Рішення

від 27.10.2020 по справі 640/5703/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року м. Київ № 640/5703/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0001721306 від 15.12.2016, № 0001711306 від 15.12.2016, № 0001701306 від 15.12.2016.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак підлягають скасуванню, оскільки його фінансовий результат у 2015 році не характеризується наявністю ані інвестиційного прибутку, ані інвестиційного збитку.

Враховуючи викладене, вважає податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0001721306 від 15.12.2016, № 0001711306 від 15.12.2016, № 0001701306 від 15.12.2016 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленим під час перевірки порушенням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/5703/20 та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2020 відмовлено у задоволенні заяви Головного управляння ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 31.10.2016 по 04.11.2016 Державною податковою інспекцією у Печерському ГУ ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.1 підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 24.10.2016 № 586 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Результати перевірки оформлені актом від 04.11.2016 № 3546/26-55-12-01-3237021535.

В акті перевірки стверджується про порушення ОСОБА_1 :

- п.п 49.18.4 п. 49.18 ст.49 п. 179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року, а саме - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

- п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст.164 Податкового Кодексу України, в зв`язку з чим занижено податкові зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 300,00 грн.;

- п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX інші перехідні положення Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, за результатами перевірки донараховано військового збору у сумі 30,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 № 0001721306, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 375,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 300,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 75,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 № 0001701306, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 37,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 30,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 7,50 грн. (а.с.14-15).

- податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 № 0001711306, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Отже, інвестиційний прибуток, розрахований як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, тобто сумою витрат, понесених у зв`язку з придбанням такого активу, є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2015 позивачем придбано інвестиційний актив (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю Вітаріон (ЄДРПОУ 39424225) шляхом здійснення внеску до статутного фонду зазначеного товариства на суму 4 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 22.04.2015 № QS24629717, яка наявна в матеріалах справи.

Водночас, 22.05.2015 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Вітаріон у розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу товариства, що в грошовому виразі складає 2 000,00 грн.

Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що за домовленістю сторін вартість частки за цим договором становить 2 000,00 грн.

Водночас, підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до Закону України Про господарські товариства господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 16 Закону України Про господарські товариства передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про господарські товариства , вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

У свою чергу, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання інвестиційного активу, тобто є витратами платника податку на придбання такого активу - частки у статутному капіталі.

При цьому, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Таким чином, з огляду на той факт, що позивач придбав інвестиційний актив за 4 000,00 грн, однак в подальшому частка його продано за 2 000,00 грн., суд приходить до висновку про те, що позитивна різниця в понятті інвестиційного прибутку відсутня.

Встановлені обставини у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 не отримав інвестиційного прибутку з продажу інвестиційних активів, а відтак, у даному випадку відсутній об`єкт для оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.09.2018 у справі № 818/658/16.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 15.12.2016 № 0001711306 та № 0001701306 суд зазнає наступне.

Судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення, контролюючим органом прийнято за порушення, встановлені підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 та підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме: за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік; за заниження та не перерахування до бюджету військового збору за 2015 рік.

Тобто, вказані податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходів, отриманих як додаткове благо за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, є похідними від факту отримання чи неотримання платником доходу у вигляді додаткового блага.

Оскільки згідно вищевикладеного судом встановлено, що ОСОБА_1 не отримав інвестиційного прибутку з продажу інвестиційних активів у 2015 році, то висновки про всі інші допущені позивачем порушення податкового законодавства також не можуть бути визнані обґрунтованими, а відповідні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували позицію позивача, відповідач під час розгляду справи не надав, відтак не довів правомірності сформованої ним вимоги про сплату боргу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 04.03.2020, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь у повному обсязі.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0001721306 від 15.12.2016, № 0001711306 від 15.12.2016, № 0001701306 від 15.12.2016.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась