ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5703/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В.,Коротких А.Ю.
за участю секретаря Ковтун К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві № 0001721306 від 15.12.2016, № 0001711306 від 15.12.2016, № 0001701306 від 15.12.2016.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 31.10.2016 по 04.11.2016 Державною податковою інспекцією у Печерському ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Результати перевірки оформлені Актом № 3546/26-55-12-01-3237021535 від 04.11.2016, в якому зазначено, що позивачем порушено:
В акті перевірки стверджується про порушення ОСОБА_1 :
- п.п 49.18.4 п. 49.18 ст.49 п. 179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року, а саме - неподано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік;
- п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст.164 Податкового Кодексу України, в зв`язку з чим занижено податкові зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 300,00 грн.;
- п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX інші перехідні положення Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, за результатами перевірки донараховано військового збору у сумі 30,00 грн.
15.12.2016 на підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0001721306, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 375,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 300,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 75,00 грн.;
- № 0001701306, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 37,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 30,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 7,50 грн.;
- № 0001711306, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн.
Позивач не погодившись з вищезазначеними рішеннями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (підпункт 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України, зокрема, встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Приписами підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України регламентовано, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
У відповідності до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитиву різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 ПК України (крім операцій з деривативами).
Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
З системного аналізу вищезазначених положень податкового законодавства вбачається, що у разі здійснення операцій з продажу інвестиційних активів, отримане за результатами таких операцій позитивне значення фінансового результату (інвестиційний прибуток) включається до складу загального річного оподатковуваного доходу та підлягає самостійному декларуванню платником податків у податковій звітності за звітний (податковий) рік.
Судом встановлено, що 22.04.2015 позивачем придбано інвестиційний актив (корпоративні права) ТОВ Вітаріон (ЄДРПОУ 39424225) шляхом здійснення внеску до статутного фонду зазначеного товариства на суму 4 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 22.04.2015 № QS24629717.
22.05.2015 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ Вітаріон у розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі складає 2 000,00 грн.
Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що за домовленістю сторін вартість частки за цим договором становить 2 000,00 грн.
Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого ПК України, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.
Крім того, на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу, обчисленням і сплатою податку та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
У свою чергу, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на придбання цінних таперів фізичною особою - платником податку, в тому числі нерезидентом, є договори купівлі-продажу цінних таперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.
Отже, при визначенні об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб з операцій із зворотного викупу інвестиційного активу його емітентом вважається інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, підтверджені документами первинного обліку, пов`язані з придбанням такого інвестиційного активу, до яких, зокрема, але не виключно, відносяться: договір, приходний касовий ордер, касовий чек, розрахункова квитанція тощо.
В даному випадку суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки позивач придбав інвестиційний актив за 4 000,00 грн, однак в подальшому частка його продано за 2 000,00 грн., позитивна різниця в понятті інвестиційного прибутку відсутня.
Вказані обставини свідчать про те, що позивач не отримав інвестиційного прибутку з продажу інвестиційних активів, а тому відсутній об`єкт для оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001721306 від 15.12.2016.
Стосовно позовних вимог в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 15.12.2016 № 0001711306 та № 0001701306, суд зазнає наступне.
Судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення, контролюючим органом прийнято за порушення, встановлені підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 та підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме: за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік; за заниження та не перерахування до бюджету військового збору за 2015 рік.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що нарахування військового збору та штрафних санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік у даному випадку є похідним від визначення інвестиційного доходу позивача.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не отримав інвестиційного прибутку з продажу інвестиційних активів у 2015 році, висновки про всі інші допущені позивачем порушення податкового законодавства також не можуть бути визнані обґрунтованими, а відповідні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308,311, 315, 316, 322 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві
- залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І.В.Федотов
А.Ю. Коротких
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.02.2021 |
Оприлюднено | 15.02.2021 |
Номер документу | 94839623 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Чаку Євген Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні