Ухвала

від 18.05.2020 по справі 420/4807/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 травня 2020 року

Київ

справа №420/4807/19

адміністративне провадження №К/9901/11719/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року

у справі №420/4807/19

за позовом Колективного підприємства "БУДОВА"

до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в.о. начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича та головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Павлової Наталії Михайлівни

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

13 серпня 2019 року Колективне підприємство "БУДОВА" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва О.Р. та головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Павлової Н.М., в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29 липня 2019 року №046/19/369;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил виданий 17 липня 2019 року, головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Павловою Н.М.;

- визнати протиправними дії в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва О.Р., щодо винесення постанови №046/19/369 від 29 липня 2019 року;

- визнати протиправними дії головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Управліннядержавного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Павлової Н.М.:

- щодо складання акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 17 липня 2019 року;

- щодо видання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17 липня 2019 року;

- щодо складання Протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 липня 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, позов задоволено частково.

22 квітня 2020 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №420/4807/19.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки заявник у касаційній скарзі не зазначив жодної з передбачених статті 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга.

Також, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору.

В порушення наведених вимог, до касаційної скарги не додано такого документа.

З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем є суб`єкт владних повноважень, який заявив вимогу майнового та три вимоги немайнового характеру.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру суб`єктом владних повноважень становить 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання позову майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2020 року складав 1921,00 грн.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 15368,00 грн (200% * (1921,00 * 4 ).

Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/ 22030102; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 38004897; призначення платежу: "*; 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Крім того з касаційної скарги вбачається, що останню від імені Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради підписано головним спеціалістом відділу правового забезпечення Чабан О.О.

Таким чином, касаційна скарга від імені Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - суб`єкта владних повноважень подана до Верховного Суду представником, на підтвердження повноважень якого надано копію довіреності від 02 січня 2020 року №01-9/4.

Відповідно до частини першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини другої статті 55 КАС України особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відтак, у КАС України розмежовуються такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво".

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Законом "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII внесені доповнення до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту). Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Водночас, варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовано саме питання представництва. Питання "самопредставництва" передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX збільшено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: "відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)".

З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Поряд з цим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" з наступними змінами та доповненнями.

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга статті 167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, тощо

Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і реалізує їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до частини четвертої статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються також спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 755-IV з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 755-IV обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Згідно з відомостями щодо Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), керівником скаржника є Авдєєв О.Р.

Однак з касаційної скарги вбачається, що останню від імені Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради підписано головним спеціалістом відділу правового забезпечення Чабан О.О., відомості про яку в Реєстрі відсутні.

Крім того, у Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Чабан О.О. має статус адвоката і такого документа до касаційної скарги не додано.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору, обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 цього Кодексу та доказів на підтвердження повноваження особи, яка підписала скаргу, на представництво (самопредставництво) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, скарга буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.

Необґрунтування скаржником наявності підстав касаційного оскарження згідно з статтею 328 цього Кодексу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 55, 169, 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Залишити без руху касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №420/4807/19 за позовом Колективного підприємства "БУДОВА" до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в.о. начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича та головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Павлової Наталії Михайлівни про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали, в перебіг якого не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний

Судді Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко