 14 вересня 2013 року, пройшов державну реєстрацію лише 13 листопада 2013 року.

Посилався на те, що він вказаний договір не підписував, повноважень на підписання таких угод нікому не надавав та підписи в графі Орендодавець на договорі оренди землі, на акті визначення земельної ділянки в натурі, на акті прийому-передачі земельної ділянки вчинено іншою особою від його імені.

У п.45 договору вказано перелік додатків, що є невід`ємною частиною договору, але посилань на те, що сторони мають право використовувати при підписанні договору факсимільне відтворення підпису немає. У п.п.42, 43 договору не зазначено, що підписи сторін можуть вчинятися за допомогою факсимільного відтворення підпису, як ідентифікуючої ознаки сторони договору. Зазначив, що у графі договору Реквізити сторін не вказано, коли та ким було затверджено Статут підприємства, тому взагалі не можна визначити повноваження особи, уповноваженої укладати правочини від імені ПСП ім. Ватутіна.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати недійсним договір оренди землі, кадастровий номер 3524382600:02:000:0289, площею 11,50 га, розташованої в межах Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80183669 від 16.11.2013, та стягнути судові витрати.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Іванов С.І., який діє в інтересах ПСП ім. Ватутіна , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 була передана у приватну власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524382600:02:000:0289, площею 11,50 га., розташована на території Маловільшанської сільської ради, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 015131, виданого 15 травня 2001 року (а.с.12).

14 вересня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПСП ім. Ватутіна , в особі директора Димова О. П ., було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння, користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Маловільшанської сільської ради, загальною площею 11,50 га, кадастровий номер 3524382600:02:000:0289, строк дії договору - десять календарних років з моменту його державної реєстрації з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2013, підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, б/н, виданий 14.09.2013, видавник: ПСП ім. Ватутіна. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 8461589 від 28.11.2013 року (а.с.10-16, 19).

Відповідно до копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ №179619, виданої 12.02.2013, прізвище, ім`я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: Димов Олександр Петрович - керівник, Димов Олександр Петрович (без обмежень).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копій відомостей на видачу в рахунок земельного паю (пайовики) ПСП ім. Ватутіна 2013 року, 2014 року, 2015 року, 2016 року, позивач отримував в рахунок земельного паю орендну плату в натуральній формі, про що міститься його підпис. Згідно відомості-розрахунку 2017-2018 років позивач отримував орендну плату грішми.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та дійшов висновку про те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір від 14 вересня 2013 року позивачем не укладався, не підписувався та що його було укладено під впливом обману зі сторони відповідача.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду 14 січня 2020 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу для з`ясування питання, чи підписано договір оренди від 14 вересня 2013 року та заяву про реєстрацію договору оренди від 23 листопада 2013 року ОСОБА_1 чи іншою особою (т.1 а.с.92).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, зокрема, для з`ясування чи виконаний підпис даною чи іншою особою, призначається експертиза.

Згідно з висновком експерта судової почеркознавчої експертизи від 15 квітня 2020 року №3942-3944/20-32, підписи в графі Орендодавець на зворотній стороні останнього аркуша двох примірників типового договору оренди землі від 14 вересня 2013 року (разом із додатками), укладеного між ОСОБА_1 та ПСП ім. Ватутіна , та у рядку Підпис заявника заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4138296 від 23 листопада 2013 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.1 а.с.122-133).

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Частиною другою ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що підписи на договорі оренди землі від 14 вересня 2013 року та заяві про реєстрацію договору оренди від 23 листопада 2013 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, тобто було відсутнє волевиявлення сторони правочину, а саме орендодавця ОСОБА_1 на передачу відповідачу в оренду належної їй земельної ділянки, позов про визнання договору оренди землі недійснимпідлягає задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2019 року №47, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оригінал квитанції від 15 жовтня 2019 року №23217704 про сплату гонорару адвокату Глазкову А.С., роздруківка банківської виписки по рахунку АБ ГЛАЗКОВ ТА ПАРНЕРИ за 15 жовтня 2019 року, оригінал акту наданих послуг №1 (а.с.143-149).

Колегія суддів вважає, що позивачем було надано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, тому колегія суддів дійшла висновку про стягнення витрат за надану професійну правничу допомогу у розмірі 24750 грн на його користь з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1762 грн, витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 7518 грн 24 коп та витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 24 750 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 , 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересахОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове.

Визнати недійсним договір оренди землі від 14 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80183669 від 16 листопада 2013 року.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (ЄДРПОУ 13756231, 26607, Кіровоградська область, Вільшанський район, село Мала Вільшанка) на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1762 (тисячу сімсот шістдесят дві) грн, витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 24 750 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят) грн та витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 7518 (сім тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 24 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 травня 2020 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Дуковський

О.А. Письменний