Ухвала

від 18.05.2020 по справі 640/5703/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

18 травня 2020 року м. Київ № 640/5703/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0001721306 від 15.12.2016, № 0001711306 від 15.12.2016, № 0001701306 від 15.12.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/5703/20, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

24 квітня 2020 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду з позовом поза межами встановленого законом строку оскарження податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши заявлене клопотання, суд виходить з наступного.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України)

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України)

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України)

Тобто, законодавцем встановлено інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У даній справі позивачем оскаржено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень.

Приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це момент, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів, підтверджений належними доказами.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового Кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, у розумінні податкового закону строк оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу складає 1095 днів з моменту отримання такого акту.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Аналогічні положення містять норми Порядку складання та направлення (вручення) контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 15.12.2016, однак повернулись до контролюючого органу не врученим з відміткою поштової служби від 17.01.2017 за закінченням терміну зберігання .

Суд зазначає, що примітка поштового відділення про причини невручення поштової кореспонденції: за закінченням терміну зберігання , не свідчить про ухилення позивача від отримання кореспонденції чи про інші обставини, як то: його відсутність за місцезнаходженням; його відмову прийняти податкове повідомлення-рішення; незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або іншої обставини.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що, позивач не знав і не міг знати про порушення своїх прав, своєчасно не отримав податкові повідомлення-рішення, тому не міг їх оскаржити.

Ураховуючи, що позивачу не було відомо про прийняття податкових повідомлення-рішення, що не спростовано ні доказами, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався 29.01.2020, а саме, з відповіді на адвокатський запит від 14.01.2020 № 14/01/20, а тому позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду, підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні, а тому у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.П. Балась