Постанова

від 13.05.2020 по справі 613/1171/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 613/1171/15-ц

провадження № 61-20910св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех , Сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех , Сектора державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення у володіння земельної ділянки,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Колєсніка Ігора Анатолійовича на постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи та просив: визнати недійсним договір оренди землі від 21 січня 2014 року № 1 про передачу в оренду земельної ділянки площею 3,8144 га, кадастровий номер 6320884500:01:003:0146 укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех (далі - ТОВ НВДЦ Агротех ); скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 21 січня 2014 року № 1; повернути у володіння йому земельну ділянку площею 3,8144 га, кадастровий номер 6320884500:01:003:0146.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 3,8144 га, кадастровий номер 6320884500:01:003:0146, яка розташована на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (далі - Кленівська сільська рада). 30 липня 2012 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест (далі - ТОВ БКЗ-Інвест ) був укладений договір оренди землі № 28-25 за умовами якого вказана земельна ділянка була передана в оренду строком на 5 років. З 2013 року ТОВ БКЗ-Інвест припинило виконувати умови договору оренди землі, за цільовим призначенням земельна ділянка не використовувалася, орендна плата не виплачувалася, у зв`язку з чим позивач у січні-лютому 2015 року вимушений був направити товариству претензією щодо невиконання ним договору і запропонувати розірвати даний договір та додав до претензії примірники про розірвання договору оренди землі. Крім того, він звернувся до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Державної екологічної інспекції у Харківській області з проханням провести перевірку ТОВ БКЗ-Інвест на предмет дотримання законодавства при здійснені оренди землі. Внаслідок вжитих заходів було встановлено, що договір оренди землі договір оренди землі був припинений на підставі угоди з ТОВ БКЗ-Інвест від 25 грудня 2013 року, а право оренди на земельну ділянку строком на 10 років начебто набуло ТОВ НВДЦ Агротех на підставі договору оренди землі від 21 січня 2014 року № 1 укладеного ним та ТОВ НВДЦ Агротех . Зазначав, що не мав жодних орендно-договірних відносин з ТОВ НВДЦ Агротех щодо даної земельної ділянки, його підпис в даному договорі був підроблений та є сфальсифікованим в результаті чого його волевиявлення на укладення спірного договору і передачу в оренду земельної ділянки ТОВ НВДЦ Агротех відсутнє. Договір учинений без його реального волевиявлення на передачу в оренду земельної ділянки вказаному товариству, у зв`язку з чим порушені його права власника земельної ділянки, а тому він звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Богодухівський районний суд Харківської області рішенням від 23 грудня 2016 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір оренди землі від 21 січня 2014 року № 1, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ НВДЦ Агротех , про передачу в оренду земельної ділянки площею 3,8144 га, кадастровий номер 6320884500:01:003:0146. Скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області від 17 березня 2014 року № 11669255 про державну реєстрацію права оренди ТОВ НВДЦ Агротех земельної ділянки площею 3,8144 га, кадастровий номер 6320884500:01:003:0146. Повернув ОСОБА_1 у володіння земельну ділянку площею 3,8144 га, кадастровий номер 6320884500:01:003:0146.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що вчинення спірного договору оренди землі між позивачем ТОВ НВДЦ Агротех право оренди на земельну ділянку за ТОВ БКЗ-Інвест припинено не було. При цьому суд виходив з того, що правомірність і дійсність правочину визначається на момент його укладення сторонами, обставина подальшого здійснення державної реєстрації припинення права оренди за попереднім договором, тобто з ТОВ БКЗ-Інвест , не скасовує невідповідність договору оренди з ТОВ НВДЦ Агротех вимогам закону, а тому унеможливлює дійсність спірного договору та набуття сторонами зобов`язань з оренди землі. Відповідачем не надано доказів того, що на підставі спірного договору між сторонами виникли та існували зобов`язально-договірні відносини щодо оренди земельної ділянки, які б відповідали їх взаємним правам та обов`язкам, спільному волевиявленню і вимогам законодавства, та які б спростовували доводи сторони позивача про недійсність договору.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Харківський апеляційний суд ухвалою від 03 вересня 2019 року задовольнив клопотання ТОВ НВДЦ Агротех про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року,поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження.

В ухвалі апеляційного суду, серед іншого, зазначено, що в клопотанні про поновлення процесуального строку ТОВ НВДЦ Агротех посилалося на те, що копію оскаржуваного рішення не отримувало, з повним його текстом представник ознайомився 25 червня 2019 року про що є відмітка в матеріалах справи. Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження слід вважати пропущеним з поважних причин і тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Харківський апеляційний суд постановою від 17 жовтня 2019 року рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що позовні вимоги про визнання договору оренди недійсним заявлені з тих підстав, що позивач не підписував спірний договір оренди. Висновок судово-почеркознавчої експертизи від 21 березня 2016 року № 12258/2829 спростовують твердження позивача про те, що він не підписував оспорюваний ним договір оренди землі.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Колєснік І. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та в подальшому здійснив апеляційний перегляд справи. Суд апеляційної інстанції не повідомив ні ОСОБА_1 ні його представника про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Також апеляційним судом не було враховано того, що позов у цій справі заявлено з тих підстав, що на момент укладення спірного договору оренди землі між ОСОБА_1 і ТОВ НВДЦ Агротех не було припинено право оренди земельної ділянки за ТОВ БКЗ-Інвест . Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, самостійно визначивши інші підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, вийшов за межі позовних вимог.

У грудні 2019 року ТОВ НВДЦ Агротех подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки направлена місцевим судом копія судового рішення не була йому вручена, а його представник фактично ознайомився з рішенням місцевого суду лише 26 червня 2019 року. Припущення ОСОБА_1 про неналежне його повідомлення про розгляд справи не доведені належними та допустимими доказами. Також зазначило, що наявність зареєстрованого права оренди за третьою особою жодним чином не впливає на дійсність укладеного між сторонами договору оренди землі, а впливає лише на момент набуття чинності та можливості сторони використовувати своє право оренди. Вказані обставини не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним та задоволення позовних вимог особи, яка особисто поставила свій підпис на спірному договорі та здійснила своє волевиявлення на його укладення та передачу такої земельної ділянки в оренду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 грудня 2019 року справа № 613/1171/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,8144 га, розташованої на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер 6320884500:01:003:0146, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 27 квітня 2004 ротку серії ХР № 102013 та записом про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 січня 2014 року № 4268965.

Згідно з договором оренди землі від 30 липня 2012 року № 28-25 ОСОБА_1 як орендодавець надав, а ТОВ БКЗ-Інвест як орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років. 17 серпня 2012 року зазначений договір зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 632088454000696.

05 січня 2015 року ОСОБА_1 направив ТОВ БКЗ-Інвест лист-повідомлення про невиконання умов договору оренди землі від 30 липня 2012 року № 28-25 з пропозицією про його розірвання за взаємною згодою сторін, разом з примірником проекту договору про розірвання договору оренди землі, запропонувавши розірвати даний договір за взаємною згодою сторін з 25 січня 2015 року та повернути йому у встановленому порядку його земельну ділянку. У разі незгоди з пропозицією просив повідомити його у встановленому порядку.

31 січня 2015 року позивач разом з іншими громадянами-власниками земельних ділянок, які передали в оренду свої земельні ділянки ТОВ БКЗ-Інвест звернувся до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, голови Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, начальника Державної екологічної інспекції у Харківській області зі зверненням щодо проведення перевірки дотримання ТОВ БКЗ-Інвест вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності щодо орендованої земельної ділянки з тих самих підстав, які складали зміст претензії позивача на адресу ТОВ БКЗ-Інвест .

Розпорядженням Кленівського сільського голови від 10 лютого 2015 року № 3 було створено комісію щодо розгляду зазначеного колективного звернення та встановлено, що у грудні 2013 року договір оренди землі № 28-25 з ОСОБА_1 був достроково розірваний та на даний час на підставі укладеного у січні 2014 року договору оренди землі орендарем земельної ділянки є ТОВ НВДЦ Агротех .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Кленівської сільської ради від 11 серпня 2015 року № 02-31/371 на земельній ділянці позивача площею 3,8144 га в 2015 році засіяно і вирощено сільськогосподарську культуру - гречку.

Комісією, створеною розпорядженням Кленівського сільського голови, встановлено нецільове використання земельних ділянок, а саме: тривалий час (з моменту укладення договорів оренди) земельні ділянки не оброблялися, поросли бур`янами, що підтверджується актом обстеження земельних ділянок на території Кленівської сільської ради за межами населеного пункту та їх фактичного використання від 20 березня 2015 року.

З листа про розгляд запиту Державною екологічною інспекцією у Харківській області встановлено, що ТОВ НВДЦ Агротех у 2015 році використовувало земельні ділянки в порушення статей 126,126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції від 17 березня 2014 року № 11669255 внесено запис про державну реєстрацію права оренди ТОВ НВДЦ Агротех на земельну ділянку згідно з договором від 21 січня 2014 року № 1.

В матеріалах справи наявний договір оренди від 21 січня 2014 року № 1 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ НВДЦ Агротех строком на 10 років.

З висновку судово-почеркознавчої експертизи від 21 березня 2016 року № 12258/2829 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у: договорі оренди землі від 21 січня 2014 року № 1 в графі Орендодавець у рядку над друкованим текстом Підпис орендаря , в акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21 січня 2014 року згідно з договором оренди від 21 січня 2014 року № 1, в акті приймання - передачі земельної ділянки від 21 січня 2014 року згідно з договором оренди землі від 21 січня 2014 року № 1 в графі: Орендодавець , - виконані рукописним способом за допомогою паст (пасти) для кулькових ручок без попередньої технічної підготовки, самим ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 222 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

Згідно зі статтею 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша статті 294 ЦПК України 2004 року).

Частиною третьою статті 354 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Виходячи з наведеної норми слід дійти висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок про застосування норми права у подібних відносинах міститься в постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції вищенаведеного не врахував і у порушення вказаних вимог поновив ТОВ НВДЦ Агротех пропущений строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (з 23 грудня 2016 року до 04 липня 2019 року, тобто майже на два з половиною роки) без наведення відповідних підстав, чим порушив принцип правової визначеності (res judicata). При цьому апеляційний суд залишив поза увагою, що ТОВ НВДЦ Агротех з жовтня 2015 року достеменно знав про те, що ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2015 року (заява ТОВ НВДЦ Агротех на аркуші справи 64) відкрито провадження у справі.

Крім того, апеляційний суд не надав оцінки тому, що рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень 24 січня 2017 року та не навів доводів про неможливість ознайомлення заявника, який є юридичною особою, з рішенням суду першої інстанції після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Після виготовлення повного тексту рішення місцевий суд направив його копію на адресу ТОВ НВДЦ Агротех , яка була зазначена вказаним товариством (аркуш справи 64). Однак, поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою за зазначеною адресою не проживає . При цьому в апеляційній скарзі ТОВ НВДЦ Агротех зазначив іншу адресу для листування, яка не була відома місцевому суду.

Зазначеному суд апеляційної інстанції також не надав жодної правової оцінки та не зробив висновку про належне/неналежне отримання ТОВ НВДЦ Агротех копії повного тексту рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі представник позивача фактично оскаржує ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, а згідно з положеннями частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України ).

За таких обставин обґрунтованими є доводи касаційної скарги в частині того, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року .

Доводи касаційної скарги щодо суті спору не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки апеляційний суд дійшов висновків без належного обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех , за результатами розгляду якої ухвалено оскаржуване в касаційному порядку судове рішення.

Суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) відновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до підпунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За викладених обставин ухвала Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року та постанова Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року підлягають скасуванню зі стадії відкриття апеляційного провадження з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду апеляційний суд має повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження з урахуванням принципу правової визначеності (res judicata) з викладенням обґрунтованих мотивів або відмови у поновленні строків на апеляційне оскарження або про поновлення строків на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колєсніка Ігора Анатолійовича задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року і постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун